Господарство «Лище» обробляє трохи більше ніж 2 тис. гектарів на Волині. Близько 35% площ тут під зерновими колосовими культурами — озимою пшеницею та ярим ячменем. Ще приблизно 20% відводять під озимий ріпак, 9% — під цукрові буряки, 20% — під кукурудзу, сою та багаторічні трави. Окрім того, приблизно на 300 га висівають жито на зелений корм. Після його збирання ці площі частково засівають соєю, а частково — кукурудзою на силос, адже господарство утримує близько 2 тис. голів ВРХ. Таким чином, приблизно 300 га використовують для отримання двох урожаїв на сезон. У господарстві дотримуються сталої сівозміни: зокрема ріпак і цукрові буряки повертають на те саме поле не раніше як на четвертий рік.
Як розповів головний агроном СТОВ «Лище» Василь Ференц, перший етап весняної посівної кампанії розпочали 15 березня із сівби ярого ячменю. Попри значну кількість снігу взимку й очікування затяжної весни, цукрові буряки почали сіяти вже 20 березня — це найбільш ранній термін за весь період їх вирощування в господарстві. Раніше сівба зазвичай стартувала не раніше як 25–28 березня або навіть на початку квітня. Однак цього року ґрунт швидко достиг, що дозволило вийти в поле раніше.
Водночас сівбу зернової та силосної кукурудзи довелося дещо відкласти через холодну погоду й приморозки. Роботи розпочали 14 квітня, залучивши до них два посівних комплекси: традиційну сівалку, під яку проводили дві культивації, та комплекс Horsch Maestro, де обмежилися однією культивацією. Завершили сівбу кукурудзи 21 квітня й одразу почали сіяти сою.
Другий етап весняної посівної стартував одразу після збирання жита на зелений корм. Уже 7 травня господарство почало висівати кукурудзу по стерні без оранки та культивації посівним комплексом прямого висіву Horsch Maestro з одночасним унесенням мінеральних добрив.
— Загалом весна була досить прохолодною, однак цукрові буряки добре витримали приморозки й успішно пройшли цей період. Частково під приморозки потрапили кукурудза та соя, однак серйозних пошкоджень ми не фіксували. Соя саме починала сходити під час останніх похолодань, але також нормально витримала стресові умови, — розповідає Василь Ференц.
У господарстві пильну увагу приділяють отриманню дружних сходів. Щоб не втратити вологу, оранку проводять цілодобово, починаючи з вечора, а зранку в поле виходять посівні комплекси, щоб максимально швидко засіяти свіжооброблений ґрунт і зберегти вологу. Особливо активно цей підхід застосовують у сівбі ріпаку, бо серпень у регіоні зазвичай посушливий. Саме така технологія, за словами пана Василя, дозволяє отримувати якісні сходи.
Протягом десяти років на полях господарстві працював посівний комплекс Pöttinger без унесення добрив. А 2025 року придбали нову сівалку цього самого виробника з можливістю одночасного внесення добрив у рядок під час сівби. За спостереженнями агронома, рослини значно краще розвиваються, коли добрива розташовуються поруч із насінням. Під усі культури тут вносять комплексні мінеральні добрива NPK із формулами 10-26-26, 6-20-30 та 8-19-29.
Зазвичай весняна посівна в регіоні, де господарює СТОВ «Лище», проходить за достатнього запасу вологи, тому за оперативної сівби рослини мають хороші умови для стартового розвитку. Однак, наприклад, 2025 року посівна кампанія проходила в умовах катастрофічного дефіциту опадів. Тільки в середині травня випали дощі 15–20 мм, що дозволило отримати добрі сходи в другому етапі сівби після жита.
Нині ж у господарстві також спостерігають тривалий бездощовий період. Продуктивні опади випали ще на початку квітня, після чого дощів практично не було.
— Ми вже відчуваємо гострий дефіцит вологи. Кукурудза, яку посіяли після жита, сходить нерівномірно: місцями волога ще збереглася, а подекуди її вже немає. Тож наразі найбільше чекаємо дощу, який дозволить отримати повноцінні сходи, — каже Василь Ференц.
Працюють тут за інтенсивною технологією й ставлять собі високу планку врожайності: для озимої пшениці це 85 ц/га, озимого ріпаку — 45, цукрових буряків — 800, сої — 30, зернової кукурудзи — 130 ц/га в сухій масі.
Торік, до слова, кукурудза сильно постраждала від весняних приморозків, вологи було обмаль, тож урожайність не досягнула планової, та все ж була на рівні 120 ц/га. Для забезпечення кормовою базою трьох тваринницьких ферм кукурудзи на силос планують отримати 14 тис. тонн, сінажу жита в плані було заготовити 5 тис. тонн, а зібрали 6 тис. тонн, і 300 т сіна для телят та забезпечення повноцінного раціону для ВРХ.
Надійний захист
Озима пшениця в господарстві перезимувала відмінно. Натомість на окремих пагорбах, де взимку здувало сніг, спостерігалося локальне вимерзання озимого ріпаку. Утім, таких ділянок небагато. Додатковим випробуванням для культури стали весняні приморозки, після яких на частині рослин спостерігалося незначне розтріскування стебел.
— Критичних пошкоджень не фіксували, утім, уже можемо спрогнозувати певний недобір урожаю озимого ріпаку. Рослини сформувалися невисокими — від 90 см до 1,3 м, тоді як у найкращі роки ріпак виростав майже до 2 м, а врожайність перевищувала 50 ц/га. Цього року планову врожайність закладено в межах 45 ц/га, однак реальні перспективи я оцінюю близько 40 ц/га, — веде далі головний агроном.
Щодо зернових колосових культур, то планова врожайність цього року становить 80–90 ц/га. Торік у господарстві зібрали понад 90 ц/га пшениці, а ярий ячмінь дав рекордний результат — 92 ц/га, що стало найкращим показником за всю професійну кар’єру агронома.
Наразі озима пшениця в господарстві перебуває у 45-й фазі розвитку — фазі прапорцевого листка. Нещодавно завершили відповідний етап захисту культури: внесли фунгіциди, інсектициди, мікроелементи, а також провели другу рістрегуляцію. Озимий ріпак нині перебуває у фазі завершення цвітіння. У середині фази цвітіння посіви обробили безпечними для бджіл фунгіцидами й інсектицидами.
— Усі роботи проводили тільки у вечірній і нічний час, із 21:00 до 8:00, щоб не завдати шкоди бджолярам і зберігати добрі відносини з ними. Утім, ситуація з ріпаком є напруженою через шкідників і потребує постійного моніторингу. У разі заселення посівів шкідниками, виконаємо додатковий обробіток інсектицидами, — зауважив пан Василь.
На цукрових буряках профілактичні обробки розпочали відразу після появи сходів. Пильну увагу приділяли захисту від довгоносиків — великого сірого та люцернового. 2025 року господарство зіткнулося з масовим нашестям цих шкідників, через що обробки доводилося проводити цілий тиждень двічі на день — вранці та ввечері, щоб врятувати посіви. Цьогоріч чисельність шкідників значно менша, однак все одно провели дві крайові профілактичні обробки. Також буряки один раз обробили від бур’янів. У СТОВ «Лище» застосовують технологію Conviso Smart, яка дозволяє обмежитися двома гербіцидними обробками за сезон і підтримувати посіви чистими до осені.
Ярий ячмінь уже двічі обробили фунгіцидами, інсектицидами та препаратами для рістрегуляції. Раніше також внесли гербіциди. Кукурудзу один раз обробили досходовим гербіцидом, однак через появу окремих бур’янів уже розглядають повторну гербіцидну обробку найближчим часом.
На сої гербіциди внесли відразу після сівби разом із прилипачем, щоб препарати не промивалися. Наразі значного забур’янення не спостерігають, однак припускають повторну обробку. По озимій пшениці ще планують провести фунгіцидний захист у період цвітіння проти фузаріозу.
Більшість обробок є плановими й проводять профілактично, однак трапляються і форс-мажорні ситуації, коли реагувати доводиться негайно. Так, восени 2024 року після сівби ріпаку відбулося масове нашестя капустяної молі, через що обробки довелося проводити в авральному режимі. Аналогічна ситуація була й 2025 року на цукрових буряках через довгоносика. Також Василь Ференц пригадує рік, коли через спекотну погоду на сої масово розвинувся павутинний кліщ.
У таких непередбачуваних ситуаціях препарати закуповують безпосередньо, коли виникає проблема. Поруч із господарством є склади постачальника, тому потрібні засоби захисту рослин доставляють оперативно. Водночас усі планові обробки продумують ще взимку — тоді повністю формують схему захисту, здійснюють передоплату, а препарати отримують уже безпосередньо перед унесенням.
Близько 80% засобів захисту рослин — оригінальні препарати від провідних світових виробників. До того ж постійно тестують новинки та вдосконалені рішення. Частка генеричних препаратів — приблизно 20%, застосовують їх переважно там, де ризики для врожаю нижчі.
— Також вивчаємо досвід колег, які відмовляються від препаратів, заборонених у ЄС. На підготовку до імплементації європейського законодавства у сфері застосування ЗЗР є близько півтора року, однак частково відмовлятися від окремих препаратів плануємо вже наступного року. Думаю, найбільше це стосуватиметься інсектицидів, — зазначає головний агроном.
Ґрунт як основа
Добрива в господарстві закуповують завчасно, тому з їх дефіцитом тут поки що не стикалися. Ба більше, нещодавно повністю закупили складні добрива NPK під осінню посівну кампанію й найближчим часом планують придбати аміачну селітру. Норми внесення формують відповідно до запланованої врожайності та винесення поживних речовин культурами. Для цього регулярно проводять аналізи ґрунту й на основі отриманих даних розраховують систему живлення тільки гранульованими добривами — карбамідом, аміачною селітрою, сульфатом амонію та NPK.
Господарство працює на чорноземах опідзолених, слабореградованих легкосуглинкових ґрунтах, ясно-сірих і сірих опідзолених слабозмитих легкосуглинкових ґрунтах. Середній уміст гумусу тут становить 1,87%. Водночас близько 10% площ мають уміст гумусу менший за 1%, хоча є й окремі поля з показником близько 2%. Саме на таких найкращих ґрунтах вирощують цукрові буряки.
Уже три роки поспіль у господарстві проводять аналіз ґрунтів, зокрема, на показник pH. Раніше частина полів мали підвищену кислотність, але завдяки внесенню дефекату з цукрових буряків її вдалося знизити, і вже за результатами аналізів 2025 року площі з підвищеною кислотністю суттєво скоротилися саме там, де вносили дефекат.
Також для покращення якості ґрунтів на полях експериментують із сидеральними культурами — свого часу висівали гірчицю й олійну редьку. На 2026 рік уже запланували засіяти понад 100 га сидеральними сумішками на гірших ґрунтах для покращення їхньої структури та родючості. Окрім того, на цих ділянках протягом двох років уносили органічні добрива й уже помітили позитивний ефект.
— Раніше в нас були ділянки, де культурні рослини сходили, а потім засихали на цьому, як я кажу «будівельному піску». Нині ситуація покращилася, — ділиться досвідом Василь Ференц.
Крім того, наявність 2 тис. голів ВРХ дозволяє господарству системно працювати й з органічними добривами. Щороку органіку вносять на площі приблизно 300–400 га, завдяки чому кожне поле отримує органічне удобрення десь раз на чотири роки. За словами агронома, це позитивно впливає як на врожайність, так і на загальний стан ґрунтів.
Щодо системи обробітку ґрунту, то в господарстві переважно дотримуються класичної технології. Оранку проводять на 100% площ. Винятком цього сезону стали тільки окремі поля після жита на сінаж, де кукурудзу висівали прямим посівом без культивації. Під сою ж довелося орати. Таке рішення ухвалили з огляду на прогнозовані дощі, яких у підсумку так і не було.
Поки що відмовлятися від класичної системи обробітку в господарстві не планують, бо мають відповідний парк техніки. Водночас одна сівалка прямого висіву також уже є в роботі. Перший експеримент із прямим висівом кукурудзи провели 2025 року й отримали хороші результати, тому цього сезону технологію повторили.
Підлаштувати технологію
Дедалі помітнішими в усіх регіонах України стають прояви кліматичних змін. Якщо раніше Волинь уважали зоною достатнього зволоження, то нині Василь Ференц називає її зоною нестабільного зволоження через нерівномірне розподілення опадів. З огляду на кліматичні зміни в господарстві внесли деякі корективи в роботу, зокрема повністю перейшли на ультраранні, ранні та середньостиглі сорти й гібриди по всіх культурах.
Для ріпаку обирають ранні та середньоранні гібриди, сою висівають ультраранню, щоб вчасно зібрати врожай, досушити його та закласти на зберігання. Цукрові буряки також намагаються викопувати раніше, щоб вчасно посіяти озиму пшеницю. По пшениці використовують тільки ранньостиглі та середньостиглі сорти, а від пізніх повністю відмовилися. Ранні сорти дозволяють швидше розпочати жнива, а середньостиглі — оперативно завершити збирання. Для кукурудзи переважають гібриди з ФАО 300–310, хоча частина площ під — більш ранніми гібридами з ФАО 260, із яких починають жнива.
Це також дозволило оптимізувати логістику жнив. Наприклад, раніше, коли вирощували і ранні, і пізні сорти ріпаку, доводилося постійно переналаштовувати комбайни: спочатку молотили ранній ріпак, потім переходили на пшеницю, а після цього знову поверталися до пізнього ріпаку. Тепер же весь ріпак — ранній або середньоранній, тому його збирають одним етапом, після чого переходять до зернових.
— Завдяки відносно невеликим площам, наявності власного елеватора та сушарки ми практично не залежимо від сторонніх послуг. Маємо змогу оперативно зібрати врожай, висушити його та закласти на зберігання, — каже пан Василь.
У господарстві також переглянули норми висіву культур. Якщо раніше озиму пшеницю висівали нормою 4,5–5 млн, а іноді навіть 6 млн насінин на гектар, то нині стартують із 3,5 млн, а максимум становить 4,2 млн насінин/га. По кукурудзі перейшли на більш посухостійкі гібриди й зменшили норми висіву з 90 до 80 тис. насінин на гектар. Цукрові буряки раніше висівали нормою близько 150 тис. насінин/га, а тепер — максимум 120 тис./га. З тим урожайність є високою, а витрати на посівний матеріал зменшуються. Сою висівають відповідно до рекомендацій виробників насіння.
Окрім погодних викликів адаптації та гнучких рішень потребують ще й воєнні та економічні. Так, цього року далося взнаки подорожчання пального. Та є технологічні операції, на яких економити не можна, як-от закриття вологи навесні ротаційними боронами. Водночас на окремих полях під кукурудзу після закриття вологи провели всього одну культивацію замість двох, а частину площ також засіяли прямим висівом, що дозволило додатково скоротити витрати пального.
Суттєво впливають на роботу господарства й повітряні тривоги, під час яких зникає сигнал GPS, тому доводиться переходити на роботу з маркерами. Однак таке обладнання встановлено не на всій техніці, через що виникають простої. Також, як і в багатьох господарствах, тут відчувають брак кваліфікованих кадрів. Через це нині працюють довше, ніж до повномасштабного вторгнення, інколи організовують і нічні зміни. Та разом із навантаженням підвищилася й заробітна плата.
— Попри всі виклики, ми розвиваємося й ставимо нові цілі. Зокрема, плануємо перейти на диференційоване внесення мінеральних добрив, вчасно оновлюємо техніку та вдосконалюємо технологію. Завдяки комплексному та гнучкому підходу отримуємо стабільно високі врожаї, — підсумовує Василь Ференц.
The Ukrainian Farmer
