Посівна вимагатиме від аграріїв нових рішень з оптимізації удобрення
Виробники констатують: під посівну-2015 вноситимуть лише найпотрібніші речовини та намагатимуться мінімізувати витрати на них. Про резерви для економії добрив розповів агроном компанії «УкрАгро NPK» Олександр Лихожон.
— Якою, на ваш погляд, є ситуація на ринку добрив? Яких добрив під посівну кампанію бракує найбільше?
— Наскільки на сьогодні забезпечений ринок — не можу сказати, бо не маю достовірних цифр. Однак з упевненістю можу стверджувати, що ті господарства, які стабільно вносять на гектар не менше як 120–150 кг NPK (у діючій речовині), добривами забезпечені. Я маю на увазі підприємства, що орієнтовані на врожайність соняшнику понад 3 тонн із гектара, а кукурудзи — понад 10 тонн. Скорочення посівних площ і їх особливого перерозподілу ми також, швидше за все, не побачимо — виробники й далі сіятимуть соняшник, кукурудзу й сою, оскільки їх можна вигідно продати.
— Чи є поточного року перерозподіл попиту на добрива? Які добрива господарства вноситимуть більше, а які найменше?
— Усе залежить від планів і реальних можливостей кожного окремого господарства. Мушу констатувати, що навіть у деяких великих господарствах існує схема внесення 100 кг КАС (або селітри, або нітроамофоски) — і все: тож не дивно, що з таким підходом отримують пшеницю шостого, фуражного класу. Щороку стає все менше господарств, які реально готові вкладати гроші й отримувати врожай. А результат, як у приказці: «дешева рибка — погана юшка».
У нас є всі природні умови та, що особливо важливо, родючі ґрунти — бракує лише грамотних підходів. Наприклад, якщо пройшло два вкрай потрібних дощі під час вегетації, то на кукурудзі, навіть за внесення лише 100 кг у фізичній вазі (не має значення, чи це буде звичайна аміачна селітра, чи карбамід, чи нітроамофоска українського виробництва) добрив, можна отримати врожайність 6–8 тонн із гектара. Якщо ж взагалі не удобрювати, то можна отримати до 5 тонн із гектара. Проте чи можна так використовувати потенціал українських земель, коли реальний урожай кукурудзи — 12–15 тонн із гектара , соняшнику та сої 3,5–4,5.
— Наскільки на сьогодні вітчизняні аграрії забезпечені аміачною селітрою?
— Критична ситуація поточного сезону полягає навіть не у відсутності чи наявності добрив, зокрема аміачної селітри, а в самій готовності аграріїв до посівної — у більшості з них просто немає обігових коштів. Якщо раніше, навіть минулого сезону, можна було домовитися із компаніями про розстрочку платежу та кредити, то сьогодні, коли фінансова система працює, немов літак, який потрапив у повітряну яму, — це майже нереально. Тож кожен має, як то кажуть, сам випливати на своєму човні. Звісно, є багато господарств, які встигли запастися на сезон, але стратегічно це ситуацію не змінює. Ціну на аміачну селітру мені також важко прогнозувати, бо це залежить від багатьох факторів. На жаль, сьогодні добрива вже стали заручниками політики.
— Часто доводиться чути, що сільгоспвиробники, хоча й вносять добрива, проте вони чомусь не спрацьовують як треба та не дають очікуваної прибавки врожаю. Чому так відбувається?
— Насамперед треба правильно визначитися, які добрива, на яких ґрунтах, під які культури та в який спосіб треба вносити. На жаль, через критичну фінансову ситуацією в сільському господарстві, яка почалася 1985 року й триває по сьогодні, маже всі аграрії забули, а дехто й не знав, що багато добрив показують свою ефективність лише за основного внесення — з осені, під основний обробіток ґрунту. Тому, 50 чи 80 кг/га добрив під час сівби не завжди дають очікувану прибавку. Закони агрохімії та ґрунтознавства працюють або не працюють незалежно від становища країни. І ще одне — дуже важливо слідкувати не лише за дозами добрив, а й за зволоженням ґрунту. Погодні умови цієї зими дозволили сформувати достатній запас вологи в землі, проте багато господарств не зможуть її використати. Далеко не у всіх є достатня кількість техніки (або бракує пального), щоб вийти швидко в поле та провести закриття вологи на підготовленому ґрунті й вчасно посіяти. Якщо в разі з обприскуванням гербіцидами ще можна трохи затриматися (2–3 дні), то за підготовки ґрунту чи сівби кількаденне зволікання призводить до втрати вологи, і тоді внесені в ґрунт добрива втрачають свою ефективність. Наприклад, ми посіяли кукурудзу чи соняшник на глибину 5 см, а через тиждень після цього волога «тікає» на 10 см. У результаті отримуємо нерівномірні — рвані сходи, а добрива, що внесені в ґрунт також на глибину 5 см, не розчиняються, оскільки вже немає вологи. Тому внесені навесні фосфор і калій залишаються біля поверхні ґрунту. Як відомо, останніми роками аж до кінця червня (і навіть у липні) майже у всіх зонах опади або не випадають, або випадає їх мало. Минулого року навіть на Волині в одному районі до середини червня соя фактично засихала. По пшениці ситуація з дефіцитом вологи взагалі може загрожувати 50%-ю втратою врожаю — саме тому ми отримуємо 30–40 ц/га пшениці, хоча реально можемо мати понад 70 ц/га.
— Що ви порадите, щоб запобігти такій ситуації?
— Насамперед — уносити добрива з осені, а навесні — лише коли ви на 100% упевнені, що вологи в землі достатньо.
— Якими можуть бути способи оптимізації систем удобрення в господарствах?
— Це питання сьогодні ставлять більшість сільгоспвиробників. У кожного свій рецепт економії. Знаю напевне, що дози добрив зменшуватимуть у рази та замінюватимуть їх на дешевші. Найпопулярнішим методом за сучасних економічних умов є одночасне внесення добрив під час сівби або перед нею. Ті виробники, що мають достатню кількість відповідної техніки, зможуть заощадити 50–70% кількості добрив, якщо вноситимуть їх у рядки. Якщо для культур, що сіють вузькорядним способом (соя, ріпак, зернові), розкидання добрив у передпосівну культивацію ще можна назвати відносно ефективним, то для кукурудзи та соняшнику воно менш результативне: мала норма добрив розподіляється по всій площі міжряддя, тож на перших порах для рослин пожива буде майже недоступною. Якщо вносити в рядки, то це дає змогу молодій кореневій системі ефективніше засвоювати розчинені добрива та швидко розвиватися. Завдяки цій технології 50–70 кг добрив цілком достатньо, щоб сформувати потужну кореневу систему рослин, за умови достатньої кількості вологи в ґрунті. Хочу наголосити, що запорукою доброго коріння є стартове добриво, до складу якого має обов’язково входити фосфор. І якщо це не піщані ґрунти, як на півночі Чернігівщини, Сумщини, Житомирщини та Волині, то рослина дістає поживні речовини з глибших шарів ґрунту й за належної кількості опадів може сформувати високий урожай. Із власного досвіду знаю, що на Житомирщині 100 кг аміачної селітри чи комплексних добрив (нітроамофоска 15:15:15), було цілком достатньо, щоб кукурудза дала врожай 6–8 т/га, а на чорноземах це буде ще дієвіше. Якщо в господарстві хочуть одержати кукурудзи 12 тонн і більше, то потрібно внести не менше як 120–150 кг азоту в діючій речовині (залежно від культури — попередника).
— Знаю, що останнім часом аграрії замінюють звичну аміачну селітру на вапняково-аміачну (ВАС). Із чим це пов’язано?
— Така тенденція існує. Аграрії ставляться до ВАС із певною пересторогою, бо рахують кількість поживних речовин лише по азоту, хоча кальцій — це потрібний елемент, особливо важливий на початку вегетації польових культур. У вапняково-аміачній селітрі досить великий уміст кальцію (до 16%, у перерахунку на оксид кальцію) і трохи менший, ніж в аміачній селітрі вміст загального азоту — 25–28%. Також до складу ВАС входить близько 4% магнію (у перерахунку на MgO) — фотосинтетичного мезоелементу. Це дуже дієве добриво, яке підходить для всіх зон, особливо в регіонах із підвищеною кислотністю (майже вся Лісостепова зона та Полісся). Навіть останнім часом у Степу на карбонатних ґрунтах за багаторічного застосування фізіологічно кислих добрив реакція ґрунтового середовища зміщується в бік підкислення, тому комплексні добрива, у склад яких входить кальцій, дуже потрібні рослинам. Наприклад, у Дніпропетровській області «на ура» розкуповують комплексне добриво марки NP 12:24, що складається з азоту й фосфору, також туди входить 12% сірки та 10% кальцію. Це добриво допомагає знизити pH, завдяки чому збільшується доступність інших елементів.
— Яка ситуація буде із унесенням карбаміду?
— Карбамід застосовуватимуть ті господарства, які хочуть отримати кукурудзи понад 10 т/га, але не мають змоги внести аміак чи КАС у нормі 200–300 кг (у фізичній вазі) на гектар. Слід урахувати, що амідний азот карбаміду переходитиме в доступні для кореневої системи форми за настання температури ґрунту 20 ˚С. Тільки тоді він почне перетворюватись на амонійний і нітратний азот й засвоюватиметься рослинами. Тому основну потребу в азоті можна забезпечити карбамідом, а початкову — за рахунок КАС, аміачної селітри тощо. Також хочу наголосити, що карбамід — це найкраще добриво для листкового підживлення, тому що весь амідний азот буквально за кілька днів засвоюється листковою поверхнею на 95%. Жодна з інших форм азоту на це не здатна — втрати будуть значно більшими.
— Під які культури доцільно вносити карбамідно-аміачну суміш? Що є обмежувальним фактором застосування КАС?
— Попит на КАС на сьогодні переважає пропозицію. Проте найбільшим обмежувальним фактором є упереджене ставлення самих аграріїв — переходити на такі добрива готові далеко не всі. Хоча для внесення КАС навіть не потрібно спеціальної техніки — можна вносити звичайними обприскувачами, навіть не змінюючи форсунок, тільки поставити розпилювачі більшого діаметра. Також не є проблемою й облаштування ємностей для зберігання. Наприклад, у СФГ «Зоря» Сумської області система удобрення і під соняшник, і під кукурудзу така: з осені після збирання попередника слідом за комбайном обприскувач вносить КАС. Ця робота проводиться вже за доволі низьких температур, тому втрат азоту з добрива майже немає. Також вносяться й комплексні добрива — 100 кг/га. Одразу після цього проходить трактор і переорює поле. Весною, якщо кукурудзу сіяли по кукурудзі, до передпосівної культивації вносять ще 100 кг КАС і сіють. За такої схеми врожай у господарстві не буває меншим за 10 тонн на гектар кукурудзи та близько 3 тонн на гектар соняшнику. Ми у виробничих випробуваннях додали до цієї схеми ще 50–150 кг/га комплексних добрив (12:24+S, 4:20:20+S) й отримали прибавку врожаю на соняшнику близько 1 т/га. Тому, якщо порівняти витрати на добрива (додатково 100 кг) і вартість прибавки врожаю, то вигода для господарства стає суттєвою. Проте, звісно, далеко не всі господарства мають гроші, щоб купити й застосувати з осені добрива.
— На які аспекти удобрення ви б радили звернути виробникам більше уваги?
— Для пшениці варто застосовувати, окрім азотних, більшу стартову дозу комплексних добрив. Не азотом єдиним, як то кажуть. Якщо ж хочете отримати більший урожай соняшнику, то не слід заощаджувати й на азоті. Також соняшник — це культура-сірколюб, і якщо раніше наявність сірки в ґрунті забезпечувалася викидами промислових підприємств й органічними добривами — відходами тваринництва, то на сьогодні її дефіцит можна забезпечити лише сірковмісними добривами.
Як показали результати випробувань на Волині (ФГ «Кремеш»), унесення 200 кг/га суперагро 15:15:15+8S дало прибавку врожаю відносно контролю (без добрив) у розмірі 1,2 т/га. Ціна 200 кг добрив і вартість прибавки врожаю за нинішніх цін порівняти легко. Безумовно, тут зіграла основну роль наявність сірки в добривах, яка сприяла насамперед засвоєнню азоту, що вплинуло на інтенсивне засвоєння інших елементів живлення.
Соя з кожним роком додає в площах посівів, адже є дуже ліквідною культурою і, що теж важливо, це — ідеальний попередник для багатьох культур.
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».