Кукурудза, яку ще минулого сторіччя недарма назвали царицею полів, цього року трішки здає позиції. Причин забагато: повномасштабна війна, яка призвела до подорожчання логістики, палива та добрив, і погодні умови. Багато аграріїв встигли вчасно зібрати зернову, а дехто лишив її в полі. Чи виправдала кукурудза себе цьогоріч, нам розповіли учасники ринку.
«Держава має контролювати закупівельні ціни»
Василь БУГАЄНКО, директор ТОВ «АФ Деметра» (Кіровоградщина)
Цей рік у нас неврожайний, жнивам не сприяли погодні умови. Кукурудза в нас з вологістю у 18–19%.
Витрати на сушіння збільшилися на 20–35% залежно від того, яка компанія надає ці послуги.
Нині за тонну кукурудзи аграріям нашого регіону пропонують 120– 130 доларів. Я здав кукурудзу й вийшов у нуль прибутку.
Коли була оранка й потрібно було внести добрива, жоден банк не надав ані копійки. Можливо, держава якось буде стимулювати аграріїв у січні-лютому, але це вже буде далеко не той ефект — адже добрива не були внесені в оптимальні для цього строки.
На мою думку, держава має контролювати закупівельні ціни й не давати наживатися посередникам на агровиробниках. Якби держава взяла цей процес під свій контроль, заробляла й Україна, й українські аграрії. Проте поки що плануємо наступного року сіяти менше кукурудзи.
«Наразі економіка по зерновій дуже складна»
Олег ФУРМАНЕЦЬ, агроном ТОВ «Захід Агропром» (Рівненщина)
На Заході України ми засіяли 1,5 тис. гектарів кукурудзи, що в половину менше, ніж у попередні роки. Проте ми її вже зібрали. До елеваторів ця зернова надходила з традиційною вологістю 27–28%.
У нас власні елеватори й послуги із сушіння подорожчали на 10–15%, ураховуючи те, що вартість газу проти минулого року незначно виросла.
Зібрану кукурудзу вже реалізували за великим контрактом із трейдером. Загалом ціни в регіоні дуже різні: зокрема, перекупникам здають зернову по 120–130 доларів за тонну. Ті ж, хто має можливість експортувати кукурудзу, ураховуючи близькість Рівненщини до кордону, реалізують її за привабливішою ціною. Собівартість вирощування кукурудзи виросла проти минулого року на половину, натомість ціна реалізації впала на 50%, як порівняти з 2021 роком. Тому наразі економіка по цій культурі дуже складна.
Станом на зараз плануємо скорочувати посівні площі під кукурудзою. Проте припускаємо, що ситуація буде змінюватися у березні.
«Вивозити за кордон самотужки трішки вигідніше»
Віктор ШЕРЕМЕТА, директор ФГ «Геркулес» (Київщина)
Цього року ми не змінювали кількість площ під кукурудзою. Адже мали посівний матеріал, який закупили ще до повномасштабної війни. Збирали її із середньою вологістю 23%, що трішки вище проти минулого року.
Послуги із сушіння, попри те, що в нас власний елеватор, зросли вдвічі — ми працюємо на дровах і пелетах. Через перебої з електрикою підігнали генератор, який також потребує додаткових витрат на дизель. Коли вимикають світло, доводиться тушити котел, що також призводить до втрат палива й ресурсу агрегата.
Зараз в нашому регіоні купують кукурудзу по 5500 грн/т — таку ціну виставляють і трейдери, і «НІБУЛОН», з яким ми вже давно співпрацюємо. Намагаємося одночасно вибудувати й власні логістичні ланцюжки до країн Балтії: вивозити кукурудзу за кордон самотужки трішки вигідніше. Адже на експорт агропродукції застосовується нульове ПДВ. Власних автівок у нас немає — нам їх надсилають покупці збіжжя. Проте за нинішніми цінами собівартість вирощування така, що виходимо майже в нуль.
Наступного року не плануємо зменшувати площі під кукурудзою — зменшимо тільки кількість добрив.
«Витрати на перевезення з’їдають маржинальність»
В’ячеслав УХАНОВ, власник СФГ «Лан» (Одещина)
Цього року прогнози на врожайність кукурудзи в нашому регіоні були не дуже райдужними. Адже вологість ґрунту в метровому шарі становила 68 мм на період сівби. Тобто, щоб отримати тонну кукурудзи з гектара, вологість ґрунту мала б становити принаймні 80 мм. За період вегетації майже не було продуктивних опадів, тому вони майже не вплинули на врожай. Сумарно ми отримали врожай на рівні 1,6 тонни з гектара. Ураховуючи нашу близькість до Дунайських портів, ціни на кукурудзу привабливіші — вони становлять 8500 грн/т з ПДВ. Але витрати на перевезення з’їдають маржинальність, яку можна було б отримати. Ті, хто вирощував у нас кукурудзу на зрошенні, отримав нормальну маржинальність. Ті ж, хто сіяв без поливу, майже не збирали кукурудзу. На території Бессарабії склалася така тенденція: кукурудза з ФАО 200 дає урожай на рівні 2,5 тонни з гектара, з ФАО 400 — менше за тонну. Враховуючи те, що в нас був ФАО 320, математично можна було прорахувати врожай на рівні тонни з гектара з рівнем вологості 12%. Тобто проблем із сушінням у нашій зоні не було. Наразі запаси вологи становлять усього 60 мм у метровому шарі. Для порівняння: в Умані вони дорівнюють 168 мм. Навіть якщо там взагалі не буде опадів і кукурудзу сіятимуть з ФАО на рівні 240–250, потенціал тих ґрунтів дає змогу розраховувати на 6 тонн з гектара. Якщо ж будуть опади, урожай може бути ще вищим. А коли на Київщині й Черкащині сіють кукурудзу з ФАО 360–400, зернова не дозріває до потрібної вологості, щоб її не сушити. Відповідно, її пізно збирають і не встигають підготувати поля під наступні культури. Тому, найшвидше, в цих регіонах спостерігатиметься тенденція до сівби кукурудзи з ФАО 220–280. Є математична модель, за якою можна визначити мінімальну врожайність. Згідно з нею в умовах нашого регіону без додаткових опадів неможливо отримати 6 тонн кукурудзи з гектара. Але на наступний рік, щоб надалі впроваджувати таку модель і пильніше стежити за випаровуваннями, плануємо вирощувати кукурудзу на крапельному зрошенні.
«Розглядаємо питання щодо доцільності збирання»
Фелікс ЯКОВЧУК, завідувач ферми ФГ «Деметра-Агро» (Хмельниччина)
Цього року нам довелося зменшити площі під посів кукурудзи на 60% — замість неї посадили соняшник. Наразі ж ми взагалі розглядаємо питання щодо доцільності її збирання. Зерно дуже вологе — доходить до 31%. Оцінюємо витрати на збирання та сушіння, враховуючи ціни реалізації кукурудзи, а далі вирішуватимемо, що із нею робити.
Сушарка в нас своя. Вона працює на солярці, яка наразі підскочила в ціні. Даються взнаки й перебої з електроенергією.
Наступного року не будемо повністю відмовлятися від кукурудзи, проте припускаємо, що зменшуватимемо посівні площі під цією зерновою.
«Беремо із ґрунту й повертаємо у ґрунт»
Володимир ЯРОШЕНКО, голова СФГ «Ярошенко» (Полтавщина)
Наше господарство виробляє органічну продукцію. Ми вже чотири роки вирощуємо кукурудзу тільки як енергетичну культуру. Засіваємо нею 3 га. Цього вистачає на забезпечення всіх наших потреб. До речі, у Канаді близько 60% товарного зерна використовують для опалення, хоча там є і нафта, і газ, і велика кількість лісів.
Для України кукурудза є перспективною енергетичною культурою. Адже тільки на Полтавщині виробляють щорічно близько 4 млн тонн кукурудзи. Якщо перевести її енергетичну цінність на газ, це еквівалентно 2,6 млрд кубометрів блакитного палива. Щоб повністю забезпечити наш регіон газом з урахуванням промисловості та приватних господарств, потрібно близько 2 млрд кубометри на рік.
Якщо брати власне енергетичну складову кукурудзи, ціна на цю зернову перевищує 27 тис. грн/т. І це з тим, що нині її купують за набагато нижчою ціною. До того ж багато господарств наразі лишили кукурудзу в полі, що навряд чи окупиться належним чином.
Переваги сушіння на кукурудзі більш ніж очевидні. Якщо зняття тонно-відсотка на газу становить близько 200 грн, а на кукурудзі — всього 35 грн. Кукурудза навіть вигідніша за дубову пелету. І нащо нам той російський газ?!
Наразі вже є наказ від Міненерго, яким кукурудзу визнано енергетичною культурою. Також на рівні нашої області ухвалено програму підтримання альтернативних джерел опалення тощо.
Ураховуючи те, що деревина як альтернативне паливо є повільно відновлювальним ресурсом, із кукурудзою таких проблем не буде. Поготів, що котли, які працюють на кукурудзі, не забруднюють навколишнє середовище. Зокрема, попіл ми гранулюємо й вносимо на поля як добрива — там 64 елементи. Тобто ми повертаємо у ґрунт усі поживні елементи, окрім азоту. Відповідно, це майже повний набір підживлюваних елементів, які ми беремо із ґрунту й повертаємо у ґрунт.
«Через міни не зібрали навіть пшеницю»
Ігор МЕЛЬНИК, власник дочірнього підприємства «Агрогеофізика» (Харківщина)
На жаль, цього року ми навіть не замислювалися про весняну посівну кампанію, зокрема про кукурудзу. Бо через заміновані поля не змогли зібрати пшеницю, якою в нас було засіяно 500 га.
Попереднє розмінування вже відбулося — протягом чотирьох днів представники «Укроборонпрому» і сапери пройшлися вздовж польових доріг, щоб хоча б мати доступ і провести попереднє оцінювання. Звісно, деякі міни розмінували. Але за попереднім оцінюванням, мені надали рахунок на 26 млн гривень. Тому поки що перспектив по «Агрогеофізиці» немає.
Єдиний шлях — оцінювання збитків і суди з російською федерацією щодо відшкодування втрат. Якби були б якісь державні дотаційні програми з розмінування, можна було б про щось казати. Адже 26 млн гривень просто так з кишені не дістанеш. Тому, на жаль, не можемо замислюватися й над осінньою кампанією.
«Скоротили площі на половину»
Тарас КОРНІЄНКО, заступник головного агронома Групи компаній «Агрейн»
Нам довелося зменшити посіви кукурудзи, бо основні її масиви розташовано на окупованій території Чернігівської області. Вже в березні ми зрозуміли, що логістичні маршрути будуть складними через зруйновані мости та пошкоджені шляхопроводи. Відповідно, було ухвалено рішення про зменшення посівів кукурудзи на 50%. Цю площу ми засіяли соняшником.
У 2022 році загалом зібрали 180 тис. тонн кукурудзи. Її вологість коливалась у межах 18–25%. Найбільше на сушіння кукурудзи могли вплинути блекаути, але вчасно було вирішено встановити на елеваторах агрогрупи генератори. Це дало змогу забезпечити безперебійну роботу під час збирання та сушіння кукурудзи.
На 2023 рік після аналізу планів посіву ярих культур по Україні вирішили лишити площі під кукурудзою на тому самому рівні.
«Кукурудза була і є для України стратегічною культурою»
Валерій НОВІЦЬКИЙ, генеральний директор ТОВ «ТАС Агро»
Через логістичні труднощі, зростання вартості транспортних послуг і простої автотранспорту 2022 року нам довелося зменшувати площі посівів кукурудзи. Якщо у 2021 році в структурі посівних площ «ТАС Агро» під цією культурою було понад 50%, то у 2022-му її частка становила менше за 20%. А вже у 2023 році плануємо збільшити цей показник до 30%, що пов’язано насамперед з особливостями сівозміни. Але кінцеве рішення щодо посівних площ також залежатиме від додаткових чинників, як-от: робота «зернового коридору», наявність засобів захисту рослин, добрив тощо.
На сьогодні реалізація зерна кукурудзи є досить складним процесом. Основні потоки зерна ми направляємо на морські й річкові порти Одещини. Також були спроби транспортування через кордон Польщі. Маємо суттєве здорожчання логістичних і виробничих витрат, що зумовлює зростання собівартості виробництва. Всі ці проблеми призвели до зниження рентабельності вирощування кукурудзи.
Довелося оптимізувати й виробничі процеси, хоч ми й маємо відпрацьовану технологію вирощування кукурудзи. Так, на одному з етапів вирощування ми запровадили застосування дронів, а також здійснили мінімізацію обробітку ґрунту, яку відпрацювали у Центральному кластері. Впроваджуємо елементи точного землеробства. А для здешевлення витрат на сушіння переводимо сушарки на альтернативні види палива.
Нині в нас обмолочено близько 95% посівних площ культури. Урожайність загалом становить понад 8 т/га, але варто зазначити, що в північному кластері цей показник становить понад 10 т/га, а на Півдні, де був дефіцит опадів, отримали близько 4 т/га. Відповідно, і вологість зерна коливається від 18 до 28%. Якість зерна задовільна. Оскільки попереднього маркетингового року товарні обсяги компанії «ТАС Агро» були вдвічі більшими, ніж поточного, тому зі зберіганням проблем немає. Вважаю, що кукурудза для України була і є стратегічною культурою.
«Збільшимо посіви до 1200–1300 га»
Зіновій МАКСИМИШИН, директор ПП «Агрофірма „Дзвони”» (Львівщина)
Після початку повномасштабної війни, ми скорегували свою сівозміну. Найбільші зміни торкнулися кукурудзи. Посівну площу під кукурудзою зменшили з 1700 до 1000 га. Збирали зернову зі стандартною для Львівщини вологістю на рівні 25–30%. Зібрали вчасно, вчасно просушили і заклали на зберігання. Приймання, сушіння і зберігання кукурудзи реалізували на власному елеваторі, що значно здешевило витрати на доробку.
Кукурудзу реалізовуємо за зовнішньоекономічними контрактами. Ціна — 190 дол./т з елеватора. Кукурудза цього року дала нам найвищу маржинальність. На другому місці — ріпак, далі — соя та пшениця. Із соняшником поки що незрозуміло, адже ми його ще не продавали. На наступний рік відмовились від сівби озимого ячменю — його маржинальність є найнижчою через витрати на логістику. Це пояснюється тим, що основним покупцем українського ячменю є країни арабського світу та Китай, а ціни на доставку до портів Чорного моря з нашої області дещо «страшнуваті». Площі озимого ячменю замістили озимою пшеницею, а ось посіви кукурудзи збільшимо до 1200– 1300 га.
«Площі під кукурудзою планую скоротити щонайменше на 50%»
Іван ЯКУБ, голова ФГ «Соната» (Чернігівська обл.)
Дві тисячі двадцять другий рік у нашому регіоні був украй несприятливим для кукурудзи і з боку погодних умов, і економіки. Осінь була аномально дощовитою навіть для нашої області. Наразі всі посіви кукурудзи стоять у полі з вологістю зерна 30–32. Навіть у ранніх гібридів вологість надто висока для збирання. Їм забракло сонячних днів для дозрівання. Порахували, що за такої вологості й вартості сушіння кукурудзу вигідніше лишити в полі до весни. Звісно, збираючи її навесні, ми втратимо вал, і якість зерна буде гіршою, але так ми отримаємо хоч якийсь прибуток, заощадивши на сушінні.
Така ситуація не лише в нашому господарстві. Загалом по регіону на сьогодні 60–80% кукурудзи в полі. Проблема не лише у її вологості, а й у тому, що дуже мало в нас на Чернігівщині було сприятливих днів для збирання, і фермери просто фізично не встигли її зібрати.
Зважаючи на всі ці обставини, посівні площі під кукурудзою у 2023 році плануємо скоротити щонайменше на 50%. По-перше, насіння нині дуже дороге, і нині немає змоги купити його в повному обсязі, бо маємо проблеми зі збутом через дорогу логістику й низьку вартість зерна. Тож рішення, що і скільки купувати для посівної, будемо ухвалювати ближче до весни. У минулі роки в цей час ми вже активно готувалися до весняних польових робіт, закуповували насіння, добрива й ЗЗР, а нині лише здійснили зяблеву оранку.
Якщо не встигнемо підготувати площі, які нині під кукурудзою, під ранні ярі культури, то посіємо на них пізню групу. А замість частини кукурудзи будемо сіяти горох чи інші бобові, щоб покращити якість ґрунту й хоч частково компенсувати брак добрив.
Щодо зберігання – частково маємо власні потужності, ще частину зерна закладемо в рукави для зберігання, які ми отримали від ФАО. Планую за можливості притримати зерно до кращої ціни, а продавати — лише за потреби, щоб покривати поточні витрати. Також сподіваюся на пільгові кредити від держави, як це було 2022-го.
Ще одна проблема майбутньої посівної, яку треба усунути найближчим часом, — брак працівників, бо багатьох мобілізували. Тож нині домовляємося з пенсіонерами, які раніше в нас працювали, щоб знову вийшли на роботу.
З аграріями спілкувалися Анжела Гаврилюк, Олена Потаєва
The Ukrainian Farmer
