Агрономія
Головне:
Агрономія

Конкурент для цариці полів

Конкурент для цариці полів

Зміна клімату витісняє кукурудзу із сівозмін степової зони й змушує аграріїв запроваджувати зрошення. Однак можна піти іншим шляхом: сіяти сорго.  

 

Ярослав Бардін

Чесно кажучи, будь-якого наміру писати найближчим часом про сорго в мене не було. Втім, коли автор потрапив на конференцію «Комбікорми. Якість і ефективність», яку в серпні провела компанія «Про Агро Груп», і почув там цікаву, змістовну й натхненну доповідь про цю культуру генерального директора НВО «Укрсорго», кандидата сільськогосподарських наук Ярослава Бардіна, план публікацій прийшлося оперативно скоригувати.  

 

Взагалі, сорго не є для українських аграріїв «терра інкогніта». Багато хто знає про цю зернову, здатну рости й давати врожай навіть в умовах жорсткої посухи, ще більше наших зерновиробників чули про неї. За загальною посівною площею сорго посідає п’яте місце у світі, а за своєю харчовою цінністю входить у трійку лідерів, поступаючись тільки пшениці й рису. Та, незважаючи на це, в Україні сорго все ще малопоширена, нішева культура. Для прикладу, у 2016 році посівні площі під сорго становили в нас лише трохи більше за 71 тис. гектарів, із яких було зібрано менше ніж 300 тис. тонн зерна. Чому так? Більшість вітчизняних сільгоспвиробників не мають досвіду вирощування цієї культури, тому сіють те, до чого призвичаїлися. Інші не знають, кому це сорго, навіть якщо його й виростити, потім продати, адже сталий попит на ринку мають лише традиційні зернові. А якщо не продати з поля, то де і як зберігати врожай? Питань багато, і жодне з них Ярослав Бардін не залишив без відповіді.  

 

Заощадити на виробництві  

 

Власне, доповідь гендиректора НВО називалася «Сорго — ефективна альтернатива кукурудзі в кормовиробництві» й була побудована на порівнянні цих двох культур. Справді, сорго й кукурудза в сприйнятті ринку є двома компліментарними, тобто пов’язаними між собою зерновими. Досить сказати, що ціни на них найчастіше рухаються в унісон: дорожчає кукурудза — ростуть ціни й на сорго, так само і навпаки. Ті самі ж кормовиробники часто розглядають сорго як дешевий замінник кукурудзи, і коли ціни на останню критично зростають, замінюють її у своїх рецептах на сорго, тонна якого майже завжди на 20–30 доларів дешевша.  

 

Однак «дешевша» аж ніяк не означає «гірша», а за багатьма позиціями сорго є вигіднішим за кукурудзу. Найперше ця вигода стосується виробництва, і вона дається взнаки вже під час посівної. Обидві культури сіють навесні в добре прогріту землю, однак якщо для кукурудзи норма висіву насіння на 1 га становить 10–25 кг, то для сорго вона втричі менша — 4–7 кг. Зважаючи на те, що вартість насіннєвого матеріалу, особливо імпортних гібридів, досить висока, певна економія формується вже на цьому етапі.  

 

Ще більше заощадити у вирощуванні сорго виробники можуть на добривах. За словами Ярослава Бардіна, якщо вартість мінерального живлення для кукурудзи сьогодні становить близько 200 доларів у розрахунку на гектар, то вартість добрив для сорго коливається в межах 100–110 доларів. «Ми спеціально цього року заклали дослід, посіявши п’ять гібридів кукурудзи, п’ять гібридів сорго, три гібриди соняшнику й три сорти сої, давши їм однакову кількість живлення під час сівби, а потім позакореневе підживлення. Цим дослідом я хочу довести, що хоч кукурудза і є традиційною культурою для вирощування і використання в кормовиробництві, але вона дуже витратна у виробництві. Зокрема, вона потребує вкласти у її вирощування значно більше коштів, щоб отримати ту саму врожайність, яку дасть сорго», — зазначив гендиректор «Укрсорго».  

 

Також він зауважив, що основним обмежувальним чинником у вирощуванні кукурудзи в лісостеповій і степовій зонах є навіть не високі витрати, а чутливість цієї культури до погодних умов, а саме режиму зволоження. Кількість опадів — це той чинник зерновиробництва, який в усьому світі аграрії не можуть ані передбачити, ані контролювати якимось іншим чином, окрім штучного зрошування.  

 

«Позатим, сіяти кормові культури на зрошуваних полях є неприпустимим марнотратством. На зрошуванні потрібно вирощувати овочі, ягоди, фрукти, але аж ніяк не кукурудзу, соняшник, сою чи таке інше. Поки що вода в нас відносно дешева, але вже сьогодні потрібно змінювати ставлення до її споживання в сільському господарстві, оскільки, за прогнозами вчених, чиста вода вже в найближчому майбутньому перетвориться на один із найдефіцитніших і найдорожчих ресурсів людства», — наголосив Ярослав Бардін.  

 

Тогорічне літо в Україні виявилося досить, а подекуди й занадто дощовитим, утім, навіть для Київщини прогноз по середній урожайності кукурудзи в новому сезоні не перебільшує 10 т/га — отримати більше не дозволяє ліміт опадів. Справа в транспіраційному коефіцієнті, який для цієї зернової становить 400 т води на 1 т зерна. Водночас транспіраційний коефіцієнт для сорго вдвічі менший — 200 т води на 1 т зерна. Тож літні опади дають можливість аграріям столичного регіону, які посіяли сорго, зібрати цього року до 20 т зернової з гектара.  

 

«Хтось чи то не дуже розумний, чи не дуже вчений відніс сорго, як і кукурудзу, до просапних культур. Проте землю, засіяну сорго, не можна в жодному разі ні сапати, ні підгортати. Річ у тому, що тонкі корінці сорго заглиблені в землю лише на 1 см і займають всю поверхню ґрунту в міжряддях. Саме тому навіть 1 мм опадів, навіть просто нічна роса, дозволяють рослині поповнювати свої запаси вологи. В кукурудзі тонке коріння залягає на більшій глибині, близько 20 см, і тому кукурудзі потрібні рясні дощі», — пояснив Ярослав Бардін.  

 

Сорго невибагливе до опадів і використовує навіть ті з них, які для інших культур уважаються непродуктивними. Та рослина може тривалий час обходитися й взагалі без вологи, завдяки чому сорго ще називають верблюдом серед зернових. У посушливий спекотний період листя рослини припадає синім пилком, який допомагає йому не випаровувати вологу й не втрачати тургор. У цей час сорго поринає у свій рослинний анабіоз, припиняє рости, але не висихає — воно просто чекає на дощ, після якого за кілька днів повністю відновлює свою вегетацію. До того ж сорго росте на бідних і засолених ґрунтах, засвоює мінеральні речовини у формах, недоступних кукурудзі й іншим культурам.  

 

«Сукупні витрати на вирощування сорго становлять максимум 400 доларів на гектар, тому збираючи 10–15 тонн зерна з гектара аграрії матимуть собівартість однієї тонни в межах 25–40 доларів. Найнижча закупівельна ціна сорго з поля становить від 100 доларів за тонну, отже рентабельність культури не менша за 200%», — підсумував гендиректор «Укрсорго». 

 

На зерно, на силос і на сіно 

 

Оскільки конференція «ПроАгро» була присвячена кормовиробництву, частину свого виступу Ярослав Бардін присвятив кормовій цінності сорго. Вже зазначалося, що зерно сорго може цілком замінити кукурудзу в рецептах комбікормів і раціонах годівлі не лише свійських тварин — свиней, корів, кіз, овець, а й птиці та риби. Якщо вміст білків у зерні кукурудзи генетично лімітований на рівні 9,5–10%, то окремі сорти й гібриди сорго завдяки збільшенню азотного живлення дозволяють отримати до 14% білка в зерні. Крім того, зерно сорго містить 70–75% крохмалю і 3–5% — жиру, а в 100 кг зерна міститься 120–130 кормових одиниць. За виробництвом кормових одиниць на 1 га сорго значно переважає не лише кукурудзу, а й також ячмінь і горох, а вихід свинини з 1 га посіву сорго на 100– 200 кг більший, ніж кукурудзи.  

 

Спеціальні гібриди сорго з успіхом вирощують на зелену масу, поживність й урожайність якої також не менша за кукурудзяну, а за деякими показниками, такими як, наприклад, уміст каротину, навіть краща. Із зеленої маси сорго можна виготовляти високоякісне сіно, силос, сінаж. До того ж здатність відростати до трьох разів на рік ставить сорго поза конкуренцією з іншими однорічними зеленими кормовими культурами.  

 

«За годівлі кормами із сорго яйця курей мають кращий білок, свинина та яловичина отримують інтенсивніший смак і забарвлення, — зауважив Ярослав Бардін. — Ми повинні переробляти все вирощене кормове зерно в себе вдома. Повірте, що країна, яка продає за кордон 40 млн тонн зерна, а не робить із нього готові продукти й не торгує саме ними, буде в злиднях. Нас пустили на світовий ринок у вузенький коридор продажу зернової сировини, але цей коридор веде у глухий кут. Ми повинні самі переробляти фуражну пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сорго на комбікорми, а зрештою на м’ясо, яйця, молоко й іншу тваринницьку продукцію. Саме ця продукція має йти на експорт, а отримана додана вартість — залишатися тут, у нас, в Україні, бо інакше ми приречені на бідність».  

 

І «лежить» добре  

 

Не можна хоча б насамкінець не згадати про зберігання цієї культури. Сорго разом із пшеницею, вівсом і горохом належать до групи макробіотиків, тобто найбільш біологічно стійких зернових культур, здатних зберігатися без втрати своєї якості протягом 10–15 років. Ця «довготривалість» стосується як власне зерна, так і насіння сорго та його схожості, однак вона залежить від того, як правильно організовано зберігання.  

 

Головне — перед закладанням на зберігання добре почистити й висушити зерно до вологості не більшої за 12–14%. До речі, завдяки тому, що зернини сорго м’якіші, ніж у кукурудзи, вони легше віддають вологу, завдяки чому на їх сушіння витрачається приблизно на третину менше газу чи альтернативних видів палива. Під час сушіння сорго зазвичай застосовують ступеневий режим, коли температура теплоносія підвищується мірою підсихання зерна. 

 

Просушене зерно можна зберігати як у металевих силосах, так і в підлогових сховищах заввишки насипу 100–150 см. Перед закладанням треба обробити місткості чи приміщення для зберігання сорго інсектицидами й надалі контролювати появу в зерні шкідливих комах. Утім, за відсутності зовнішніх джерел зараження фумігація зазвичай буває непотрібна. Для уникнення пошкодження зерна грибними хворобами також важливо забезпечувати регулярне провітрювання зернового шару. 

 

«У нас в Інституті механізації сільського господарства сорго якось пролежало просто неба в накритому кагаті протягом двох років, і нічого з ним не сталося. Зерно дуже добре зберігається», — поділився досвідом на конференції Ярослав Бардін. 

 

Генеральний директор НВО «Укрсорго» переконаний, що вже нині в усіх районах, що південніше Полтави, аграріям потрібно збільшувати площі під культурою, вивченню й розробці технологій виробництва якої в Україні він присвятив останні 20 років. «Сьогодні наші аграрії переважно сіють кукурудзу, але я впевнений, що не за горами той час, коли 60% земель, на яких її сьогодні вирощують, ростиме сорго, витіснивши „царицю полів” на решту 40%. Правда, через скільки саме років це станеться, я сказати не можу», — завершив свою доповідь Ярослав Бардін.  

 

 

Марк Бєлявцев

журнал “The Ukrainian Farmer”, вересень 2018 року

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

 

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ

Журнали