Найважливіші акти законодавства за лютий-квітень 2015 року
Олександр Ручко, юрист МЮК «Александров та партнери»
Період із лютого по квітень 2015 року був в Україні достатньо «багатим» на нове законодавство. Загалом у діяльності нормотворців спостерігалося два основних тренди: ухвалення різноманітних нормативних актів у сфері державного управління й обороноздатності країни та продовження курсу на лібералізацію вітчизняного законодавства та його гармонізацію із законодавством Європейського Союзу. Пропонуємо вашій увазі основні, на нашу думку, нормативні акти, ухвалені у відповідний період, що матимуть найбільший вплив на діяльність підприємств агропромислового комплексу.
1. Змінено порядок державної реєстрації прав на земельні ділянки
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» від 5 березня 2015 р. № 247-VIII
Відтепер нотаріусам надано можливість проводити державну реєстрацію:
Законом установлено правило щодо одночасності державної реєстрації похідного речового права, наприклад, користування за договором оренди, та права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яке виникло й оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року. Така реєстрація проводиться на підставі заяви про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права або уповноваженою ними особою.
Нові положення позбавляють необхідності проведення двох процедур щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку й окремої реєстрації інших прав на землю, тобто, реєструючи право оренди, автоматично буде зареєстровано й право власності на земельну ділянку, якщо воно не було зареєстровано раніше.
2. Зміни в земельному законодавстві
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 р. №191-VIII
Із 05.04.2015 збільшено мінімальний строк оренди земель сільськогосподарського призначення. Відтепер строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. З огляду на те, що закон не має зворотної дії в часі, вносити зміни до вже укладених договорів не потрібно, однак строк оренди в нових договорах не має бути меншим граничного терміну, оскільки це може стати підґрунтям для визнання їх недійсними.
Крім того, змін зазнав установлений законом порядок використання земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства. Такі земельні ділянки можуть передаватися громадянами в користування юридичним особам України та використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Також змінено законодавчі вимоги, що висувалися до договорів оренди землі. Відтепер істотно скорочено перелік обов’язкових до погодження умов договору оренди земельної ділянки. Сторони мають визначити: об’єкт оренди, строк договору, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу й умов розрахунків, строків, порядку її внесення та перегляду й відповідальності за її несплату. Орендна плата сплачується в грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися в натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення орендованої земельної ділянки, до договору має додаватися угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
3. Удосконалено процедуру погодження проекту землеустрою
Закон України «Про внесення зміни до статті 1861 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою» від 11 лютого 2015 р. №180-VIII
Декілька відмов під різними приводами під час погодження одного проекту землеустрою є звичайним явищем проходження процедури отримання у власність чи користування земельних ділянок в Україні. Потреба впорядкування процедури відмови в погодженні проекту спонукала законодавця розв’язати цю проблему шляхом установлення чітких правил й обмежень для ухвалення рішення про відмову в погодженні проекту землеустрою.
Закон вніс відповідні зміни до законодавства України, привівши в норму питання відмови в погодженні проекту землеустрою.
Так, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, що мають здійснити відповідне погодження, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, що мають погоджувати відповідний проект, може бути відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише в разі, якщо не усунуто недоліки, на яких було наголошено в попередньому висновку. Не можна відмовити в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту й подати його на погодження.
4. Змінено законодавство, пов’язане з ліцензуванням господарської діяльності
Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 р. № 222-VIII
Нормативний акт визначає основні засади державної політики в сфері ліцензування. Визначено, що ліцензування — це засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства й окремих споживачів.
Ліцензія ж визначена як документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб’єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб’єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців) або на паперовому носії.
Зазначимо, що ухвалений закон дещо зменшує перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Так, наприклад, ухвалений закон вносить зміни в Закон України «Про карантин рослин», з якого виключаються положення про ліцензування діяльності із фумігації (знезараження) об’єктів регулювання, які переміщуються через державний кордон України та карантинні зони.
Також Закон виключає положення про ліцензування діяльності, пов’язаної зі створенням, випробуванням і впровадженням ГМО в обіг в закритих системах, тобто системах, за яких генетичні модифікації вносяться в організм або ГМО, культивуються, обробляються, зберігаються, використовуються, підлягають транспортуванню, знищенню або похованню в умовах існування систем захисту, що запобігають контакту з населенням і навколишнім середовищем.
Із набранням законом законної сили, крім інших змін, також не підлягатимуть ліцензуванню діяльність із проведення землеоціночних робіт і земельних торгів, торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження й аномалій тварин, торгівля пестицидами й агрохімікатами.
Загалом від ухвалення закону очікується деяке полегшення ведення бізнесу в Україні, зокрема в агропромисловому секторі економіки.
5. Визначено порядок поводження із продуктами тваринного походження, що не призначені для споживання людиною
Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»
07.04.2015 Верховна Рада України з метою гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС ухвалила на основі урядового законопроекту №0905 Закон України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Закон набере чинності через рік із дати його опублікування, однак, з огляду на його норми, сільгосппідприємствам варто вже сьогодні розпочати підготовку до його виконання.
Закон визначає порядок діяльності фізичних і юридичних осіб, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, переробкою, утилізацією, видаленням побічних продуктів тваринного походження, не призначених або визнаних непридатними для споживання людиною, а також продуктів оброблення, переробки побічних продуктів тваринного походження.
Під поняттям «побічний продукт тваринного походження» для цілей закону розуміються туші або частини туш забитих, загиблих тварин, сировина та продукти тваринного походження, що не призначені або визнані непридатними для споживання людиною.
Для цілей регулювання Закону визначаються три категорії побічних продуктів тваринного походження. Встановлено обмеження на діяльність із відповідними продуктами кожної категорії. Наприклад, побічні продукти тваринного походження, що належать до категорії I, підлягають виключно видаленню; ввезення побічних продуктів тваринного походження, що належать до першої категорії, на територію України заборонено.
газета “АгроМаркет”, травень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
