Садівництво — не просто бізнес, а вибір душі

Зробив себе сам

Для Назара Герасимчука, засновника компанії «СамоСад», садівництво — не просто бізнес, а вибір душі

Чітке розуміння, ким ми хочемо стати в цьому житті, з’являється, мабуть, під час вибору навчального закладу. А зміцнюється, коли обрана професія набула практичного характеру, коли отримав не тільки перші гроші, а й задоволення від добре виконаної роботи. 

Саме так сталося для Назара Герасимчука, власника компанії «СамоСад», який закінчив Уманський Національний університет садівництва та згодом заснував власну справу за фахом. Садівництво для нього не просто бізнес, а справді вибір душі. Назар Герасимчук у саду 24/7 та може впевнено називатися self made man. Він і дружина Тетяна створили господарство, в якому вже понад десятиліття займаються вирощуванням садивного матеріалу та мають власний яблуневий сад на Дніпропетровщині. 

— Пане Назаре, розкажіть, як ви створили «СамоСад»? 

— Починалося все з невеликої присадибної ділянки вдома, у Дніпропетровській області, недалеко від Дніпра. Щось садив, випробовував певні технології, якісь нові сорти. З року в рік це захоплення розросталося, почали звертатися люди, тоді ми й взялися вирощувати саджанці на замовлення. Спочатку їхня кількість була невелика, орієнтувалися на роздрібну торгівлю для дачників і тих, хто прагнув створити інтенсивний сад на відносно малій площі. Ставку було зроблено не на кількість, а на якість і різноманітність асортименту. З часом, коли ми зрозуміли, що нам подобається те, чим займаємось і будемо продовжувати, свою діяльність намагалися переформувати у більш промисловий варіант. Однак як стартонули з великого асортименту, так і не могли позбутися цього шлейфу. До нас зверталися люди саме через те, що у нас був великий вибір. Нам доводилося підтримувати цей напрям, стабільно поповнювати новинками садивного матеріалу. 

На сьогодні обрали таку стратегію — масове вирощування саджанців. Станом на 2021-й рік наша діяльність — розсадник із максимально різноманітним асортиментом, у якому багато культур, зокрема малопоширені, декоративні сорти. Ми стільки насадили, що все підлягає детальній каталогізації та створенню схематичних карт розміщення всіх видів та сортів. 

— Усю «технологію» ви створюєте власноруч? Хто виконує обов’язки агронома? 

— Усе, що стосується технології, агрономії, бухгалтерії та основних організаційних моментів, на мені, дружина веде інтернет-магазин. Стороння допомога — в основному для виконання робіт. 

— Що собою являє ваш нинішній родючий сад? 

— Починалося все із 1 тис. дерев яблуні на М9, це був домашній сад. Зараз ми обробляємо 3 га яблуні. Не скажу, що стоїть мета збільшувати площу: мірою того, як ця потреба росте, ми й намагалися розширитися відповідно. Варіація сортів Чемпіон, Голден Делішес, Ред Джонапринц, Ренет Симиренка. Що стосується домашнього саду, тут спочатку було посаджено близько десяти сортів. З розширенням замовлень на садивний матеріал вже садимо колекційний сад, який представлений одним-двома деревами одного сорту на різних підщепах. Відповідно, насадження представлені понад сотнею сортів. Передусім плодовий сад у нас створений для потреби розсадника — щоб було де брати живці, а також щоб випробовувати культуру. Замовники мають змогу побачити, як взагалі певний сорт реагує на зовнішні чинники і як себе веде у процесі росту в наших умовах. 

Торік ми орендували один гектар землі й заклали новий розсадник. Останнім часом конкуренція посилилася, саме в ніші розсадництва, тому треба слідкувати за трендами, запитом та потребами ринку, щоб бути серед перших та триматися на плаву. 

— Ви маєте різноманітні сорти. Які з них готові порекомендувати відповідно до поточних запитів ринку? Які сорти вважаєте наразі актуальними? 

— Багато колег, які займаються розсадництвом, роблять комплектацію на певні групи культур, сорти. У нас так склалося, що основна порода — це яблуня. Відповідно, потягнувся саме той контингент, який зацікавлений в посадковому матеріалі яблуні. Тому це наш основний напрям. Що стосується сортів, які нині мають попит, це клони Ред Делішес (Ерлі Ред Ван, Джеромін). 

— Які технології та обладнання для збирання яблук застосовуєте? 

— Збирання ручне, відразу сортуємо на різні сорти та фракції. З техніки — трактори, візочки для перевезення контейнерів, платформа для зривання плодів із верхівок, погружчик. 

— Після збирання врожаю, перед реалізацією — чи використовуєте охолодження? Як саме зберігаєте? 

— Маємо невеличке сховище, проте вирощуємо набагато більше, ніж туди поміщається. Зберігати всі яблука можливості немає. Працюємо по ситуації, намагаємося пробувати одразу продукцію реалізувати. Але часто стикаємося з тим, що ціна нестабільна, були навіть випадки, коли орендували холодильні камери. 

— Стратегія боротьби зі шкідниками й хворобами: які з них найпроблемніші? 

— Базується наша стратегія на багаторічному досвіді й моніторингу за рослинами, з огляду на шкідників та хвороби. На яблуні основна хвороба — парша, з нею навчилися працювати, вона нам не надокучає. З плодожеркою в нашому регіоні дещо складніше через те, що, коли спека надмірна, розвивається додаткове покоління (серпень). У цей період уже не можна проводити обприскування. Так само з причин погодних умов бувають спалахи кліщів — до цього теж пристосувалися, справляємося мірою можливості. Оскільки яблука на довготривале зберігання не плануємо, відпадає потреба в додатковій хімікатизації. 

Що стосується стратегії захисту розсадника, ситуація дещо інша. Враховуючи, що ми з 2011-го року вирощуємо садивний матеріал, довелося пройти через ґрунтовтому. Стикалися з тим, що після 3–4 років експлуатації однієї і тієї ж земельної ділянки саджанці стають гірше рости, втрачають товарний вигляд, до того ж накопичуються шкідники, які притаманні винятково розсадникам. Та сама червиця в’їдлива, чим вона небезпечна — пошкодження навіть одного зеленого пагона призводить до втрати товарного вигляду всього саджанця. Дійшли до то, що найкраща стратегія — вирощувати їх постійно на «свіжій» ділянці, щоб не давати накопичуватися шкідливим організмам. 

Якщо навіть циклічно доводиться повертатися на ту саму землю, то лише через певну сівозміну. Окрім ґрунту дбайливо підходимо до вибору підщепи. Важливо, щоб вона була здоровою. У практиці траплялись одразу заражені фітофторозом. Тому треба ретельно підбирати підщепний матеріал, саме з нього починається саджанець. Та підщепа, яку ми вирощуємо самі, в повному обсязі не покриває потреби. Доводиться закуповувати в інших господарствах, які вже перевірені на власному досвіді. 

— Яка шпалера в розсадниках? 

— Використовуємо бамбукові палиці й шпалеру з натурального лляного шпагату. Чому ми обрали саме цей матеріал? Бо він набагато стійкіший до ультрафіолетового випромінювання та й морозостійким виявився, як порівняти з поліетиленовими. І зважаючи на те, що ці мотузки потрапляють у ґрунт, ми не забруднюємо навколишнє середовище. 

— Пінцирування в розсадниках проводите хімічне чи ручне? 

— Пінцирування актуальне для вирощування саджанців Кніп Баум (квітуче дерево), однорічні саджанці його не потребують. На М9 вирощуємо лише великі партії, за попереднім замовленням і часткової передоплати. У такому разі пінцирування проводимо комплексно з використанням арболіну поряд із ручним пінцируванням. Отримуємо нічим не гірший результат, ніж за ручного. А що стосується кісточкової групи і малопоширених культур, як правило, ці саджанці продаються однорічними й потреби в пінцируванні немає. 

— Поговорімо про клімат. Цьогорічні погодні умови були критичними. Зокрема, надмірна кількість опадів сприяла розвитку хвороб. Як із ними справлялися? Чи змінилося щось у системі захисту рослин, яку ви практикуєте? 

— Ми намагалися дотримуватися звичних для нас стандартів. Парша нас не оминула, але на плоди ми її не пустили, кратність оброблень проти парші в цьому сезоні не збільшували. Загалом нам вдалося протистояти грибним хворобам у 2021-му. Води було для нас аномально багато, були навіть підтоплення в низинах. Але підозрюю, що колегам на Вінниччині, Херсонщині дісталося ще більше. Препарати, які використовували задля боротьби з паршею, з діючими речовинами — контактні мідьумісні, Каптан, Дитіанол та системні (ципродиніл, дефиконазол, піриметаніл). Класика жанру, ніяких ноу-хау. 

— Який урожай яблук був у вас торік та який очікуєте нинішнього? 

— Урожай намагаємося нормувати. Минулого року з цим завданням не впоралися, тому що в деяких сортах (Голден Делішес, Ренет Симиренка) навантаження було дуже потужне, близько 500 плодів на дереві. Застосовували й хімічне проріджування, і ручне тривало майже все літо, але все одно не встигли в повному обсязі виконати цю операцію. З тієї причини цього року частина рядів піймала таку періодичність, що взагалі жодного яблука не видно. Там, де встигли вчасно зробити, результат нас потішив. Цьогоріч прорідили та розраховуємо на урожайність близько 30 т/га з виходом 80–90% першого класу. Ну, 90%, може, я перебільшив… але на 80% сподіваємося точно. 

— Чи правдива інформація про прогнози рекордної урожайності яблук цього року? 

— Не думаю, що цього року будуть певні рекорди, принаймні у мене таке враження не склалося. Навіть у тих господарствах, які я бачив на відстані витягнутої руки, ситуація плюс-мінус середня. Не скажу, що рік невдалий, також не скажу, що він надурожайний. Що стосується ціноутворення, думаю, все буде більш-менш стабільним, без перепадів. Під час збирання зазвичай ціна нижча, бо є багато господарств, як ми, що не мають змоги зберігати продукцію. Отже, можемо її продавати за тією ціною, яка є поточна на ринку. Це дещо ускладнює кон’юнктуру конкретно для нас. Попри це, ми завжди намагаємося відстоювати власну ціну. Навіть іноді доводиться орендувати сховище, виходимо із ситуації у будь-якому випадку. Ціна на ринку багато в чому залежить від самих садівників і того, чи готові вони за неї боротися. Нам ще багато вчитися гнучкості в плані пошуку способів протистояння економічним негараздам у садівництві. 

— Що сьогодні вас, як виробника, найбільше цікавить у питаннях технології інтенсивних садів, догляду за ними? 

— Найактуальнішим для мене питанням, в якому хотілося б добре розібратись і уже бути з ним на ти, це хімічне проріджування зав’язі. Ми вже навчилися боротися з паршею, плодожеркою, а от що стосується нормування врожаю, то тут маємо певні нюанси. Це найважливіше наразі, оскільки не маємо власного сховища і наш єдиний варіант претендувати на нормальну ціну — вирощувати плоди найвищої якості. Без хімічного проріджування це просто неможливо. Тим більше, якщо говорити про перспективу нарощення площі, то сто відсотків без хімічного проріджування ця місія нездійсненна. 

— Чи застосовуєте сучасні «помічники» в роботі? Наприклад, додатки, новітнє обладнання, трендові знання? 

— Основне, з чим я стикаюся, — це моніторинг погоди. Важливо мати надійне джерело, яке дасть достовірний прогноз для планування обприскувань, та й взагалі всієї стратегії по догляду за садом впродовж цілого календарного року. Тому мої додатки в телефоні — це в основному про погоду. Вони дають змогу відстежувати погодні чинники локалізовано, деякі можуть дослідити навіть по кожній окремій ділянці. Що стосується граду, то трапляється так, що частина саду пошкоджена, а інша частина ні. Ці додатки можуть показати навіть такі нюанси, що дуже корисно. Більше спеціалізованим софтом не користуюся. Можливо, це пов’язано з браком часу, бо всі питання з догляду, організації роботи, продажу загалом на мені. Відвідуючи семінари, цікавлюся розвитком технологій. Наразі особливо стрімко прогрес йде в напрямі рослинництва: картування насаджень, моніторинг за індексом NDVI. Думаю, що за цим майбутнє, і рано чи пізно ми дійдемо до того, що диджиталізація торкнеться кожного. Проте такі програми нині не дуже доступні — дорогі та не надто вивчені в плані практичного досвіду. Це можуть дозволити собі лише потужні виробники. Однозначно, з часом технології ставатимуть доступнішими, а отже, набуватимуть поширення. 

— Чи плануєте придбати устаткування або впровадити щось нове для саду? 

— Найгостріше стоїть питання будівництва професійного сучасного сховища для того, щоб розсудливо нарощувати площу насаджень. Виростити можна багато, але потім здавати продукцію на перероблення зовсім невигідно. Це переводить інтенсивний сад в екстенсивну форму, що точно неправильно. Тому побудова сховищ наразі для нас в пріоритеті. Технікою ми забезпечені, контурний обрізувач купувати не прагнемо, повністю влаштовує та модель, якої дотримуємося під час обрізування. Проблеми з кваліфікованими робітниками у нас немає, оскільки вони вже давно навчені та на сьогодні вдається витримувати заданий темп. Саме завдяки тому, що у нас невеликі обсяги. На власному досвіді зрозуміли, що без кваліфікованих робітників немає сенсу навіть пробувати розвиватися. Треба бути впевненим у людях, що зроблять роботу правильно, як у самому собі. 

— Які системи та схеми поливу маєте та чи змінюється ваша тактика зрошення зі змінами клімату? 

— У нас встановлено крапельне зрошення, завдяки якому також здійснюємо фертигацію. Але цього року взагалі не включали систему зрошення через надмірну кількість опадів. Лив так, що вода стояла. Маємо свердловини, тому проблеми в нестачі води в нас не виникає. Знову ж, насамперед, можливо, це через те, що у нас невеликі обсяги та відносно невеликі потреби. 

— У вас є певна родзинка — картинки на яблуках, які привертають увагу. Розкажіть про них детальніше. 

— Ідея створити такі яблука з’явилася ще з навчання в УНУС. Ми давно знали, що є такі технології, чули на різних семінарах, зокрема в Польщі. Ми до цього дійшли, мабуть, через те, що хотіли «цікавинки» у своїй діяльності, урізноманітнити виробництво. Самі розробили технологію, пробували спершу одне, потім інше. Далеко не завжди виходило все добре. Невдачі полягали в тому, що етикетки, які ми брали, були недостатньо стійкими до атмосферних умов. Деякі відклеювалися частково або повністю та не давали того результату, якого б хотілося. Потім, коли знайшли якісні наклейки, виникла інша проблема — із сонячної сторони на плодах замість гарного малюнка утворювалися просто безжалісні опіки. Через те, що сама наклейка чорна, відбувалося накопичення тепла, що й призводило до надмірного сонячного впливу. В результаті яблуко втрачало якість та товарний вигляд, не говорячи вже про те, що сам малюнок не вдавався. 

З часом почали ховати яблука з наклейками в кроні. Усередині крони плоди не настільки інтенсивно забарвлюються та не створюють сильний контраст після зняття етикетки. Ну і з часом нас навчили власні помилки, наразі виходить все чітко і без проблем. Наклейки розміщуються з північної сторони, іноді використовували мішечки, але не сподобалося тим, що зростають суттєво затрати на працю. Те ж саме виходить просто за вибору правильного місця. Найкраще для створення логотипу підходять сорти, які мають інтенсивний суцільний рум’янець. Гала вже не підходить через свою смугастість. Вибираючи зважаємо на те, які сорти є масовими, насамперед Джонапринц, що має інтенсивне забарвлення, великі плоди та завжди дає гарний малюнок. Ще ставку робимо на плоди, з огляду на попит, а також на те, чи потребують вони зберігання. Якщо не треба зберігати, то критерій один — щоб яблуко було червоне, велике, гарне. Якщо ж це робиться, наприклад, для подарунків на День закоханих, чи для Нового року, то з’являється ще один важливий критерій, економічний, що полягає в зберіганні. Тому слід обирати ті плоди, які мають максимальний період зберігання та не втрачають свою товарну якість. Це може бути той самий Фуджі. Пінк Леді теж непогано виходить, колір у нього насичений. Мають попит щільні плоди, які добре зберігаються. 

— Чи застосовуєте для продовження періоду зберігання продукції хімічний метод? Наприклад, фунгіцид перед збиранням, чи 1-метилциклопропен? 

— Ні. Насамперед через те, що вирощування саме плодів із логотипом у нашому випадку, принаймні на сьогодні, не має комерційного характеру. Ми їх не продаємо. Передусім основна їхня функція — промоушен, привертання уваги, оформлення вітрин, рекламних акцій. Таке яблуко завжди викликає інтерес у людей, навіть подив. Часто, коли люди вперше бачать їх, то намагаються віддерти або витерти малюнок. Спочатку, коли ми почали їх робити, була ідея спробувати подарункові варіанти. Не знаю, можливо, ми неправильно підійшли до маркетингу, оскільки продати ці яблука, тим більше за виправданою ціною і в достатньому обсязі, нам тоді не вдалося. А ось використання для промоушену себе виправдало. 

Для того, щоб мати успіх у виготовленні подібних яблук (з картинкою), потрібно ставити собі відповідний вектор за мету. Наш же основний напрям — це саме розсадництво. Взагалі, собівартість таких яблук доволі висока, адже треба буквально підходити до кожного екземпляру, торкатись його руками, раз у тиждень навідуватися. Відповідно, ціна має бути висока, а також має бути впевненість, що буде попит. Ну і, звичайно ж, грамотний маркетинг, щоб продукт не застоювався в точках реалізації. Оскільки це не звичайний продукт харчування, а вже більше подарунок, сувенір. Навіть місце йому явно не на звичайних фруктових полицях. Господарство, яке націлене на виробництво яблук, на їх певний обсяг, не відчує ніякого економічного приросту, якщо продасть, скажімо, десять тисяч плодів із картинкою по 7–8 грн. До того ж людей треба знайти (забрати з певної операції) для цієї роботи, навчити тонкощів. Відповідно, виросте і фонд заробітної плати. Так само, якщо агроном почне займатися наклейками, він може пропустити шкодочинні організми в саду, наприклад. Що стосується маленьких господарств, варіантом є вирощування яблук із логотипом для певних компаній на замовлення, які можуть використати ці плоди для власної розкрутки.