Соя для України — цікава культура: про це свідчить зростання за останні 20 років площ під нею у понад 10 разів. З одного боку, ця культура є досить рентабельною, як порівнювати з традиційними зерновими, з іншого — є чудовим попередником. Утім, наступного маркетингового року площі під соєю мають скорочуватися. Причина — в ухваленому в Україні законі щодо скасування з 1 вересня 2018 року відшкодування ПДВ під час експорту сої та соняшнику. Відповідно, на тлі цього нововведення рентабельність вирощування сої для українського виробника знизиться.
Чому держава ухвалила таке рішення? Головна ідея, якою керується влада, — створення додаткової доданої вартості, тобто стимулювання внутрішньої переробки й експорту олії та шротів, як це відбувається на ринку соняшнику. Однак треба враховувати, що за українського виробництва сої на рівні 4 млн тонн переробляють усередині країни лише 1,8 млн, а решту експортують у вигляді зерна. За один рік неможливо так суттєво збільшити потужності переробки, відповідно, експорт буде, однак виробник недоотримає ПДВ. У цьому контексті наступного маркетингового року переробники зможуть давати привабливіші ціни, ніж експортери.
Варто також додати, що ціна й надалі формуватиметься від світової, але просто з дисконтом на різницю у ПДВ.
Світові баланси на ринку сої є доволі цікавими. Адже світовий ринок сої стоїть на трьох «китах-експортерах»: Бразилія, США й Аргентина. Саме ці країни формують пропозицію для Китаю, який є основним покупцем і якому належить 70% світового імпорту.
Аргентина: сильна посуха
Аргентина не є найбільшим виробником чи експортером соєвих бобів, проте цій країні належить 50% на експортному ринку соєвого шроту. Саме тому в разі погодних проблем у цій країні можна розраховувати на зростання світових цін. Проте Аргентина розташована в Південній півкулі, тому маркетинговий рік дещо відрізняється від традиційного для нас, бо збирання врожаю, як правило, починається в березні.
Цей рік виявився дуже непростим для Аргентини: від листопада тут спостерігалися сухі погодні умови. Таким чином, якщо спочатку аналітики прогнозували врожай на рівні 54 млн тонн, то нині йдеться про 40–42 млн тонн. Зниження досить суттєве, і цей чинник уже непогано розігрів світові ціни на сою, особливо на соєвий шрот. Зростання цін повною мірою відбилося й на українських цінах.
Бразилія: високий урожай
На відміну від Аргентини в Бразилії ситуація є доволі непоганою. Торік ця країна зібрала 117 млн тонн, що стало абсолютним національним рекордом, однак, схоже, що й цього року врожай сої в Бразилії сягне 117 млн тонн. Ураховуючи кліматичні умови та географію посівів, збирання нового врожаю почалося вже в січні. Перші показники врожайності є досить пристойними, тому Бразилія активно почала експортувати великі обсяги. Враховуючи проблеми в Аргентині, ціни мали б зростати значно сильніше, проте покупці відчувають фізичну пропозицію з боку Бразилії, тим самим ця країна реально обмежує потенціал зростання цін.
США: ринкове роздоріжжя
Традиційно США є найбільшим у світі виробником сої, але ця країна почала втрачати свої позиції на експортному ринку, бо Китай усе більше звертає увагу на бразильсь ку сою. США, як і Україна, розташовані в Північній півкулі, відповідно, період сівби та збирання в нас майже однаковий.
Найголовнішим питанням для учасників ринку є посівні площі. Американські аналітики очікують, що посівні площі під соєю в США мають зростати, оскільки ця культура є рентабельнішою для американських фермерів, ніж кукурудза. Перша оцінка Мінсільгоспу США показала площі для сої й кукурудзи на одному рівні — 90 млн акрів (36,5 млн га). Однак приватні аналітики й трейдери очікують, що площі під кукурудзою будуть на рівні 89,5 млн акрів, а під соєю — на рівні 91 млн. Це має підтримати ціни на кукурудзу, однак чинитиметься тиск на ціни на сою, особливо на Чиказькій біржі.
Окрім цього, достатньо непрості відносини між США та Китаєм загострюються через бажання Д. Трампа обмежити імпорт китайських товарів, щоб вирівняти від’ємний торговельний баланс США. Китай відповідає тим самим і все більше починає дивитися в бік бразильських соєвих бобів, замість бобів зі США. Тому це призводитиме до зменшення експорту США й негативно впливатиме на біржові ціни сої.
Китай: постійне зростання споживання
Китай — це велика країна з величезною кількістю населення. Китай активно розвивався протягом останніх 10 років, навіть незважаючи на кризу 2008-го, і це призвело до зростання середніх заробітних плат у цій країні. Зі зростанням доходів люди схильні більше витрачати, а також купувати дорожчу продукцію. Тому в Китаї постійно зростає споживання продуктів тваринництва. Відповідно, це приводить до збільшення виробництва, а отже, і зростання попиту на корми.
Китай наступного року й далі імпортуватиме значні обсяги бобів, понад 100 млн тонн, навіть незважаючи на збільшення внутрішнього виробництва. Враховуючи той факт, що прогнози китайського соєвого імпорту від USDA перебувають на рівні 97 млн тонн (який вони будуть підвищувати), то ця країна зможе ще трохи розігріти ціни на ринку.
Світ загалом: невелике перевиробництво
Незважаючи на зниження врожаю сої в Аргентині, у світовому масштабі все ще спостерігатиметься перевиробництво цієї культури. Високий бразильський урожай і збільшення площ у США будуть компенсувати втрати Аргентини. Міністерство сільського господарства США очікує, що світові запаси сої сягнуть 98 млн тонн, а це досить високий рівень світового виробництва у 346 млн тонн, тому ці запаси будуть дуже сильним стримувальним чинником.
В українського виробника час для вигідних контрактів уже вичерпується, оскільки погодні проблеми в Аргентині з кінця квітня будуть не так цікавити учасників ринку, і ціна може знижуватися. Привабливим для України є продаж форвардом, але все ще стоїть питання щодо ПДВ, яке насправді дуже негативно впливає на рентабельність загалом. Сильніше зростання цін на цю культуру можливе лише в разі погодних проблем в США (травень-червень), але глобально соя має вигляд дуже «перегрітої», і як тільки почнеться збирання врожаю в Аргентині, ціни можуть знизитися.
Андрій Новосьолов
журнал “The Ukrainian Farmer”, квітень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
