Вишня не боїться близького стояння підґрунтових вод і любить калій. Внесені по листу мікроелементи теж не завадять.
Вишня здавна вважається національним символом українців, любов до цієї культури важко пояснити самим лише смаком ягід. Навіть у назві «вишня» мовознавці знаходять споріднене з «вишнім» та «всевишнім», тобто божественним. Ще до сучасної ялинки, у дохристиянські часи, на зиму у хату заносили і саджали у ємкість деревце вишні — щоб воно зацвіло рано навесні, ще у березні — у такий спосіб відзначали Новий рік, який раніше збігався із весняним рівноденням. А ще — садок вишневий біля хати повинен бути!
Чому саме вишневий? Одна з причин, якщо не головна, — невибагливість вишні до ґрунтів, здатність швидко поновлюватись за рахунок кореневих паростків. Кращі землі, як правило, відводились під ріллю, а люди селились у захищених від зимових вітрів балках, у них і до води було ближче. Хоча ґрунти на схилах зниженої родючості, вишні там нормально росли і плодоносили. Про кокомікоз не знали, ніхто не підбирав сорти… Черешня, у якої ареал поширення диких форм збігається із зоною Лісостепу, такого місця на обійстях не здобула. Попри те, що сьогодні вишню і черешню через їх спорідненість часто ототожнюють, вимоги до ґрунтів у них різні. >>> продовження
Продовження статті ви може прочитати у друкованому примірнику журналу «Садівництво по-українськи».
Будь ласка, оформіть передплату в редакції, подзвонивши на номер телефону: (044) 287-88-30
Садівництво по-українськи
