Консолідація земельного банку аграрними підприємствами відображає основні тенденції глобальних ринків — зростання світового попиту на сільськогосподарську продукцію, що веде до стрімкого розвитку аграрного сектора. На цьому тлі зростає кількість агрохолдингів, мета яких — збільшення експорту продукції, зменшення витрат та зростання капіталізації.
Тенденції консолідації в Україні за останні кілька років посилювалися. Якщо у 2010 році частка великих українських агрохолдингів із земельним банком понад 10 тис. га становила 12% ринку (4 млн га), то сьогодні великі гравці володіють 20% земель (6,4 млн га). Решта земельних активів розподілена між малими та середніми сільгосппідприємствами, фермерами і населенням.
Серед плюсів моделі інтеграції, безумовно, величезний потік залучених агрохолдингами якісних інвестицій у регіональне сільське господарство. Поява агрохолдингів значно посилила лобістський потенціал сільського господарства, зробивши можливим підвищення митно-тарифного захисту ринку та збільшення прямої бюджетної підтримки аграрного сектора.
Втім, величезний земельний банк зовсім не означає прибутковості та ефективності агробізнесу. Показники українського сільського господарства до сьогодні далекі від світових аналогів. Зараз врожайність українських агрокультур не відповідає аналогічним показникам у Європі та світі. Наприклад, середня врожайність пшениці, якою в 2011/2012 році було засіяно 26% всіх посівних площ, нижча від середнього показника Європейського Союзу на 79%. Навіть якщо топ-5 публічних вітчизняних агрокомпаній («Кернел», «МХП», «Мрія», «Агротон» і «Астарта») мають вищі показники по кукурудзі та соняшнику, ніж європейські, то по пшениці вони все ще відстають. За даними Світового банку, у Франції на душу населення припадає 0,28 га посівних площ, а в Україні — 0,71 га. При цьому Франція випереджає Україну за обсягами виробництва пшениці, цукрових буряків, кукурудзи та ріпаку — тобто саме тих культур, які утворюють експортний профіль України (близько 50% всіх посівних площ).
Коли на фондових біржах розміщувались перші українські агрокомпанії, інвесторів, за великим рахунком, цікавив тільки розмір їх земельного банку. З часом на перший план вийшла ефективність бізнесу. Раніше єдине, що розуміли інвестори: великий земельний банк — це запорука зростання, а значить, це добре. Місце розташування та статус оброблюваності були факторами вторинними.
Проте питання полягає не в тому, щоб зібрати максимально великий земельний банк, а в тому, як можна ефективно ним управляти, продемонструвати потенційному інвестору доцільність подальшого нарощування активів і вміння розвивати їх, зберігаючи високий рівень прибутковості.
Саме тому завдання організації контролю за великими земельними наділами та підтримання врожаю на всіх рівнях розвитку стане пріоритетом для тих господарств, які зараз працюють на ринку. І якщо невеликі фермерські господарства зможуть ефективно використовувати фінансування при збільшенні врожайності, зменшенні витрат і оптимізації виробничого процесу, то вони гідно конкуруватимуть з великими агрохолдингами.
Катерина Котова, старший спеціаліст відділу консультаційних послуг із супроводу транзакцій компанії «Ернст енд Янг» в Україні
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “АгроМаркет” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines . Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому “АГП Медіа” .
газета “АгроМаркет” травень, 2013 року
AgroTimes
