Агромаркет

Почистять ринок. Біржовий

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Почистять ринок. Біржовий

Уже понад два десятиліття біржовий ринок лихоманить. Ліберальне законодавче поле дозволяло товарним біржам торгувати майже всіма видами активів — від зерна та цукру до нерухомості та автомобілів. Торгами це було складно називати, швидше, щось на кшталт нотаріального засвідчення угоди. Деякі біржі створювали «бізнесмени» для проведення тільки однієї конкретної операції, адже це дозволяло оптимізувати податкове навантаження та ухилитися від певного виду відповідальності, а доля біржі таких бізнесменів мало цікавила. 

Держава (чомусь) постійно прагнула мати привілейовану роль на біржовому ринку, ухвалювала урядові постанови щодо активізації біржової торгівлі сільгосппродукцією, то зобов’язуючи всі експортні контракти укладати (читай — реєструвати) на біржах, то вимагаючи від підприємств перед приватизацією продавати 10% акцій на біржовому ринку, і навіть створила державну біржу та маркет-мейкера — Аграрний фонд. Через два десятиліття Україна дедалі ближче наближується до рекордного рівня виробництва зерна та його експорту. Втім, жоден з урядів так і не спромігся зрушити з місця вітчизняний товарний біржовий ринок. Та й учасники ринку не надто прагнуть бути його подвиж никами. 

Спростити бізнесу шлях до залучення інвестицій та впровадження нових фінансових інструментів могли б деякі законодавчі ініціативи (як відомо, вже не перший рік у фаховій спільноті йдеться про трансформацію ринку біржових послуг). Найбільше шансів на ухвалення має погоджений профільним парламентським комітетом законопроєкт №2284. Серед найобговорюваніших його законодавчих ініціатив — вимога до товарних бірж щодо отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондових ринків (НКЦПФР), а також суттєве підвищення вимог до їх статутного капіталу (730 тис. євро). Окрему ліцензію від НКЦПФР слід буде отримувати на біржову діяльність, зокрема на кожен її вид — торгівлю форвардними контрактами (які визначені законодавцем як деривативні), клірингову діяльність (якщо товарна біржа використовує систему гарантійних внесків), а також по дві ліцензії на організацію торгівлі деривативними фінансовими інструментами на БТМ та ОТМ. Хочуть істотно підвищити відповідальність товарних бірж перед регулятором — аж до відкликання ліцензії. 

Запровадження деривативних контрактів, як ідеться у тексті документа, залежатиме від нормативних документів центральних органів виконавчої влади на відповідних ринках. Утім, як на мене, це може створювати корупційні ризики. Повноваження щодо встановлення вимог до організаційної структури, органів управління й контролю за оператором організованого ринку, на мою думку, краще закріпити у самому законі, не залишаючи «поле для маневру» НКЦПФР. 

Законодавчими ініціативами також пропонується установлення норми про обов’язкове надання НКЦПФР інформації від ліцензованих бірж щодо: переліку учасників, допущених до біржових торгів; реєстру біржових товарів; обсягу торгівлі (номенклатури товарів, їх загальної вартості й кількості, згідно з укладеними договорами, біржового курсу за кожним товаром, що перебуває в обігу на біржі тощо). Біржі повинні будуть надавати інформацію й про позабіржові операції, здійснені у випадках і в межах, встановлених законодавством, а також деяку іншу інформацію на запит. Утім, велике питання, скільки всього бірж отримають ліцензію й чи обмежаться вони отриманням статусу організованого торговельного майданчика. 

Законотворці обіцяють збалансувати умови діяльності товарної біржі з ринковими реаліями (біржі більше не будуть неприбутковими організаціями). Це має стимулювати організаторів торгів до надання високоякісних послуг, а конкуренція між майданчиками дозволить обмежити апетити ласих до монополій бірж. От тільки без визначеного НКЦПФР повного переліку вимог до учасників біржового ринку його перспективи мають вельми невизначений вигляд. Може статися й так, що лише якась одна, попередньо визначена, біржа отримає ліцензію. Зрозуміло, що в такому разі про розвиток біржової торгівлі не йтиметься. 

Ще один делікатний нюанс: законотворці передбачили можливість заснування товарної біржі нерезидентами України (за винятком вихідців з країни-агресора). Для цього НКЦПФР має розробити відповідні умови отримання ними ліцензії (на рівні підзаконних актів). Щось мені підказує, що нерезидентам якось простіше буде винайти 730 тис. євро на формування статутного капіталу ніж резидентам України. Тож, як мовиться, з одного боку ми бачимо лібералізацію вимог щодо засновників товарних бірж, а з іншого — виникають питання щодо перспектив розвитку національних товарних бірж. 

Не секрет, що рівень розвитку вітчизняних бірж — як товарних, так і фондових, — суттєво поступається навіть за рівнем програмного забезпечення біржам у США, Лондоні, Китаї. Якщо законодавча ініціатива набуде чинності, то я б не очікував буму розвитку національного біржового ринку. Натомість очікуватиму запровадження сучасних біржових технологій із більш розвинених та потужних товарних бірж на український ринок, що дозволить додатково наповнити тамтешні ринки ліквідністю (від нестачі, якою вони раніше не надто страждали), а ідеї щодо створення національного біржового ринку стануть недосяжною мрією. 

У світі триває постійний розвиток біржових систем. Проєкт USAID в Україні нещодавно опублікував звіт щодо перспектив торгівлі деривативними контрактами в Україні, де відзначили різні тенденції розвитку біржових ринків в таких країнах, як: Бразилія, Індія, Туреччина, ПАР та ін. Кожна з країн працює над розвитком власного біржового ринку, незважаючи на наявність, наприклад у Мексики, сусіднього високоліквідного американського ринку. 

Питання розвитку товарного біржового ринку вже стало питанням не тільки одного ціноутворення. Мова передусім про перерозподіл фінансових потоків у світі, а також керування ризиками — ось що має хвилювати Україну сьогодні. Як писав класик, не вміти переносити бідність — ганебно, а не вміти позбутися її працею ще ганебніше. 

Анатолій Стоянов, експерт ринку

газета “АгроМаркет”, червень 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями