Робота МТК «Катеринославський» нагадує життя організму з апаратом штучного дихання, коли біологічно мала б настати смерть, але життєдіяльність продовжується всупереч усьому.
Два роки тому на одній з околиць Дніпропетровська була майже пустеля, а сьогодні — сучасний молочнотоварний комплекс на 4 тис. великої рогатої худоби, 1800 голів з яких – дійне стадо. У 2012 році в МТК «Катеринославський» було інвестовано 7 тис. дол. США на одне стійло місце, включно з вартістю корів, завезених із-за кордону, техніки, будівництва. Примітно, що за цей доволі короткий проміжок часу комплекс запрацював на повну проектну потужність. Хоча на практиці більшість таких проектів набирає планової потужності не менше як за 3–4 роки. Про робочі будні МТК у розмові з керівником і власником комплексу Анатолієм Клименком.
– Анатолію Володимировичу, МТК «Катеринославський» незабаром святкуватиме два роки свого заснування. Тоді, 2012 року, вкладати у створення молочного комплексу було цілком перспективно. Що думаєте сьогодні про своє тодішнє рішення? Якби час повернути назад, ризикнули б знову інвестувати в молочне тваринництво?
– Чесно кажучи, ні. Бо за ці два роки трапилося стільки подій як загальних для України, так і в самій галузі молочного тваринництва, що оптимізму вони не вселяють. Ось нині ми з вами розмовляємо, а ще годину тому я мав бесіду з власниками одного з молокопереробних заводів, з яким ми успішно співпрацювали всі ці два роки. І вони повідомили нам, що відсьогодні зменшують закупівлю нашого молока рівно наполовину. Я розумію, що в усіх є певні труднощі, але що мені робити тепер із виробленим молоком? Виливати?
Неприємно те, що часто таке заявляють ті МПЗ, що працюють на внутрішньому ринку, а не на експорт. Це вже просто якась людська непорядність. Нині кажуть про сезонність у молочному тваринництві. Давайте розберемося, що таке сезонність. Сезонність — це коли у весняно-літній період коровам згодовували зелену масу, яка є молокогінною, й у всіх різко підвищувалися надої та вал молока по підприємству; а ось витрати по годівлі зменшувалися завдяки тому, що трава — дешевий корм. Проте нині більшість господарств має однотипну годівлю корів цілий рік. Надої однакові також цілий рік. Витратна частина на корми також однакова. Тоді хіба коректно казати про сезонність у виробництві молока?
На сьогодні суттєво зросли виробничі витрати: вартість зернових кормів — кукурудзи, пшениці, сої; мікроскладових раціону — вітамінно-мінеральні добавки, премікси тощо. Крім того, наше підприємство розташовано в 15 хвилинах їзди від Дніпропетровська, тобто ми не можемо дозволити собі платити зарплату таку, як, скажімо, у віддалених селах чи навіть райцентрах. У нас середня зарплата оператора машинного доїння під 7 тисяч гривень за 15 днів роботи. Щоправда, у нас і вимоги високі — 80% працівників підприємства мають вищу чи середню спеціальну освіту. У нас немає плинності кадрів: люди цінують свою роботу, а ми цінуємо людей.
До речі, у в нас кредит у доларах, тож можете собі уявити нашу ситуацію.
Коли два роки тому вирішили будувати молочно промисловий комплекс,ми розрахувовали не лише на власні кошти, а й на кредитні. Завдяки Надійному партнеру ТАС Комбанк нашого проекту вдалося отримати мульти валютний кредит. Почавши працювати на повну потужність ми вчасно і в повному обсязі виконували забовязання перед банком. Але с кінця 2013 р ми несемо збитки на котрі не розраховували. На які ми не розраховували в такому обсязі. В зв’язку з політичної і економічної ситуації в нашій країні. З фінансового боку це курсові коливання та збільшення собівартості продукції за рахунок підвищення цін на кормові ветеринарні та інші складові. С політичної точки зору ми розраховували на отримання компенсації будівництва молочно промислового комплексу. Та нажаль державної підтримки ми не отримали. Щоб дало змогу своєчасно виконати кредитні забовязання.
– На початок 2014 року МТК «Катеринославський» мав високе кредитне навантаження (за різними даними близько 10 млн доларів — Авт.). Розкажіть, чи змінилася фінансова ситуація в господарстві на сьогодні?
– Ми усіма силами намагаємося витримувати графік здійснення платежів вчасно й у тому обсязі, який був прописаний банком. Єдине, банк пішов нам на поступки й подовжив терміни погашення кредитної заборгованості. З одного боку, частину кредиту ми вже виплатили, але, ураховуючи нинішній курс долара, та частина, яка залишилася, стала більшою.
Дещо рятує ситуацію те, що минулого року була гідна закупівельна ціна на молоко від переробників. Це дозволяє нам сьогодні якось маневрувати у цій непростій фінансовій ситуації. Нині ціни — це жах, адже на ринку вони впали майже до 3,6 грн за літр молока класу екстра. І це при тому, що підвищилася вартість оренди землі, електроенергії, газу, кормів тощо. Наприклад, за оренду 60 тис. гектарів землі ми сплачуємо щомісяця близько 70 тис. гривень. А ми ж виробляємо продукт, що гарантує економічну безпеку країни, працюємо в бюджетоутворювальній галузі.
Щодо собівартості молока, то вона збільшилася в нас на підприємстві до 10%. Бо виробляємо молоко вищого ґатунку, із високими умістом білка (3,6–3,7%) і жира (4,41%), яке йде на виготовлення молочної продукції преміум-сегмента.
– На початку своєї роботи ви завозили корів з-за кордону. Як надалі плануєте нарощувати поголів’я та ремонтувати стадо: за рахунок саморемонту чи знову-таки імпорту іноземного генетичного матеріалу?
– Так, на момент створення ферми я особисто відбирав кожну тварину. Комплектувалися в Австрії та Німеччини, частково — в Україні: купували корів української червоно-рябої породи в Полтавській, Донецькій, Чернігівській областях. Крім того, купували теличок і в населення. І не треба цього боятися, просто варто брати телят ще в малому віці, а далі вирощувати за всіма правилами, щоб у майбутньому отримати високопродуктивну телицю.
Тепер же, для швидшого погашення кредиту, нам потрібно наростити поголів’я корів і збільшити загальний вал молока десь на 20 тонн. Хоч ціна на нього й упала. Ми не можемо здатися — нам потрібно йти далі.
Збільшувати стадо плануємо на 800 голів за рахунок саморемонту та купівлі поголів’я в українських господарствах. Сьогодні осіменяємо куплених у населення корів спермою найкращих американських і канадських биків із відмінною родословною та середнім надоєм їх матерів у 10 тисяч літрів молока.
– МТК «Катеринославський» співпрацює з вимогливими щодо якості молока клієнтами. Як складаються відносини з ними сьогодні, за якою ціною реалізовуєте молоко?
– Від співпраці з одним із нашим надійним та потужним клієнтом — «Вімм-Білль-Дан» нам довелося відмовитися через суттєве зменшення закупної ціни. На сьогодні продовжуємо працювати з комбінатом «Придніпровський» (ТМ «Злагода») та ТОВ «Ласунка».
Ціна — це окрема тема для розмови. Якщо порівнювати ціни аналогічного періоду за своє молоко минулого року і зважаючи на ріст собівартості продукції ми отримуємо близько 10% зменшення ціни що є негативним для виробника.
До речі, крім молочного виробництва, вирощуємо ще й бичків, які так чи інакше з’являються в приплоді. У нас є окремий майданчик, де їх утримують. Однак реалізаційна ціна вирощеного м’яса також занизька, бо сьогодні за кілограм живої ваги биків по 400–500 кг ми одержуємо 14 гривень, а це ж м’ясо найвищої категорії.
– За рахунок чого можна знизити вартість раціону молочних корів у сучасних умовах, коли ціна на зернові невпинно зростає?
– Думаю, що потрібно повертатися до люцерни, козлятника, кормових буряків, правильно навчитися заготовляти сіно, силос. Люцерна й козлятник можуть конкурувати із соєю. Можна повернутися до зеленого конвеєру, але це стосується тільки невеликих господарств, які споживають не настільки великі обсяги трави щоденно. Також треба повертатися до культур, що можуть не лише здешевити раціон, а й розв’язати якісь ветеринарні проблеми. Наприклад, копитний ріг корови може укріпити кормовий буряк, ця культура може також посприяти швидшому роздоюванню корови. І таких нюансів багато.
Скажімо, на ринку багато шахраїв, які під виглядом, наприклад, соєвого шроту, продають у його складі люпин, горох, кукурудзу, тирсу з ракушняка, пісок тощо. Тому куповані корми потрібно обов’язково контролювати та перевіряти в лабораторіях. Треба також управляти в раціоні білком, амінокислотами, клітковиною й обов’язково перетравленням усього цього в шлунку корови. Крім того, корми мають бути якісними та вчасно заготовленими.
– Літо — період закладання кормів на зберігання. Розкажіть, як проходить сінажування та силосування у вашому господарстві: на які нюанси треба звернути увагу, щоб не втратити якості сінажу та силосу, на чому можна заощадити?
– Наприклад, у заготівлі сіна виключаємо одну технологічну процедуру — розкидання. Коли ми скошуємо траву на сіно, то вона певний час лежить, потім ми перевіряємо її на вологість. А якщо її після скошування розкидати, то вона висихає інтенсивніше, і є ризик втрати листків під час збирання в тюки. А так ми, мірою підсихання, збираємо шари підсушеної трави. Під час силосування застосовуємо молочнокислі бактерії. У нас яма на 2,5 тис. тонн, яку ми обов’язково повинні закрити протягом трьох днів, а не пізніше. Крім того, для зберігання сінажу не застосовуємо рукав, бо це хоч і швидко, але дуже дорого. Тому ми облаштували бетонні траншеї, в яких і зберігаємо силос. Також є бетонний майданчик для зберігання силосу в кургані. Це все недорогі способи зберігання кормів у господарстві, які дозволяють заощаджувати гроші. Плануємо до наступного сезону зробити сховище для буряків із високою цукристістю. Цього року ми його посіяли, а от раніше купували в населення.
– Як можна оптимізувати ветеринарні витрати у виробництві молока?
– Ми чітко розуміємо ціну затримання посліду, ендометриту, мастисту, низької запліднюваності, абортів тощо. Тому прагнемо профілактувати їх, контролювати кожну тварину.
Корів рідко вибраковуємо, бо намагаємося завжди зарадити хворобам. Приводом для вибракування є хіба тільки частота появи маститу, усихання долі вимені, обривання (опускання) вимені, низька продуктивність (13 л молока на день). Постійно контролюємо стан ратиць і травлення, щоб уникнути зміщення сичуга абощо.
– Сьогодні всі намагаються заощаджувати хто де може; синхронізація, яка мала місце ще минулого року, нині — задоволення не з дешевих, бо вартість гормональних препаратів значно збільшилася. У вас у господарстві відтворення організовано без застосування синхронізації молочних корів чи з нею? Чи не збираєтеся відмовлятися від корекції гормонального статусу корів і телиць для одночасного прояву еструсу в групи тварин?
– Ми намагаємося відійти від синхронізації, хоча ще три місяці тому на 100% працювали через неї. Тепер це дуже дороге задоволення.
Синхронізацію ми вирішили застосовувати як засіб реанімації, коли, наприклад, корова тричі не осіменилася, тоді ми її не вибраковуємо, а гормонально стимулюємо й осіменяємо знову.
Схему відтворення без синхронізації розробили спеціалісти нашого господарства, але перші результати ми повинні отримати згодом, тому поки що я не можу розповісти всіх деталей.
– Анатолію Володимировичу, які плани на майбутнє в МТК «Катеринославський»?
– Розрахуватися із кредитом. Це по-перше. І по-друге, хотілося б збудувати новий кормоцех, бо наявний із потужністю в 1 т кормів на годину вже не може забезпечити потреби нашого господарства. Підприємство орендує 3,5 тис. гектарів землі, цього досі вистачало для забезпечення всього поголів’я кормами, за умови врожайного року. Сьогодні, коли поголів’я збільшилося, було б незайвим наростити й земельні площі, однак нам потрібно мати гарантії держави щодо власності землі та прозору систему її реєстрації. Власна сировинна база — це впевненість у раціоні, здоров’ї та надоях корів.
Також мрію наростити поголів’я корів до 5 тисяч.
Довідку про МТК «Катеринославський» можна прочитати ТУТ.
Інтерв’ю було надруковано у журналі The Ukrainian Farmer. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».