Керівник ПП БФ «Таврія» переконаний: якби не рослинництво, не було б в господарстві й тваринництва
ПП БФ «Таврія» розташоване в самій «глибинці» Херсонської області — у с. Шевченко Чаплинського району. За кліматичними умовами цей регіон можна назвати навіть не зоною ризикованого землеробства, а, образно кажучи, напівпустелею, оскільки опади тут випадають дуже рідко. Та попри це у «Таврії» обробляють 2050 га землі й отримують високі врожаї зернових (пшениці в середньому по 60–80 ц/га), олійних (соняшнику — у середньому 40 ц/га) й інших сільгоспкультур. Проте найбільшою гордістю господарства є сучасний тваринницький комплекс на 2000 голів великої рогатої худоби та 1500 свиней. Однак тут так було не завжди: ще дев’ять років тому на цьому місці фактично стояли руїни. Як колишнє КСП перетворилося на успішне фермерське господарство розповів директор ПП БФ «Таврія» Микола Деркач.
— Миколо Андрійовичу, повернімося на 9 років у минуле. Як все розпочиналося?
— Раніше тут був колгосп, потім його розпаювали та реформували в колективне сільгосппідприємство. Проте, на жаль, деякі українці мають негативну риса — брати собі додому те, що «погано лежить». Це й стало основною причиною розпаду КСП у 90-ті на початку 2000-х років.
Коли у 2006 році я став директором ПП БФ «Таврія», з тваринництва тут налічувалося 15 корів і 50 свиней. Про якусь породу навіть не йшлося. Корівники були без даху, гній прибирали вручну, корови перебували на прив’язному утриманні, доїння відбувалося на «бачки» (в середньому 5 літрів молока на корову), дуже незадовільна годівля. Із цим усім треба було щось робити. Взяли кредити, відбудували корівники, придбали техніку. Малопродуктивні та хворі на лейкоз корови здали на м’ясокомбінат і закупили нове поголів’я. Нині маємо три корівники безприв’язного утримання на 205, 460, 480 голів. Збудували приміщення на 420 голів для «сухостою» та безприв’язного утримання телиць віком від 3 місяців і до осіменіння.
Основні породи дійного стада — українська червоно-ряба та українська чорно-ряба. Минулого року середні надої становили 7500 л на корову. Проте такі показники нас не задовольняють, тому постійно працюємо над збільшенням продуктивності тварин. Основна умова цьому — чітко дотримуватися виробничих технологій.
Кормова база — повністю власна. На одну корову щодня виділяється 50 кг корму, куди входить силос, сінаж, сіно, солома, комбікорм різного складу для кожної групи корів.
— Як відбувається доїння?
— Доїмо в доїльному залі типу ялинка («Вестфалія») — 2 по 14 корів зі швидким виходом. Обслуговують зал спеціалісти АТ «Техніка». До речі, в цієї фірми ми також купуємо стійлове обладнання, напувалки, огороджувальні конструкції, матеріали й обладнання боксів для відпочинку корів тощо. Якістю та сервісом, який нам надає АТ «Техніка», повністю задоволені. Нині домовляємося з компанією про встановлення на фермі системи вентиляції. Адже, коли спекотно, то корови менше їдять, відповідно знижуються надої, виникають різні захворювання, з’являються проблеми після родів тощо.
— Молодняк як вирощуєте?
— Правильне вирощування молодняку в майбутньому дає нам здорову високопродуктивну корову. Отож телятко народилося, далі діємо чітко за технологією: йодом змащуємо пуповину, даємо облизати корові й протягом години через зонд випоюємо розігрітим до 38 градусів молозивом. Таким чином теля одержує імунітет до багатьох хвороб.
Утримується молодняк під навісом. У нас система «холодного» вирощування (загартування) телят, яка сприяє формуванню в них стійкого імунітету із самого народження. Щоб не виникло переохолодження, на підлогу кладемо підстилку із соломи, яка утворює так звану подушку. Головне, щоб не було протягів. У зимовий час додатково щоденно даємо телятам по одному кілограму молока на обігрів. Загалом харчування молодняку до 2-місячного віку в нас таке: 6 кг на добу незбираного молока, сухий комбікорм і свіжа вода.
— Миколо Андрійовичу, все ж розкрийте секрет, як за такий відносно невеликий проміжок часу фактично з «нуля» вам удалося збудувати потужний тваринницький комплекс?
— У будь-якій справі треба сумлінно працювати, тоді й буде добрий результат. Вважаю, треба самому пройти всі «ази» фермерської професії. Я, наприклад, можу працювати на тракторі, комбайні, розчищати коровам копита. Коли таку роботу виконуєш сам, тоді розумієш, що це за праця й скільки за неї належить платити людям.
А ще ніколи не треба впадати у відчай. Для прикладу розкажу про таку ситуацію. Сьогодні ми маємо потужний технічний парк, але коли у 2008 році купували першу техніку, стався неприємний інцидент із банком. А справа була так. Ми домовилися із банком про кредит. Нам пообіцяли, що все буде добре, видали гарантійного листа, й ми внесли за техніку 10% передоплати. Коли техніку привезли, я пішов у банк, однак там заявили: беріть позику в доларах або ми не дамо грошей зовсім. Виходу не було — довелося брати кредит в доларах. А вранці наступного дня я прокинувся й зрозумів, що «попав» на 3,5 млн грн курсової різниці. Проте нічого — викрутилися. Так що в бізнесі всякого трапляється.
— Окрім досягнень у кожного аграрія вистачає й проблем. У вас які вони?
— Основна проблема — дефіцит кадрів. Наприклад, сьогодні практично неможливо відшукати висококваліфікованих ветлікарів, навчених працювати за новітніми технологіями. Протягом трьох останніх років я телефоную в різні виші, прошу прислати спеціалістів — молодь не хоче працювати на виробництві. Адже значно легше у ветпункті каструвати котика, підрізати вушка собачці й ін. Це коштує великих грошей та й умови праці дуже комфортні.
— Чимало сільгоспвиробників сьогодні заявляють, що молочне тваринництво невигідне. То приносить ферма прибуток чи ні?
— По правді, працювати у тваринництві я не хотів узагалі, але треба було зберегти для людей робочі місця. Сьогодні лише на фермі в нас працюють 50 осіб, а загалом по господарству — 140.
Про прибутковість тваринництва казати важко: молоко на молокозавод здаємо по 5 грн 10 коп. За минулий рік підрахували — баланс вийшов «нульовий».
Я чув, дехто з політиків радить: якщо тваринництво збиткове, то перекладайте витрати на рослинництво. Проте я не розумію, який сенс тоді у цьому бізнесі взагалі?
Ми тримаємося лише в надії на зміни в політиці щодо вітчизняного сільгоспвиробника. Сподіваюся, що ціна на молоко все-таки незабаром стане ринковою. А ще нам обіцяли відкрити кордони у ЄС, однак робити цього ніхто не поспішає. Хоча якість нашої продукції досить висока. Тому й виходить: якби не рослинництво, то не мали б і тваринництва.
Розмову вела Інна Бірюкова
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».