Агромаркет
Головне:
Агромаркет

Законодавчі вимоги ЄС

The Ukrainian Farmer
Джерело:
The Ukrainian Farmer
Поділитись:
Законодавчі вимоги ЄС

Євроінтеграція вимагає від українських виробників управляти якістю та безпечності харчової продукції.

У 90-х роках минулого століття численні проблеми з безпечністю харчових продуктів і епізоотії (губчаста енцефалопатія рогатої худоби, статеві гормони у свинині, антибіотики в меді, діоксин у яйцях і м’ясі птиці, ящур, пташина чума тощо) стали причиною зневіри європейських споживачів у безпечності продукції сільського господарства та харчової промисловості. Реагуючи на численні та серйозні скандали з харчовими продуктами, а також на зміни у свідомості споживачів, у Європі розпочалася дискусія «про нову концепцію» гігієни харчових продуктів, що була реалізована 2000 року «Білою книгою з безпечності харчових продуктів». Поняття гігієни харчових продуктів стосувалося не лише кінцевого продукту, а й поширювалося на весь ланцюг виробництва продуктів харчування, зокрема на первинне виробництво.

 

Виражені у «Білій книзі з безпечності харчових продуктів» принципи безпечності харчових продуктів стисло можна визначити так:

 

  • політика безпечності продуктів харчування має ґрунтуватися на всеосяжній і єдиній концепції, яка охоплює весь ланцюг виробництва харчових продуктів від виробника до споживача, так само, як і всі сектори харчової промисловості в усіх країнах-членах, в усьому географічному регіоні ЄС, а також на його зовнішніх кордонах;
  • завдання всіх учасників ланцюга виробництва продуктів харчування мають бути чітко визначеними. Первинна відповідальність за безпечність продуктів харчування лежить на виробниках кормів, фермерах і підприємствах харчової промисловості;
  • відповідні державні структури відповідальні за організацію контролю виробників і здійснюють його через організації на місцях;
  • завдання Європейської комісії у цій ситуації полягає в тому, щоб за допомогою перевірок й інспекцій у країнах — членах ЄС встановити, чи в змозі відповідальні національні органи забезпечити цю систему;
  • споживачеві слід пояснити, що він відповідає за належне зберігання, використання й приготування продуктів харчування;
  • передумовою успішної політики щодо продуктів харчування є простежуваність кормових і харчових продуктів, їх складників. Простежуваність має гарантувати, що в разі виникнення ризику для здоров’я споживачів, можна вжити заходи для вилучення з обігу відповідних кормових і харчових продуктів;
  • аналіз ризиків розглядається як фундамент, на якому ґрунтується політика безпечності харчових продуктів. До того ж застосовні три окремі кроки аналізу ризику: оцінка ризику (економічна консультація й аналіз інформації), менеджмент ризику (правова система оцінки й нагляд) і сповіщення ризику (між усіма учасниками ланцюга харчових продуктів);
  • створення європейського органу щодо харчових продуктів для забезпечення незалежної економічної консультації, що має відповідати найвищим вимогам із незалежності, фахової компетентності і прозорості.
  • під час затвердження рішень про менеджмент ризику, якщо можливо, застосовують профілактичні методи;
  • для регулювання на рівні європейського співтовариства слід ураховувати інші важливі фактори, які є важливими для захисту здоров’я споживачів і для сприяння чесному веденню справ у торгівлі харчовими продуктами. Ці фактори включають екологічні аспекти, захист тварин, стале сільське господарство, вимоги споживача до якості продукції, надання правдивої інформації, а також визначення важливих характеристик продукту, зокрема, методи переробки та виробництва.

Основні положення «Білої книги з безпечності харчових продуктів» були втілені у цілій низці постанов ЄС, що є чинними сьогодні (таблиця).

 

Таблиця. Постанови ЄС з гігієни та їх основні характеристики

Постанова Європейського парламенту й Ради

Сфера застосування

№178/2002 «Про визначення загальних принципів і вимог харчового кодексу, створення органів для безпечності продуктів харчування і встановлення заходів для дотримання безпечності продуктів харчування»

Регламент надає основу для забезпечення високого рівня захисту здоров’я людини й інтересів споживачів щодо харчових продуктів, зокрема, беручи до уваги різноманітність у постачанні харчових продуктів, включно з традиційними товарами, забезпечуючи ефективне функціонування внутрішнього ринку. Він установлює загальні принципи й обов’язки, засоби створення міцної наукової бази, ефективних організаційних заходів і процедур, що зумовлюватимуть ухвалення рішень у питаннях безпеки харчових продуктів і кормів.

Регламент установлює загальні принципи, що застосовуються до харчових продуктів і кормів для тварин взагалі, і безпеки харчових продуктів і кормів для тварин, зокрема на рівні співтовариства й на національному рівні.

№852/2004 «Щодо гігієни харчової продукції»

Постанова встановлює загальні правила для всіх етапів виробництва, переробки й продажу харчової продукції щодо гігієни харчової продукції, зокрема: відповідальність за безпеку харчової продукції покладено на підприємства харчової галузі; необхідність забезпечення безпеки харчової продукції на всіх етапах харчового ланцюжка починаючи з етапу виробництва сировини; важливо, щоб харчова продукція, що не може безпечно зберігатися за температури навколишнього повітря, особливо це стосується замороженої харчової продукції, зберігалася за однієї й тої самої температури на всіх етапах харчового ланцюжка; загальний порядок застосування процедур, які ґрунтуються на принципах HACCP, разом із застосуванням відповідальних санітарно-гігієнічних практик, повинен підняти рівень відповідальності на підприємствах харчової галузі.

№ 853/2004 «Про встановлення спеціальних гігієнічних правил, що підлягають застосуванню до продовольчих товарів тваринного походження»

Регламент встановлює для підприємців харчового сектора спеціальні правила, що застосовуються до харчових товарів тваринного походження. Ці правила слугують доповненням до правил, які встановлені Регламентом (ЄС) №852/2004. Вони підлягають застосуванню до перероблених або неперероблених продуктів тваринного походження. Якщо прямо не передбачено інше, то цей Регламент не застосовується до харчових продуктів, що містять одночасно продукти рослинного походження та перероблені продукти тваринного походження. Проте використовувані для приготування таких продовольчих товарів перероблені продукти тваринного походження мають бути отримані й оброблені відповідно до вимог цього Регламенту.

№854/2004 «Про відомчий контроль певних виробів тваринного походження, призначених для споживання людьми

Регламент установлює особливі правила організації офіційного контролю над продукцією тваринного походження. Положення цього Регламенту застосовують на додаток до Регламенту ЄС 882/2004. Регламент містить окремі статті: Дозвіл на здійснення діяльності підприємств; Загальні принципи офіційного контролю щодо всієї продукції тваринного походження, що підпадає під сферу застосування цього Регламенту; Свіже м’ясо; Живі молюски; Рибна продукція; Сире молоко та молочна продукція. Також цей Регламент містить процедури, що стосуються імпорту.

№882/2004 «Про офіційні заходи контролю, які застосовуються для забезпечення підтвердження відповідності з кормовим і харчовим законодавством, правилами здоров’я та захисту тварин»

Регламент установлює загальні правила для проведення офіційних заходів контролю для підтвердження дотримання правил, спрямованих, зокрема, на: попередження, усунення або зменшення до прийнятних рівнів ризику для людей і тварин, прямо або через навколишнє природне середовища; гарантування чесної практики в торгівлі кормовими та харчовими продуктами й захисту інтересів споживачів, включно з маркуванням кормових і харчових продуктів й інші форми інформації для споживачів.

№2073/2005 «Про мікробіологічні критерії, що застосовуються до харчових продуктів»

Регламент установлює мікробіологічні критерії, застосовні до деяких мікроорганізмів, і правила, які учасники ринку харчових продуктів повинні дотримуватися, коли вони здійснюють загальні та специфічні заходи гігієни, зазначені в статті 4 Регламенту (ЄС) 852/2004. Компетентні органи влади перевіряють дотримання правил і критеріїв, установлених у цьому Регламенті відповідно до Регламенту (ЄС) 882/2004 без шкоди їх правам на подальше взяття проб і здійснення аналізів із метою виявлення та вимірювання інших мікроорганізмів, їх токсинів або метаболітів, а також без шкоди їх правам на перевірку харчових продуктів, підозрюваних у тому, що вони становлять небезпеку.

Паралельно із введенням так званих нових директив сільське господарство та харчова промисловість під тиском споживачів намагалися повернути втрачену довіру замовників до якісних і, найголовніше, безпечних харчових продуктів. Усі учасники ланцюга: від фермера — виробника кормів, перевізника, виробника харчових продуктів і до торгівельної мережі — розуміють, що на сьогодні умовою їх існування є саме безпечність продукції.

 

Тож ринок і свідомість споживачів призвели до появи нових вимог до харчової продукції, а отже, і до систем управління якістю всіх учасників харчового ланцюга. Першими свої вимоги висунули роздрібна торгівля та закупівельні спілки. Їх підтримали великі торгові центри у Європі, які почали складати власні списки, визначати критерії оцінювання виробників харчової продукції та проводити внутрішні аудити. Виробники ж повинні були дотримуватися сформульованих вимог аби мати змогу реалізовувати свою продукцію у певних торгових мережах.

 

Однак кожна торгова мережа визначала власні вимоги та проводила контроль їх дотримання шляхом проведення аудитів на виробництвах своїх постачальників. З огляду на те, що зазвичай виробник реалізовував продукцію через різні мережі, йому доводилося дотримуватися вимог кожної, які здебільше були подібними, проте мали й розбіжності. До того ж виробнику доводилося проходити аудити від кожної торгової мережі, зазвичай на рік 4–6 перевірок по 1–3 дні кожна. Ця процедура була неефективною, бо відволікала виробничий персонал від виконання своїх безпосередніх обов’язків.

 

Згодом торгові підприємства визнали, що створення єдиної системи оцінювання постачальників продукції є доцільним і необхідним, і 2002 року в Німеччині було запроваджено International Food Standart (міжнародний стандарт на харчові продукти, IFS). Сьогодні проходять сертифікацію на відповідність IFS переважно виробники власних марок для роздрібної торгівлі продуктами харчування. Значно зростає кількість інших підприємств, які добровільно проходять сертифікацію, щоб таким чином задокументувати визнане підтвердження функціональної спроможності своєї системи управління якістю.

 

Крім IFS найвідомішими стандартами в галузі харчових продуктів є BRC Food, BRC loP, Datch HACCP, GLOBALGAP, ISO 9001, ISO 14001, ISO 22000, ISO 22002-1(2,3) та FSSC. Ці стандарти відрізняються один від одного орієнтацією вимог (стандарт на систему чи продукт); глибиною застосування (горизонтальний або вертикальний стандарт); широтою застосування (регіональний, національний, міжнародний).

 

Щодо вимог безпечності харчового ланцюга наскрізними для всіх нормативних документів є ключові поняття й інструменти, такі як:

 

– відповідальність кожного підприємства, що входить до харчового ланцюга, за безпечність продуктів;

– простежуваність — можливість виявити й прослідкувати на всіх стадіях виробництва, обробки та розповсюдження за харчовим продуктом, кормами для тварин, тваринами, яких використовують для виробництва харчових продуктів, або речовинами, що призначені для включення до харчових продуктів чи кормів для тварин;

– принципи HACCP (Hazard Analysis and Critical Control Point); система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників;

– санітарно-гігієнічні умови — заходи й умови, які необхідні для здійснення контролю небезпечних факторів і забезпечення придатності харчової продукції для людського споживання, ураховуючи її цільове використання;

– компетентність персоналу — ступінь кваліфікації, що дозволяє успішно вирішувати завдання, які стоять перед працівниками.

 

Слід зазначити, що на виробників сільськогосподарської сировини вимоги застосування HACCP не поширюються (Директива ЄС №852/2004 щодо гігієни харчової продукції): «Поки що вимоги щодо провадження процедур, які ґрунтуються на принципах HACCP, не повинні застосовуватися до виробництва сировини, але можливість здійснення такого кроку буде одним з елементів дослідження, яке буде проведене Комісією після набрання чинності цієї постанови. Проте бажано, щоб країни-члени заохочували виробників сировини застосовувати ці принципи якомога ширше».

 

Разом із тим HACCP як інструмент, закладений у більшість міжнародних стандартів на харчові продукти та системи безпечності (ISO 22000, IFS, FSSC). Вони є добровільними до застосування, але в ринкових умовах замовник має право вимагати впровадження HACCP та/або відповідних стандартів на підприємствах харчового ланцюга, для підвищення довіри до безпечності продукту.

 

Обов’язковими для сільськогосподарських виробників країн ЄС залишаються вимоги щодо гігієни, простежуваності, екологічних аспектів, компетентності персоналу тощо.

 

У контексті євроінтеграції українським сільгоспвиробникам важливо відповідати не лише вимогам ЄС щодо безпечності харчової продукції, а й застосовувати знання з управління якістю. Це дозволить виправити прогалини в окремих фазах розвитку вітчизняних підприємств і, відповідно, компетентності персоналу, що сприятиме процесу інтеграції українських аграріїв у європейську спільноту, розвиваючи культуру виробництва та застосовуючи найкращі практики управління якістю.

Інна Тавлуй, канд. техн. наук, кафедра стандартизації і сертифікації с.-г. продукції, керівник проектів ISO в аграрній сфері, Національний університет біоресурсів і природокористування України

журнал The Ukrainian Farmer, липень 2014 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал The Ukrainian Farmer з гіперлінком https://agrotimes.ua/journals.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

 

 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
The Ukrainian Farmer