Технологія ноу-тілл стала панацеєю від деградації ґрунтів і рятівним фінансовим кругом для фермерів Південної Америки.
Технологію ноу-тілл у світі застосовують уже понад півстоліття, і площа необроблюваної ріллі з року в рік зростає, але найвищими темпами — у Південній Америці. Нині тут сконцентровано 47% світових площ, що обробляють за нульовою технологією. Темпи приросту цих територій просто вражають: ще у 1987 році в країнах економічного блоку Меркосур (назва походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur — Об’єднаний ринок країн Південного конуса) — Бразилії, Аргентині, Парагваї та Уругваї під ноутіллом було всього 670 тис. гектарів, а до 2002-го ця територія збільшилася до понад 30 млн гектарів.
Левова частка цих площ сконцентрована в Бразилії. Це ще і єдина країна у світі, де нульовий обробіток почала застосовувати переважна більшість дрібних фермерів — 90% оброблюваних ними земель припадає саме на нульову технологію.
Екологічна катастрофа
Як відомо, поштовхом для запровадження ноу-тіллу в Південній Америці стала складна ситуація в сільському господарстві, спричинена деградацією ґрунтів, що зазнавали впливу вітрової та водної ерозії. Відповідним чином ця екологічна ситуація позначилася й на врожайності вирощуваних культур.
Протягом 1970-х років минулого століття державна політика в галузі сільського господарства в Бразилії, Аргентині та Парагваї заохочувала фермерів розширювати площі під соєю та пшеницею — як певне заміщення виробництва кави й тваринницької галузі. Нові культури вирощували за традиційного обробітку ґрунту, що в поєднанні з великими опадами й призвело до серйозного погіршення його стану на величезних територіях. Адже здатність обробленого ґрунту до інфільтрації води зменшується, натомість посилюється ґрунтова ерозія внаслідок стікання води, і зменшується вміст органічної речовини в ґрунті. Так, у Бразилії після перших років культивації земель втрата ґрунтової органіки сягала 30–50%, що призвело до погіршення агроекосистеми, якості й родючості ґрунтів.
Варто зазначити, що на Півдні Бразилії, де нині ноу-тіллом охоплено 80% сільгоспугідь, найбільшу кількість опадів спричиняють кілька сильних штормів, які до того ж руйнують ґрунтові агрегати. В Аргентині, навпаки, напівсухий регіон характеризується сухими й вітряними зимами, що призводить до значної вітрової ерозії. Натомість весняні інтенсивні опади спричиняють затоплення, замулення доріг і водойм, а також руйнування мостів, що призводить до значних витрат на їх відновлення й обслуговування.
Таким чином, протягом 1980-х років дві третини сільгоспугідь на Півдні Бразилії були деградовані тією чи іншою мірою. Ступінь еродованості ґрунту й розширення меж еродованих земель швидкими темпами зростали по всій Південній Америці, де практикували традиційний обробіток. Деградація ґрунту загрожувала стабільності комерційного сільського господарства, тож фермери зрозуміли, що потрібні кардинальні зміни у їхніх системах землеробства, щоб зупинити деградацію й відновити родючість ґрунтів. Завдяки цьому вивести загаль не виробництво на новий рівень і збільшити обсяги постачання сільгосппродукції на внутрішній та міжнародний ринки.
Готовність до змін
Насправді причин, через які прийняття ноу-тіллу було таким масштабним і швидким у Південній Америці, є багато. Оскільки сільське господарство в Південній Америці є відносно молодим і багато районів було залучено до сільськогосподарського виробництва тільки протягом останніх 30 чи 40 років, загалом у цих країнах немає глибоко вкорінених традицій сільського господарства. Тож молоде покоління фермерів легко віддало нові землі в багатьох регіонах під сучасне виробництво й були відкрито налаштовані на нові технології. Крім того що ноу-тілл давав можливість інтенсивніше обробляти землю без ризику деградації, він приваблював ще й тим, що збільшував урожайність і зменшував використання тракторів, що призвело до зменшення витрат на пальне та виробництво загалом.
Однак найбільша перешкода на шляху експансії ноу-тіллу — боротьба з бур’янами. Як відомо, за нульової технології один-єдиний спосіб знищення небажаної рослинності — із застосуванням гербіцидів. Натомість на той час більшість фермерів, особливо дрібних, використовували для цього здебільшого механічний спосіб і ручний труд. Тому, щоб переконати фермерів Південної Америки прийняти новий спосіб сільгоспвиробництва, потрібно було навчити їх боротися з бур’янами за допомогою гербіцидів.
Ця проблема вимагала відповідних технічних рішень, а запровадження системи стало результатом маркетингу спочатку гербіциду параквату, а потім гліфосату для загальної боротьби з бур’янами. До речі, в 1960-ті роки минулого століття паракват широко застосовували США для боротьби з плантаціями марихуани та коки в Південній Америці.
У 1980-х роках багато бразильських компаній почали виробляти гліфосат, що призвело до значно знижених цін на цей гербіцид і ще більше прихилило фермерів до ноутіллу. Надалі виробництво ефективніших гербіцидів і їх доступність для фермерів збільшилися, що разом із появою ноу-тілльних сівалок призвело до безпрецедентного зростання в Південній Америці нульової технології.
Застосування ноу-тіллу вимагало від фермера нових навичок, особливо для боротьби з бур’янами. Відтепер він повинен був добре розбиратися в гербіцидах, видах бур’янів й опанувати технологію внесення ЗЗР. Дві роботи, написані на початку 1980-х (нині їх перевидали вчетверте), забезпечили фермерів інформацією щодо гербіцидного захисту й стали важливою віхою на шляху до впровадження нульової системи. У 1996 році з’явилися сучасніші публікації щодо технології застосування гербіцидів, які були для фермерів Бразилії кориснішими.
Наслідки екологічні та економічні
Після широкого прийняття фермерами ноу-тіллу втрати від ерозії ґрунту значно зменшилися. Так, у тропічних районах Бразилії ранні дослідження показали, що ноутілл може зменшити ерозію ґрунтів до 97%, а стік води — на 70%. Наприклад, в Аргентині ерозія ґрунту зменшилася на 80%.
Перехід на ноу-тілл дав змогу покращити й добробут громад і заощадити кошти на відновлення місцевої інфраструктури, що раніше руйнувалася внаслідок стихійних лих. Наприклад, загальна сума заощаджень на утримання сільських доріг у штаті Санта-Катаріна (Бразилія) з 1992-го по 1999 рік оцінювалася приблизно в 900 тис. доларів США. Дослідження вододілу в Бразилії показало зменшення замулення мілководдя на 22% з 1994-го по 1998 рік через застосування ноу-тіллу.
Економіка фермерських господарств також значно покращилася через застосування ноу-тіллу. В Аргентині витрати фермерів були зменшені більш ніж на 50%, оскільки замість 3–5 проходів плуга або чизеля почали практикувати тільки один прохід сівалки. Вартість використання також трактора набагато зменшилася — до майже 6 дол./га для обприскування проти 42 дол./га — для оранки. Загалом ноу-тілл сприяв зниженню на 46% загального обсягу використання обладнання та техніки через відсутність оранки. Спостерігалося також зменшення використання пального на 19–42%.
Вплив ноу-тіллу на економію часу та робочої сили був головним чинником прийняття його дрібними фермерами. Оскільки для догляду за бур’янами не потрібна оранка, це вивільнило фермера від важкої роботи. Скорочення робочої сили в Бразилії внаслідок застосування ноу-тіллу було на 10% для виробництва сої та на 51–55% — для кукурудзи. Як вже зазначалося, застосування гербіцидів стало основним чинником, що сприяв зменшенню частки механічного обробітку посівів чи ручної роботи.
Ноу-тілл відкрив й інші можливості для дрібних фермерів. Дослідження в Бразилії показали, що 54% фермерів збільшили свої посівні площі, а 33% залучили вивільнену робочу силу в іншій прибутковій діяльності.
У Парагваї ноу-тілл призвів до скорочення потреби в робочій силі на 12% і збільшення чистого прибутку від сільського господарства на 77%. У двох регіонах Парагваю було проведено дослідження щодо фінансової прибутковості застосування ноу-тіллу, порівнюючи з традиційним обробітком. Виявилося, що за десять років чистий дохід ноу-тілльних фермерських господарств збільшився з 10 тис. доларів США до понад 30 тис., тоді як чистий прибуток традиційних ферм впав і навіть став від’ємним. Урожайність сільськогосподарських культур у традиційних господарствах знизилася на 5–15%, тоді як у ноу-тілльних зросла на 5–20%. На підставі вибірки фермерських господарств у штаті Парані (Бразилія) було визначено, що чистий дохід фермерських господарств збільшився на 59% уже через п’ять років після застосування нульової технології. Натомість великі механізовані ферми в регіоні Серрадо в Бразилії продемонстрували, що чистий дохід сільського господарства після застосування ноу-тіллу навіть подвоївся за кілька років.
Зростання врожаю в Бразилії в результаті застосування ноу-тіллу зафіксували на рекордні 20–30% для кукурудзи та 27% — для сої. Так, у Бразилії до впровадження нульової системи продуктивність кукурудзи становила менше як 6 т/га, але тепер найкращі ноу-тілльні системи показують середню врожайність 10 т/га.
Головною причиною зростання врожайності експерти називають підвищення вбирної здатності ґрунту завдяки ноу-тіллу. Ноу-тілл зменшує стік поверхневих вод і посилює інфільтрацію, бо пори та канали в ґрунті не порушуються обробкою ґрунту. У Бразилії було виміряно, що інфільтрація води збільшилася в шість разів. Таким чином, ноу-тілл забезпечив максимальну ефективність опадів і поповнення ґрунтових вод, а також зменшив ризики затоплення.
В Аргентині завдяки нульовій технології було додатково накопичено чотири дюйми ґрунтової води, що сприяло розширенню площ під соєю та кукурудзою на території, де був брак вологи. Врожай сої збільшився, а собівартість продукції зменшилася. Сукупні вигоди для аргентинських фермерів від прийняття ноу-тіллу з 1991–2008 рр. оцінюються у 12 млрд доларів США.
У матеріалі використано дані міжнародного дослідження випадків вигоди від пестицидів для сільського господарства Південної Америки, опубліковані на сайті CropLife International
Людмила Степанчук
журнал The Ukrainian Farmer, листопад 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
