Знання міжвидової конкуренції рослин може допомогти виробникам зекономити на гербіцидах.
Використовуючи на практиці досягнення наукової гербології і розроблення заходів захисту проти бур’янів, треба не забувати і про екологічний підхід до господарювання. Сучасні методи контролю забур’яненості погано враховують едифікаторну роль культурних рослин в агрофітоценозі, не визначають частки бур’янів, яку культура здатна пригнітити у процесі конкурентних відносин. У зв’язку з цим традиційні прийоми захисту посівів потребують доповнення ефективними ценотичними заходами з урахуванням конкурентних можливостей культурних видів. Це дасть можливість використовувати біологічні особливості культур для зменшення шкодочинності бур’янів.
Міжвидова конкуренція
В агроценозах добре розвинені культурні рослини є домінантами, тобто здатні ценотично впливати на ріст бур’янів, стримуючи впродовж вегетації їхній розвиток. І цю властивість культурних рослин варто використовувати під час господарювання. Ценотичне пригнічення культурними рослинами бур’янів ґрунтується на їх міжвидовій конкуренції за основні фактори життя. Науковцями проведено дослідження щодо встановлення особливостей формування конкурентних відносин між культурними рослинами і бур’янами в агроценозах зони Центрального Полісся за суцільної сівби таких культур: пшениця озима, овес+пелюшка, ячмінь, ріпак ярий, жито озиме. У цілому конкурентний тиск культурних рослин виявився значно сильнішим (89,2—92,4%), ніж у бур’янів (9,8—24,9%), що вказує на домінування культурних рослин незалежно від способів обробітку ґрунту. Здатність культурних рослин протистояти бур’янам неоднакова і залежить від їх біологічних особливостей. Такі культури, як жито озиме, ріпак ярий, пелюшко-вівсяна сумішка, пшениця озима, мають високий біологічний потенціал ценотичної стійкості протистояти як однорічним, так і багаторічним бур’янам. У схемі науково обґрунтованих сівозмін треба чергувати агрофітоценози слабкої протибур’янової ефективності (льон, однорічні трави, картопля, кукурудза) з посівами висококонкурентних культур (озимі зернові, гречка, просапні культури за умови ретельного догляду за ними). Порівнюючи із беззмінними посівами, забур’яненість посівів у сівозмінах зменшується у 3—4 рази, особливо це стосується злісних багаторічних бур’янів.
У результаті спостережень також з’ясувалося, що під покривом добре розвинених культурних рослин через погіршення вологозабезпеченості і зменшення освітленості поверхні ґрунту частина слаборозвинених однорічних бур’янів відмирає, інша — відстає у рості, не утворює генеративних органів. А на варіантах без покривної культури бур’яни добре розвиваються, майже всі утворюють життєздатне насіння.
Під покривом культурних рослин створюються несприятливі умови для росту і розвитку багаторічних видів бур’янів, зокрема пирію повзучого. У посівах висококонкурентних культур цей бур’ян відстає у рості, висота його не перевищує 55 см, не утворює генеративних органів, у результаті чого кореневища його виснажуються, а молоді (найбільш життєздатні) не відновлюються.
Кормові культури
Існують опрацьовані й апробовані у виробничих умовах заходи ефективного впливу на злісні світлолюбні види бур’янів за допомогою послідовного вирощування кормових культур. Такі посіви пригнічують бур’яни, затінюють їх, а строки збирання врожаю культур настають раніше, ніж встигає достигнути насіння сміттєвої рослинності. Для цього на дуже забур’янених полях у літньо-осінній період висівають озимий ріпак або інші озимі культури (жито) на корм тваринам. Після збирання зеленої маси ріпаку весною на цьому полі поукісно вирощують вико-вівсяну мішанку чи редьку олійну на зелений корм або сіно. Така послідовність вирощування зумовлює зменшення кількості пирію повзучого, осоту рожевого та інших злісних видів бур’янів упродовж зазначеного часу на 80—100%.
Озимі та ярі зернові
Здатність озимих жита та пшениці протистояти росту і розвитку бур’янів зумовлена тим, що ці культури краще використовують осінньо-весняні запаси вологи і поживні речовини. Крім того, пригніченню сприяє ефемерний тип їхнього розвитку, а саме: здатність на початку відновлення вегетації весною швидкими темпами формувати надземну масу. Тому конкурентна спроможність озимих зернових відносно бур’янів є порівняно високою.
Загалом в агроценозах жита озимого загальний рівень забур’яненості у 10 разів нижчий порівняно з іншими зерновими культурами. Жито озиме створює висококонкурентне середовище, в умовах якого рівень забур’яненості зменшується на 81—90%, маса бур’янів у 5—7 разів порівняно з контрольними варіантами, на яких бур’яни вільно розвивалися і не пригнічувалися культурою. Травостій озимого жита є найефективнішим у боротьбі з пирієм повзучим. Наприкінці вегетації під покривом його рослин, у середньому за роки досліджень, довжина кореневищ пирію повзучого в ґрунті зменшилася на 57%, їхня маса — на 63%, а кількість стебел — у 5 разів порівняно з варіантами без покривної культури.
Ценотична стійкість пшениці озимої нижча, ніж у жита озимого. Проведені досліди показали, що рівень забур’яненості в агроценозах пшениці у 2 рази вищий, ніж в озимого жита, і в 4—5 разів менший порівняно з іншими зерновими культурами суцільного способу сівби (ячмінь, овес, яра пшениця). Встановлено, що під покривом пшениці озимої рівень забур’яненості зменшується на 60—78%, а маса бур’янів у 2—4 рази порівняно з показниками забур’яненості без впливу культурних рослин.
У посівах ячменю на період збирання врожаю рівень забур’яненості залишається досить високим, що вказує на його низьку конкурентну спроможність щодо бур’янів. Це зумовлено тим, що невисокі рослини ячменю (60—80 см) меншою мірою протистоять росту бур’янів упродовж вегетаційного періоду.
Серед ярих зернових культур високу конкурентну спроможність відмічено у пелюшко-вівсяної сумішки. Її добре розвинена вегетативна маса затінює ґрунт, що веде до пригнічення і часткової загибелі бур’янів, кількість яких під покривом культурних рослин зменшується на 70—82%, а маса зменшується у 2-6 разів. Під покривом вико-вівсяної та пелюшко-вівсяної сумішок довжина кореневищ пирію зменшилася відповідно на 55% і 50%, а маса — на 57,6% і 59,9%, кількість стебел в 4,3 і 3,9 раза.
Ярий ріпак
Конкурентна спроможність ріпаку ярого, стимульована механічним міжрядним розпушуванням під час догляду за посівами, теж є достатньо високою. Добре розвинена вегетативна маса культури на 83—89% витісняє бур’яни порівняно з контролем. При цьому маса бур’янів зменшується у 6—13 разів, що вказує на високий рівень конкурентної спроможності культури стосовно бур’янів. Під покривом ярого ріпаку також створюються несприятливі умови для розмноження пирію повзучого. Наприкінці вегетації в його посівах довжина кореневищ у ґрунті була меншою на 44%, маса — на 46%, кількість стебел — у 3 рази, ніж на варіантах без покривної культури.
Ценотична здатність залежно від обробітку ґрунту
Ценотична здатність культур протистояти бур’янам визначається умовами, в яких вони вирощуються, і залежить від способів основного обробітку ґрунту. Результати досліджень показують, що культурні рослини за оранки ефективніше конкурують з бур’янами, ніж за безполицевих способів обробітку. Встановлено, що за оранки під покривом культурних рослин рівень загальної забур’яненості зменшується відносно контролю без покривної культури: в агроценозі жита озимого на 85—89%, пшениці озимої — 74—77, пелюшко-вівсяної суміші — 77—80, ячменю 42—57, ріпаку ярого — 84—89%; за безполицевих способів обробітку відповідно: в агроценозі жита озимого на 80—86, пшениці озимої — 60—73, пелюшко-вівсяної суміші — 69—79, ячменю — 28—43 ріпаку ярого — 82—88%. Таким чином за ноу-тілл рівень забур’яненості у посівах зазначених культур вищий, ніж за оранки. На варіантах безполицевих способів обробітку під покривом зазначених культур маса бур’янів зменшується на 51—89%, тоді як за оранки — на 53—93%. Отримані дані вказують на те, що за безполицевого обробітку конкурентний тиск бур’янів на культурні рослини порівняно з оранкою підвищується.
Ігор Сторчоус, кандидат с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААНУ
журнал “The Ukrainian Farmer”, січень 2011 року
The Ukrainian Farmer
