Тваринництво

Як покращити раціон поголів’я в одноосібному господарстві й підвищити їх продуктивність новими продуктами

Вчасні рішення

Вчасні рішення
Михайло Травецький

Як покращити раціон поголів’я в одноосібному господарстві й підвищити їх продуктивність новими продуктами  

На молочному ринку фіксують найгірші показники галузі за весь час історії країни. Очевидно, що без підтримання держави країна може втратити галузь. Водночас локальні проєкти й інноваційні продукти здатні поліпшити ситуацію в молочному та м’ясному скотарстві. За приклади можна взяти господарство Михайла Травецького на Чернігівщині та виробництво кормового концентрату соняшнику маслоекстракційним заводом «Потоки» у Дніпрі. 

Трансформації у тваринництві 

Представляти Михайла Травецького професійній аудиторії немає потреби, адже його добре знають як фахівця в галузі молочного і м’ясного скотарства, кризового менеджера та блогера-практика. 

Лікар ветеринарної медицини в п’ятому поколінні, Михайло після закінчення Харківської державної зооветеринарної академії кілька років працював у фермерських господарствах у Північній Ірландії. Виконував різноманітну роботу: від догляду та доїння тварин — до розчищення ратиць, лікування та ректального дослідження, штучного осіменіння корів і телиць, кастрації бичків. Саме ця робота дала йому неоціненні практичні навички в скотарстві. Окрім того, змінила його світогляд щодо тваринництва з погляду керування фермою: потрібно робити не як було заведено в колгоспі, а як в ефективному бізнесі. Попри привабливі пропозиції щодо роботи та реальні перспективи лишитись жити за кордоном, пан Михайло повернувся до України. 

«Я не хотів годувати народ Єлизавети ІІ, а поставив перед собою завдання — змінити систему керування тваринництвом в Україні не просто на місці роботи, а в галузі», — пояснює він. Наступні десять років Михайло Травецький працював топменеджером у тваринництві в передових компаніях: агрофірмі «Чумаки», агохолдингах «Агрікор Холдинг», «Кернел» і «Астарта». Всюди впроваджував комплексі рішення: від організації менеджменту, економічного обґрунтування кожної операції на МТФ до ветеринарного супроводу, підвищення кваліфікації працівників і роботі на спільний результат. 

«На жаль, в Україні була втрачена культура догляду за ВРХ. Тому доводиться ламати стереотипи, впроваджуючи технологічні рішення, які довели свою ефективність, — зауважує фермер. — Адже Україна без скотарства — все одно, що автомобіль без передніх коліс. Тому треба створювати такі умови, щоб люди із задоволенням працювали, а не їхали за кордон на заробітки». 

У результаті впровадження ефективних бізнес-моделей, диктатури технологій і гігієни, компаніям вдалося суттєво наростити поголів’я, налагодити селекційну роботу, підвищити продуктивність стада, налагодити виробництво молока ґатунку екстра тощо. А головне — довести, що скотарство — це вигідно: за умови правильного підходу воно стабільно приносить прибутки, подекуди навіть більші за інші бізнеси в портфелі компанії (рослинництво чи перероблення). 

Але в певний момент Михайло Травецький дійшов висновку, що глобалізація, зокрема у тваринництві, не сприяє відновленню України. «Я був вражений тенденцією щодо вирізання поголів’я та закриття ферм, вимирання сіл, — розповідає пан Михайло. — І запитував себе: навіщо я повернувся в Україну: щоб розвалювати села чи розвивати тваринництво?» 

Окреслення цінностей призвели до зміни парадигми життя Михайла. А набутий практичний досвід і здобута МВА-освіта дали поштовх до відкриття невеликої ферми у селі Красляни поблизу Прилук — своєрідної «моделі виживання» селян в умовах політичної та економічної нестабільності. Також Михайло започаткував проєкт «Школа тваринника», у якому розповідає про будні «пересічного одноосібника», ділиться нюансами фермерування і культивує думку, що утримання невеликого поголів’я ВРХ може бути прибутковим. 

Вигідне партнерство 

Нині фермер утримує 37 голів ВРХ: 16 дійних корів, бугай-плідник, 10 ремонтних телиць і стільки ж бичків на відгодівлі. Нарощувати поголів’я не планує. Молокопродукти реалізує не «на бочку», а в навколишніх селах, у Прилуках і в Києві — за ринковою ціною, адже дотримання технологій, гігієни доїння та зберігання продуктів, підвищення якості кормів дає змогу забезпечувати їх високу якість. 

«Коли я почав працювати у приватному секторі, то відчув глибину проблеми із забезпеченням тварин якісними, збалансованими кормами. Адже якщо товарні ферми мають для цього всі ресурси — угіддя, техніку, кошти й розроблені раціони, то у приватному секторі немає ні можливості виростити сировину, ні розуміння менеджменту годівлі, — додає Михайло Травецький. — Окрім того, приватний сектор перетворили на офшор для молочного бізнесу країни. Через цінову політику якісні соняшниковий чи соєвий шроти селянам не доступні». 

Звісно, можна заготовляти якісне сіно й вирощувати овочі, але протеїну в раціонах корів катастрофічно бракує. Як відомо, дійні корови для виробництва молока та підвищення виходу білка в ньому, для нормальної життєдіяльності та ефективного відтворення мають отримувати належну кількість білка. Кількість протеїну має безпосередній вплив на витрати на годівлю і, відповідно, на собівартість виробництва молока. А його дефіцит спричиняє низку проблем — від низьких надоїв і якості молока до проблем зі здоров’ям. 

У пошуках рішення фермер закупив 0,5 т високопротеїнового соняшникового концентрату ТМ PROGLOT. І вже через два дні додавання його в корми замість соняшникової макухи побачив результат: ріст продуктивності на 1–3 л/добу залежно від періоду лактації тварини. Особливо інтенсивний рух молока спостерігається у корів, які нещодавно отелилися — на думку фермера, це свідчить про легкодоступність протеїну, його ефективну роботу в рубці, зменшення навантаження на печінку. 

«Я вдячний, що підприємство „Потоки” врахувало потреби приватного сектору й запропонувало продукт для годівлі ВРХ світової якості, — наголосив фермер. — Я був вражений м’якістю дії соняшникового концентрату на шлунково-кишковий тракт тварин, позитивною динамікою надоїв молока. Та й ціна продукту адекватна відносно можливостей приватного сектору. У розрізі цін на молоко економіка застосування продукту дуже приваблива». 

Такий ефект застосування соняшникового концентрату підприємства «Потоки» пояснюється рекордно високим умістом білка (уміст протеїнів від 48 до 52%). У складі концентрату є амінокислоти, зокрема, метіонін, що сприяє росту й розвитку тварин. Важливою перевагою продукту є відсутність ГМО, хімічних і біологічних речовин, які негативно впливають на засвоєння інших нутрієнтів. Продукт не містить антипоживних речовин, має максимальну кількість засвоюваного білка — 90%, високу обмінну енергію АМЕn. Тому концентрат набуває популярності у виробників молока як на МТФ, так і в приватному секторі, має високі шанси потіснити з ринку ГМО-соєвий шрот й інші концентрати, які містять менше поживних речовин. 

Амбітні плани 

Разом із тим Михайло Травецький упевнений, що відродження галузі не можливе без «розчищення джерела самоідентифікації», а саме — відродження етнічних українських корів, які сьогодні на межі зникнення: сіра, лебединська, червона степова. 

Наприклад, сіра українська порода є живим пам’ятником цілої епохи часів доісторичної трипільської культури, на ній чумаки возили сіль із Криму, а козаки брали в бойові походи на ворогів. Але якщо 100 років тому сіра порода була лідером поголів’я, то нині лишилось усього близько 800 тварин — зокрема, через побутування думки, що утримувати цю породу не вигідно, та знищення племінних господарств. 

Фермер знайшов чимало однодумців і планує створити кріобанк етнічних українських корів і провадити трансплантацію ембріонів для поліпшення породи на рівні приватного сектору. 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ