Сучасний гарбуз

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Сучасний гарбуз

Окрім добору сортів для успішного виробництва товарної продукції гарбузів і високої рентабельності їх вирощування необхідно дотримуватись основних азів агрономічної науки.

  

Перш за все, хочемо нагадати, що ґрунтово-кліматичні умови мають значний, проте не вирішальний, вплив на урожайність і якість. Розмір і стабільність урожайності як плодів, так і насіння в основному зумовлені сортом й агротехнікою вирощування. Науково обґрунтований обробіток ґрунту та система внесення добрив, повноцінний догляд за рослинами й умілий вибір сорту сприяють підвищенню врожаю в усіх регіонах.

 

 

Ґрунти

 

Гарбуз потребує родючих структурних ґрунтів переважно легкого механічного складу (чорноземи легко- й середньосуглинкові) із рН 6,0–7,0; малопридатні для нього важкі суглинки. Під насіннєвий гарбуз вибирають поля мало забур’янені та вільні від багаторічних бур’янів (осот, пирій, берізка тощо). Додатково враховують рельєф поля й рівень залягання ґрунтових вод. У північних регіонах гарбуз краще розміщувати на південних схилах; у посушливих — на схилах, що більш забезпечені вологою.

 

Попередники

 

Найкращим попередником гарбуза в польових сівозмінах є пшениця озима після чорного удобреного пару; добрими — кукурудза на силос і багаторічні трави (особливо бобові). Допустимі — ячмінь, пшениця яра й інші однорічні зернові. Небажаними попередниками є кукурудза на зерно і суданська трава. В овочево-кормових сівозмінах добрими попередниками заведено вважати цибулю, горох овочевий, ранні помідори та картоплю; поганими — коренеплідні та всі рослини родини Гарбузові (огірок, кавун, диня, кабачок). Небажаною залишається й монокультура гарбуза. Висівати гарбуз по гарбузу та по інших баштанних можна не раніше, ніж через 4–5 років.

 

Добрива

 

Незважаючи на тип ґрунтів, гарбуз позитивно реагує на внесення добрив. У Степу під нього вносять не менше 20–30 т/га свіжого або 10–15 т/га перепрілого гною, у Лісостепу — 30–40 т/га гною, або 20–30 т/га перегною. Рекомендовані дози мінеральних добрив у Степу N45-60P60K45-60, у Лісостепу — N60P60K60.

 

Усю дозу органічних і фосфорно-калійних добрив уносять під оранку, азотні — під весінню культивацію (100%) або вроздріб (50% навесні під культивацію, 50% — у підживлення). Більш ефективно внесення добрив розподілити на чотири періоди: під зяблеву (на пісках — весняну) оранку вносять основні добрива (уся доза органічних, 2/3–3/4 дози фосфорних, від 2/3 до повної дози калійних); під весняну культивацію або під час сівби — 1/3–1/4 дози фосфорних і половинну норму азотних. Решту азотно-калійних добрив розподіляють у два підживлення (по N15K10): перше — одразу після масових сходів, друге — на початку утворення огудини.

 

Під час підживлення добрива вносять сухими або в розчиненими. Захисна зона за першого підживлення — 15–20 см, за другого — за 60–70 см від рядка. Глибина внесення мінеральних добрив — 10–12 см. За азотні добрива можуть бути використані гноївка, пташиний послід, що розбавлені водою в 10–15 разів. Із метою економії мінеральних добрив застосовують локальне внесення (по N30P40K30), яке здійснюють культиватором-рослинопідживлювачем КРН-4,2.

 

Обробіток ґрунту

 

Після збирання попередника ґрунт обов’язково лущать дисковими знаряддями на глибину 6–10 см у два сліди та через 20–25 днів після останнього лущення розпочинають оранку.

 

Поле під гарбуз орють глибоко (25–27 см) і якомога раніше. Якщо до настання зими ґрунт сильно ущільнюється, або заростає бур’янами, з осені проводять додатково одну-дві культивації на глибину 10–12 см. Для попередження дефляції ґрунтів крім традиційної оранки застосовують глибокий плоскорізний обробіток. Весняна оранка знижує врожайність гарбуза. На сильно ущільнених ґрунтах оранку краще проводити навесні з одночасним боронуванням.

 

Передпосівний обробіток ґрунту включає обов’язкове боронування зябу в оптимальні терміни та одну-дві культивації. Боронують зяб у два сліди навскіс до напрямку оранки. Першу культивацію проводять через 4–5 днів після боронування на глибину 12–14 см. Другу (передпосівну) виконують мілкіше, на глибину висіву насіння (7–8 см). На піщаних ґрунтах зяб переорюють без боронування й проводять тільки передпосівну культивацію. За дефіциту продуктивних запасів вологи в ґрунті в роки з короткою чи сухою весною після боронування проводять лише одну передпосівну культивацію.

 

Підготовка насіння до сівби

 

Застосовують різні способи:

– механічні — шліфування, калібрування, сортування;

– термічні та гідротермічні: прогрівання на сонці за 7–10 діб до сівби, прогрівання в термостаті за температури +35–+40 °С протягом 3–5 діб або +60 °С — протягом 4 годин, 4–5-денне закалювання насіння перемінними температурами (по 12 годин за 0…+2 °С та +18…+20 °С), ошпарювання насіння гарячою водою (+60…+80 °С) 3–4 хв на решетах;

– хімічні: замочування насіння на 18–24 год в розчинах перманганату калію, сульфату цинку, борної кислоти (концентрація розчинів 0,01–0,05%), обробка насіння мікроелементами, регуляторами росту рослин чи біостимуляторами згідно з діючим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»;

– протруювання насіння проти хвороб (антракнозу, пероноспорозу, фузаріозного в’янення, бактеріозу) і шкідників (дротянки, совки) препаратами згідно з діючим «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні»;

– фізичні — барботування насіння, обробка ультразвуком тощо.

 

Замочене насіння доводять до сипучості й висівають у теплу погоду за достатньої вологості ґрунту. За всіх способів підготовки не допускають пошкодження насіння, зниження його схожості й енергії проростання.

 

Терміни, способи сівби, норми висіву, глибина загортання насіння

 

Терміни сівби зазвичай коливаються залежно від погодних умов весни. Сівбу гарбуза доцільно розпочинати за температури ґрунту +10…+12 °С на глибину 8–10 см. У Степу гарбуз висівають у ІІ–ІІІ декадах квітня, у Лісостепу — у І–ІІ декадах травня. За всіх термінів обов’язково враховують багаторічні дати весняних заморозків у кожному регіоні.

 

Для сівби добирають високоякісне сортове насіння. Сіють гарбуз вручну (на невеликих ділянках) або механізованим способом (сівалки СБУ 2-4 М, СБН-3, СПЧ-6, СУПН-8, СУПН-12 та ін.).

 

Норма висіву насіння довгостеблових (плетистих) сортів типу твердокорого (Український багатоплідний, Мозоліївський 15, Мигдальний 35, Південний) і мускатного (Новинка, Гілея, Арабатський) становить 3–4 кг/га; типу великоплідного (Стофунтовий, Рекорд, Гібрид 72, Славута, Херсонський, Ждана) — 5–6 кг/га. Кущові сорти (Валок, Світень, Лель, Гамлет) висівають нормою в 5–6 кг/га або більше (у разі загущення до 15–18 тис. рослин на 1 га). Насіння висівають на глибину 7–8 см і глибше (за сухого ґрунту), але обов’язково у вологий шар. У дні із сухою погодою посіви коткують до та після сівби.

 

Найпоширенішими є широкорядні способи сівби з міжряддями 140, 180, 280 і 360 см. Схема розміщення рослин за вирощування сортів гарбуза з довгою огудиною у Південному Степу — 210 × 200 см (густота 2,4 тис. рослин на 1 га), у Центральному Степу — 210 × 140 см (3,4 тис. рослин на 1 га), у Лісостепу — 140 × 140 см (5,1 тис. рослин на 1 га). Вирощують кущові сорти гарбуза за схемою 140 × 70 см (густота 10,2 тис. рослин на 1 га).

 

Догляд за рослинами

 

Найбільші врожаї плодів і насіння отримують за проведення не менше трьох міжрядних обробітків до змикання огудини та двох-трьох ручних прополювань. Першу культивацію проводять, коли позначаться рядки або у фазу першого листка на глибину 12–14 см, другу — на глибину 8–10 см (фаза 3–5 листків), третю (під час формування огудини) і подальші — на глибину 6–8 см.

 

У разі утворення ґрунтової кірки проводять боронування посівів до появи сходів упоперек рядків легкими боронами не пізніше ніж через 5 діб після сівби. Якщо появи сходів гарбуза запізнюються, проводять досходовий міжрядний обробіток (за сходами маячної культури). У суху погоду глибину міжрядних обробітків зменшують на 2–3 см. Захисні зони під час першого обробітку — 10–15 см, потім вони ширші. Після першого міжрядного обробітку розпушують ґрунт у рядку вручну на глибину 3–4 см, знищують бур’яни в захисній смузі. На загущених посівах проводять одно-, дворазове прорідження рослин: перше — у фазу 1–2 листків одночасно з першим прополюванням, друге — у фазу шатрика (3–5 листків), яке поєднують із другим міжрядним обробітком та другим прополюванням.

 

Гарбузи краще, ніж інші баштанні рослини, реагують на зрошення. На зрошуваних ділянках необхідно підтримувати вологість ґрунту від сходів до цвітіння на рівні 70% НВ, від цвітіння до утворення плодів — 70–80% НВ. Після зав’язування плодів поливи слід припинити. Норма та кількість поливів залежать від способу зрошення, ґрунтово-кліматичної зони та погодних умов.

 

Система захисту

 

Гарбуз в Україні найчастіше уражується грибними (борошниста роса, пероноспороз, антракноз, чорна гниль), бактеріальними (плямистість листків і плодів, верхівковий і квітковий бактеріози, токсичний бактеріоз) і вірусними (звичайна огіркова і гарбузова мозаїка) хворобами.

 

Із гризучих шкідників особливо небезпечні дротяники (у вологих місцях) і несправжні дротяники (у посушливих умовах), які вигризають насіння та пошкоджують корінці молодих рослин. Такої шкоди завдає гусінь різних видів совок (підгризаючих, стеблових).

 

Із заходів боротьби з хворобами, шкідниками та бур’янами потрібно застосовувати профілактичні, агротехнічні й хімічні способи боротьби (за необхідності). Серед профілактичних обов’язковими є застосування здорового та очищеного від бур’янів посівного матеріалу, якісне збирання врожаю, своєчасне знищення рослинних решток, знищення бур’янів на посівах й узбіччях доріг. Найважливішими агротехнічними заходами є застосування сівозмін, своєчасний високоякісний обробіток ґрунту й догляд за рослинами. Хімічний захист від хвороб, шкідників і бур’янів необхідно проводити відповідно до чинного «Переліку пестицидів і агрохімікатів…». До того ж треба дотримуватися норм і термінів їх застосування.

 

Збирання врожаю

 

Збирання плодів гарбуза на насіння проводять за один прийом у фазу повної фізіологічної стиглості, яка настає через 60–110 діб від початку їх зав’язування. Стиглість плодів різних видів і сортів визначаютьза часткового або повного опробковіння плодоніжки, затвердіння кори та появи на ній характерного забарвлення та візерунку. Плоди збирають до настання приморозків, у суху та теплу погоду. Якщо за мету є отримання додатково ще кондиційного насіння, плоди рекомендовано дозарити 15–20 діб у Південному Степу та 20–30 діб у Лісостепу у валках або купах, у які їх зносять вручну.

 

Видаляють насіння, коли в ньому вологи не більше як 35-40%. Насіння вибирають вручну або різними насіннєвидільними машинами. За ручного видалення із розрізаних навпіл плодів насіння вибирають разом із мезгою. Видалене насіння гарбуза не потребує бродіння. Його відразу ретельно відмивають водою (краще проточною) на решетах.

 

Відмите насіння просушують 2–5 діб природнім сонячно-повітряним способом, розстеливши його шаром не більше 5 см, або штучно нагрітим повітрям. Досушують насіння в сушарні за температури повітря, не вище за +35…+38 оС, до кондиційної вологості насіння гарбуза — 10%.

 

Висушене насіння звільняють від плівки на шліфувальних машинах. Сортування проводять на очисних машинах і сортувальному столі за питомою масою, лінійними розмірами, формою. Гарбузове насіння має переважно видовжену форму, тому його очищують на решетах із круглими отворами.

 

Зберігання

 

Свіжі плоди гарбуза зберігають у тарі або на стелажах у чистих, пристосованих складських приміщеннях, що вентилюються. Термін зберігання плодів гарбуза не більше ніж 7 місяців за температури повітря +8…+10 °С і відносній вологості повітря 70–75%.

 

Насіння має зберігатися за відносної вологості повітря не більше ніж 70–75% або в герметичній тарі. Оптимальний режим зберігання насіння — температура +10…+12 °С і відносна вологість повітря 50–70%.

 

Упевнені, що за дотримання основних положень виробники отримають достойний урожай високоякісної продукції, який на всі 100% задовольнить найвибагливішого покупця за всіма його вимогами.

 

 

Оксана Сергієнко, канд. с.-г. наук,

зав. лабораторії селекції гарбузових культур

Інститут овочівництва і баштанництва НААН

журнал “Плантатор”, листопад 2014 року 

  

Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі Плантатор та інтернет сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал Плантатор з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями