Досвід кожного підприємства унікальний. Кожен фермер має свої, індивідуальні умови, тож може поділитися чимось цікавим з іншими. Ми вирішили завітати до ФГ «Альфа», яке має багатий досвід і значні досягнення. З 1992 року підприємство збільшило земельний банк з 200 до 11 тис. гектарів, і на сьогодні посідає одне з повідних місць у Харківській області за багатьма показниками.
Незважаючи на коливання ринку і примхи погоди структура посівів є стабільною й може змінюватись у незначних межах залежно від того, де і які культури планується сіяти. Приблизно 22–24% площ — під соняшником, 32% — під кукурудзою, 40–42% — озимою пшеницею, близько 600 га — горохом. Іноді сіють невелику кількість сої та нуту, відносно невеликі площі відведено під багаторічні трави та кукурудзу на силос (для тваринницького підрозділу).
Погода коригує строки
Ми зустрілись з Юрієм Бєлінським, заступником директора ФГ «Альфа», у середині травня й потрапили саме на сівбу кукурудзи й соняшнику. Як чемні люди розпочали розмову про погоду: цього року холодна весна змістила всі строки сівби на кілька тижнів, і це не оминуло північ Харківщини. Юрій Вікторович розповів, що озима пшениця відстає в розвитку на 10–14 днів, і найшвидше строки збирання теж змістяться. З кукурудзою і соняшником ситуація подібна: зазвичай сівбу кукурудзи звершують у цьому регіоні 8 травня. Але цьогоріч на 14 травня з 3600 га кукурудзи не посіяли й половини. Особливо страшного немає нічого, але, враховуючи, що кожній культурі треба набрати певну суму температур, збирання теоретично зміститься на тиждень-два. Агрономи підприємства шуткують, що на Новий рік вони за стіл не сідатимуть — будуть збирати й сушити кукурудзу. Хоча в минулі роки збирання кукурудзи подекуди завершували до середини жовтня.
Висушити й зберегти
Сушать кукурудзу власними силами, за допомогою трьох сушарок, які працюють на газу. Зараз це американські моделі Sukup різної продуктивності, раніше використовували інші. З розвитком господарства і збільшенням земельного банку купували продуктивніші сушарки: спочатку це була модель продуктивністю 300 т/добу, потім придбали потужнішу (600 т/добу). Після різкого зростання частки кукурудзи три роки тому відбулося суттєве збільшення потреби в сушінні. Того літа в липні випали дощі, що обіцяло хорошу врожайність цієї культури, тому вирішили терміново придбати сушарку продуктивністю 1 тис. тонн на добу. За словами Юрія Бєлінського, сушарки на повну потужність працюють не кожного року. Часто зерно надходить із поля з вологістю, що лише на кілька відсотків вища від норми для тривалого зберігання. Але запас потужності завжди дає впевненість у власних силах, і до того ж дозволяє запропонувати послугу іншими фермерам.
Зберігають зерно у власних підлогових складах, їх обсягів достатньо для збереження 70 тис. тонн. Хіба що в роки з високою врожайністю виникає потреба продати 5–6 тис. тонн. Але в будь-якому разі частина врожаю реалізується для поповнення обігових коштів і розрахунку з постачальниками.
Було бажання збудувати сучасний елеватор із металевими силосами, і навіть розробили проєкт. Однак усе ж вирішили дочекатись відкриття ринку землі, щоб оцінити, куди все рухається. Техніку в будь-якому разі змушені купувати — без оновлення парку працювати неможливо. А лишитись із новим елеватором, але без землі, зовсім не хочеться!
Корови є соціальним проєктом
Тваринницький підрозділ підприємства складається з ферми ВРХ на 700 голів, з них 300 — дійного стада. Окрім молочного і м’ясного напрямів вирощують на продаж племінних телиць — на них сьогодні є великий попит. Загалом ферма має досить сучасне устаткування й повний комплект техніки, зокрема надсучасний кормозбиральний комбайн John Deere з лабораторією та картуванням урожайності. Власники погоджуються, що така машина для наявної кількості тварин — дещо занадто. Але, з іншого боку, зернозбиральний комбайн можна найняти в будь-який час, а послуги кормозбирального комбайна мало хто надає. Нині напрям ВРХ не планують активно розвивати, бо його рентабельність досить низька. Збільшення поголів’я вимагає значних капіталовкладень, а за нинішніх цін на молоко та м’ясо це робити недоцільно.
Парк техніки необхідно вчасно оновлювати
За роки існування в підприємстві було відпрацьовано алгоритм роботи з технікою. Парк оновлюється кожні 3–4 роки: старі машини й агрегати продають, на їх місце купують нові. Це стосується як самохідних машин, так і причіпного й навісного знаряддя. Наприклад, цього року вже було придбано на 1,5–2 млн доларів нових машин.
У підприємстві працює шість зернозбиральних комбайнів Claas Lexion і Tucano. Їх повністю вистачає для вчасного збирання всіх культур. Тільки на збирання ранніх зернових винаймають додаткові комбайни. По-перше, під пшеницею найбільша частка площ, по-друге, цю культури треба збирати у стислі строки, щоб не допустити втрат.
Основними енергозасобами підприємства є п’ять тракторів John Deere 8-ї серії і один 6-ї серії. Трактори до заміни напрацьовують приблизно по 10 тис. мотогодин. На сівбі зернових культур працює одна 12-метрова сівалка Horsch Pronto й одна меншого розміру. Обрали 12-метрову сівалку тому, що вона здатна сіяти по 200 га на день. Саме з такою продуктивністю збирають соняшник і практично відразу після збирання виконують обробіток ґрунту і сіють озиму пшеницю. Для висіву просапних культур застосовують 24-рядну сівалку Horsch Maestro, а з цього року їй допомагає 16-рядна сівалка Vaderstad Tempo L16. Цей агрегат завдяки швидкості має таку саму продуктивність, як 24-рядна сівалка Horsch Maestro.
По міжряддях вигідніше
Два самохідних обприскувачі за сезон обробляють 40–50 тис. гектарів. Усе залежить від потреб в обробках. Один обприскувач обладнали камерами й датчиками, щоб можна було рухатися точно по міжряддях в автоматичному режимі. «У нас аграрії звикли працювати по діагоналі, щоб зменшити відсоток витоптування, — зазначає Юрій Бєлінський. — Проте на полях із просапними культурами оптимальним є рух саме по міжряддях. Проблемою є те, що оператор не може так точно відстежувати траєкторію руху великої важкої машини впродовж усієї зміни. І в результаті незначне зміщення на нерівностях призводить до витоптування кількох рядків завдовжки у десятки й сотні метрів. Система RowSense від John Deere насамперед орієнтується на дані з карти посівів. Однак електронна карта може не завжди збігатися з фактичним розташуванням рядка через зміщення трактора або сівалки. Для цього встановлюють камери, що визначають фактичне розташування рядків, і сті до цього коригується рух обприскувача. Після змикання рядів починають працювати датчики на колесах, тож на будь-якому етапі розвитку культури забезпечується точний рух обприскувача по міжряддю».
Для збільшення продуктивності роботи обприскувачів використовують дві причіпні бочки із системою перемішування рідини від українського виробника «Завод Кобзаренка». Під час заправки немає потреби витрачати час на змішування, треба тільки перекачати робочу суміш у бак обприскувача, на що витрачаються лічені хвилини. Крім того, жодну каністру із ЗЗР не вивозять у поле, отже, немає й приводу для зловживань. Зливати робочий розчин у будь-якому разі невигідно і незручно.
Історія розкидачів і добрив
Років із 10 тому придбали звичайні механічні розкидачі добрив одного відомого виробника. Ці машини показали себе як наднадійні. Вони не спрацьовувалися, але точність розкидання й рівномірність розподілення добрив по площі поля все ж не були ідеальними. Потім придбали розкидачі ще одного виробника — вони налаштовувались із комп’ютера і демонстрували більшу точність. Однак ширина захвату змінювалась від кута нахилу самого розкидача і не завжди вдавалося виставити точне значення. Щоправда, працюючи тільки з двома видами добрив (карбамідом і селітрою), досить швидко пристосувалися до такої особливості розкидача й вносили добрива досить точно. З часом електроніка почала поступово виходити з ладу — час, чималі навантаження й агресивне середовище зробили свою справу. Настав час знайти нові розкидачі, і після тривалих пошуків було обрано машини від AMAZONE — саме через наявність системи телематики від виробника. Цього року підприємство вперше отримуватиме дані про внесення добрив у режимі реального часу, тоді як раніше треба було їхати на поле з флешкою й скидати з монітора інформацію про виконану роботу. Це одна перевага телематики. Значно важливішим є те, що кожен квадратний метр поля гарантовано отримуватиме встановлену кількість добрив. Як тільки щось піде не за планом, про це відразу знатимуть в офісі. Зловживання стануть практично неможливими, бо кожне зсипання фіксуватиметься.
З рідкими добривами підприємство вже довго експериментує, але поки що системних покращень не помітило. Бувають сезони, коли вони спрацьовують, але від чого це залежить, поки що не виявили. Іноді трапляються ситуації, коли рідкі добрива дають суттєвий поштовх у розвитку в середині вегетаційного періоду, але врожайність нічим не відрізняється від полів, які удобрювали звичайними мінеральними добривами.
Шлях до точного землеробства
За словами Юрія Бєлінського, ця тема віднімає найбільше часу. Зрозуміло, що сівалки й обприскувачі обладнано вимкненням секцій, документуванням й іншими функціями. На сьогодні це обов’язкові речі для підприємств, що піклуються про власне майбутнє. Торік розпочали застосовувати супутникове спостереження за станом полів, для чого використовують програмне забезпечення від Cropio (Cropwise Operations), Xarvio, FieldView, але поки що далеко не весь потенціал цих інструментів вдається використати. Наприклад, програму Xarvio використовують уже три роки. З її допомогою відстежують фази розвитку озимої пшениці й прогнозують можливі хвороби залежно від фактичних умов. Також програма показує відхилення в стані культур на певних ділянках поля. Агрономам так значно легше локалізовувати проблему і визначати причини. Другий рік у компанії працює програма Cropio, яка дає змогу аналізувати й порівнювати розвиток культур на різних ділянках поля. Насамперед визначають ділянки з нетиповим розвитком культури та перевіряють, яка ситуація була на цьому місці в минулі роки. Це допомагає зрозуміти реальні причини того, що відбувається в полі, і вчасно їх вирішити. На тракторах, що працюють із сівалками й розкидачами добив, установлено планшети, на яких документується норма висіву і норма внесення добрив.
Цього року розпочали робити аналізи ґрунтів. До цього орієнтувались тільки на досвід, але для диференційованого внесення добрив і диференційованої сівби цього абсолютно недостатньо. І хоча техніка, що працює на підприємстві, давно вміє це робити, такі функції не використовували через брак інформації.
Трактори John Deere з минулого року розпочали документувати всю виконану роботу через сервіс My John Deere. Це певною мірою дублює роботу FieldView, де збирається інформацію про гібриди, добрива, норми, контури полів, треки тощо. Навіть перепади висот по полях фіксують, що дасть змогу робити карти-завдання для диференційної сівби. За основу вирішили брати саме рельєф, бо значної строкатості по вмісту поживних речовин поки що не виявили. Цього року для випробувань диференційованої сівби обрали саме нерівне поле. На ньому випробують різні стратегії відповідно до карт рельєфу, а також з урахуванням зон продуктивності.
Торік розпочали робити картування врожайності. Для цього довелося вкласти до 2 млн гривень у спеціальне обладнання, і тепер три комбайни можуть фіксувати врожайність. Досвід показав, що це не така проста справа, як може здатися на перший погляд. Наприклад, кожен комбайнер невеличку частину жатки веде по скошеній ділянці. Але в одного це 10–20 см, а в іншого 50–60 см. Програма це не враховує, і доводиться вносити коригування. Найпростіше з кукурудзою — жатка захоплює тільки вісім рядків, тож тут інших варіантів практично немає.
До точних технологій цього року додасться великий дрон-обприскувач, який виконуватиме локальні обробки на невеликих за площею ділянках поля. Теоретично це суттєво зменшить негативний вплив хімікатів на рослини й зменшить витрати підприємства на засоби захисту. Що буде на практиці — покаже сезон.
Контролюють роботу техніки за допомогою системи моніторингу протягом останніх 10 років. Уся техніка, а також легкові й вантажні автомобілі підприємства обладнано маячками, що дозволяє бачити, де саме вона є, з якою швидкістю рухається або скільки часу стоїть. Два диспетчери невпинно контролюють роботу машин.
Що буде завтра
Про наміри й плани на майбутнє Юрій Бєлінський розповів таке: «Сьогодні досить важко прогнозувати найближче майбутнє, бо не знаємо, як будемо працювати після відкриття ринку землі. Нині ми маємо земельний банк такого розміру, який дозволяє закладати велику кількість дослідів, випробовувати багато нових технологій. Якщо раптом усе зміниться, і землі зостанеться менше, працювати стане легше, але з експериментами доведеться розпрощатися. Наприклад, на сьогодні в нас близько 70 полів із пшеницею. Їх розмір — від 5 до 150 га, і тільки на 30 полях не закладено експериментальних ділянок. Ми випробовуємо все: сорти, добрива, засоби захисту, техніку і технології. З іншими культурами ситуація схожа. Тому головним меседжем цього року я б назвав очікування ринку землі. Коли стане зрозумілим, куди ми рухаємось, можна буде планувати наші подальші дії».
The Ukrainian Farmer
