Господарство «Західний Буг», що має в обробітку близько 65 тис. гектарів ріллі в Львівській, Тернопільській і Чернівецькій областях, відоме насамперед як один із найбільших виробників цукрового буряку в Україні. Однак й озимий ріпак у структурі посівних площ господарства посідає не останнє місце — в середньому 10%. Адже, незважаючи на чималі ризики у його вирощуванні, це високорентабельна культура, яку аграрії справедливо називають «чорним золотом». Окрім того, ріпак дає змогу агрономічній службі ефективно сформувати сівозміну й водночас спланувати збиральний конвеєр — ячмінь, ріпак, пшениця, соя, кукурудза — і таким чином розвантажити роботу елеваторів.
Цього року ріпаком у ПП «Західний Буг», як зазвичай, засіяно 6,5 тис. гектарів, а стан посівів — чи не найкращий за останні роки. Звісно, сприятливі погодні умови відіграли в цьому не останню роль. Утім, погода погодою, але й агрономічна майстерність має неабияке значення. Адже ріпак у «Західному Бузі» за десять років, відколи почали вирощувати цю культуру, відпрацювали технологію й на кожну загрозу — від хвороб чи шкідників і навіть погодних умов знаходять продуктивну відповідь.
А віднедавна віднайшли спосіб, не зменшуючи ефективності, знизити собівартість його виробництва, адже, як відомо, незважаючи на високомаржинальність, це одна з найбільш затратних культур, яка потребує багатьох технологічних операцій і строгого дотримання технології і не пробачає агрономічних огріхів. Але про все за порядком.
Посівна кампанія
Традиційно ріпак у ПП «Західний Буг» виділено в окрему сівозміну — щоб він не перетинався з цукровим буряком чи соєю. Таким чином можна запобігти поширенню деяких спільних хвороб і проблем із забур’яненістю менше. Тож ріпакова сівозміна переважно має такий вигляд: пшениця — ріпак — пшениця або пшениця — ріпак — кукурудза.
— Ріпак ми свідомо сіємо на найпроблемніших ґрунтах — кислих, піщаних, схилових, які за своїми якісними характеристиками не придатні для нашої профільної культури — цукрових буряків. З усіх культур, які можна виростити на низькопродуктивних ґрунтах і втримати маржу, — а ми тут сіємо й зернові, — ріпак найкраще підходить, — розповідає агроном-ґрунтознавець Василь Косар. — Він доволі стійкий, невибагливий до умов вирощування, прекрасно почувається на ґрунтах із різною кислотністю. Тож для ґрунтів не найкращої якості ріпак — найоптимальніша маржинальна культура.
Уся посівна кампанія ріпаку в ПП «Західний Буг» по можливості проходить у стислі строки — до трьох тижнів. Провівши після зернового попередника лущення стерні дисковими лущильниками Horsch Joker і забравши пророслу падалицю зернових гліфосатом, вносять врозкид дисковими розкидачами нітроамофоску 8 : 19 : 29 у нормі 300 кг/га у фізичній вазі, збільшуючи на 50 кг/га норму внесення на бідніших ґрунтах і зменшуючи на таку саму величину на кращих. Оскільки ріпак, що має стрижневу кореневу систему, потребує добре виробленого ґрунту, основний обробіток проводять агрегатами Horsch Tiger АС або Kockerling Vektor на глибину 26–30 см. Це створює сприятливі умови для формування потужної кореневої системи, яка надалі легко проб’є шари ґрунту в пошуках вологи та поживи. На ділянках, де якість основного обробітку ґрунту неналежна, додатково працюють вирівнювачем Farmet.
Останнім часом посівна в ПП «Західний Буг» починається дещо пізніше — щоб запобігти переростанню ріпаку, адже осінь нині здебільшого видається волога і тепла. Тож сівалка Horsch Pronto заходить в поле не раніше як 12–15 серпня.
— Загалом у нашому господарстві ми маємо дві стратегії сівби — залежно від того, яку технологію практикує агроном у своєму підрозділі, — розповідає Василь Косар. — Переважно ріпак висівають із міжряддям 30 см, але у двох підрозділах агрономи сіють із шириною міжрядь 15 см, як пшеницю, використовуючи всі сошники сівалки, — веде далі агроном. — Стратегія полягає в тому, щоб на момент збирання врожаю на квадратному метрі було від 32 рослин, а яким способом посіяти — неважливо. Норма висіву все одно буде однаковою, тільки за міжряддя 15 см розподілення насіння по площі відбувається більш рівномірно, а за ширини 30 см збільшується конкуренція між рослинами в ряді. Варто зазначити, що цього року в господарстві як експеримент невеликі площі ріпаку засіяли з міжряддями шириною 45 см (540 га) та 70 см (60 га). Але поки що попередній висновок щодо такої практики в зоні достатнього зволоження швидше негативний (інші господарства можуть взяти на замітку). Причини очевидні: ріпак пізно закриває міжряддя, які вже встигли заповнити бур’яни, тож навесні на початку бутонізації доводиться працювати страховими гербіцидами, що небажано, бо це додатковий стрес для ріпаку, особливо в умовах частого весняного зниження температур. Тож стратегія господарства — обрати ширину міжрядь, яка дає змогу ріпаку максимально швидко закрити ґрунт і виграти конкуренцію з бур’янами.
Для захисту від бур’янів у ПП «Західний Буг» практикують ґрунтову схему з використанням трикомпонентної суміші гербіцидів, яка на тривалий час створює захисний екран від дводольних, злакових та однодольних бурянів. Страхові гербіциди вносять за потреби.
— Загалом ми проти страхових гербіцидів, особливо застосування навесні, — каже агроном Павло Бабій. — Бо зазвичай навесні часті похолодання, приморозки, тож ріпак за таких умов важко переносить дію гербіцидів — у нього дерев’яніє, розтріскується стовбур, він зупиняється в рості на певний час. Восени таких ризиків менше, тож застосування страхових гербіцидів можливе, але агроном на місці вирішує, чи треба проводити обприскування — може, цей бур’ян не такий шкідливий, щоб вносити дорогий препарат… Натомість восени дворазове внесення грамініцидів, які особливої шкоди ріпаку не завдають, — обов’язковий елемент технології.
Ретельний захист
Подальша технологія вирощування ріпаку залежить від його розвитку й погодних умов. Якщо ріпак дуже стрімко розвивається, в господарстві практикують рістрегуляцію. Зазвичай у технологічних схемах цей захід восени передбачено двічі. Але, наприклад, торік його робили тричі тебуконазолом і метконазолом, оскільки в сприятливих умовах ріпак занадто потужно розвивався.
— Наша мета — щоб ріпак увійшов у зиму в стадії не більше як вісім листків і точка росту не була видовжена більш ніж на 1 см. У такому стані він, як правило, майже за будь-яких умов перезимовує. Якщо ріпак перевищує ці показники, є ризики вимерзання, втрати великої кількості листкового апарату — відповідно рослини будуть дуже повільно відновлюватися навесні, втрачаючи час на відновлення листків, — розповідає Павло Бабій.
Осіннє тепло та волога — сприятливі умови не лише для розвитку ріпаку, а й шкідників і хвороб. З цими загрозами в «Західному Бузі» борються різними способами. Зі шкідниками — за допомогою піретроїдів, які додають до бакової суміші разом із рістрегуляторами й мікроелементами (бор, молібден). Для боротьби з хворобами додаткове внесення фунгіцидів не вважають за потрібне, адже переконалися, що рістрегулятори, особливо Карамба Турбо, що мають певну фунгіцидну дію, стримують їх розвиток. Цього достатньо, щоб у зиму в незагущених посівах рослини ввійшли здоровими.
— Дві-три осінні рістрегуляції, зміщення строків сівби в бік пізніших, зменшення густоти стеблостою (коли норма висіву до 350–380 тис. насінин/ га) сприяють меншому ураженню посівів хворобами, — розповідає Павло Бабій. — Адже в загущених посівах рослини ріпаку вступають у конкуренцію одна з одною, коли рослина відчуває, що їй тісно, коли її затінюють інші рослини, відбувається витягування точки росту, яке неможливо стримати. Тому важливо, щоб рослини були розміщені рівномірно, не густо. Так, восени можна працювати додатково фунгіцидами, це має право на життя, але це здорожчує технологію.
Натомість навесні система захисту ріпаку передбачає триразове внесення фунгіцидів — під час раннього відновлення вегетації, у стадії бутонізації (препаратами азольної групи) і в середні цвітіння сумішшю азолів зі стробілуринами. Остання рістрегуляція — за висоти ріпаку 20–25 см тебуконазолом.
Контроль шкідників навесні також інтенсивний, адже в Західній Україні складаються сприятливі умови для їхнього розвитку, тож вони хвиля за хвилею заселяють посіви ріпаку.
— За високих температур подекуди до цвітіння тричі захищаємо ріпак від прихованохоботника, квіткоїда, а під час цвітіння мінімум раз обробляємо посіви Біскайєю, а, буває, проводимо й дві обробки — Моспіланом на початку і Біскайєю в середині цвітіння. Звісно, дотримуємося крайніх термінів обробки до моменту збирання врожаю, щоб уміст пестицидів не перевищував дозволених норм. З цією самою метою вносимо мінімальні норми препаратів, рекомендовані виробником.
Повноцінне живлення
Планова врожайність ріпаку в ПП «Західний Буг» сягає 4 т/га, відтак система живлення є інтенсивною. Загалом азотне підживлення проводиться в три етапи: передпосівне внесення комплексних гранульованих добрив нормою 300 кг/га, підживлення по мерзлоталому ґрунту сульфатом амонію в нормі 250 кг/га у фізичній вазі, внесення селітри під час весняного відновлення вегетації. Останнє азотне підживлення має дві стратегії: для кращих ґрунтів — дворазове внесення добрив по 200 кг/га, для бідних — одноразове в нормі 400 кг/ га. Таким чином, до 20 березня питання азотного живлення повністю закрито.
— Будуючи стратегію живлення, ми враховуємо ще й кількість втрачених рослинами листків після перезимівлі, — ділиться досвідом Василь Косар. — Якщо втрати невеликі, трохи зменшуємо азотну норму, коли, буває, сягають до 70%, тоді рослині треба допомогти їх повернути, збільшивши азотну норму. Причому найкраще добриво — в нітратній формі, яку рослина швидко засвоює. З технологічного та економічного погляду найкраще нам для цього підходить селітра.
Бор — обов’язковий елемент системи живлення ріпаку, його під час весняного відновлення вегетації вносять кілька разів разом з інсектицидами чи фунгіцидами (якщо вони не фосфорорганічні) загалом у нормі 600 г/га в діючій вазі — такий захід допомагає уникнути дуплистості кореня.
Сівба в один прохід
Описана традиційна технологія виробництва забезпечує господарству врожайність ріпаку 3,5–4 т/га. Але, як ми вже зазначали, ріпак — культура, з якою можна експериментувати, яка добре реагує на агрономічні заходи. Тож чому не спробувати технологічними інноваціями зменшити затратну частину виробництва? Як з’ясувалося, таке можливо за впровадження технології смугового обробітку ґрунту.
— Торік ми започаткували масштабний експеримент із вирощування ріпаку, пшениці, ячменю та кукурудзи за технологією strip-till, — розповідає Василь Косар. — Ріпаком засіяли понад 2000 га. Сіяли сівалками Mzuri в один прохід, тобто з одночасним унесенням нітроамофоски в рядок у нормі 230–240 кг/га і висівом насіння. Технічно це відбувається так: сівалка передніми сошниками розпушує ґрунт на глибину до 30 см і відразу виведеними за ними каналами вносить добрива в утворені смуги. Це все ущільнюється притискними колесами, таким чином притискаючими контакт насінини з ґрунтом. Решта технологічних операцій — ідентичні традиційні технології.
Василь Косар констатує, що різниця в розвитку рослин ріпаку, висіяних за різними технологіями, найбільше була помітна восени — стріптіловський ріпак розвивався швидше, краще. Навесні вона почала нівелюватися, а напередодні фази цвітіння обидва масиви ріпаку мають практично однаковий вигляд, відтак і плани на врожай однакові.
Поки що остаточні підсумки підбивати рано, але проміжні результати щодо переваг двох технологій вже очевидні: strip-till в один прохід виграє у традиційної технології зменшенням кількості технологічних операцій під час посівної. Адже замість традиційних 4–5 операцій — лущення, внесення добрив, обробіток, сівба, іноді вирівнювання — виконується одна, відповідно, вивільняться техніка та економиться 25 л/га пального, що в грошовому еквіваленті становить 1200 грн/га.
Додаткова економія на добривах — їх треба вносити не 300 кг/га, а 230– 240 кг/га, бо можна покласти точно в рядок, а не врозкид, що збільшує ККД за меншої норми внесення. Нарешті, зважаючи, що на обробіток 1 га за технології strip-till витрачається 0,4 год, а не 1–1,1 год, як за традиційної технології, є й економія на заробітній платі.
Єдиний мінус технології смугового обробітку ґрунту в господарстві поки що вбачають у необхідності застосування страхових гербіцидів (про її вади йшлося вище), адже ґрунтова схема за strip-till не працює.
— Поки що ми врожай не зібрали, але за нашими спостереженнями врожайність стріптільного ріпаку буде не меншою, ніж за традиційного, відтак його рентабельність буде вищою. Звісно, кожного року залежно від погодних умов ця різниця буде різною, але затрат однозначно буде менше, а врожайність — співмірною з традиційною технологією, — переконаний Василь Косар.
Підбиваючи перші підсумки застосування технології strip-till в один прохід на різних культурах, в господарстві дійшли висновку, що для ріпаку вона є найоптимальнішою. Оскільки сприяє розвитку потужної кореневої системи, а це, як відомо — головна передумова формування сильної рослини, а відтак і доброго врожаю. Тож, безперечно, у посушливіших зонах технологія сівби в один прохід буде ще ефективнішою, адже дає змогу зберегти для рослини дорогоцінну вологу.
Наступної посівної ріпакові експерименти в «Західному Бузі» триватимуть: заплановано збільшити площі для вирощування культури за технологією striptill до 4 тис. гектарів і висіяти більш високорослі, схильні до галуження гібриди. Норми висіву планують зменшити, таким чином давши рослинам більше простору для галуження. Отже, очікуємо на нові дослідження щодо збільшення рентабельності цієї культури.
The Ukrainian Farmer
