Пшениця та кукурудза, які до повномасштабної війни вважали стратегічними культурами для українських аграріїв, через логістичні проблеми дещо втратили позиції. Багато агропідприємств цього року повернулися до вирощування цукрових буряків, адже ця культура стала найрентабельнішою минулого сезону.
Повертаємось до довоєнних показників
Новини профільних видань розповідають, що великі й малі агропідприємства повернулися до вирощування цукрових буряків. У читача може скластися враження, що Україну очікує бум вирощування цієї культури.
За даними Мінагрополітики України, 2023 року посіяно 213,1 тис. гектарів цукрових буряків. Говорити про суттєве збільшення площ під цією культурою, порівнюючи з попередніми роками, не доводиться. Адже 2022-й був дуже нестандартним, і через активні бойові дії на території України не запустилися деякі цукрові заводи на Київщині, Житомирщині, Харківщині. Відповідно, власники агропідприємств у цих зонах просто не сіяли культуру. Цього року спостерігаємо не нарощування, а відновлення посівних площ.
Площі посівів під цукровими буряками в попередні три-чотири роки були відносно стабільними — у межах 220 тис. гектарів. У 2022-му, до початку повномасштабної війни, планувалося відвести під цю культуру саме 220 тис. гектарів. Якщо наступного року аграрії відведуть під цукрові буряки понад 230 тис. гектарів, це, можливо, вважатиметься зростанням.
Причини скорочення посівних площ
До 2014 року під цукрові буряки відводили понад 300 тис. гектарів, у наступні п’ять років відбулося поступове скорочення посівних площ з таких причин:
• певна кількість українців лишилися на окупованих частинах нашої території, що призвело до скорочення споживання цукру. Цукрові заводи після 2014-го певний період виробляли значно більше цукру, ніж потребував ринок. Відбулося затоварювання внутрішнього ринку. Згодом це призвело до закриття великої кількості заводів, які стали нерентабельними через низькі ціни на кінцеву продукцію;
• українські аграрії суттєво наростили показники врожайності цукрових буряків і виходу цукру з 1 га площі. На ринку лишилися найефективніші агропідприємства та цукрові заводи. Відповідно, з відносно невеликих і сталих площ можемо отримувати потрібну кількість цукру для внутрішнього споживання та ще й мати значний експортний потенціал.
Недешеве вирощування
Вирощування цукрових буряків, порівнюючи з іншими культурами, є найзатратнішим. І в Україні, і у Європі буряк потребує значних витрат на 1 га площі.
За даними Держстату, до початку повномасштабної війни вартість тонни цукрових буряків, не ураховуючи доставку та ПДВ, становила 1350 грн/т. На жаль, нині така статистика не публікується. Але якщо дивитися на аналогічні дані у Європі, там у 2021 році вартість тонни цукрових буряків за базисної цукристості 16% становила 27–28 євро, у 2022-му — вже 35–40 євро/т. Цьогоріч провідні європейські холдинги закладають середній показник по ЄС не менше як 50 євро/т. Для такого зростання ціни у європейських фермерів, ймовірно, існують вагомі підстави. Можемо констатувати, що вирощування цукрових буряків за останні роки значно здорожчало.
Україна закуповує більшу частину потрібного для вирощування цієї культури за кордоном: насіння, добрива, ЗЗР, техніку. Тому в Україні простежується аналогічна тенденція здорожчання.
Зростання вартості сировини та переробки найшвидше призведе до подорожчання цукру. Адже в його собівартості ціна цукрових буряків становить близько 60%, усі інші витрати — це переробка.
Підприємства відновлюють роботу
В останні кілька років в Україні стабільно працювали 33 цукрових заводи У 2022-му через активні бойові дії багато підприємств не мали змоги виробляти цукор. Цього року планують працювати 29 заводів. Два підприємства — на Харківщині, одне — на Чернігівщині і одне — на самому півдні Полтавської області не працюватимуть.
Вартість переробки сировини
Сказати, скільки цього року коштуватиме переробка буряка, досить важко. Усі підприємства різні: хтось переробляє близько 2 тис. тонн на добу, а є такі, що переробляють 8 тис. тонн на добу. Варто зазначити, що багато заводів провели диверсифікацію джерел енергії: хтось працює на вугіллі, на газу, змішаній системі або переходить на альтернативні джерела енергії такі, як біогаз. Відповідно, витрати на виробництво цукру в кожного підприємства — різні.
У будь-якому разі цукровий буряк потрібно переробити, але, залежно від цукристості, підприємства отримають різну рентабельність виробництва. Тому ефективною вважається переробка цукрових буряків із цукристістю понад 17%.
Чи можуть з’явитися нові переробні потужності найближчим часом
Найшвидше нові цукроварні в найближчий перспективі не з’являться. Можуть відновити виробництво заводи, які деякий час простоювали. Один із приємних прикладів — ТзОВ «Радехівський цукор», який відновлює роботу заводу, що простоював кілька років. Набуде чіткіших проявів тенденція нарощування продуктивності переробки та збільшення тривалості виробничого сезону.
Питання логістики
У разі збільшення виробництва цукру з метою його подальшого експорту потрібно вже сьогодні враховувати логістичні можливості. Ймовірно, вітчизняним компаніям слід створювати логістичні хаби за кордоном (наприклад, Румунія), щоб мати можливість оперативно задовольняти іноземних покупців.
Скільки цукру отримаємо цього року
За попередніми оцінками, із середнього показника виходу цукру з 1 га на рівні 6,8 т і площ під цукровим буряком у 213 тис. гектарів, цього року можемо отримати 1,45 млн тонн цукру.
З тим обсяги внутрішнього споживання значно менші.
За підрахунками цукрових заводів, через зменшення їх власних запасів цукру маємо річне споживання на рівні 920 тис. тонн на рік, а за даними Мінекономіки — 1 млн тонн на рік. Сюди потрібно врахувати перехідні залишки 100 тис. тонн цукру. Наразі перехідні залишки цукру в Україні, за даними Мінекономіки, становлять 350 тис. тонн. Тому можемо прогнозувати, що на наступний маркетинговий рік експортний потенціал дорівнюватиме 450–500 тис. тонн цукру.
Прогнозованість ринку
Щоб отримати прогнозований ринок і мати значний експортний потенціал, який влаштує всіх операторів ринку, було б доцільно створити прозорі та економічно привабливі умови. Одним із перших етапів може бути підписання Меморандуму між цукровиками та Мінагрополітики. НПЦ Цукробурякового виробництва спільно з Українською аграрною конфедерацією й іншими зацікавленими операторами ринку напрацьовують рамковий формат документа.
Кроком до Європи
Відповідно до зони вільної торгівлі з ЄС можливо експортувати 20 тис. тонн цукру на рік. Квота закривалася повністю за 2–3 місяці. Інші обсяги вітчизняні цукровики відвантажували через Чорноморський та Одеський порти й постачали до Туреччини, Азербайджану, інших країн Азії й Африки. Наразі нашими покупцями цукру є тільки країни Євросоюзу.
Ціни на цукор
У сусідніх європейських країнах внутрішні ціни за тонну цукру становлять 800–850 євро/т., а в країнах, що залежать від експорту (Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Болгарія) — 1000 євро. І це — гуртові ціни. Вітчизняний цукор має доволі високий попит на європейському ринку.
Середня вартість найдешевшого пакованого цукру у європейських супермаркетах становить 52 грн, а в Німеччині найдешевша пачка коштує 60 грн.
Вітчизняні торгові мережі пропонують кілограмову пачку цукру за 34 гривні.
Немає впевненості, що така різниця в ціні спостерігатиметься тривалий час. За умов відкритих ринків будь-яка суттєва розбіжність у ціні має з часом зрівнятися. Тому існує велика ймовірність зростання вартості вітчизняного цукру на полицях магазинів, який буде отримано з нового врожаю цукрових буряків.
The Ukrainian Farmer
