Точка зору

5 найпоширеніших помилок новачків у аквакультурі

Любомир Гайдамака
технолог ТОВ «Вісмар аква»

Уже тривалий час спостерігаю, як у соцмережах і ЗМІ регулярно з’являються дописи про те, що хтось почав вирощувати креветок (мова про прісноводних розенбергі) чи африканського сома, чи осетрових у домашніх умовах. Я теж давно мав такий досвід і сплатив за це власними коштами, тому розумію, що ще кілька кварталів, кілька врожаїв, і людина перестане займатися цим, бо не побачить потрібної віддачі. Тому розгляну 5 найпоширеніших помилок, котрих припускається людина, яка планує заробити на аквакультурі.

1.     Хобі замість бізнесу

Коли я питаю деяких мрійників, котрі звертаються за консультаціями з приводу організації аквакультурного бізнесу, для чого їм це, здебільшого чую про те, що їм із дитинства подобається риба/креветка. Й одразу можна зрозуміти, що йдеться радше про хобі, інколи надзвичайно дороге, а не про створення успішного бізнесу: заробити грошей із таким підходом точно не вийде. Звісно, люди ображаються на мене, деякі все ж намагаються втілити свої мрії, звертаються до різних аквакультурних шахраїв (на жаль, таких не бракує), і згодом опиняються у розбитого корита.

Хоча мушу визнати, що й на хобі в аквакультурі можна заробити. Наприклад, на вирощуванні елітних декоративних риб в умовах аквакультури деякі дуже добре заробляють. Та все ж якщо розглядати аквакультуру як підприємницьку діяльність, то потрібно зрозуміти всі можливі підводні камені.

Фахівці й експерти, які зарекомендували себе на ринку, допоможуть зорієнтуватися вже на стадії ідеї бізнесу.

2.     Відсутність проєкту

Інколи рециркуляційні аквакультурні системи (РАС) будують взагалі без проєктних розрахунків. І справді, є ж YouTube або форум, звідки можна легко повторити схеми. На жаль, відомі випадки, коли люди вкладають сотні тисяч доларів у будівництво таких ферм, а потім закриваються, бо не можуть вийти на бажану рентабельність через помилки при будівництві та розрахунках.

Також в Україні, знову на жаль, декілька невеликих компаній беруться розробляти проєкти з вирощування будь-яких видів риби/креветки, не маючи для цього базових знань, ба більше ‒ розуміння біологічних і технологічних процесів.

Як правило, такі послуги надають ті, хто обпікся на помилці № 1: побудували ферму, котра не дала потрібні результати, згодом розібралися в хибі, і намагаються компенсувати свої втрати за рахунок замовників.

Отже, не варто економити на розробленні техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) та якісному проєктуванні ферми. Це збереже дуже багато коштів у майбутньому.

3.     Байдуже, що вирощувати

Насправді виростити можна будь-що, будь-де і в будь-якій кількості. Але у підприємця стоїть питання виростити якнайдешевше, продати якнайдорожче й отримати максимальний прибуток. А останній залежить від ресурсів (вода, електроенергія, робоча сила, корми, клімат, посадковий матеріал, переробка), їхньої вартості, ринку збуту, можливості швидкого перероблення й логістики.

Тому перед запуском бізнесу потрібно подумати над розробленням ТЕО, що дасть більш-менш повну картину провадження господарської діяльності.

Також важливо розуміти й ураховувати всі можливі чинники, котрі можуть впливати на бізнес. Так, ковід, війна суттєво позначилися на ланцюгах постачання й доволі відчутно змінили роботу аквакультурних комплексів.

4.     Обсяги вирощування та періодичність постачання

Будь-яка мережа магазинів, заклади HoReCa й інші точки торгівлі хочуть розуміти періодичність постачання та ймовірні обсяги. Наприклад, одна з роздрібних мереж дає замовлення на 1 тонну форелі раз на тиждень на певний регіон. І для підприємця важливо синхронізувати свої цикли вирощування під потреби клієнта. Бо інакше ніхто не працюватиме з ним.

На моїй пам’яті чимало випадків, коли людина за 6 місяців виростила 10 тонн африканського сома та просто не могла його реалізувати, бо раз на півроку ніхто не потребує таку кількість риби: її неможливо ані спожити, ані переробити. Фактично доводилося продавати рибу за безцінь, аби відбити витрати.

Тому технологічний цикл потрібно чітко спланувати й намагатися вирощувати необхідний обсяг продукції.

5.     Некваліфікований персонал

Можна побудувати чудову ферму, інвестувати сотні мільйонів гривень, але без людей із відповідними знаннями й навичками нічого доброго з цього не вийде. Бо аквакультура ‒ надскладний технологічний процес, який неможливо автоматизувати на всі 100%. Тому частину роботи має виконувати кваліфікований і відповідальний персонал.

З прикрістю зазначу, що в Україні величезні проблеми з підготовкою фахівців у сфері рибного господарства, особливо фахівців із інтенсивних технологій, що вимагають досконалого знання всіх біологічних і технологічних процесів. Держава та підприємці мали б якось змінити таке становище. Але сьогодні в держави немає відповідного інтересу в просуванні та розвитку цього виду господарської діяльності через його незначимість і вплив на економіку. А підприємці, своєю чергою, бояться інвестувати в те, що не має необхідної підтримки з боку держави, і фактично рибна галузь знищується під соусом «європейської уніфікації».

Хоча в тому ж ЄС, до прикладу, підприємцям держава повертає до 50% коштів після введення акваультурних об’єктів у експлуатацію. Навіть у рф є такі програми.

Тому в ідеалі вже на етапі проєктування доцільно залучати людей, які в подальшому працюватимуть із цими рішеннями та технологіями.