Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Овочі - Ягоди - Сад

Від бджолозапильних гібридів не відмовимося!

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Від бджолозапильних гібридів не відмовимося!
Від бджолозапильних гібридів не відмовимося!

Усе більше українських фермерів, що вирощують огірок у закритому ґрунті, віддають перевагу партенокарпічним гібридам. Проте фахівці, яким пощастило опанувати технологію вирощування бджолозапильних огірків, упевнені, що існує низка переваг, яка виправдовує її складність. Чи не найголовнішими серед них є висока вартість і стабільний попит на запашний і хрумкий плід.

  

Одним із лідерів у вирощуванні бджолозапильних огірків є ВАТ «Комбінат «Тепличний», що в селі Калинівка Броварського району на Київщині. Овочі тут вирощують у скляних теплицях старого й нового типів із застосуванням технології малооб’ємної гідропоніки (крапельне зрошення) на площі 38 га. Під огірки відведено 8 га. Якщо з гібридами томатної групи на комбінаті експериментують постійно, то з асортиментом огірків визначилися давно й міняти пріоритети не планують — лише Атлет F1 і Естафета F1 селекції фірми «Гавриш». Поважають їх споживачі столичного регіону насамперед за бездоганні смакові якості, а виробники цінують за високу тіньовитривалість, яка дозволяє висівати гібриди в кінці листопада — на початку грудня й на початку лютого отримувати готову продукцію, постачати її в супермаркети і на ринки. Жоден партенокарпічний гібрид не має такої властивості.

 
 

Бджолозапильний Атлет F1 має довгі, рідко-горбкуваті соковиті плоди завдовжки 20–22 см із тоненькою шкіркою, що надає огірку приємного хрумкоту. Завдяки неперевершеним смаковим якостям понад 20 років його охоче розкуповують споживачі східних і центральних регіонів упродовж усіх весняних свят, тоді як населення Західної України більше звикло до довгого та гладкого, маслянистого за консистенцією плоду, який є придатнішим для приготування салатів. Якщо говорити про огірки як про закусочний варіант, то бджолозапильні гібриди, що мають неперевершені аромат і смак, є лідерами продажів. Варто нагадати, що споживачі обізнані й з іншою конкурентною перевагою Атлет F1 — екологічністю, що є обов’язковою передумовою для роботи з бджолами і джмелями, яких застосовують при запиленні огірків.

 

Усе це не заважає бджолозапильним гібридам мати доволі високу для огірків лежкість і термін зберігання 7–10 діб — після збирання він зберігає високі товарні якості. Фасують його, як правило, у звичайні картонні ящики по 6 кг і постачають у такому вигляді в супермаркети. Проте поштучне фасування на підложку плюс обгортання харчовою плівкою завдяки меншій транспірації бджолозапильних гібридів дозволяє збільшити термін реалізації.

 

Звичайно, задовольнити високий попит один навіть найпотужніший в Україні Калинівський тепличний комбінат навряд чи зможе. Відтак, з Атлетом F1 працюють Зміївська, Харківська, Красноградська овочеві фабрики, тепличні комбінати Дніпровський (Дніпродзержинськ) і Сумський, агрофірма «Катеринівка» (Орджонікідзе), «Украфлора» (Вінниця) й ін. Узагалі ж, якщо уявити ринок тепличного огірка, що вирощується професійними господарствами, то 40% виробничих площ відведено під бджолозапильні огірки.

 

І це логічно, адже якщо порівняти ринкову ціну на партенокарпічний, гладкий і бджолозапильний огірок, то останній є найдорожчим. Завдяки роками завойованій повазі  споживачів, за його якість, смак, екологічність люди голосують гаманцем, а фермери, які зробили ставку на гібрид Атлет F1, у програшу ніколи не залишаються.

 

Агротехнологічні нюанси

 

Начальник цеху №3 Віталій Філюк розповів, що задля мінімізації видатків на опалення теплиць на комбінаті зміщують терміни висіву розсади. «Вісім років тому ми проводили сівбу 26 листопада, кілька разів зміщували цей термін на два тижні й нині сіємо попередньо відсортоване насіння 22 грудня у ящики з пінопласту, що вміщують 162 насінини. Протягом 28 днів рослини поливають розчином із мікроелементами. У стадії 5 листків рослини пікіруємо в мінерало-ватні кубики й переносимо на постійне місце вирощування в цех. У цей момент рослина огірка є доволі міцною й досягає 40–50 см заввишки. Проте її обов’язково підв’язують до бамбукової палички, щоб рослина не схилялася. Протягом 3–4 діб рослини звикають до нових умов вирощування й тільки-но досягають нижнього рівня шпалери, їх підв’язують так, щоб вони були в кожному рядочку повернуті суто на схід. Досягнувши верху шпалери (а теплиці в нас невисокі — 2,5 м, тож максимальна висота шпалери — 2 м), стебло рослини простягають над двома сусідніми рослинами й закріплюють голову так, щоб вона вкладалася трохи вниз. Після цього точку росту прищеплюють — увесь основний урожай буде отримано з бокових пагонів (60–70%), що розвиваються рослині.

 

Звичайно, власники теплиць мріють отримати перший урожай максимально рано, проте калинівські агрономи не поділяють цієї гонитви за першими грошима. Виробничу колізію пояснюють необхідністю сформувати рослині потужну кореневу систему, що не обмежується малесеньким кубиком, а має поширитися на весь мат. Відтак, в перші дні перенесення рослин на постійне місце вирощування неабиякий час витрачається на засліплення перших 9–10 пазух листя, звідки видаляють абсолютно всі плоди. Цей агротехнологічний захід одночасно пришвидшує розвиток рослини та її подальше формування.

 

Коли бокові пагони відростуть, в гущині рядів бракує світла — рослини формують потужний листковий апарат, який потрібно частково прибирати, коли старі листки починають набувати темно-зеленого забарвлення. Хоча технологи компанії «Гавриш» радять відламувати частину листка, щоб запобігти потраплянню в рослини інфекцій, на практиці виконати цю рекомендацію важко — листок поворотом угору виламують повністю, залишаючи оголений черешок без листкової пластини. Черешок не видаляють тому, що він виконує роль природної перешкоди для проникнення ймовірної інфекції, від якої навіть за дотримання ідеальних санітарних умов вберегтися важко. Навіть якщо спори сірої гнилі потрапляють на місце відламування листка, він встигає пересохнути й інфекція не поширюється на стебло рослини.

 

Сіра гниль — найтиповіша проблема в роботі у скляних теплицях. Коли на вулиці не сонячна погода, а в цеху вологість досягає 90%, для хвороби — це ідеальні умови для поширення. Пестициди намагаються не застосовувати, працюють локально: готують молочно-рідку суміш із крейди й дезінфектора та вручну промазуються всі осередки інфекції, наче накладають мазь людині на виразки.

 

В роботі в закритому ґрунті дрібниць немає. Якщо не витримав певний температурний режим, вологість піднялася — чекай на сіру гниль. Якщо десь допущено протяги — може розвинутися борошниста роса. Пропустив полив огірків — проблема, десь перелив — інший негаразд. Дуже пильно потрібно за всім слідкувати, — наголосив Віталій Філюк.

 

Агрохімічний супровід

 

Провідний агроном-агрохімік ВАТ «Комбінат «Тепличний» Ніна Курипко ретельно стежить, щоб усі рослини були вчасно підживлені й отримували весь комплекс поживних речовин.

 

Перш ніж перенести рослини на постійне місце вирощування, протягом кількох діб мати просякаємо вологою (20–25 л/мат), після чого ріжемо дренаж на частини й садимо рослини. Раніше розрізували дренаж після посадки рослин, а тепер цю операцію робимо завчасно, щоб менше травмувати рослини при піднятті матів. Після посадки рослину відразу поливаємо (у 1-й день 0,5 л/рослина), щоб був кращим контакт із середовищем. Поступово поливи скорочують і доводять до одного на добу, й так аж доки субстрат не підсохне. Це дозволяє отримати потужнішу, розгалужену кореневу систему, яка самостійно шукає собі воду.

 

Підживлення залежать від фази розвитку рослини. На першому етапі формування в рослини хорошої кореневої системи дають кальцій. «У нас інертний субстрат, тож повинні витримувати певні співвідношення між азотом і калієм — 1 азоту : 1 калію», — пояснила Ніна Іванівна. Коли на рослині наростають плоди, рецептуру змінюють залежно від освітлення та потреб рослин. Визначають їх потреби регулярно — щотижня в місцевій лабораторії виконують аналіз і змінюють мінеральний розчин.

 

До речі, в Калинівці взагалі все аналізують. Зокрема воду, якою поливають рослини. «У нас є різні джерела надходження води. Є цехи, які працюють на зібраній дощовій воді, що накопичується в спеціальних резервуарах. Є власні свердловини, з яких вода накопичується в спеціальному ставку, де відстоюється, бо має забагато заліза. Є цехи, що працюють на місцевій водопровідній воді. Будь-яку воду обов’язково аналізуємо в лабораторії, щоб не було дуже багато фосфатів, нітратів», — пояснила головний агрохімік комбінату.

 

За останній рік у зв’язку з подорожчанням усіх складових виробництва рецептуру підживлювань на комбінаті не змінили. На різних етапах рослини отримують азот, фосфор, калій, магній, різні мікроелементи, залізо, марганець, цинк, молібден, мідь. Проте змінено рівень ефективного застосування мінеральних добрив, не виконуються зайві поливи. Маточні розчини складають так, щоб розчини були трохи дешевші. Проте не завжди застосування дешевих китайських добрив може показати якісні показники. Ретельно слідкують, щоб у складі добрив не було сульфату магнію, калію, бо вони можуть забити крапельну систему. Пильну увагу звертають на кислотність придбаного субстрату. Якщо вона нижча, ніж потрібно рослині, то дають добрива, що мають у своєму складі калійну селітру. Вона доволі дорога, але вкрай потрібна для підтримання нормальної форми росту огірків. Для підкислення води купують кислоту, бо добрива бажаного ефекту не дають — водопровідна вода є лужною, pН 7,2–7,3, а рослині для розвитку кореневої системи pН має бути в межах 5,5–6.

 

— Уся технологія у нашому господарстві спрямована на те, щоб дати рослині через корінь усе, що вона потребує. Практично позакоренево не підживлюємо. Якщо рослина все бере з кореня, вона завжди буде в доброму тонусі. У огірків є така особливість — скидання кореневої системи за великого навантаження плодів, а потім десь у травні вона знову наростає. Лише в цей час, коли рослина виснажена, допускаємо позакореневе живлення, — пояснила Ніна Іванівна.

 

Дзвінкі помічники

 

Систему зашторювання на огірках в Калинівці не застосовують — бережуть бджіл. Рослина огірка має як материнські, так і батьківські квітки. Бджола відвідує пустоцвіт, набирає пилок, сідає на іншу квітку й у такий спосіб сприяє її заплідненню. Коли комахи працюють, то піднімаються вгору, наче гвинтокрили, й доволі часто б’ються об штору, що їм серйозно шкодить. 

 

Починаючи з квітня в теплиці підсівають рослини-запилювачі з розрахунку 10 на цех, тобто кожна 10-та рослина виконує роль запилювача. У цьому чудово себе зарекомендував гібрид селекції «Гавриш» Казанова F1. Він теж плодоносить і дає такі самі плоди, як Атлет F1.

 

Як відомо, верхні плоди огірків є меншими за розміром, ніж нижні. Справитися з ярусністю віддачі плодів навіть найбільш майстерному агрономові нереально. На допомогу прийдуть фізичні властивості Атлет F1. Гібрид гарний тим, що сам себе формує. Рослина за сезон віддає близько 20 плодів. Повноцінно плодоносить аж до кінця червня — плоди й пасинки збирають із бокових пазух. Навіть начебто втрачені перші гроші повертаються овочівнику впродовж сезону. За такої технології формування рослини щоденна віддача плодів огірка досягає 2 т/га, а за сезон у Калинівці отримують по 40 кг/м² і міняти гібрид не планують, бо не знайшли йому рівного.

 

 

Станіслав Юхненко, головний агроном із захисту рослин

ВАТ «Комбінат «Тепличний»

 

Ми намагаємося максимально оптимізувати витрати і добрив, і засобів захисту рослин. Практично всі площі під томатом й огірком у Калинівці під біометодом. Лише наприкінці вегетації трапляється, що десь осередково доводиться застосувати хімічні препарати. Біометод суттєво дорожчий за хімію, проте він у вмілих руках є дієвим та ефективним. Відійти від хімічних методів — наше завдання. Небагато комбінатів в Україні можуть похвалитися впровадженням сертифікату GlobalGAP, і ми серед них. Атлет F1 із його високими смаковими якостями допомагає нам долати кордони. Він має попит і на внутрішньому ринку, і в Білорусі, і в Прибалтиці, і в Польщі та інших країнах. Завдяки йому калинівські овочі знають на ринку. «Калинівка» — це бренд завдяки високій якості нашої продукції. Відтак змін асортименту огірків не плануємо.

 

 

Оксана Руженкова

журнал “Плантатор”, березень 2015 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Джерело:
Плантатор