Агромаркет

Як догодити ріпаку

Як догодити ріпаку

Підвищення ефективності виробництва ріпаку можливе насамперед за умови дотримання технологій вирощування.

  

В агрономічному сенсі ріпак має незаперечні переваги в тому, що він не знижує родючість ґрунту, а, навпаки, поліпшує його фізико-хімічні властивості, є фітосанітаром проти кореневих гнилей зернових культур, збільшує запаси в ґрунті органічних речовин і розчинних форм фосфору, поліпшує повітряні й агрохімічні властивості ґрунту. З огляду на антимікробні властивості його можна застосовувати як природний біофумігант. Рано звільняючи поле, ріпак дає змогу вчасно підготуватися до сівби озимих зернових, для яких є одним із найкращих попередників.

 

Водночас ріпак є вимогливим до низки агротехнічних факторів. Так, для формування 1 ц насіння ріпак потребує значно більше поживних речовин, ніж зернові культури. Добре росте на чорноземах, темно-сірих і сірих лісових ґрунтах, дерново-підзолистих та ін. з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,6–7,2). Може рости й за рН вище 7,2 і нижче 6,6.

 

Непридатні для вирощування ріпаку важкі глинисті, заболочені ґрунти, бо в них недостатньо розвивається коренева система. Ріпак добре росте в Степу, за винятком засолених ґрунтів.

 

Попередники

 

Кращими попередниками є чисті й зайняті пари. Озимий ріпак розміщують також після озимини, ярих колосових, а також інших культур, що звільняють поле не менше ніж за місяць до сівби. Не розміщують ріпак раніше ніж через 4 роки на полях, де вирощували хрестоцвіті культури та соняшник.Не можна сіяти ріпак після цукрових буряків, оскільки виникає небезпека поширення нематоди, яка є шкідником для обох культур. Ріпак як перехреснозапильна культура потребує просторової ізоляції щонайменше 500 м. Потрібна вона й для захисту від шкідників і хвороб.

 

Вирощування ріпаку та зернових культур в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан полів, зводить до мінімуму зараження зернових кореневою гниллю.

 

Підготовкаґрунту

 

У разі коли озимий ріпак планують розміщувати по чорному пару, проводять зяблеву оранку. Навесні зяб вирівнюють культиваторами й боронами. Глибина культивації — 8–10 см.

 

Чорний пар упродовж весняно-літнього періоду підтримують у чистому вигляді. Мірою відростання бур’янів проводять культивації на глибину 8–10, 6–8 см. У разі засміченості поля коренепаростковими або кореневищними бур’янами пар обробляють культиваторами після появи сходів бур’янів. Культивації чорного пару необхідно закінчити не пізніше ніж за 2–3 декади до висіву насіння озимого ріпаку. Щоб уникнути висушування посівного шару ґрунту, глибина останньої культивації має бути не більше як 4–5 см.

 

Для ефективнішої боротьби з бур’янами проведення культивацій чорного пару об’єднують із застосуванням гербіцидів групи гліфосатів.

 

Після ранніх попередників або зайнятого пару проводять напівпарову підготовку ґрунту. Коли попередником озимого ріпаку є зернові культури, застосовують поверхневий обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток проводять тільки впоперек або по діагоналі планованого напрямку сівби.

 

Удобрення

 

На формування 1 центнера основної продукції потрібно до 8,5 кг азоту, 3,2 кг фосфору, 8,0 кг калію. Норма внесення мінеральних добрив — N60-80Р40-60 кг д. р. на гектар. На збіднених калієм і мікроелементами ґрунтах вносять К40-60 і до 30-50 кг/га сірки і 2–3 кг/га борної кислоти.

 

Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту. Азотні добрива вносять в 1–3 прийоми у весняне підживлення як до початку вегетації ріпаку по мерзлоталому ґрунту (у лютневі вікна), так і в пізніші терміни. Внесення азотних добрив перед сівбою насіння проводять (за необхідності) у дозі 20–30 кг д. р. на гектар.

 

Унесення великих доз азоту до сівби, особливо на високородючих ґрунтах, неприпустимо, оскільки це призводить до значного переростання рослин восени та до часткової або повної загибелі їх під час зимівлі.

 

У разі слабкого розвитку рослин озимого ріпаку восени, яке виникає внаслідок браку суми ефективних температур, проводять підживлення посівів аміачною селітрою (100 кг/га) у фазу 4 справжніх листків культури. А в разі переростання рослин проводять обробку посівів ретардантом фолікур (1 л/га) у фазу 6 справжніх листків культури.

 

Ріпак добре реагує на внесення мікроелементів, особливо бору.

 

Підготовка насіння

 

Проти комплексу ґрунтових шкідників і шкідників сходів, а також проти хвороб, що вражають рослини в період сходів, насіння перед сівбою протруюють препаратами на основі діючих речовин тіаметоксан, фіпроніл, бета-цифлутрин, імідаклоприд, карбоксил, тирам та ін. Для протруювання як утворювач плівки рекомендовано 2%-й водний розчин NaKMH і 5%-й водний розчин ПВС. Ця технологія подібна до традиційної технології протруєння із зволоженням. Відмінністю є те, що пестицид наносять на насіння з розчином полімеру, який після випаровування води створює на поверхні насіння плівку, що містить пестицид. У разі застосування утворювача плівки знижуються втрати пестициду, поліпшуються умови праці робочого персоналу, знижується можливість забруднення довкілля.

 

Сівба

 

Оптимальною є сівба за 15–20 днів до терміну сівби озимих колосових. Озимий ріпак слід висівати рядковим способом із міжряддям 15 см. Для насіннєвих посівів, а також на забур’янених полях і ґрунтах, схильних до запливання, можлива широкорядна сівба з міжряддями 45–70 см.

 

Норма висіву насіння має забезпечувати оптимальну густоту стояння рослин, яка істотно впливає на зимостійкість культури та досягається висівом 1,0–1,2 млн схожих насінин на гектар, або 5–6 кг/га. Оптимальна густота стояння рослин восени — 0,8–1,0 млн рослин на гектар, навесні — 0,7–0,9 млн рослин на гектар. Загущення посівів призводить до слабкого розвитку рослин, внаслідок чого вони гірше зимують, знижується стійкість проти вилягання. У густих стеблястих посівах погіршується мікроклімат, що призводить до ураження грибними хворобами.

 

Глибина загортання насіння — 2–3 см, проте за пересихання верхнього шару ґрунту її можна збільшувати до 4–5 см з одночасним збільшенням норми висіву на 10–15%. Для отримання дружних сходів ріпаку обов’язково проводять післяпосівне коткування поля.

 

Догляд за посівами

 

У разі утворення щільної ґрунтової кірки до появи сходів посіви обробляють легкими боронами або ротаційною мотикою. На засмічених полях у разі появи проростків бур’янів через 3–4 дні після сівби доцільним буде проведення досходового боронування. У пізніші терміни бур’яни також можна пригнітити післясходовим боронуванням посівів, але не раніше ніж у фазу 3–5 справжніх листків у ріпаку. Цей агроприйом краще проводити в другій половині дня упоперек рядків. На широкорядних посівах восени та весною після підживлення проводять культивації міжрядь.

 

Крижану кірку, у разі її утворення, руйнують кільчасто-шпоровими котками.

 

Для боротьби з бур’янами в період вегетації проводять обробку посівів гербіцидами на основі діючих речовин клопіралід, хізалофоп-П-тефурил, флуазифоп-П-бутил,хізалофоп-П-етил.

  

Захист рослин

 

Найнебезпечнішим шкідником ріпаку в період появи сходів є хрестоцвіта блішка, особливо якщо сівбу проведено непротруєним насінням, а в період вегетації — ріпаковий квіткоїд, попелиця.

 

Для знищення листогризучих шкідників (білани, совки, блішки, пильщики) найефективніше застосування інсектицидів кишково-контактної дії, а проти сисних шкідників (попелиці, клопи) — системно-контактної дії.

 

Проти прихованих шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) проводять обробку проти імаго в період відкладання яєць або від народження личинок. За виявлення шкідників у кількостях, що перевищують поріг шкодочинності, необхідно провести обприскування посівів робочим розчином одного з препаратів на основі діючих речовин: альфа-циперметрин, дельтаметрин, диметоат, альфа-циперметрин та ін.

 

У період вегетації посіви ріпаку уражають такі хвороби, як пероноспороз, альтернаріоз, склеротиніоз та ін. Щоб уникнути істотних втрат урожаю, за перших ознаках появи хвороб необхідно провести обприскування рослин розчинами відповідних фунгіцидів на основі діючих речовин фосетил алюмінію, металаксил-М, манкоцеб, іпродіон та ін.

 

Найкраще перезимовують рослини з розвиненою розеткою 6–8 справжніх листків, діаметром кореневої шийки 8–12 мм, що досягається оптимальним терміном сівби та рекомендованою густотою рослин. Сходи озимого ріпаку за пізніх термінів сівби не проходять загартування й гинуть за температури –6…–8 °С.

 

 

Олександр Поляков, д-р с.-г. наук, зав. лабораторії агротехніки олійних культур

Ольга Нікітенко, Світлана Вахненко, наук. співробітники лабораторії агротехніки олійних культур

Інститут олійних культур НААН

журнал The Ukrainian Farmer, липень 2014 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ