Аграрний Союз України запроваджує акредитацію постачальників матеріально-технічних ресурсів.
Навряд чи кожне окремо взяте підприємство здатне самотужки перевірити доброчесність усіх постачальників і пересвідчитися у вірогідності походження їхньої продукції. Втім, світ уже давно придумав і застосовує на практиці відповідні механізми. Передусім — сертифікацію. В наших реаліях, як ми розуміємо, вона теж може бути чи то фальсифікованою, чи то корумпованою, чи то формальною, й не матиме нічого спільного з наданням гарантій якості. Проте наразі мова про інше.
Усі ми знаємо, що держава відмовилася від затвердження стандартів, що вже давно практично не підтримує діяльність технічних комітетів стандартизації, не перевіряє продукцію на відповідність стандартам. Однак практично всі виробники світу дуже добре розуміють, що їх потрібно застосовувати на практиці, аби потрапити й утриматися на своїх ринках. А власне, стандарти розроблюють і підтримують організації стандартизації — незалежні неурядові організації. Їх у світі сьогодні величезна кількість.
Ми, зрозуміло ж, як завжди, йдемо своїм унікальним шляхом. Ні, щоб використовувати норми Конституції, Цивільного та Господарського кодексів, які дозволяють уже сьогодні адаптувати світовий досвід і будувати відповідні національні інституції. Натомість ми пишемо ще один закон — про саморегулювання. Хоча префікс «само» вказує на те, що зорганізуватися мало б громадянське ринкове суспільство… В центрі ринкової системи контролю має бути стандарт. Не державний, не міжнародний — наш український галузевий стандарт, опрацьований компетентними фахівцями й приведений у відповідність — гармонізований з усією множиною стандартів профільних міжнародних організацій стандартизації. Було б логічним, якби функції розробки та підтримки стандартів взяли на себе профільні галузеві асоціації. На практиці це означає, що в рамках асоціації має діяти цільова програма стандартизації, що об’єднує стабільних й успішних її членів і дає змогу працювати технічному комітету, який розробляє та вчасно модернізує галузеві стандарти.
|
Однак просто мати галузевий стандарт — це лише половина справи. Підприємства не лише мають його дотримуватися, а ще й незалежним чином перевірятися на те, що їхній персонал, технологічні й управлінські процеси й продукція дійсно відповідають стандартам. А для того, щоб запровадити стандарт у життя на підприємстві, потрібно і навчити персонал, і, можливо, проконсультуватися з фахівцями, яким чином краще модернізувати виробництво, щоб воно видавало на гора продукцію потрібної якості. Все це виливається у цілу систему, що може функціонувати лише в комплексі.
Звичайно, не можна побудувати систему галузевої стандартизації відразу, особливо в наших умовах, коли держава не має відповідної політики, а фінансова система аж ніяк не спрямована на розвиток вітчизняного виробника й не надає йому можливостей для розвитку активів. Однак потрібно з чогось починати.
Тож галузеві асоціації мають започаткувати цільові програми стандартизації, а найбільш свідомі виробники повинні наповнити їх ресурсами. Технічні комітети не обов’язково мають бути такими, як це було затверджено в минулі часи. Асоціація може за власним розсудом формувати свій технічний комітет — головне, щоб до нього ввійшли фахівці, спроможні імплементувати в стандарт останні світові досягнення й сформувати відповідний документ належної якості. Вже сьогодні галузевій асоціації ніщо не заважає організувати навчання щодо змісту стандарту, консультувати підприємства із запровадження стандартів, залучаючи потрібних фахівців.
А от перевірка дотримання стандартів — це складніша справа. Тут потрібний поміркований підхід. Сьогодні дехто з тих, хто проти розвитку галузей на засадах реального саморегулювання, стверджує, що буде просто приватизація корупції. Так, якщо перевіряти буде хто завгодно і як завгодно, то так, це справді буде ще одна шпарина для розквіту корупції. Проте ж ми говоримо не про традиційне стихійне реформування, а про запровадження поміркованої системи. У світі кожна система стандартизації у своєму складі має й вимоги до організацій, які здійснюють перевірки, і стандарт щодо здійснення перевірок — і планових під час сертифікації й підтвердження сертифікату, і позапланових, які здійснюються, зокрема, за скаргами споживачів.
Рада Аграрного союзу України на останньому своєму засіданні ухвалила рішення про запровадження акредитації постачальників матеріально-технічних ресурсів і доручила Аналітичному центру АСУ розробити порядок такої акредитації. Для виконання рішення ради тепер буде започаткована цільова програма з опрацювання порядку акредитації — корпоративного стандарту Аграрного союзу України для постачальника.
Компанії, що хочуть продавати свою продукцію підприємствам — членам АСУ, повинні будуть відповідати цьому стандарту. Буде сформований колектив фахівців, який опрацює стандарт, сформує програми навчання, консультування для постачальників і процедуру незалежної перевірки, до якої будуть залучені треті особи — ліцензовані колективом фахівців аудитори. В разі отримання інформації про неправомірні дії контролери будуть позбавлятися ліцензії.
Звичайно, існує велика ймовірність того, що підприємства відкидатимуть пропозиції взяти участь у цільових програмах стандартизації галузевих асоціацій, чекатимуть, доки їм запропонують готову систему, створену, можливо, за кошти донорів, та ще й носом крутитимуть. Проте світ розвивається, і життя не чекає.
Лариса Старікова,
координатор Аналітичного центру Аграрного союзу України
газета “АгроМаркет”, липень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
