Зроблено огляд типових випадків травматизму у свиней, що виникає внаслідок помилок в організації утримання тварин.
У відгодівельних комплексах, де тварин утримують у станках і боксах зі щілинною підлогою, різного виду травми можуть виникати передусім у результаті несправної підлоги. За наявності широких отворів у підлозі (понад 2 см) після тривалого її використання отвори стають ширшими, і в них тварини пошкоджують кінцівки, особливо копита. Паралельно із цим спостерігаються паралічі, переломи кінцівок, розтягнення та розриви зв’язок, забої, пошкодження м’яких тканин копит, які в разі інфікування ускладнюються гнійними пододерматитами тощо. В результаті травмовані тварини мають пригнічені, посідають нижчі місця на ієрархічних сходах, кульгають, мають обмежений доступ до корму, відстають у продуктивності. Відсутність моціону (особливо в маточного поголів’я), нерегулярний огляд і чистка копитного рогу зумовлюють неправильне його формування та ріст, що з часом призводить до деформації копит, виникнення некротичних явищ і серйозних захворювань кінцівок.
Згідно з дослідженнями є дві основних причини хірургічних захворювань у свиней: перша з них пов’язана з особливостями технологічного процесу, друга — з відсутністю належних умов утримання свиней, догляду за ними (несправність підлоги, комплектування станків тваринами з різних господарств, ферм, відділень, скупчення, незбалансована годівля).
Часто основною причиною схильності до захворювань тварин є гіподинамія, яка веде за собою порушення обмінних процесів в організмі, зменшення апетиту, погіршення м’язової рецепції, недостатнє обмускулення й ожиріння, погіршення серцево-судинної діяльності, порушення відтворювальних функцій, розвиток дистрофічних процесів кістяка, копитного рога (нерівномірне його спрацювання) тощо.
Для профілактики захворювань копит окрім збалансованої годівлі та моціону важливе значення має конструкція щілинної підлоги. Нині промисловість виготовляє щілинні підлоги різних конструкцій і з різного матеріалу (бетон, пластик). Бетонні варіанти мають розмір щілин від 1,5 до 2,0 см, а розмір копитець поросят у п’ятковій частині — до 3,0 см. Відповідно, на такому варіанті підлоги тварина опирається не всією поверхнею підошви, а решта її провалюється в щілини, защемляється й травмується. Також часто під час транспортування та монтажу бетонних секцій підлоги бувають механічні пошкодження щілин (сколи, тріщини, визубні), які збільшують розміри щілин і, відповідно, ймовірність травмування ратиць. Таке явище досить рідко спостерігається на пластикових підлогах, де розміри щілин є різними, відповідно до віку тварин і їхньої маси. Бажана ширина щілин для вирощування відлученого молодняку свиней не має бути більшою за 1,5 см.
До особливостей пошкоджень, які спостерігаються у свиней у спеціалізованих комплексах, можуть також належати укуси зовнішніх статевих органів у свиноматок. Частими є випадки, коли під час прогулянок окремі матки зі злісним норовом нападають на інших, кусаючи їх. Зазвичай несупоросні матки кусають супоросних. Досить часто нанесені рани бувають важкими й складними, можуть призводити до вибракування маток. Чисельні розриви зовнішніх статевих органів у разі невчасного втручання ветлікаря небезпечні втратами крові, початком запальних процесів тощо. Навіть за вчасного втручання ветспеціаліста й безпечного перебігу процесу лікування численні укуси закінчуються утворенням великих рубців, що сильно деформують зовнішні статеві органи. Рубці під час опоросу ускладнюватимуть цей процес і призводитимуть до нових розривів. Також трапляється, коли укуси бувають глибокі й призводять до розриву не лише вульви, а й прямої кишки. Тоді вони сполучаються між собою, утворюючи так звану «клоаку». В результаті такого поранення в маток настає параліч сфінктерів, і єдиним правильним рішенням цієї проблеми є вибракування. Рани, забої й інші первинні механічні пошкодження залежно від місця локалізації, ступеня інфікування та решти чинників можуть ускладнюватися й спричиняти важчі захворювання (гнійні артрити, остео мієліти, грижі тощо), які слід розглядати як наслідки травматизму. Рани у свиней можуть мати різноманітне походження, вони можуть бути різні за складністю й формою, але найчастіше спостерігаються випадки рваних, кусаних і рідше колотих ран.
Причинами виникнення випадкових ран часто є різноманітні несправності кліток, загонів у свинарниках або літніх таборах (гострі сучки в огорожі, цвяхи, уламки дощок). Колоті рани на кінцівках й особливо на м’якушах і в міжкопитних ділянках часто виникають під час перегонів свиней через ділянки, в разі забруднення уламками скла або металу, або на випасі чи вигулі свиней на ділянках із жорсткою стернею.
Численні рани в дорослих свиней часто трапляються від укусів іншими свинями в разі з’єднання кількох груп. На одній тварині можуть бути численні рани, особливо коли після перших укусів виступає кров. Тварини зі злісним норовом, відчуваючи запах і смак крові, починають активніше нападати на слабших особин, кусаючи їх ще інтенсивніше. Іноді таких ран на тілі однієї тварини можна налічити до 20. Переважно більшість ран є поверхневими (садна, подряпини). Однак рани, нанесені в ділянки суглобів, є особливо небезпечними, оскільки зазвичай ускладнюються запальними та гнійними процесами. Особливо складні забійно-рвані рани — їх спричиняють кнурі іклами. За пошкодження стінок й органів черевної та грудної порожнин травмовані тварини часто гинуть.
Значно рідше трапляються переломи кінцівок і суглобів, одно- та двосторонні вивихи тазостегнових суглобів. Ці травми є наслідками аліментарних чинників — дефіциту й дисбалансу мікроелементів, кальцію, фосфору тощо. Запобігти їм можна шляхом дотримання норм годівлі й коригування рецептур комбікормів ще з початку супоросного періоду свиноматок. Також другорядними причинами цього бувають утримання свиней на холодній бетонній підлозі, підвищена вологість у боксах, протяги, гіподинамія тощо. Під час перегонів з одного приміщення в інше свині можуть послизнутися на слизькому, і за спроби встати в них відбуваються вивихи. Звісно, що усунення цих причин сприяє значному скороченню травматизму та передчасному вибракуванню тварин.
Також до основних технологічних травм можуть належати такі:
• задушення поросят свиноматками. Високий відсоток травматизму пояснюється здебільшого фіксованим утриманням маток і відсутністю місць для обігріву поросят, через що поросята намагаються бути ближче до маток. За фіксованого утримання свині стають малорухливими, не мають можливості вибору місця для лежання, в них втрачається рефлекс бережного ставлення до приплоду;
• паралічі та парези задньої частини. Ці явища масово спостерігаються в господарствах, де тварин утримують на холодній решітчастій або бетонній підлозі з постійними протягами через каналізаційні решітки й канали. Внаслідок цього спостерігають переохолодження ділянок живота й попереку, що є причиною гострих міозитів, радикулітів тощо. Не виключаються паралельно й захворювання суглобів;
• травми під час транспортування на м’ясокомбінати. Такі травми локалізуються на верхній частині тулуба й пов’язані з грубим ставлення персоналу до тварин: тварин заганяють палицями, ременями тощо, що спричиняє появу гематом, саден. Після забою відхід після зачищення (конфіскат) туш може становити до 4% їхньої маси;
• травматизм, що виникає в разі перетримування свиней на м’ясокомбінатах. Зазвичай після вивантаження тварин забивають на наступний день. У приймальних загонах їх формують у великі групи, де звичні взаємовідносини порушуються. До того ж тварин не годують. Через це між тваринами виникають сутички. Після забою на тушах тварин спостерігаються численні укуси, садна, розриви шкіри тощо. Після зачищення туш конфіскат може становити до 9–10%;
• канібалізм. Відкушування вух і хвостів значно поширені між поросятами. Причинами цього явища є лише незбалансованість раціонів і брак протеїну, кальцію, фосфору, мікроелементів, перегрупування тварин тощо. Також причинами канібалізму можуть бути малий обсяг корму незалежно від його повноцінності та збалансованості й меншою мірою відсутність у раціоні зелених кормів або можливості випасу тварин, технологічні обставини, на які тварини реагують негативно, неправильне купірування хвостів, стреси різної етіології. Чому ж це відбувається? По-перше, свині мають природну здатність досліджувати навколишній світ на смак — брати на зуб і жувати різні об’єкти. По-друге, свиней приваблює колір і смак крові. Якщо після укусу в жертви виступить кров, то тварина, яка вкусила, ввійде в азарт. Якщо це явище не зупинити вчасно, до шкідливої звички долучиться решта свиней. Кусання хвостів досить дорого обходиться галузі свинарства через втрату продуктивності, первинного/вторинного інфікування та вибракування тварин. Деякі генетичні лінії свиней більш схильні до кусання; кнури у 2,5 раза частіше, ніж самки, вдаються до цієї дії. Дослідження доводять, що залежно від типу утримання свині по-різному страждають від кусання хвостів. Серед свиней, яких вирощували на соломі, випадки відкушування хвостів траплялися рідше, ніж у тих, яких утримували на дерев’яній підлозі. Солома може допомогти скоротити масштаби проблеми: завдяки їй свині завжди мають, де вгамувати свою допитливість, але внесення в загони соломи не спрацьовує, якщо більша частина підлоги — дощата. Також частіше кусаються свині, що живуть у закритих загонах, ніж за відкритого утримання. Найчастіше гризуть хвости свині на відгодівлі, рідше — племінні, й ще рідше — молодняк на дорощуванні. Правильне та своєчасне купірування хвоста — найкращий спосіб зменшення частоти випадків його кусання. Після цієї процедури проблеми виникають лише у двох випадках: якщо залишити хвіст довший, ніж потрібно, і якщо купірування зроблено неправильно. Обрізати потрібно дві третини хвоста, залишаючи одну. Якщо ж хвости залишають довшими, то вони викликають додаткову увагу інших тварин у загоні. Погана вентиляція та надмірні холод чи тепло, накопичення пилу, повітря поганої якості теж є причинами кусання хвостів;
• стреси — будь-який чинник, що збільшує рівень стресу у свиней, викликає у них потребу гризти навколишні предмети, а з таких хвости є найдоступнішими. Будь-які хвороби у стаді, наприклад, спалахи репродуктивно-респіраторного синдрому свиней, посилюють рівень стресу й агресії у свиней. Паракератоз і ексудативний епідерміт, як й інші пошкодження шкіри, призводять до підвищеної цікавості свиней до ділянки хвоста, її жування та кусання. Хвороби, що пов’язані з розладами травлення, спонукають тварин частіше пересуватися загоном, хвости їхні активніші, в результаті чого вони стають об’єктом цікавості інших тварин у загоні. Також бажано видалити із загону покусаних й агресивних свиней, застосувати різноманітні спреї або мазі від кусання, терміново надавати допомогу покусаним особинам й аналізувати причини стресу чи аномальної агресії у свиней. Досить нехитрим методом для усунення стресів і запобігання шкідливій звичці кусатись є улаштування в загоні спеціальних іграшок — предметів, що привертають увагу тварин, які вдосталь можна досліджувати й кусати та які не створюють їм дискомфорту в загоні. Це можуть бути різноманітні полімерні іграшки, закріплені посеред загону на ланцюгу, які свині залюбки кусають (фото);
• освітлення не має бути занадто яскравим чи занадто тьмяним. Оптимальний рівень освітленості — 60 люкс. За яскравого світла свиней приваблюватиме колір крові на вже обкусаних хвостах. Загони мають бути затемнені принаймні 6 год/добу. Це допоможе зменшити нетипову агресивну поведінку у свиней.
Марко Прибузький
журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
