Тваринництво

Некласичне свинарство

Некласичне свинарство

Крім класичних варіантів утримання свиней є альтернативні, які отримали назви біосвинарство, етобокс тощо.

 

Починаючи з 80-х років минулого століття у багатьох країнах Європи спостерігається стабільний попит на альтернативне утримання (велнес-бокс, біосвинарство, еко-свинарство, нюртінгенська система) свиней і виробництво так званої свинини від «щасливих» свиней. Однією з головних передумов і причин виникнення такого попиту стало формування досить потужного, платоспроможного середнього класу населення в тій чи іншій країні, представники якого бажали купувати м’ясо свиней, вирощених у більш гуманних (бажано природних) умовах, і були готові платити за такий продукт дещо більшу ціну, ніж за свинину, що отримана від промислового свинарства. Іншою причиною була частка фермерів або приватних свиногосподарств, які з власних переконань завжди хотіли працювати в галузі біосвинарства або еко-свинарства. Роками йшов пошук такого варіанта утримання свиней, який був би максимально наближений до природних умов. Основними вимогами до такого біо-/еко-свинарника є:

 

  • відмова від станків-кліток у секторі опоросу;
  • суцільна або частково суцільна підлога;
  • збільшена площа в розрахунку на одну голову як для свиноматки, так і для поросят, щоб тварини могли вільно пересуватися й не страждати від тісняви;
  • упровадження технологій, що зменшують відсоток задушених поросят під час опоросу тощо.

Така технологія й техніка постійно вдосконалювалися. Серед фермерів завжди було достатньо ентузіастів, які самі винаходили, випробовували та впроваджували альтернативне обладнання, що докорінно відрізнялося від промислового свинарства. Пізніше ці фермери почали об’єднуватися в спілки, що дало змогу спільно розвивати цей напрям і робити його економічно привабливим. У 80-х роках минулого століття в Німеччині попит на техніку й технологію альтернативного утримання свиней серед фермерів становив менше ніж 1%, на сьогодні це — 3%.

 

Коли попит на альтернативну продукцію й техніку досяг певного рівня, то майже всі відомі фірми, що виробляють обладнання для свинарства, миттєво відреагували й почали пропонувати таку техніку на ринку.

 

Якщо раніше на найбільшій виставці з тваринництва в Німеччині (EUROTIER) фірми-виробники навіть не виставляли альтернативну техніку утримання свиней, то вже на останньому форумі EUROTIER була ціла низка копаній, які представили свої альтернативні технології, серед яких була також система Ethobox, на особливостях якої зупинимося докладніше.

 

Технологія та техніка для альтернативного свинарства Ethobox були успішно випробувані в Західній Європі й зарекомендували себе на практиці. Вонискладаються з трьох зон утримання, або життєдіяльності, для кожної з яких має бути створений свій мікроклімат (рисунок).

 

 

Зона мікроклімату №1 — це термогніздо для поросят. Температура у цьому боксі в перші дні після народження поросят має бути +36…+38 ˚С і поступово знижуватися. Приблизно на 28-й день життя малих поросят температура всередині термогнізда має становити +22 С.

 

Термогніздо складається з бокових панелей і верхнього підігрівального приладу (електросоляр або інфрачервона лампа), вихід для поросят є лише в напрямку термогнізда свиноматки.

 

Поросята лежать у термогнізді, як правило, у рядок, бо їм подобається, коли тіло в теплі; носами до свиноматки — там більше приміщення, і туди постійно надходить свіже повітря. Підлога в першій зоні мікроклімату суцільна, без щілин.

 

Зона мікроклімату №2 — це термобокс для свиноматки, він більш просторий, у ньому немає індивідуального станка (клітки), із правого та лівого боків стінки (панелі), а зверху над свиноматкою — обігрівальна панель, яка підтримує температуру +15…+18 ˚С. Також термобокс облаштовано прозорими міцними шторками для входу й виходу свиноматки. Свиноматка лежить, поросята ссуть молоко, тіло свиноматки перебуває в теплі, а ніс висунутий назовні — до свіжого повітря. Також у термобоксі для свиноматки вмонтовано дві допоміжні панелі, які допомагають тварині плавніше опускатися, що зменшує ризик задушення поросят. Підлога у цій зоні теж суцільна, без щілин. Свиноматка відразу звикає лягати сосками в бік поросят. Якщо поросятам треба випорожнитися, або вони хочуть пити чи поїсти комбікорму, вони вільно проходять біля свиноматки. Спочатку фермери побоювалися великої кількості задушених поросят, але, як показала експлуатація цієї техніки та технології, відсоток задушених поросят є таким самим, як і в промисловому свинарстві, або й нижчий.

 

Зона мікроклімату №3 — це неопалюване огороджене місце біля термобоксу для напування та годівлі поросят із свиноматкою і місце, де відбувається дефекація свиноматки. У цій зоні підлога може бути або щілинна, або суцільна — за бажанням фермера.

 

Альтернативний бокс опоросу має більшу площу, ніж у промисловому свинарстві. Таким чином, тварини не страждають від тисняви й демонструють кращі показники продуктивності.

 

Вальтернативному боксі опоросу легко контролювати тварин — і поросят, і свиноматок. Для цього фермеру треба підняти верхню обігрівальну панель (кришку).

 

У разі необхідності можна зафіксувати свиноматку в зоні №2, що можна зробити за допомогою ґраток (дверей) самого боксу.

 

У Європі еко-свинарники зазвичай невеликі за розміром. Альтернативним утриманням опікуються свинарі з поголів’ям до 50 місць опоросу. Оскільки ці свинарники невеличкі, то роздача корму в них, як правило, відбувається вручну. Також фермери доволі часто використовують солому як підстилку й ігровий матеріал для поросят.

 

Незважаючи на те, що в Східній Європі доходи населення порівняно менші, а технології альтернативного утримання свиней ще не дуже розвинені й не мають того попиту, як на Заході, під час останніх виставок із тваринництва в Україні спостерігається чітка тенденція зростання зацікавленості українських фермерів до еко-свинини й альтернативних технологій у свинарстві.

 

 

Олексій Міщенко

ТОВ «Хака.УА Свинокомплекси Полтава»

журнал The Ukrainian Farmer, липень 2014 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ