Агромаркет

Коли комбайн подарувала теща…

АгроМаркет
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
Коли комбайн подарувала теща…

У чому полягає специфіка поділу майна господарства під час розлучення.

 

У багатьох уже навіть саме слово «розлучення» одразу асоціюється з купою проблем — як моральних, так і матеріальних. Утім, оскільки життя непередбачуване, все це, теоретично, може статися. І якщо моральний бік розірвання стосунків колишньому подружжю доведеться долати самостійно, то до врегулювання матеріального дуже доречно залучити професіоналів. Передусім – щоб зберегти баланс і справедливість під час поділу колишньою сім’єю майна, зокрема, й фермерського господарства.

 

Чудово, якщо у подружжя є шлюбна угода. В ній можна заздалегідь передбачити статус усього майна, яке в кожного вже є та яке пара набуде під час спільного життя. Іншими словами, на випадок розлучення буде зрозуміло, кому і які цінності дістануться. Єдиним недоліком є те, що за шлюбною угодою сторони не можуть поділити нерухоме майно. Тобто щодо нього діятимуть загальні правила, передбачені Сімейним кодексом України.

 

Зрозуміло, що ідеальних ситуацій зазвичай не буває, бо ніхто ж не думає під час весілля про розлучення, а тим паче — про поділ майна. Тому, за відсутності згоди між подружжям, керуватися доведеться нормами законодавства.

 

Треба розуміти, що майно, яке набуває подружжя за час життя у шлюбі, має або статус спільної сумісної власності (тобто кожен у цій парі має на нього рівні права), або є приватною власністю когось одного (тобто тільки ця особа має право користуватися, володіти й розпоряджатися цією річчю).

 

За загальним правилом незалежно від того, чи заробляли гроші обоє членів подружжя за час життя у шлюбі, набуте ними за цей період майно, є їх спільною сумісною власністю. Тобто кожна річ, окрім речей індивідуального користування, вважається їхньою спільною власністю. До речей індивідуального користування можуть належати одяг, аксесуари, косметичні засоби й інші речі, що обслуговують повсякденні потреби кожного в цій парі.

 

До особистої власності, яка не підлягає поділу, належать коштовності. Вони є власністю того, для кого були придбані, навіть якщо це здійснювалося спільним коштом. саме поняття «коштовності» не врегульоване законодавством. Як показує судова практика, найчастіше мають на увазі прикраси з дорогоцінних металів, антикварні й унікальні речі, якими користується один із подружжя. Іншими словами, якщо чоловік купив і подарував дружині коштовний перстень із діамантом, то цей перстень у разі розлучення буде приватною власністю дружини. Теоретично довести протилежне можна, наприклад, припустити, що це був не подарунок, а капіталовкладення, водночас дружина за допомогою свідків або інших засобів доказування може довести протилежне й наполягати, що це був подарунок.

 

До особистої власності когось одного в парі належить також майно, отримане на підставі договору дарування або у спадок. Наприклад, земельна ділянка, будинок чи будь-яка сільськогосподарська техніка. В такому разі це майно належатиме лише цій особі, а в партнера в разі розлучення жодних прав на нього не виникатиме.

 

Крім того, особистою приватною власністю може бути визнане майно, придбане за особисті кошти когось одного з пари. В такому разі в суді потрібно буде довести, що гроші належали саме тому, хто купував. Наприклад, розглядаючи аналогічну справу про розлучення (номер справи 6-612цс15), Верховний Суд України визнав особистою власністю фермера будинок, бо:

• до його придбання фермер перебував у шлюбі лише пару місяців;

• кошти, що були сплачені за будинок, фермер отримав як позику (з відповідним підтвердженням руху коштів банківськими даними) й оплатив вартість нерухомості з особистого банківського рахунку, кошти на який надійшли до укладення шлюбу.

 

У будь-якому разі кожна ситуація є індивідуальною й суд ухвалюватиме рішення, оцінивши всі докази.

 

Розглядаючи зазначену вище справу, Верховний Суд України дійшов висновку, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, а й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто для визнання майна спільною сумісною власністю суд має установити не лише факт набуття цього майна за час шлюбу, а й пересвідчитися, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти чи спільна праця подружжя. Але як бути в ситуації, коли подружжя створило фермерське господарство за час шлюбу та після розлучення не може надалі працювати разом?

 

Наразі однозначно це питання не врегульовано ні на рівні законодавства, ні судовою практикою. Є кілька позицій судів щодо поділу майна фермерського господарства в разі розлучення його членів.

 

Відповідно до першої позиції цілісний майновий комплекс фермерського господарства не є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, його майно не підлягає розподілу у зв’язку з розлученням його членів. В обґрунтування цієї позиції суди посилаються на положення Закону України «Про фермерське господарство». Згідно з ними, майно фермерського господарства належить йому на праві власності, а член господарства має право отримати частку майна фермерського господарства лише за його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві.

 

Що ж до розлучення як підстави для припинення членства у фермерському господарстві, то рішення про виключення зі складу фермерського господарства одного з подружжя у зв’язку з розлученням досить часто визнаються недійсними в судовому порядку.

 

Наприклад, у подібній справі (рішення Апеляційного суду Кіровоградської області, провадження №22-ц/781/301/17) фермер своїм рішенням як засновник фермерського господарства виключив зі складу членів фермерського господарства свою дружину. Причиною було зазначено таке: «у зв’язку з розірванням шлюбу та втратою родинної спорідненості між сторонами». На жаль, таке рішення фермера суд визнав недійсним.

 

До того ж, відповідно до законодавства, членами фермерського господарства можуть бути тільки члени сім’ї та родичі. Оскільки після розлучення сімейні правовідносини між подружжям припиняються, одночасне членство екс-подружжя у фермерському господарстві не відповідає вимогам законодавства. Напрошується висновок, що розлучення мало б бути підставою для виходу одного з фермерів зі складу господарства. Втім, це питання досі відкрите.

 

Згідно з другою позицією судів фермерське господарство є приватним підприємством. З огляду на це на нього поширюється висновок Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 «У справі за конституційним зверненням приватного підприємства „ІКІО” щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України», де зазначено, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об’єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, зокрема, вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, КСУ дійшов висновку, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об’єктом їх спільної сумісної власності. Тобто в разі розлучення засновників фермерського господарства його майно господарства таки може бути поділене. За таких обставин застосовуватимуться загальні правила, встановлені Сімейним кодексом України. Зокрема, майно має розподілятися між чоловіком і жінкою в натурі, а частки кожного з подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

 

Нехай там як, суди не мають однозначної позиції щодо згаданого питання. На рішення суду може впливати безліч чинників: чи є, крім подружжя, інші члени фермерського господарства, чи обоє з подружжя є його членами, чи тільки один, а також питання правового статусу майна та коштів, що належали кожному з подружжя на момент їх внесення до складеного капіталу фермерського господарства тощо.

 

Зважаючи на складність процесу розподілу майна подружжя фермерів, резонним може бути вирішення цього питання заздалегідь — шляхом укладення відповідного договору — про поділ майна подружжя на підставі ст. 69 Сімейного кодексу України. Подружжя може його укласти незалежно від розірвання шлюбу й передбачити там поділ усього майна, зокрема, й нерухомого. Такий договір підлягає нотаріальному посвідченню й може стати альтернативою довгим судовим процесам щодо поділу майна.

 

 

Ірина Кальницька, старший радник GOLAW

газета “АгроМаркет”, липень 2018 року

 

 

Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
АгроМаркет
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями