Про методи діагностики та способи профілактики хвороби, здатної суттєво знижувати продуктивність несучок та уповільнювати ріст молодняку.
Респіраторним захворюванням належить провідне місце у структурі інфекційних патологій птиці. Етіологічними агентами цих захворювань можуть виступати як віруси (хвороба Ньюкасла, грип птиці, інфекційний бронхіт курей, інфекційний ларинготрахеїт, метапневмовірусна інфекція), так і бактерії (респіраторний мікоплазмоз, бордетеліоз, орнітобактеріоз тощо). Респіраторною хворобою є й інфекційний риніт, викликаний бактеріями виду Avibacterium paragallinarum, раніше відомими як Haemophilus paragallinarum.
Гемофільоз птиці
Інфекційний риніт (гемофільоз птиці) – гостре ензоотичне високонтагіозне захворювання верхніх дихальних шляхів свійської птиці, в першу чергу курчат і курей, що характеризується катаральним запаленням слизових оболонок носової порожнини, кон’юнктиви та повітроносних пазух, а також підшкірним набряком голови і в рідкісних випадках – пневмонією. Поширюється захворювання горизонтальним шляхом. Джерелом інфекційного риніту є хвора та перехворіла птиця, в організмі якої бактерії можуть зберігатись протягом 6–12 місяців. Опубліковано інформацію про бактеріоносійство A. paragallinarum дикою птицею, що робить її потенційним резервуаром інфекції. Існує думка, що інфекційний риніт не є системною інфекцією і не здатний викликати високу смертність сприйнятливої птиці, однак при гострих спалахах відхід поголів’я може досягати 10%. Економічні збитки проявляються також у зниженні несучості курей до 40%, особливо на піку продуктивності, та відставанні росту у молодняку. За антигенними властивостями штами A. Paragallinarum класифікують за двома основними схемами, запропонованими L. A. Page і K. Kume. Найбільше поширення отримала схема Пейджа, у якій всі штами збудника інфекційного риніту діляться на три серотипи: А, В і С. Ці серотипи не мають перехресного захисту при імунізації птиці.
До інфекційного риніту сприйнятлива птиця різного віку, але особливо – курчата старші 4-добового віку. У молодої птиці захворювання, як правило, починається з неспецифічних клінічних ознак, таких як пригнічення, відставання у зростанні, сонливість (симптом «сплячої птиці»). У курей більш старшого віку спостерігається синусит, геморагічний кон’юнктивіт, серозний і/або серозно-фібрінозний риніт. При прогресуванні хвороби виникає синдром, схожий на часто спостережувану клінічну ознаку метапневмовірусної інфекції птиці, більш відому як SHS (або «синдром опухлої голови»), що викликає сліпоту. Також інфекційний риніт асоціюється з такими патолого-анатомічними змінами, як фібринозне ураження підщелепної ділянки, одно- або двосторонні аеросакуліти, септичні ураження печінки та нирок, та рідше, як вже зазначалося, з пневмоніями.
Лабораторна діагностика
Лабораторну діагностику інфекційного риніту птиці здійснюють класичними бактеріологічними методами виділення чистих культур бактерій, а також за допомогою молекулярно-біологічних досліджень.
Для бактеріологічного дослідження на наявність збудника інфекційного риніту стерильним способом відбирають шматочки легенів, змиви з трахеї та інфраорбітальних синусів від вимушено убитої птиці з ознаками респіраторної інфекції.
Бактерії A. paragallinarum – це грамнегативні, плеоморфні, нерухомі палички або кокобацили, які ростуть за наявності 5–10% вуглекислого газу (СО2). Для культивування мікроорганізму обов’язковою умовою є наявність у живильному середовищі факторів росту геміну (X) та нікотинамідаденіндинуклеотиду (NAD) (F). Є відомості про існування NAD-незалежних штамів збудника. Ріст бактерій A. paragallinarum відмічено через 24 години культивування в термостаті за +37 °С. За морфологією колоній і культуральними властивостями їх досить просто диференціювати від збудників інших бактеріальних інфекцій птиці, таких як Ornithobacterium rhinotracheale, Pasteurella multocida, Bordetella avium і Gallibacterium anatis. Сучасні молекулярні методи діагностики, в тому числі полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), дозволяють в найкоротші терміни специфічно виявити генетичний матеріал будь-якого збудника бактеріальної та вірусної етіології.
Значне поширення отримала тест-система ПЛР для виявлення геному збудника інфекційного риніту, розроблена в Австралії (Chen X. et al.). Ця тест-система дозволяє з високою ефективністю і специфічністю виявити
геном A. paragallinarum як у польовому матеріалі, так і в пробах, відібраних після експериментального зараження.
Серологічна діагностика інфекційного риніту птиці – не менш важливий інструмент контролю даного захворювання. Як відомо, однією з найголовніших переваг цього виду досліджень є можливість контролю післявакцинального імунітету. Для виявлення специфічних антитіл
проти A. paragallinarum використовують імуноферментний аналіз (ІФА) і
реакцію гальмування гемаглютинації (РГГА). Нині сертифікованих комерційних наборів ІФА для діагностики інфекційного риніту не існує. Деякі компанії пропонують набори ІФА для наукових цілей без гарантії відтворюваності результатів. РГГА, що широко застосовується для серологічної діагностики багатьох гемаглютинуючих вірусів і бактерій, таких як віруси хвороби Ньюкасла, грипу птиці або збудника респіраторного мікоплазмозу, а також для виявлення антитіл до A. paragallinarum. За допомогою РГГА достовірно визначають специфічні антитіла до серотипів А і С з використанням як нативного антигена, так і антигена, обробленого тіоціанатом калію. Чутливість реакції до виявлення післяінфекційних антитіл до серотипу 3 низька.
Також існує третій тип РГГА для виявлення антитіл до A. Paragallinarum, де для постановки реакції використовують антиген, оброблений гіалуронідазою, і еритроцити, оброблені формальдегідом. Цей варіант реакції дозволяє з високою достовірністю виявляти специфічні антитіла до серотипів А і С. При цьому жодна із запропонованих модифікацій РГГА не має достатньої чутливості для виявлення специфічних антитіл до серотипу В.
Вакцинопрофілактика
Поширення збудника інфекційного риніту птиці у країнах, де птахівництво є економічно значущим напрямком, сприяло розробці засобів специфічної профілактики цього захворювання. До середини 90-х років XX ст. більшість комерційних вакцин містили тільки штами A. paragallinarum серотипів А і С, що негативно позначалося на їх протективних властивостях, особливо за активної циркуляції патогенного збудника серотипу В. На сьогодні практично всі препарати містять три серотипи, що розрізняються кількістю штамів збудника у кожному серотипі. Було доведено, що комерційні вакцини, які містять кілька штамів серотипу В, мають значно ширший спектр захисту проти патогенних штамів A. рaragallinarum.
Найбільш популярною і ефективною є вакцинація проти інфекційного риніту курей-несучок і племінної птиці безпосередньо перед початком яйценосності. Найчастіше вакцинація збігається із плановим переміщенням птиці з корпусів дорощування ремонтного молодняку в приміщення для утримання промислового стада. Такий тип вакцинації дозволяє уникнути найзначніших втрат, зумовлених розвитком інфекційного риніту в період піку продуктивності. Однак у складніших випадках, коли бактеріоносійство виявляється у курчат раннього віку, рекомендується проводити як мінімум дві вакцинації проти даної хвороби з інтервалом між
імунізацією не менш як 6 тижнів (в разі крайньої потреби птиця
може бути вакцинована у віці 5 тижнів). Аналіз розповсюдження інфекційного риніту, незважаючи на помітний прогрес в діагностиці та вакцинопрофілактиці інфекційних хвороб птиці, показав, що проблема боротьби з бактеріальними інфекціями, зокрема з інфекційним ринітом, не вирішена. Відсутність нормативних документів з діагностики хвороб та ефективних вітчизняних препаратів для профілактики, а також брак знань щодо оцінки ефективності використовуваних вакцин засвідчують, що будь-яка практична інформація про A. paragallinarum є актуальною.
Тимофій Манін, канд. вет. наук, керівник науково-технічного відділу препаратів для птахівництва, ТОВ «Берінгер Інгельхайм», Росія, Москва
А. В. Чернишов, канд. вет. наук, ТОВ «ВКНТІТ», Росія, Санкт-Петербург
журнал“Наше Птахівництво” липень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал “Наше Птахівництво”з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.
Наше Птахівництво
