Овочі-Ягоди-Сад
Головне:
Овочі-Ягоди-Сад

Сидерати під картоплю

Сидерати під картоплю

У зв’язку з тим, що поголів’я худоби в сільгосппідприємствах та в приватному секторі щороку зменшується, забезпечити повною мірою посіви картоплі гноєм неможливо. Альтернативою гною сьогодні може бути використання однорічних ярих та озимих сидеральних культур. 

 

Одним із напрямів біологічного рослинництва є максимальне насичення сівозмін сидеральними культурами, які є ефективним нетрадиційним засобом підвищення родючості ґрунту. Органічна речовина, яку вносять у ґрунт із сидератами, покращує його фізико-хімічний склад і підвищує біологічну активність. Потужна коренева система сидератів розпушує підорний шар ґрунту. Приоране зелене добриво розкладається значно швидше, ніж гній чи торфові компости, а коефіцієнт використання його азоту в перший рік удвічі вищий, ніж азоту з гною. Відповідно, в післядії зелене добриво менш ефективне порівняно з гноєм. Проміжні сидеральні посіви є важливим резервом підвищення продуктивності орних земель. Наприклад, за вмістом азоту люпин майже дорівнює гною. Уміст фосфору та калію в ньому дещо менший. Так, у зеленій масі люпину міститься в середньому азоту 0,45%, фосфору — 0,12, калію — 0,7, кальцію — 0,47 та магнію — 0,012%.

 

Використання озимих культур як сидератів зумовлене можливістю появи їхніх сходів в осінній період та сприятливими умовами перезимівлі. Озима вика накопичує біологічний азот, добре перезимовує, і тому є перспективною сидеральною культурою. Заслуговують також на увагу озимі сидеральні культури родини капустяних у чистих та спільних посівах із озимим житом. Особливо високим у зеленій масі озимого ріпаку та його сумішці з озимим житом є вміст азоту — 3,74– 3,49%. Уміст фосфору (0,58–0,51%) у рослинах післяжнивних посівів загалом не можна вважати високим, але він дещо вищий за накопичення фосфору вико-вівсяною сумішкою (0,46%). Найвищий уміст калію було виявлено в сухій речовині озимого ріпаку та його сумішці з житом (2,45–2,16%).

 

Перспективним вважається використання бобових і капустяних культур, які накопичують 4–6 т/га органічних речовин. В умовах Лісостепу після збирання зернових колосових (озима пшениця та жито, ячмінь, яра пшениця тощо) до кінця вегетаційного періоду залишається 80–90 діб. За цей час випадає 120–160 мм опадів, що дозволяє отримати високу врожайність органічної маси. Для пожнивної сидерації найбільш доцільними є капустяні культури, такі як гірчиця, редька олійна, ріпак та інші. Вони мають короткий вегетаційний період та високий коефіцієнт репродукції (1:150–300), а посівний матеріал цих культур недорогий.

 

Сидеральні культури також запобігають втратам ґрунтової вологи, водній та вітровій ерозії, знижують забур’яненість, кількість шкідників і хвороб, підвищують коефіцієнт використання сонячної енергії.  

 

Отже, вирощування культур родини капустяних з метою заорювання їхньої зеленої маси дозволяє поповнювати запаси органічних речовин у ґрунті, значно покращує його агрохімічний, агрофізичний та фітосанітарний стан. Завдяки органічній масі зеленого добрива вміст гумусу в ґрунті може підвищуватися до 60 т/га і більше. Важкі ґрунти стають більш пухкими, менше зв’язаними, поліпшується їхня аерація, а легкі, навпаки, стають більш зв’язаними і менш водопроникними. Зелене добриво збагачує ґрунт перегноєм, збільшує його ємність вбирання, що особливо важливо в разі внесення мінеральних добрив на легких ґрунтах.  

 

Про ефективність впливу сидеральних добрив на величину врожайності картоплі у літературі міститься багато позитивних відгуків, які свідчать про те, що за характером дії на врожайність картоплі цей вид добрив наближається до гною.  

 

Після заорювання під картоплю як сидерату післяжнивних посівів редьки олійної та гірчиці білої врожайність бульб підвищується на 3,9–4,8 т/га порівняно з контролем. Також дослідженнями встановлено, що застосування сидератів позитивно впливає на оздоровлення бульб картоплі. Вони сприяють зменшенню забур’яненості посівів, зниженню захворювання бульб вірусними і бактеріальними хворобами та підвищують урожайність.

 
 

Усе це дозволяє стверджувати, що сидерати не лише підвищують родючість ґрунту та врожайність сільськогосподарських культур, а й виступають ефективним засобом регулювання кількості бур’янів та збудників хвороб. У західних регіонах України із достатнім зволоженням сидерати нагромаджують значну органічну масу, яка мінералізується і поліпшує поживний режим ґрунту. Встановлено, що післяжнивні сидерати за дією на врожайність і якість картоплі не поступаються гною, а за середньорічною продуктивністю сівозміни навіть дещо перевищують його дію. Це дозволяє підтримувати врожайність картоплі на рівні 22,2–22,7 т/га.   

 

Багато дослідників вважають доцільним приорювати сидерати разом із гноєм і вносити при цьому мінеральні добрива.  

 

Отже, численні дослідження показують, що спільне внесення органічних і мінеральних добрив є найбільш доцільним і ефективним способом підвищення врожайності картоплі. Застосування різних видів добрив певною мірою відтворює і покращує показники родючості ґрунту, зокрема поповнює його елементами живлення. Думки про переваги та недоліки тих чи тих добрив та системи їх використання є різними, але однозначними щодо ефективності їх застосування.   

 

Результати діяльності багатьох науково-дослідних установ та виробничої практики показують, що найбільш перспективними для використання із сидеральною метою є такі культури:  

 

  • придатні для проміжного вирощування;  
  • з коротким вегетаційним періодом та високою інтенсивністю формування врожаю і біомаси;  
  • культури, які є маловимогливими до елементів родючості ґрунту, вологи та суми температур;  
  • культури, які не потребують великої кількості добрив, засобів захисту, дають змогу застосовувати мінімізований спосіб обробітку ґрунту; 
  • культури, які не знижують продуктивності наступних культур і не погіршують фітосанітарного стану ґрунту та посівів.   

 

Отже, найбільш поширеними сидеральними культурами під картоплю є: горох, люпин, буркун, люцерна, серадела. Вони забезпечують ґрунт азотом і фосфором. Овес, пшениця, ріпак, гірчиця не гірше за бобові культури захищають ґрунт від висихання і збагачують його поживними речовинами. Фітосанітарна роль сидератів на посівах картоплі розподіляється в такому порядку: бобові, хрестоцвіті та злакові.  

 

 

Петро Безвіконний, канд. с.-г. наук

Руслан М’ялковський, канд. с.-г. наук

Подільський державний аграрно-технічний

журнал “Плантатор”, листопад 2018 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали