Олександр Яременко, генеральний директор СТОВ «АВІС»
Олександр Яременко, генеральний директор СТОВ «АВІС»
Олександр Яременко, генеральний директор СТОВ «АВІС», про наслідки кризових явищ в Україні для яєчної підгалузі птахівництва.
— Олександре Степановичу, як яєчний бізнес відреагував на останні події в країні?
— Я думаю, що будь-які політичні події в країні не можуть не впливати на роботу підприємств, а бізнес не може на них не реагувати. По-перше, девальвація гривні. Сьогодні багато засобів виробництва, зокрема молодняк й інкубаційне яйце, ветеринарні препарати, обладнання та інше прив’язані до долара, а це означає, що наші витрати зростатимуть, особливо це стосуватиметься середніх і невеликих птахогосподарств, які не є експортерами. Ті українські компанії, що отримують валюту від експорту, не мають таких серйозних ризиків. Тож можна спрогнозувати, що виробники курячого столового яйця змушені будуть або віддавати останні гроші, щоб купити засоби виробництва, або суттєвим чином попрацювати над зменшенням собівартості виробництва. Сьогодні, наприклад, вартість виробництва десятка яєць сягає 7 гривень проти 5-ти минулого року.
Друге, на що хочу звернути увагу: ми, як і більшість інших птахогосподарств України, завжди комплектувалися молодняком птиці з Криму. Зокрема, співпрацювали впродовж останніх років із ДП УОППЗ ім. Фрунзе, що є репродуктором другого порядку. Та події останнього часу спонукають нас до того, що ми повинні шукати нових партнерів в інших регіонах, зокрема й серед зарубіжних країн: Голландія, Польща, Німеччина, Словенія.
СТОВ «АВІС» із метою комплектації та подальшого розширення виробництва вже сьогодні займається пошуком партнерів по поставках добового молодняку, переважно серед виробників із країн ЄС. Ціни, що нам пропонують вже не у гривневому еквіваленті, а у валюті: 75–80 євроцентів за курча. Це досить дорого, зважаючи на курс євро в Україні та дивлячись на те, що ми не експортуємо свою продукцію, тож валюту нам просто доводиться купляти. До речі, ті контракти, які були підписані з кримськими постачальниками добових курчат, фіксували ціну на одну голову на рівні 8 гривень, але, на жаль, попри те, що їх термін не добіг кінця, вони анульовані.
Кримчани готові поставляти в Україну пташенят, але цей процес залежить від тих законодавчих норм, які будуть прописані та ухвалені. Крім того, не відомо, якими будуть ціни. Думаю, не нижчими за європейські.
І по-третє, підвищення вартості води, електроенергії, газу. Усе це впливає на роботу яєчної галузі, яка ніколи не мала сильного лобі в уряді та не була дотаційною, попри проблеми, що в ній є. Однак будь-які негативи я особисто сприймаю, як поштовх замислитися й почати шукати вихід. Адже той, хто рухається вперед — живий, хто зупинився — той помер.
— Ураховуючи той факт, що яєчний напрям птахівничої галузі ніколи не був дотаційним, якої підтримки від уряду ви очікуєте сьогодні?
— Стабільності та відсутності монополізації галузі, умілого керівництва, зокрема й Антимонопольного комітету у цій сфері.
— Чи ваше підприємство заморозило інвестиційні проекти, які планувалися?
— Ні. Попри те, що ми досить модернізоване підприємство (пташники обладнано устаткуванням таких відомих світових компаній, як «Хельман» і «Біг Дачмен»), питання розширення та збільшення потужностей птахопідприємства стояло на цей рік, і стоятиме доти, доки ми його не реалізуємо. Ми планували й плануємо розширятися: хочемо збільшити поголів’я на 20%, тобто до 200 тис. голів птиці одноразової посадки. Як це відбуватиметься далі, де, як і за якою ціною ми закуповуватимемо молодняк птиці — це питання, що лишається відкритим. Проте ми активно працюємо у цьому напрямі, шукаємо партнерів, зокрема, за кордоном. Крім того, ми збираємося спрямувати інвестиційні потоки не тільки у виробництво, а й у галузі, що обслуговують його: сортування яйця, переробку некондиційного яйця, переробку й утилізацію біологічних відходів тощо.
У нас є приміщення, які реконструкції не підлягають, але які можуть слугувати основою. Я однозначно переконаний, що будувати нові приміщення на нових виробничих майданчиків вигідніше та дешевше, бо енергозберігальні приміщення можна тільки звести «з нуля».
— Чи залучатимете кредитні ресурси, чи здійснюватимете задумане тільки за рахунок обігових коштів?
— Рухатися вперед ми збираємося і за рахунок обігових коштів, і за рахунок кредитних. У нас уже є за спиною довгі роки співпраці з одним із українських банків, у нас хороша кредитна історія, тому з ним і працюватимемо далі. Точну суму інвестицій поки що назвати не можу.
— Чи варто очікувати появи нових інвестиційних проектів у галузі яєчного птахівництва?
— Думаю, що цього року нових проектів не буде. Однак і переділу ринку не варто очікувати. Сьогодні багато хто каже про відтік російського капіталу, але не впевнений, що тут спостерігатимуться якісь перетрубації. Бо чого вони мають кудись іти? Україна й Росія завжди мали бізнес у країнах один одного. Це цілком нормально. Усе залежить від тих законодавчих пакетів, які формуватимуть роботу іноземних, зокрема й російських компаній, в Україні.
Що стосується того, куди далі рухатися українському бізнесу, то, думаю, що повинні бути ухвалені такі проекти, які дозволяли б українським аграрним компаніям представляти свою продукцію і на ринках Європейського Союзу і країн Митного союзу. Це має бути вільний економічний простір. Неправильно бути або там, або там. Це бізнес, і стояти на полюсах не слід. Це реверсивний шлях. Однак тут треба чітко розуміти, які види продуктів українського виробництва потребують споживачі, наприклад, ЄС. Один продає, інші — купують. Немає різниці твоя національність чи країна, в якій ти живеш.
— Багато експертів говорить про підвищення рентабельності за рахунок виробництва фермерами продукції з доданою вартістю, зокрема, напівфабрикатів.
— Вкладати кошти у виготовлення напівфабрикатів не доцільно. Бо наше суспільство поки що не зовсім готово до цього. Мало яка господарка, побачивши у магазині яйця чи готовий яєчний напівфабрикат, віддасть перевагу останньому. У нас традиційно інші погляди на це, ніж у європейців чи американців. Робити ставку на меланж також не слід, бо цей яєчний продукт використовується переважно у виготовленні хлібобулочних виробів та тортів. І якщо порівняти те, чого українці більше споживають: тортів чи яєць, то перше місце можна віддати яйцям.
— Що треба зробити, щоб інвестиційні потоки в птахівничу галузь не пересохли?
— Гроші люблять тишу. На жаль, усі ми розуміємо, що ні від великих вертикально інтегрованих підприємств, ні від середнього бізнесу нічого не залежить. Інвестиційна привабливість — це прерогатива діяльності нашого уряду та профільних організацій і міністерств, основним завданням яких на сьогодні є стабілізація та ліквідація економічної й політичної кризи, в якій опинилася наша країна. А далі, думаю, усе саме собою налагодиться. Навіть попри сьогоднішні події, в Україні є люди, які мають пристойні капітали й готові їх вкладати в сільське господарство зокрема. Що їм заважало і заважає — корупційні схеми та певна законодавча непрозорість; високий поріг входження в бізнес, тривалий термін окупності та ще й у непрогнозованій ситуації. Проте якщо обіцянки пана Швайки будуть утілені в життя, якщо програми державної підтримки почнуть працювати, тоді можна буде казати про інвестиційну привабливість. Загалом, маю сказати, що Україна завжди була й буде привабливою для інвесторів. Сьогодні, наприклад, доставка обладнання в Росію — 4 дні, в Білорусію — 7 днів, в Україну — 2 дні. Це вже багато про що свідчить. Із нами хочуть працювати. Фінансово-економічні вкладення та швидкість обігу капіталу говорить про те, що Україна — привабливий регіон для розвитку.
— Які у вас очікування від нової влади?
— Спочатку давайте розберемося, що таке взагалі ця влада. Влада — це делеговані народом окремим особистостям виконання владних функцій, щоб утримувати, забезпечувати й розвивати тих, хто їх обрав.
Одразу ж скажу, що люстрацій я не чекаю, бо ми аполітична компанія. Мені байдуже, хто управлятиме країною, головне, щоб це здійснювалося розумно.
Загалом же, ми живемо в історично складний час, коли змін потребують не лише окремі економічні сфери. Змін потребує саме суспільство. Пам’ятаєте професора Преображенського із «Собачого серця» (Булгаков), який сказав щось типу такого: розруха в нас у головах, коли ми перестанемо мочитися мимо унітаза, тоді все зміниться.
— Сьогодні багато йдеться про переорієнтацію експортноорієнтованих підприємств, які постачали столове яйце в Росію на інші ринки. Чи готові більшість із них до співпраці з ринками ЄС?
— Думаю, що так. Попри заяви, що підприємства яєчного напряму не готові до інспекції європейськими комісарами, тут я можу посперечатися. Бо на сьогодні вже багато українських птахівничих господарств мають сертифікати якості ISO 10000, НААСР тощо. А ті, хто не має, і не повинен цим перейматися. Бо всі вийти на експортні ринки не можуть і не повинні. Треба ж комусь насичувати внутрішній ринок.
— Пан Міністр говорить про підтримку середнього та невеликого бізнесу у першу чергу. Як, на вашу думку, на кого сьогодні слід зробити ставку – на середні чи на великі вертикально інтегровані структури?
— На цьому етапі ставку треба робити на великі вертикальні структури, які легше можуть пережити сьогоднішні події, цей складний період, які приноситимуть в країну валюту від реалізованої за кордоном продукції птахівництва. Більшість із них мають кредитні зобов’язання, але вони є різними. Одна справа, коли кредит беруть та метою спрямовують його для організації бізнесу чи якогось нового напряму, інша — кредит для пришвидшення обігу фінансів, а в цілому планово господарство може нормально розвиватися й без кредиту. Тобто кредитні гроші тільки пришвидшують процес отримання грошей. Вкладати кредити можна в розширення чи нарощення потужностей, а не в розв’язання поточних проблем.
Ураховуючи досвід високорозвинених країн, ставити треба на розвиток середнього бізнесу, який вчасно може переорієнтуватися, створити кооперацію.
Довідку про СТОВ «АВІС» можна прочитати ТУТ.
Інтерв’ю було надруковано у журналі Наше Птахівництво. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі Наше Птахівництво та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».