Сьогодні ФГ «Маркобок», що базується в селі Приморське Скадовського району Херсонської області, має в обробітку 700 га землі. Вирощують переважно зернові й технічні культури: кукурудзу, сою, пшеницю, ячмінь, соняшник. Крім того, мають овочевий клин площею 120–150 га, від 70 до 80 га якого традиційно відводять під томати.
Історія господарства бере свій початок із ранніх 1990-х, коли Павло Маркобок вирішив займатися сільським господарством і отримав для цього свої 50 фермерських гектарів. Попри те, що землю наділили їм не в найкращому місці, від ідеї займатися фермерством тоді не відмовилися, навпаки, взяли додатково землю в оренду.
З того часу Павло Маркобок та його син Євген здобули чимало досвіду. Свої томати постачають на завод «Чумак» для виробництва томатної пасти, кетчупів та різноманітних соусів.
Від розсади –– до врожаю
Зазвичай активні роботи в господарстві розпочинаються в кінці березня — на початку квітня з вирощування розсади томатів. Для цього насіння спочатку висівають у касети. Дно плівкових теплиць застилають чорною плівкою, щоб не приростали до землі корені рослин. Доки росте рання розсада, теплиці ночами опалюють, а вдень вистачає сонячного тепла. Як правило, першу розсаду вивозять на поле 28–30 квітня, а 1-го травня висівають у касети пізні томати, розсаду яких отримують 1–3 червня. Проте нинішнього року з огляду на пізню весну довелося вийти в поле пізніше, ніж зазвичай.
— Ми практикуємо розсадний спосіб вирощування томатів, а не прямий посів, –– коментує Євген Маркобок. –– Я вважаю, що прямий посів виходить дорожчим. Для мене розсадний томат — це гарантія, що поле буде засадженим. А коли засіваєш поле насінням, немає певності, що саме отримаєш в підсумку, адже є купа ризиків. Маленькі рослини, отримані з насіння в полі, дуже вразливі. До прикладу, станеться пилова буря, або сильна злива, або активізується якийсь шкідник — усе це їм загрожує і може вплинути в подальшому на щільність посівів. А потім через те, що частина рослин не вижила, доводиться вирощувати напівпорожнє поле, підживлювати його, вносити ЗЗР. Тобто будуть затрати упродовж сезону, а щільності належної не буде, не буде запланованого врожаю. До того ж, за прямого посіву доведеться витратити як мінімум удвічі більше насіння, а відповідно, і коштів на нього. Додайте сюди обов’язкову ручну працю: регулювання щільності рослин вручну, прополювання бур’янів (хоча б одне ручне прополювання на висіяних томатах доведеться робити, а зазвичай і не одне). Тоді як на розсадних томатах можна обмежитися одним легким прополюванням або й зовсім без нього обійтися — залежно від ситуації.
У ФГ «Маркобок» розсаду висаджують розсадосадильною машиною Ferrarі. Ранні томати вирощують зі щільністю 28 тис. шт./га, пізні –– 22 тис. шт./га. За день машиною засаджують 6–8 гектарів — рівно і на однакову глибину, як це не зможе зробити людина. Після висаджування одразу застосовують полив — на крапельному поливі в господарстві вирощують усі овочі.
Нинішнього року рясні зливи не пішли томатам на користь. Опадів навесні й на початку літа було багато, тож вмикали крапельний полив фермери рідше, ніж зазвичай. Але ж саме з крапельним поливом вносяться препарати для захисту від шкідників і для підживлення рослин. Тож рясні дощі сприяли активізації захворювань на томатах і цибулі.
— На жаль, виявляли на полі бактеріоз і фітофтороз, — коментує фермер. — Намагаємося втримати ситуацію під контролем.
Євген Маркобок зауважує, що найбільше шкодять томатам колорадські жуки, трипси, кліщі, білокрилка та совки.
— Трипсів, якщо не приглядатися, спочатку можна й не помітити, — каже фермер. — А от вже наслідки їх дії видно добре. Трипси переносять вірусні хвороби, тому ми боремося з ними регулярно препаратами Коннект, Мовенто й Енжіо. Щодо кліщів, вирішуємо залежно від ситуації, чи варто обробляти посіви (зазвичай застосовуємо Лірум). Якщо бачимо, що кліщ не дуже шкодить, можемо обійтися без ЗЗР. Загалом, зазвичай доводиться робити приблизно п’ять обробок проти шкідників за сезон. Від лускокрилих шкідників застосовуємо Ампліго і Кораген. По томатній молі в нашому районі поки що все спокійно. Але чуємо, що в інших районах, особливо в Запорізькій області для закритого ґрунту, така проблема існує.
Щодо хімічної боротьби з бур’янами, вдаються до страхових, післясходових гербіцидів, адже ґрунтові гербіциди, зі слів Євгена Маркобока, пригнічують овочі. Щоб убезпечити урожай від багаторічних бур’янів, ретельно готують поле ще з осені.
Збирання і збут
У господарстві мають томатозбиральний комбайн, здатний замінити практично 600 працівників. Один механізатор і три сортувальники на комбайні можуть зібрати за добу 300 тонн томатів. Цим комбайном також можна підбирати складену у валок після копача цибулю.
Обсяги вирощування томатів у господарстві багато в чому залежать від наявності контрактних домовленостей. У роки, коли укладених контрактів не було, засаджували томатами близько 10 га. Цього року мають контракт на постачання томатів компанії «Чумак», тому відвели під них 75 га.
Залежно від вмісту сухих речовин у томатах, замовник варіює закупівельну ціну: більший вміст сухих речовин у плодах –– більша закупівельна ціна. Також «Чумак» дещо доплачує за ранні томати, говорить Євген Маркобок:
— Підприємство зацікавлене в тому, щоб раніше почати переробку. Тож фермери можуть вирішувати для себе, на що орієнтуватися: на ранню продукцію, потенційно вищу врожайність томатів чи на вищі показники сухих речовин. На вміст сухих речовин можна впливати, корегуючи полив і підживлення. Проте багато що залежить від погоди: температурного режиму, опадів тощо. Ми більше націлені на ранню продукцію.
За словами пана Євгена, значної конкуренції між постачальниками томатів на переробку не спостерігається. Насамперед тому, що не так багато господарств мають томатозбиральні комбайни і можуть промислово вирощувати ці овочі. До того ж дрібних фермерів, які на Херсонщині вирощують томати, стало менше: ручна праця дорога, а ціна на овочі непередбачувана. Тож залишилися переважно великі виробники.
Водночас вирощувати томати на Херсонщині порівняно з іншими культурами борщового набору або зерновими доволі рентабельно, вважає Євген Маркобок.
— У нас на півдні все, що росте на зрошенні, вважається рентабельною культурою, — каже він.
Зазвичай у ФГ «Маркобок» розраховують на середню врожайність томатів 100 тонн з гектара. Але в цьому році через погодні умови прогнозують зменшення цього показника.
Борщовий набір
Окрім томатів, у ФГ «Маркобок» вирощують цибулю, під яку зазвичай виділяють 40–50 га. Ще 10 га — під морквою, кілька гектарів — під столовими буряками. Раніше вирощували пекінську й білоголову капусту, кабачки, але згодом від них відмовилися. Так, зі слів Євгена Маркобока, капусту на півдні стало важко вирощувати через шкідників. Зокрема, мають велику проблему з трипсами, що безпосередньо пов’язано з погодними особливостями.
— По-перше, проблема в тому, що в умовах спекотної погоди швидко множаться та розвиваються покоління шкідливих комах: нове покоління відроджується практично кожні три дні. По-друге, інсектициди в спеку спрацьовують не так ефективно, — каже пан Євген. — У підсумку через часте використання інсектицидів у шкідників розвивається резистентність до них. Від вирощування капусти ми вже відмовилися, бо отримати гарну товарну продукцію через трипсів стало вкрай проблематично. Серед тих культур, які лишили, у вирощуванні маємо великі проблеми для цибулі й кукурудзи: рослини потерпають від кліщів, трипсів та інших шкідників. Зараз, щоправда, з’явилися на ринку нові, ефективні препарати для боротьби зі шкідниками, але ціна на них, на жаль, завелика на фоні вартості самих овочів.
Цибуля торік вродила і вдалася хорошою за якістю, але на неї, зі слів Євгена Маркобока, не було відповідної ціни:
— Виручив експорт, бо активізувалися закупівельники з Румунії й Молдови. Викупили в нас цибулю навесні, після зберігання, по 3–3,5 грн/кг. Але ми були раді і такій ціні.
Озиму цибулю, висіяну на 5 га, у цьому році вже зібрали й продали за гуртовою ціною 6–8 грн/кг. Хоча від початку цибуля не радувала: постачальники завезли неякісне насіння, і схожість культури становила 50%. Вирішили ділянку залишити й не пошкодували: попри рясні дощі, цибуля вдалася.
Гібриди моркви в господарстві традиційно вирощують як ранні, так і пізні. Ранні, під які було відведено 3 га, до середини липня зібрали. Посів же пізніх гібридів опинився під питанням.
— Не знаю, чи дощі дозволять нам нинішнього року посіяти пізню моркву, — говорить Євген Маркобок. — Мусили відкласти посів через несприятливі погодні умови. До середини липня постійно йшли дощі, було неможливо нарізати гряду і провести посів. До того ж, морква чутлива до літніх злив: сходам важко пробитися з-під кірки, що утворюється на ґрунті після дощу.
Із супермаркетами напряму господарство не працює. Пояснює це тим, що мережі зазвичай приймають овочі за надто низькими цінами: часто роблять акції та знижки, щоб привабити споживача, тож намагаються якомога дешевше закупити овочеву групу.
— Ми продаємо овочі борщового набору невеликим переробним підприємствам, реалізуємо на гуртових ринках. Кілька років тому наша цибуля постачалася у Великобританію.
В останні роки закупівельні ціни на овочеву продукцію занизькі, тому в господарстві під зернові відведено значно більші площі. З іншого боку, у вирощування овочів ФГ «Маркобок» уже вклало серйозні кошти: в техніку, обладнання. Зокрема, кілька років тому придбали та встановили автоматизовану лінію польського виробництва для фасування цибулі, тож мають тепер і доробку: в автоматизованому режимі відбувається обрізування, калібрування і фасування в сітки, об’єм яких можна корегувати: 5, 10, 15 чи 20 кг. Обладнання збірне, основні складові –– від виробників Allround і KMK Agro.
— Овочівництво загалом –– справа ризикована порівняно з вирощуванням тих же зернових культур, — говорить фермер. –– Овочі відбирають більше часу та нервів, потребують більшої кількості працівників. До того ж ціноутворення на овочі неможливо передбачити.
Про ринок землі
Євген Маркобок і його батько господарюють на землі тривалий час, тож цікаво було почути їхню думку про відкриття ринку землі, яке офіційно відбулося 1-го липня нинішнього року.
— З одного боку, відкриття ринку землі –– це добре, можна бути справжніми господарями на своїй землі, –– говорить пан Євген. –– А з іншого — ми розуміємо, що зараз почати продавати землю в Україні, де суцільна корупція, де не працює Конституція, — це може стати великою помилкою. Якщо у нас дійсно запрацюють закони, і все це відбуватиметься в інтересах людей, які живуть в Україні, — тоді так. Але на сьогодні, я вважаю, наша країна не готова до таких перетворень. У нас є договори оренди з пайовиками і змінювати принципи роботи ми не плануємо. Та й самі пайовики не поспішають продавати свою землю. Кажуть, що ціна на землю сільгосппризначення в Україні невисока, а отже, несправедлива. Але повірте мені, що у звичайного середньостатистичного фермера не вистачить грошей, щоб купити землю навіть за такою ціною. Тому ринок і не варто було відкривати так одразу по всій країні. Потрібна фінансова підтримка для фермерів з боку держави, наприклад, довгострокові кредити з малим відсотком, щоб фермери могли викуповувати землю.Тут можуть бути різні варіанти. У Європі земля набагато дорожча, це справді так, але там же ніхто й не планує відпрацювати 70 тис. євро на одному гектарі на вирощуванні суниць садових у відкритому ґрунті, скажімо. Чи на вирощуванні пшениці або ріпаку. Купити зараз в Україні 100 га по 70 тис. євро, як у Голландії, і починати займатися вирощуванням пшениці — це абсурд, ці гроші ніколи не повернуться назад, відпрацювати їх нереально.
Плантатор
