Що має знати сільгоспвиробник про глобальні кліматичні виклики та свої найближчі перспективи.
Залежність агровиробництва від довкілля — зрозуміла для всіх аксіома. Втім, останнім часом у світі дедалі більше уваги приділяють саме зворотнім процесам, зокрема безпосередньому впливу сільського господарства на екологію та клімат. Ми всі розуміємо, що кліматична криза вже сьогодні є одним із найбільших викликів для людства. Як вистояти? Як протистояти? Як запобігати надалі? Рішення, швидше, неоднозначні й мають доволі розмитий вигляд.
Здавалося б, потреба скорочення викидів парникових газів, зокрема СО2, є доведеним фактом. Водночас справді дієвих механізмів на практиці досі не запроваджено. Річ у тім, що багатші країни не готові платити за бідних, а ті за проблемами власного виживання взагалі не переймаються кліматичними змінами. Тим часом 12–14% загальних викидів парникових газів припадає на сільське господарство. На весь agrifood-ланцюг (виробництво харчових продуктів та землекористування) — до 25–35%. Не дивно, що окрім запропонованої Європейською Комі сією Зеленої Угоди (Green Deal), черговою спробою зробити всій внесок у боротьбу за збереження клімату стала розробка Європейським Союзом «Спільної Аграрної Політики» (Common Agricultural Policy або САР) на 2021–2027 роки. Повний інвестиційний пакет Зеленої Угоди розміром 1 трлн євро, який запропонувала нова очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Лейен (Ursula von der Leyen), ставить за мету перетворити європейську економіку до 2050 року на таку, що не викидатиме вуглецю зовсім.
Батогом і пряником
Основні тези нової аграрної політики й пропозиції з її запровадження Європейська Комісія репрезентувала ще в червні 2018-го. Наразі запропонований Європейською Комісією бюджет на її реалізацію становить 365 млрд євро, а основною відмінністю від попередніх років є те, що до САР були включені питання, саме пов’язані зі зміною клімату, стійкістю природних ресурсів, біорозмаїттям, безпекою середовища існування тварин та збереженням природного ландшафту. Попередня САР, яка діяла в країнах ЄС з 2014 по 2020 роки, також містила певні інструменти для заохочення фермерів застосовувати екологічні практики у своїй діяльності. Натомість нова політика запроваджує не лише заохочувальні винагороди, а й жорсткі вимоги та можливі санкції в разі їх невиконання.
За попередніми оцінками Європейської Комісії, приблизно 40% (проти поточних 25%) коштів САР має бути освоєно саме на те, щоб запобігти кліматичним змінам. Якщо дотепер обсяг дотації залежав від кількості гектарів, що є у фермера в обробітку, то з 2021 року виплачувати кошти будуть тільки тим, хто господарює на землі з дотриманням жорстких вимог щодо захисту довкілля. Паралельно кожна з країн-членів ЄС буде змушена створити екосхеми для підтримки тих фермерів, які у своїй діяльності виходять за рамки обов’язкових екологічних вимог. Природоохоронні й кліматичні заходи мають напряму фінансуватися кожною країною (окремо на національному рівні). Відповідно до нових вимог, це щонайменше 30% коштів, які на національному рівні будуть передбачені (в межах САР) на розвиток сільських територій. Звісно, кожна країна самотужки вирішуватиме, як краще використати зазначені кошти, але одним із пріоритетних напрямів буде підтримка інновацій в галузі сільського господарства, зокрема впровадження різних видів точного землеробства, що сприятиме підвищенню економічної та екологічної ефективності агровиробництва.
А лобісти проти
В умовах постійної зміни клімату, як наголошують експерти, це найбільш гнучке й раціональне рішення дасть змогу отримати запланований урожай і водночас знизити його собівартість та скоротити обсяги використання шкідливих речовин, зокрема пестицидів. І що швидше фермери почнуть перейматися проблемою викидів парникових газів та змінювати свої виробничі процеси, то легше їм буде адаптуватися до впливу кліматичних змін. Наразі європейські чиновники зрозуміли, що оскільки така адаптація вимагає значних ресурсів, то без підтримки держави дрібним виробникам цю проблему самотужки не подолати. Фактично це той напрям, на якому б мав зосередити свою увагу і український уряд, бо ліпше запобігти створенню критичної ситуації, ніж потім витрачати значно більші кошти на подолання її наслідків.
Звісно, більшість європейських фермерів воліла б просто отримати пряму допомогу сьогодні і зараз без додаткових зусиль та кроків зі свого боку, як це було раніше. Тому критиків екологічного напряму нової аграрної політики в самому ЄС вистачає. Ще б пак! Якщо зараз вся фінансова підтримка спрямована на підвищення ефективності фермерських господарств та агровиробництва як такого, і фактично стимулює розвиток промислового сільського господарства, то надалі буде переорієнтована передусім на виробництво біопродуктів і формування екологічно чистого сільськогосподарського ландшафту.
Близько 20% фермерів у ЄС, за оцінками європейських урядовців, отримує нині майже 80% всіх коштів, передбачених на прямі виплати в рамках САР. Чинний механізм розподілу субсидій посилив не тільки різницю в доходах у сільській місцевості, а й породив вагоме аграрне лобі. Накопичивши упродовж певного періоду суттєві перехідні залишки, провідні країни-виробники ні перед ким не звітували про засади своєї діяльності. В гонитві за підвищенням ефективності у висококонкурентному середовищі фермерські підприємства збільшували обсяги виробництва й одночасно знижували собівартість продукції, ігноруючи при цьому природоохоронні та соціальні витрати. Через нарощення боргів у багатьох країнах власниками фермерських господарств є банки, що також суттєво відбивається на ставленні до процесів виробництва.
Ще однією проблемою, якою останніми роками дедалі більше переймаються екологічні організації і яка безпосередньо пов’язана з інтенсивним господарюванням, є значна деградація ґрунтів. За оцінками європейських експертів, лише через водну ерозію з поверхні ЄС щороку зникає територія, площею з Варшаву чи Кельн. І ці втрати незворотні.
Підготуватись і зреагувати
Попри різні точки зору щодо механізмів субсидування та нових європейських урядових ініціатив, більшість схиляється до думки, що будь-яке додаткове фінансування на збереження клімату й захист довкілля передусім доречне аграріям. Сільське господарство, як відомо, дуже чутливе до кліматичних змін. Звісно ж, від їх екстремальних проявів на кшталт пожеж, буревіїв чи повеней потерпає напряму все людство. Втім, такі чинники, як підвищення температури, посуха чи надмірні опади, найбільше даються взнаки саме в агробізнесі. Разом із тим пересічні споживачі відчувають їх вплив доволі опосередковано — через зростання цін у супермаркеті.
Оскільки передбачити катастрофи та запобігти їх руйнівним наслідкам фермер не може, є сенс бодай спробувати підготуватись і своєчасно зреагувати на більш м’які прояви зміни клімату. Як, приміром, цьогоріч узимку. В Україні (і в решті країн Європи) температурний режим зимового періоду цього року був суттєво вищим, ніж звичайно. Так, за інформацією фахівців Гідрометцентру нашої країни, середньорічна температура у 2019 році перевищила нормальний показник на 2,7 °С, що на тлі зниження ефективності опадів змушує виробників корегувати свої технологічні карти в першу чергу для озимих культур.
Після вкрай сухої осені м’яка зима виявилася доволі сприятливою для посівів: слабкі рослини отримали можливість додатково розвинутись, укріпитись та отримати додаткову кількість вологи. Попередні прогнози на лютий місяць дають підстави очікувати на вдалу перезимівлю озимини, оскільки температур критично низького рівня синоптики поки нам не прогнозують. Водночас теплі погодні умови в зимовий період сприяють більш активному розвитку хвороб на посівах, а також стимулюють збільшення популяцій шкідників.
Саме проблеми фітосанітарного характеру цього року дуже гостро стоять і перед європейськими фермерами. Хоча для країн Західної Європи зазвичай притаманна більш тепла і м’яка, ніж для України, погода в зимовий період, але цей рік виявився і для них нетипово теплим. Окрім зимового тепла європейські фермери зіткнулись із проблемою нерівномірного розподілу вологи. Для прикладу, німецькі фермери вже два роки потерпають від посухи, в той час як у Франції через надмірні дощі восени 2019 року аграрії були змушені скоротити посіви озимини. Так, відповідно до січневої оцінки аналітиків Sigma Conseil, французькі фермери скоротили посіви озимої пшениці в 2020/21 маркетинговому році на 10% в порівнянні з попереднім роком до 4,47 млн гектарів. Наразі це є найнижчий за останні 19 років показник посівних площ пшениці у Франції, і, як результат, обсяг виробництва зернових влітку цього року прогнозується лише на рівні 33,3 млн тонн.
***
На жаль, глобальні кліматичні зміни мають незворотний характер, і це вимагає від фермерів як постійного моніторингу прогнозів погоди, так і щорічного перегляду не лише своїх технологічних карт та корегування виробничих процесів, а й усієї сівозміни. Більш високі температури в зимовий період і триваліший, ніж раніше, теплий сезон на тлі зниження кількості ефективної вологи протягом року дають підстави замислитись над переглядом традиційного способу ґрунтообробітку.
Марія Колесник, аналітик аграрних ринків
газета “АгроМаркет”, лютий 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті
“АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою
https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та
авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та
суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
