Цікавість агропідприємств до вирощування малопоширених культур зумовлена вищою рентабельністю їх виробництва. Лідерами серед уподобань господарств є гірчиця та льон олійний.
Про переваги та недоліки вирощування нішевих культур, а також про те, як вийти з ними на зовнішні ринки, журналістам газети «АгроМаркет» розповів Юрій Шибіка, заступник директора з виробництва ТОВ «СПП ЛАНА», що в Запорізькій області.
Поточного сезону аграрії потрапили в складну ситуацію браку грошей за фактично відсутнього фінансування з боку банків. Багато хто змінив заплановану структуру посівів. Які зміни відбулися у вашому господарстві цього року та які фактори на це вплинули?
Так, на прикладі нашого господарства можу сказати, що деякі суттєві зміни відбулися: ми переглянули структуру посівних площ відповідно до слабко прогнозованої економічної ситуації. Відтак, по осені ми зробили ставку на традиційні сільгоспкультури, зокрема, на озимі зернові. Наше господарство відносно невелике — 2,5 тис. га. Цього року відвели 500 га під соняшник, 1350 га — під озимими зерновими (пшениця, ячмінь), також маємо близько 100 га білої та жовтої гірчиці, 300 га льону олійного, та 100 га канаркової трави.
— Ваше господарство вирощує гірчиці. Наскільки цей напрям можна назвати прибутковим?
— Ми вже протягом тривалого часу вирощуємо гірчицю. Якщо минулого рокку ми сіяли 400 і навіть більше гектар, то цьогоріч площі, відведені під цю культуру, вчетверо менші. Тут спрацьовують ринкові механізми попиту та пропозиції: за останній період кількість продавців гірчиці значно збільшилася. Станом на сьогодні її споживання в межах країни не є високим, внутрішні потреби у цьому продукті цілком забезпечені. Вартість її зерна в гривні не впала — як і минулого року, пропонують приблизно 8000 грн за тонну. Проте якщо порівнювати курси валют, то прибутковість гірчиці знизилася.
— Яку саме гірчицю ви вирощуєте?
— Ми вирощуємо білу та жовту гірчицю в пропорції 60:40. Такий розподіл я поясню попитом, адже, незважаючи на більшу врожайність на жовту гірчицю, ми спостерігаємо падіння зацікавленості нею серед покупців. Зовсім трохи ми посіяли цього року чорної гірчиці й тримаємо її лише, так би мовити, для асортименту. Раніше за останньою «полювали» експортери, проте останнім часом таких запитів стало менше.
— Які особливості вирощування гірчиці впливають на зацікавленість нею аграріїв?
— Гірчиця є досить простою у вирощуванні культурою, проте існує чимало факторів, що впливають на її врожайність. Один із ключових шкідників, що вносить свої корективи в наш урожай, — це хрестоцвіта блішка. Варто лише на 1–2 дні упустити момент, і вона миттєво пошириться на всі посіви. Крім того, гірчиця схильна до осипання в період збору — через це іноді втрачається значна кількість урожаю. Сьогодні ми розглядаємо можливість вирощування в нашому господарстві гірчиці озимої, тож можливо незабаром уведемо її в структуру посівів.
— Чи обраховували ви рентабельність виробництва таких нішевих культур? Наскільки доцільно на них зосереджуватися?
— Мушу сказати, що і гірчиця, і решта так званих нішевих культур однозначно матимуть свого покупця, проте ніколи їх вирощування не буде масовим. Виробництво розвиватиметься, але це не те збіжжя, що «годуватиме» підприємство. Я знаю немало експериментаторів, які висівали лише нішеві культури й непогано заробляли на них, а сьогодні повернулися до традиційних соняшнику, кукурудзи та пшениці. Так, малопоширені культури дають швидкі оборотні кошти, і в період збиральної компанії їх продаж є дуже ефективним засобом поповнення бюджету підприємства. Великого сезонного коливання цін на них немає — їх можна вигідно продавати відразу. Проте, підкреслю, ці рослини подекуди потребують більшої уваги в культивуванні, а врожайність, наприклад, по гірчиці в одну тонну з гектара вже вважається непоганим результатом. За моїми підрахунками маржинальність по гірчиці перебуває на рівні 60%.
— Чи не вважаєте ви доцільнішим їх експорт?
— Найбільшим мінусом нішевих культур для наших аграріїв є пошук покупців — вони не готові докладати зусиль до цієї справи, а тим більше самостійно експортувати. Річ у тому, що експортувати можна тільки гірчицю високої чистоти, якщо ж це жовта гірчиця, то в ній не має бути домішок чорної або білої. Досягнути цього в умовах виробництва досить важко. Зрозуміло, що обладнання, яке може проводити сортування за кольором, досить дороге й далеко не кожне господарство може його собі дозволити. Тож поки що по гірчиці важко вийти самостійно на зовнішній ринок — ліпше працювати через трейдерів і експортерів.
— Яку з нішевих культур ви назвали б на сьогодні найцікавішою для вирощування та продажу?
— На мій погляд, досить цікавим та прибутковим показує себе льон олійний — він не є технологічно складною культурою, не потребує додаткової техніки, а попит на нього на сьогодні досить високий. Навіть серед агрохолдингів є ті, хто відводить площі саме під льон. Минулого сезону наше господарство мало непогані результати по урожайності цієї культури — близько 15 ц/га, а рентабельність була дещо вищою за інші нішеві культури. Обрахувавши витрати, ми вирішили цього року збільшити його посіви до 100 га.
Ще однією малопоширеною культурою, яка може бути потенційно цікавою виробникам, є канаркова трава. Ми сіємо її майже 7 років, ще з того часу, коли про неї практично ніхто не знав. Канаркова трава має попит, хоча й не у значних обсягах. Ми відводимо площі під неї винятково під потреби покупців, коли знаємо, що весь обсяг у нас заберуть. Серед інших привабливих для вирощування культур я назвав би нут і коріандр.
— Трейдери сьогодні активно укладають контракти з виробниками органічних круп і зерна. Чи не думали ви над отриманням органічного сертифіката?
— Органічна продукція — це дуже цікава тема, адже з року в рік кількість її на вітчизняних прилавках зростає. Разом із тим, щоб перевести господарство на «органічні рейки» треба не один рік важко працювати. У підсумку вам ніхто не скаже виграєте ви чи програєте. Тому так мало сьогодні українських виробників готові ризикнути й змінити усталені позиції.
— Чи є у вашого підприємства досвід самостійного виходу на зовнішні ринки?
— Так, минулого року ми самостійно експортували льон у Польщу та Словаччину. Хоча обсяги були незначними — лише близько 10–15% вирощеного нами врожаю. Цього року ми плануємо й далі торгувати напряму. Перевагою таких культур є те, що зовсім необов’язково формувати значні обсяги для експорту — достатньо запропонувати прийнятну ціну та якість товару.
— Якими будуть ваші поради тим виробникам, що планують вирощувати нішеві культури?
— Тим господарям, які планують вирощувати малопоширені культури, не варто турбуватися — на цей продукт покупець знайдеться завжди. Моя порада — ретельно обраховувати виробничі витрати та зважати на маржинальність тієї чи іншої культури. Не відводьте занадто великі площі без форвардного контракту, бо ризикуєте залишитись ні з чим.
Ірина Глотова
газета “АгроМаркет”, червень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
