Агрономія
Головне:
Агрономія

Знай своїх

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Знай своїх

В Україні простежується тенденція щодо підвищення вимог до якості насіння. Чи задовольняє їх потреби вітчизняний насіннєвий сегмент?

Насіннєвий вітчизняний ринок за останні кілька років зазнав певних трансформацій. Кількість офіційно зареєстрованих виробників насіння й садивного матеріалу втричі зменшилася — до 500 виробників, а насіннєвих заводів побільшало — нині їх близько 50. Практично кожна область може забезпечувати потреби сільськогосподарських виробників регіонів у якісному насінні — такому, що пройшов очищення, калібрування, протруєння, пакування відповідно до міжнародних вимог. Основними виробниками насіння є Національна академія аграрних наук, Національна академія наук України та їх науководослідні установи, навчальні господарства вищих сільськогосподарських закладів Мінагрополітики й продовольства, приватні селекційні заклади. 

Найбільшим вітчизняним виробником насіння є НААН України. У 2019 році вона реалізувала насіння майже на 500 млн гривень. На жаль, згаданий показник не можна залічити до найуспішніших результатів світового виробництва насіння. За наявними даними, це у 100 разів менше, ніж результат не найбільшої французької компанії Limagrain! 

У системі НААН насінництво ведеться у 46 наукових установах і 135 дослідних господарствах — по 550 сортах і гібридах 87 сільськогосподарських культур. Щорічно виробляється понад 5 тис. тонн добазового насіння первинних ланок, 60 тис. тонн базового насіння, 1,1 тис. тонн батьківських форм гібридів кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків, сорго, насіння овочевих і баштанних культур, картоплі, саджанців плодових культур, винограду тощо. До селекційних закладів НААНУ належать: Селекційно-генетичний інститут — Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення; Державна установа Інститут зернових культур; Інститут зрошуваного землеробства; Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва; Миронівський інститут пшениці імені В. М. Ремесла; Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків; Інститут кормів та сільського господарства Поділля; Інститут луб’яних культур; Інститут сільського господарства Карпатського регіону; Інститут сільського господарства Полісся й інші. 

Незважаючи на відомі економічні труднощі, вдалося зберегти пріоритетність саме вітчизняної селекції (близько 60% насіння) для сортів зернових, зернобобових і круп’яних культур — пшениці, ячменю, жита, вівса, гречки й проса. 

Так, у 2019 році рівень української селекції по пшениці становив 72%, ячменю — 58%. У середньому по всіх видах рослин рівень української селекції без реєстрованих ліній становить 44%. 

Популярні сорти 

Найпоширенішими на українських полях торік були такі сорти вітчизняної селекції: озимої пшениці — Богдана, Шестопалівка, Подолянка, Смуглянка, Антонівка, Місія одеська та Куяльник; озимого ячменю — Дев’ятий вал, Снігова королева і Достойний. Також аграрії висівають сорти чеської й німецької селекції. 

Для висівання кукурудзи та соняшнику українські аграрії найчастіше використовують насіння іноземної селекції — таких компаній, як «Байєр» («Монсанто»), «Кортева» («Піонер»), «Лімагрейн» і «Сингента». 

Щодо ріпаку озимого, то найпоширенішими є сорти іноземної селекції, особливо німецької, а серед вітчизняної популярний Чорний велетень. 

У п’ятірці лідерів гібридів цукрових буряків — тільки іноземні, здебільшого німецькі. Загалом рівень забезпеченості насінням української селекції становить по кукурудзі — 30%, соняшнику — 25, ріпаку — 20, цукровому буряку — 15%. Очевидно, що проблема забезпечення вітчизняних аграріїв насінням цих культур не розв’язано. Тому Україна щорічно імпортує гібридне насіння кукурудзи й соняшнику, насіння ріпаку та цукрового буряку орієнтовно на 500 млн доларів.  

Небезпечні тенденції 

Щорічно Україна закуповує іноземного насіння на 0,5 млрд доларів. Сьогодні закордонний посівмат виграє конкуренцію проти вітчизняного щодо овочевих, кормових і деяких технічних культур, таких як соняшник, ріпак і цукрові буряки, де його частка коливається від 70 до 90%. Основні причини попиту гібридів іноземної селекції, порівнюючи з вітчизняними гібридами, — вища врожайність і якість насіння країн ЄС і США проти вітчизняного насіннєвого матеріалу; довіра до іноземного насіння через наявність фальсифікату на вітчизняному ринку; висока марка, бренд товару селекційних компаній іноземних країн. 

Також виникає занепокоєння подальше зменшення державної підтримки вітчизняної селекції. За прогнозними оцінюваннями науковців Інституту аграрної економіки, подібна ситуація стане підґрунтям для збільшення експорту іноземного насіння до України втричі та з часом повністю витіснить вітчизняні сортові ресурси з ринку, що загрожує продовольчій безпеці нашої держави. До того ж досить часто в Україну завозять значні партії насіння іноземних фірм за демпінговими митними цінами. Їх реалізація на внутрішньому ринку негативно впливає на ціни аналогічного вітчизняного насіння. 

Живі та «мертві» сорти 

Щорічно вітчизняні й іноземні заявники подають від 1 до 2 тис. заявок на проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин. З них близько 70% є іноземними заявниками. На кінець минулого року до Реєстру сортів рослин унесено близько 8,9 тис. сортів і гібридів (без ліній), з яких 44% — вітчизняної селекції. 

Більшу частину наявних у Реєстрі сортів становлять «мертві» сорти — тобто ті, по яких не ведеться первинне насінництво, та сорти, що мають посівну площу не більшу за 10 тис. гектарів. 

Тому потенційна пропозиція на ринку насіння й садивного матеріалу значно відрізняється від обсягів фактичного продажу, і тим сильніше, чим несприятливішими є умови для реалізації певного сорту рослин. Для успішного засіву якісним високоврожайним насінням використовується до 3,5 тис. сортів вітчизняної й іноземної селекції. 

Без районування 

На сьогодні, на жаль, здійснюється не районування, а проводиться державна реєстрація сортів із рекомендаціями їх поширення у великих ґрунтово-кліматичних зонах — Степ, Лісостеп і Полісся. Тому не враховується можливе їх розміщення у вузьких агрокліматичних підзонах й областях. Занесення сорту до Держреєстру сортів рослин навіть для однієї ґрунтово-кліматичної зони дає право для поширення його на всій території країни. 

Заміна районування на реєстрацію сорту зумовлена необхідністю адаптувати вітчизняне сортовипробування до вимог і положень, що передбачають упровадження єдиної методики організації досліджень і порядку реєстрації сортів у країнах, які входять до Міжнародного союзу з охорони прав на сорти рослин. Упровадження системи реєстрації сортів, з одного боку, ускладнює процес добору їх для регіонів і вузьких агрокліматичних зон, зате надає широкі можливості товаровиробникам для маневрування сортами. 

Тільки за запровадження інтенсивних технологій, високого агрофону та новітніх агрозаходів можна створити найсприятливіші умови для росту й розвитку рослин, реалізації їх генетичного потенціалу, а відтак — виявляти й відповідно добирати сорти для цих технологій. 

Лімітовано часом 

З огляду на агрокліматичні зміни й інтенсифікацію виробництва аграрії з кожним роком висувають усе жорсткіші вимоги до якості насіння. 

Створюючи нові сорти, селекціонери працюють у кількох напрямах. Один із них продиктовано кліматичними змінами, зокрема, глобальним потеплінням, завдяки чому відбуваються зміни в поширенні культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах України. На сучасному етапі аграрії мають можливість вибору на ринку сортів рослин по всіх основних вирощуваних культурах усіх ґрунтово-кліматичних зон: Степу, Лісостепу і Полісся. 

Також працюють над створенням сортів і гібридів, стійкіших до хвороб. Адже найголовнішою проблемою є комплексна резистентність вітчизняних сортів до шкодочинних хвороб, особливо вірусів. Відповідно до результатів аналізу сортів основних продовольчих рослин щодо стійкості до хвороб і шкідників, майже половина картоплі, третина пшениці озимої, 20% ячменю ярого, половина гороху, кукурудзи й цукрових буряків є нестійкими чи відносно стійкими. 

На жаль, поки що не простежується відчутних зрушень у селекції на посухостійкість і жаростійкість. Частка відносно стійких сортів пшениці озимої та цукрових буряків становить майже половину, для кукурудзи, ярого ячменю й гороху — понад 60%. А це в умовах глобального потепління змушує сільгоспвиробників ретельніше переглядати своє ставлення до високоврожайних, але не зовсім стійких до посухостійкості сортів рослин вітчизняної селекції. 

Щодо гібридів цукрових і кормових буряків, то іноземна селекція сильніша за вітчизняну. Наприклад, їх гібриди цукрових буряків мають досконалішу форму й хімічний склад, часто переважають українські за врожайністю, збором цукру з 1 га, якістю посадкового матеріалу. Іноземне насіння має високу схожість, енергію проростання, воно зазвичай дражоване, інкрустоване, добре захищене від шкідників і хвороб. Іноземні сорти поряд із високою продуктивністю мають чудові технологічні якості. 

На наш погляд, суттєвої активізації потребує розвиток селекції гібридів. За цим показником вітчизняні селекціонери помітно відстають від закордонних. Недостатньо уваги приділяється селекції сортів, продукція яких призначена для технічної переробки. Фактично припинено створення сортів рижію, редьки олійної, рицини, гірчиці, конопель, льону-кучерявцю й багатьох овочевих культур. Також випало з поля зору селекціонерів створення сортів таких культур, як люпин білий і жовтий та багаторічні трави, особливо люцерна, конюшина біла, еспарцет і тимофіївка. 

Створення нових сортів рослин потребує чималих матеріальних й інтелектуальних витрат. У середньому на виведення нового сорту витрачається понад 10 років, нового гібрида — до п’яти років. Ураховуючи строк створення сорту, загальні витрати можуть становити до 3 млн доларів.  

Олександр Захарчук,
д-р екон. наук, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки»

журнал The Ukrainian Farmer, червень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернетсторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону УкраїниПро авторське право та суміжні права”.
Використання
інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
The Ukrainian Farmer
The Ukrainian Farmer
The Ukrainian Farmer
6
Статті з журналу:
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись: