У Конституційному Суді України зареєстрували депутатське подання, яким запущено «відлік часу», що залишився до завершення дії мораторію на відкриття в Україні ринку землі.
17 лютого 2017 року в Україні відбулася неординарна й надзвичайно важлива правова подія, яка може кардинально змінити вектори вітчизняної земельної реформи. У цей день група з 55 народних депутатів України на чолі з О. Мушаком зареєструвала в Конституційному Суді України конституційне подання, у якому просить цей Суд визнати мораторій на продаж й інше відчуження сільськогосподарських земель неконституційним, що матиме своїм наслідком автоматичне його скасування в день винесення Конституційним Судом такого рішення.
Нагадаємо, що український земельний мораторій має довгу й досить «насичену» різними подіями історію. Ще до ухвалення нового Земельного кодексу України мораторій було введено щодо земельних часток (паїв). Його запровадження відбулося як реакція на події на ринку земельних часток (паїв), що відбувалися в 1998–1999 рр. в с. Чаусове Первомайського району Миколаївської області. До цього села повернувся підприємець Аркадій Корнацький (нині — народний депутат України), який разом із членами своєї родини придбав в односельців 517 земельних часток (паїв) за досить пристойною ціною (кажуть, кілька тисяч дол. США за пай). Такі договори купівлі-продажу повною мірою відповідали Указу Президента України «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 року, яким був визначений порядок відчуження (продажу, міни, дарування тощо), а також іншим правовим актам того часу. Однак під час перебування на Миколаївщині президента Леоніда Кучми кілька селян із села Чаусове, що продали свої паї Аркадію Корнацькому, а гроші з часом витратили, поскаржилися на те, що в них скупили землю, залишивши їх без «орендної плати». І хоча перевірка органами прокуратури обставин придбання Аркадієм Корнацьким земельних часток (паїв) ніяких порушень не виявила, його дії були піддані осуду, а у Верховній Раді було зареєстровано законопроект «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)». Його ухвалено 18 січня 2001 року — набув чинності 20 лютого 2001 року. Цей закон містив лише одну норму: він установлював заборону на укладення угод щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчуження часток (паїв), крім випадків передачі їх у спадщину та викупу земельних ділянок для державних і громадських потреб. Цим законом також передбачалося, що мораторій діятиме недовго — до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) новим Земельним кодексом України.
Однак ухвалений 25 жовтня 2001 року Земельний кодекс України не лише не скасував мораторій на відчуження земельних часток (паїв), а й поширив його дію на інші види земель сільськогосподарського призначення — земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства й іншого товарного сільськогосподарського виробництва всіх форм власності. У такій редакції мораторій був розрахований на дію до 1 січня 2005 року.
Слід зазначити, що в Земельному кодексі України термін «мораторій» не вживається. За своїм юридичним змістом цей термін означає встановлення тимчасової заборони на вчинення певними особами певних юридично значущих дій. Отже, введення мораторію одночасно передбачає момент припинення його дії. Однак, бувши введеним як тимчасовий захід, мораторій подовжували вже 8 разів (у 2004, 2006, 2008, 2010, 2011, 2012, 2015 і 2016 роках), а види земель сільгосппризначення та перелік заборонених дій щодо них постійно розширювалися. Відповідно до останньої редакції (нині чинної) пп. 14 і 15 Прикінцевих і перехідних положень Земельного кодексу України, дія мораторію на відчуження земель сільгосппризначення поширюється на: а) купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам — учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Чинна редакція пп. 14 і 15 Прикінцевих і перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що дія мораторію на відчуження сільськогосподарських земель припиняється з набранням чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року. Крім того, Законом України «Про внесення зміни до розділу X „Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель» від 6 жовтня 2016 року на Кабінет Міністрів покладено обов’язок до 1 липня 2017 року розробити і внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, що відкриє прямий шлях до ринку сільськогосподарських земель.
Мораторій може врятувати лише диво
Слід зазначити, що в суспільстві немає єдності в питанні про скасування земельного мораторію. Однак із реєстрацією народними депутатами згаданого раніше подання про визнання мораторію неконституційним різко змінилося співвідношення позицій противників і прихильників мораторію. Якщо до цього часу домінантною була позиція прихильників мораторію, оскільки вони мали законну можливість подовжувати його дію якомога довше, то з 17 лютого 2017-го істотно посилилася позиція противників мораторію. Адже з реєстрацією подання вони по суті запустили «відлік часу», що залишився до завершення дії мораторію. Ба більше, автори конституційного подання запропонували суспільству доволі вузький вибір моделей ринку сільськогосподарських земель, які можуть бути запроваджені після скасування мораторію: або модель ліберального ринку, яка закріплена у чинному Земельному кодексі України й передбачає лише одне обмеження — забороняє набуття сільськогосподарських земель у власність іноземцями, або модель поетапного введення досить вільного ринку, змодельованого в зареєстрованому народними депутатами О. Мушаком, С. Хланем і П. Різаненком законопроекті «Про обіг земель сільськогосподарського призначення» від 13 грудня 2016 року під №5535.
На мій погляд, у ситуації, що склалася з реєстрацією конституційного подання, противники скасування мораторію втратили будь-який шанс на його збереження довше строку, який законом відведено на розгляд Конституційним Судом України зазначеного подання. Щонайшвидше Суд може винести рішення протягом шести місяців починаючи із 17 лютого 2017-го Оскільки суперечність правових норм Земельного кодексу України про мораторій положенням Конституції України є такою очевидною, що лише якесь диво може зумовити ухвалення Конституційним Судом негативного рішення, відхиливши подання або залишивши його без розгляду. Хоча не можна не допустити, що в КСУ придумають якісь технічні причини для зволікання (до дрібних юридичних фолів у нас, на жаль, звикли) протягом тривалого часу. Водночас можна сподіватися, що крайній строк дії мораторію може настати і в жовтні-листопаді 2017 року.
Потрібні законодавчі корективи
Що ж залишається в «арсеналі» противників скасування мораторію? На мій погляд, у них є чимало варіантів. Найгіршим із них є ухвалення такого закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, яким ринок цих земель буде таким зарегульованим, що в Україні продаватимуться одна-дві сільськогосподарські ділянки на рік. Тобто в Україні й надалі діятиме земельний мораторій, який, проте, називатиметься… земельним ринком. І така загроза є серйозною. На наш погляд, в таких умовах слід розробити й ухвалити законопроект, який передбачатиме поетапне, але не дуже розтягнуте у часі введення ринку сільськогосподарських земель із помірними обмеженнями з перспективою їх скасування чи істотного пом’якшення. Такий законопроект має передбачати формування селяноцентричного земельного ринку, що надаватиме переваги в доступі до сільськогосподарських земель насамперед фермерам й іншим жителям сільської місцевості, які виявлять бажання самостійно господарювати на землі.
З реєстрацією у КСУ згаданого конституційного подання знову постало питання про назву законопроекту, яким має бути скасована дія мораторію. Чинний Земельний кодекс України передбачає ухвалення Закону України «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Така назва цього законопроекту вже «в’їлася» в суспільну свідомість. Проте ми вважаємо, що ідея ухвалення такого закону є не найкращим законодавчим вирішенням проблеми скасування мораторію. Адже в разі його ухвалення в нашому законодавстві чинними будуть два закони, які регулюватимуть ринок сільськогосподарських земель — Земельний кодекс України та Закон «Про обіг земель сільськогосподарського призначення», норми яких конкуруватимуть між собою, створюючи законодавчі колізії й ускладнюючи їх застосування на практиці. На нашу думку, найкращим законодавчим вирішенням питання про скасування земельного мораторію є розробка та ухвалення Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів щодо обігу сільськогосподарських земель». З його ухваленням будуть поліпшені відповідні норми Земельного кодексу України та, можливо, й деяких інших чинних законодавчих актів, які узгоджено регулюватимуть відносини щодо ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення.
Нарешті, повинні зазначити, що поява конституційного подання викликає необхідність унесення істотних коректив у боротьбу українських фермерів за захист своїх земельних прав. Відтепер, уважаю, основний акцент такої боротьби має бути перенесений із блокування фермерами магістралей, будівель органів влади тощо на активну участь у законотворчій роботі з тим, щоб ринок сільськогосподарських земель, який буде запроваджено найближчим часом, ураховував би інтереси українського фермерства, а не агрохолдингів.
Павло Кулинич, д-р юрид. наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, завідувач сектора проблем аграрного та земельного права Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України
журнал “The Ukrainian Farmer”, травень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
