Компанія «Агробізнес» створила на Херсонщині підприємство замкнутого циклу. Це стало можливим завдяки ефективному господарюванню та впровадженню сучасних технологій.
Господарство «Агробізнес», що розташоване в селі Мар’янівка Каховського району, зустріло нас зеленню, численними сучасними будівлями виробничо-соціальної бази з заасфальтованою територією та бездоганною чистотою. Господарські споруди розміщено компактно й раціонально з погляду логістики. Навколо будівель ростуть трояндові кущі та понад 1000 декоративних дерев із «модельними стрижками», які слугують захисною смугою від степових вітрів і додають території естетики. Поряд розкинувся фруктовий сад на крапельному поливі. Після короткої екскурсії господарством переконуєшся в тому, що компанію «Агробізнес», якою керує Едуард Репілевський разом із сином Данилом, можна брати за взірець ефективного інвестування приватного капіталу з урахуванням інтересів селян.
Бізнесова модель
Історія господарства бере початок у 2000 році, а старі фотографії у їдальні нагадують, яким воно було раніше. «З самого початку батько орієнтувався на створення ефективної бізнес-моделі господарства, у якому буде впроваджено сучасні технології обробітку ґрунту, залучено високопродуктивну техніку й організовано замкнутий цикл виробництва, а для людей — створено комфортні умови та достойна оплата праці», — розповідає Данило Репілевський, фінансовий директор компанії.
Починали господарювати зі 100-гектарного поля. З часом наростили земельний банк до 5500 га, з яких більшість земель — під поливом. Рослинництво — це основний напрям діяльності «Агробізнесу». У своїй сівозміні господарство має кілька культур: озиму пшеницю, ріпак, ячмінь, кукурудзу, сою та соняшник. Свого часу відмовилися від вирощування овочів, бо географія реалізації цієї продукції на відміну від зерна замкнена на Україні, а ринок — абсолютно не прогнозований. Найрентабельніші з вирощуваних нині культур — соя та кукурудза, тому кожною з них засівають третю частину угідь. Для кожної культури застосовують свою технологію обробітку ґрунту: під сою — дискують, під кукурудзу та соняшник — орють, а під ріпак працюють глибокорозпушувачем.
Збіжжя, що залишається на зерносховищі, доводять до кондиції в сушарці й зерноочисних машинах. За якістю зерна в зерносховищі спостерігають фахівці лабораторії. Власними силами переробляють менше як 10% збіжжя: у млині виготовляють борошно для своєї пекарні, а в мінікомбікормовому заводі — гранули для годування тварин на козиній фермі. Таким чином, наголошує пан Данило, вдається контролювати якість продукції від поля до прилавка.
Створивши міцну матеріально-технічну базу й досягнувши високих показників урожайності, господарі вирішили інвестувати в переробку. Розглядали два варіанти: коров’ячу та козину ферми, але зупинилися на останній. «Основні аргументи на користь козиної ферми — це економічні підрахунки», — пояснює пан Данило. Кози потребують менших витрат на обслуговчу техніку та корми, а отже, на їх зберігання, ніж корови. Для утримання 1000 корів потрібно мати 1000 га угідь під вирощування кормів, а для кіз — тільки місце під ферму. Коза простіша в технологічному супроводі життя. Корова — одноплідна тварина, коза — багатоплідна, тому приріст стада відбуватиметься стрімко, а надлишок козенят можна продавати. Також маржинальність вироблення продукції з козячого молока вища, ніж із коров’ячого, а ніша досі не зайнята. Користь козячого сиру важко переоцінити й, ураховуючи тренд до здорового способу життя, який розвивається в Україні, попит на таку продукцію тільки зростатиме.
Так, рік тому господарство запустило власну ферму альпійських кіз. Щоб забезпечити тваринам оптимальні умови догляду, досягти високої ефективності годування й продуктивності, «Агробізнес» установив обладнання компанії «ДеЛаваль». Європейського партнера Репілевські обрали, зважаючи на його міцну репутацію серед фермерів і дуже високу якість обладнання. Інвестиції в обладнання становили близько 300 тис. євро, очікуваний строк окупності за ефективного застосування (утримання 600 голів дійного стада) — 5–7 років.
Однак схоже, що в «Агробізнесі» врахували всі ці нюанси. Наразі підприємство налагодило виробництво майже 50 найменувань молочної продукції з власного козиного й закупленого коров’ячого молока: різноманітні тверді та м’які сири, бринзи, йогурти з різними наповнювачами та сметана. Маючи основу високої якості, виробник експериментує з овочами, фруктами та приправами. Продукцію реалізують під двома торговими марками — «Альпіна» та «Мар’янка». У планах — освоєння південного регіону, де спостерігається дефіцит такої продукції.
Зі свого боку керівник з розвитку Південно-Східного регіону Олексій Полько зазначив: «З власником бізнесу працювати комфортно, бо він у своїх рішенням щодо вибору обладнання для ферм аргументується такими критеріями, як якість, продуктивність і довговічність. Абсолютно відсутня корупційна складова, бо всі зацікавлені в максимальній ефективності виробництва». Ринок козиного молока та продуктів з козиного молока знаходиться на самому початку свого шляху в Україні, тому козині ферми саме з власною переробкою мають значні економічні перспективи.
Лагідне стадо
Свій вибір господарі зупинили на козах альпійської породи: тварини добре витримують різні погодні умови та мають сильний імунітет; здатні забезпечити високі надої молока з високими якісними та смаковими показниками.
За рік господарство наростило стадо із 42 до 90 голів, а вже на наступний рік працівники ферми очікують збільшення поголів’я до 200 голів. Зазвичай у перший окіт одна коза в середньому дає потомства дві голови, а далі — до 5 голів. Улюбленці отримують імена: так серед малечі з’явилася Люся, серед старших — Катя й Маруся, а козу, що привела трійню, назвали Євою. Цапи-плідники, яких утримують в окремому приміщенні, мають імена «з історією» — Цезар, Гектор. На 200 дорослих кіз потрібно 4–6 цапів. Проте оскільки ферма тільки створює племінне ядро молочного стада, то застосовують ручне парування, для якого на 50 кіз треба мати два цапи. В майбутньому планують не нарощувати кількість тварин чоловічої статі, а проводити штучне осіменіння.
Середні надої стада на день становлять 2,1–2,2 л, а рекордсменка Кривенька качечка, якій дісталося таке ім’я через вроджену ваду ноги, дає до 4 л. Кількість надоїв залежить від погодних і температурних умов, кормової бази й дати окоту.
Склад і норму кормової бази розраховують фахівці інституту тваринництва «Асканія-Нова». До складу гранульованого корму входять пшениця, ячмінь, кукурудза, 15% меленого сіна, премікси, соєві та соняшниковий шроти. Додатково кози отримують люцернове й лугове сіно для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту. Мінеральні вітамінні добавки, що містять 22 мікрота макроелементів і вітаміни, завжди у відкритому доступі. «Годівля — це одна з найбільших статей витрат виробництва молока. Оптимізація цього процесу здатна поліпшити продуктивність стада, — акцентує увагу пан Олексій. — Для забезпечення одночасного та швидкого годування кіз, роздачі точно підібраного раціону концентратів на фермі використовують кормороздатчик „ДеЛаваль”. За допомогою компактної вертикальної конструкції система розміщена над годівницями та виконує роздачу точно в заданих позиціях. Інтегрування кормороздатчика в систему керування стадом DelPro™ значно спрощує завдання та допомагає в керуванні щоденним годуванням тварин». Після запуску другого корпусу ферми на 400 голів кормороздатчик обслуговуватиме обидва приміщення. Крім того, кози отримують корм у процесі доїння. За п’ять хвилин, що триває операція, кожна тварина з’їдає з годівниці 300 г концентрованого корму.
Відомо, що зменшення вживання води на 40% призводить до зниження рівня молока на 25%, тому напуванню кіз приділяють особливу увагу. Щоб підтримувати температуру води в напувалці на рівні +10 °С, встановили тепловий насос. Спеціальна конструкція напувалки призначена для тварин із чутливою мордою, якими є кози. Завдяки своєму дизайну вона постійно заповнена водою. Також у залі розташовано кілька чесалок, біля яких кози чистять шкіру та знімають напруження.
Альпійські кози — це ніжні створіння, які бояться протягів. Тепловий стрес теж негативно впливає на здоров’я та продуктивність тварин. Тому потрібно подбати про комфортний клімат у залі. Щоб утримувати оптимальний температурний режим (+14…+20 °С), стіни та дах будівлі були теплоізольовані. Взимку додатковим джерелом тепла слугує глибока підстилка із соломи завтовшки 60 см. Забезпечити приплив повітря й уникнути протягів, а також утримувати комфортну температуру всередині приміщення дозволяють вікна-штори «ДеЛаваль», розташовані по периметру будівлі. «Вони працюють в автоматичному режимі й керуються за допомогою метеостанції, розташованої на даху ферми, — пояснює Олексій Полько. — Метеостанція визначає температуру повітря, вологість, силу та напрямок вітру, і, виходячи з отриманих даних, керує мікрокліматом і світлом на фермі, щоб кози були в комфортному режимі».
Усе враховано
Доїльну залу ферми обладнано автоматизованою системою доїння компанії «ДеЛаваль», тому діяльність людини зведено до мінімуму: треба тільки підвести кіз до кабінок, витерти вим’я спеціальними дезінфекційними індивідуальними серветками та приєднати до апарата. Устаткування передбачено для одночасного доїння 24 тварин. Працівники ферми відразу оцінили підвищення ефективності роботи завдяки застосуванню системи доїння. «Серед переваг її використання — суттєве скорочення робочого дня працівника ферми; створення комфорту для тварин, які дуже чутливі до будь-яких примусових дій, простота процесу доїння, — ділиться враженнями начальник господарчого відділу компанії Микола Вретик. — Автоматичне індивідуальне відімкнення пристрою в разі виявлення травмованого вимені та дотримання санітарних норм під час доїння й інші».
Молоко під час руху трубами фільтрується й подається до танків-охолоджувачів відкритого типу місткістю 400 л, де зберігається за температури +4 °С. Блок керування із цифровим дисплеєм дозволяє стежити за експлуатацією танка, починаючи від температури молока й перемішування і закінчуючи тривалістю охолодження. Танк легко мити завдяки високій якості поверхні корпусу з подвійними стінками з неіржавної сталі. Спіральний компресор забезпечує йому низьке споживання енергії. Після доїння система автоматично промивається під помірним тиском невеликим обсягом води. «Систему можна індивідуально налаштувати згідно з конкретними потребами, врахувавши жорсткість і температуру води, дозу мийного засобу», — пояснює пан Олексій.
За допомогою системи керування стадом DelPro працівники ферми мають оперативну інформацію щодо кожної кози. Система збирає, обробляє й аналізує діяльність молочної ферми та подає її у легкому для розуміння візуальному форматі. На інформаційній панелі можна переглянути показники надоїв і ротацію кіз, а кольорові індикатори сповістять про зміни продуктивності тварин. Швидкий і легкий доступ до додаткових даних допоможе з’ясувати причину зниження надоїв, виправити проб леми з продуктивністю тварин, дасть можливість розширити контроль над їх здоров’ям тощо. «Якщо на певному етапі можна було обходитися без цієї системи, то за збільшення стада ризик припуститися помилки чи не врахувати важливу інформацію зростає в геометричній прогресії», — зауважує Микола Вретик.
Справді, «ДеЛаваль» не залишає без уваги жоден аспект технологічного процесу, наголошує Данило Морозов, директор ТОВ «Компанія „Молочний Стандарт”», сертифікованого дилера компанії «ДеЛаваль». «За допомогою обладнання підвищується якість сировини, продуктивність тварин і культура виробництва. Умови роботи ферми відповідають високим стандартам і для людей, і для тварин», — додає він.
Важливий інгредієнт
Утім, упровадження тільки сучасних технологій не зможе забезпечити успіх бізнесу. На переконання Едуарда та Данила Репілевсь ких, обов’язковою складовою успішного розвитку господарства є створення гідних умов для високопродуктивної праці й відпочинку людей. На роботу людей привозять автобусом, для них облаштували приміщення з душовими й роздягальнями, кімнати для відпочинку та сучасну їдальню, сучасний тренажерний зал. Поряд — ресторація Agro Food і магазин. Немісцеві робітники мають можливість проживати в мінігуртожитку. Працівникам оплачують 90% путівки на базу відпочинку на Арабатській стрілці. Все це має позитивні наслідки: у господарстві не спостерігається плинності кадрів, а учні аграрного ліцею вважають за удачу потрапити сюди на практику.
Власник «Агробізнесу» дав поштовх і для розвитку села: провів сюди газ, полагодив дорогу, відремонтував дитсадок, побудував сучасний спортивний комплекс. Наразі компанія добудовує в селі футбольне поле, адже в громаді є свій футбольний клуб й активно розвивається дитячий футбол. Без цих невиробничих затрат господарювати на землі не можна, вважають Едуард і Данило Репілевські, адже прийшли вони сюди не на день, і не на рік.
Лариса Степанушко
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
