Управління запиленням додасть лохині врожаю та закладе більшу за розміром ягоду

Кероване запилення

Кероване запилення

Управління запиленням додасть лохині врожаю та закладе більшу за розміром ягоду. Не нехтувати цим важливим заходом наполегливо радить кандидат сільськогосподарських наук, доцент Поліського національного університету Діна Лісогурська.  

Історія лохини як культури в Україні коротка, але стрімка. Перші промислові насадження з’явилися після 2010 року на Житомирщині. Наразі її вирощують в усіх областях України, де дозволяють природні умови, наближені до поліських: Житомирській, Київській, Закарпатській, Чернігівській, Черкаській, Івано-Франківській. Площі під цією ягодою за десятиріччя збільшилися з 200 до майже 3000 га. Із нішевої вона швидко перетворилася на одну з основних ягідних культур. Уже сьогодні Україна входить до п’ятірки найбільших виробників лохини в Європі. 

Не дарма її називають «чорною ікрою» ягідництва. Навіть за широкої пропозиції й активного попиту ціна на лохину тримається на високому рівні: 150–350 грн на ягоду вітчизняного виробництва й 500 грн — імпортного. Високий і рівень інвестицій у цей бізнес, починаючи від дорогих саджанців і підготовки спеціального ґрунту, закінчуючи доставкою фасованої охолодженої ягоди до закордонного споживача. Тож цілком зрозумілим є бажання виробника якомога скоріше повернути десятки тисяч доларів, вкладених у плантацію, та примножити прибутки. Але зробити це можливо лише за умови високої врожайності. 

У країнах-виробниках лохини один гектар приносить до 15 т ягід. В Україні, за даними Держстату, протягом останніх трьох років середній показник урожайності лише наблизився до 3 т/га. Звісно, одна з причин полягає в тому, що насадження лохини в нашій державі доволі молоді. Та навіть на дорослих плантаціях серед вітчизняних виробників подібні до закордонних результати отримують одиниці. Як правило, це ті, хто розуміє, що однією з головних складових урожаю є запилення. 

Лохина є ентомофільною рослиною, тобто такою, яка запилюється комахами. Самозапильними є лише деякі сорти. Надія на вітер примарна — підвісна форма квіточки у вигляді дзвіночка перешкоджає вітрозапиленню. До того ж вчені встановили, що запилена комахою квітка утворює вдвічі більшу ягоду, ніж самозапильна. 

Водночас випадкові відвідини квіток окремими особинами сформувати щедрого врожаю не в змозі. Запилення має бути керованим людиною. За даними досліджень, оприлюднених цього року аргентинськими вченими, частота відвідувань квіток комахами-запилювачами в умовах вільного запилювання становила лише 0,03 особини на квітку за 5 хв. Ученими також проаналізовано, які з комах більше навідувалися до лохини. Зафіксовано, що у 89% випадків це були бджоли медоносні, 5,5% — справжні оси, 3,6% — повисюхові мухи, 1,8% — строкатка. Тож зроблений висновок, що найбільший ефект приносить бджола медоносна. 

Ефективними запилювачами є й джмелі. Вони мають дві переваги над бджолою медоносною: активні за прохолодних погодних умов і вироблять ультразвукові хвилі, під впливом яких струшується пилок з квітки і збільшується ефективність запилення. Ідеальною ж комбінацією є сумісне використання бджіл та джмелів. 

Частіше на лохинових полях застосовують бджолині пасіки. Передусім розраховують кількість бджолосімей на одиницю площі й роблять схему їх розміщення. Припустимо, площа насаджень становить 150 га. Для 1 га необхідно 7 бджолосімей. Тоді для 150 га — 1050 бджолосімей. Цю кількість сімей розосереджують по 16 запилювальних точках. Виходить по 65,6 бджолосім’ї на один точок, а відстань між точками — 250 м. Докладніше методику керованого запилення садів і ягідників, зокрема лохини, викладено у виданих в Україні посібниках. 

Враховуючи, що в найближчі роки бізнес на лохині розвиватиметься й площі під нею збільшуватимуться, роль керованого запилення для зростання врожайності українських плантацій складно переоцінити. Адже, за деякими прогнозами, невдовзі під цією ягодою опиняться 8000 га. 

Олена Сухорукова

журнал “Плантатор”, листопад 2020 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Інші статті в цьому журналі

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ