Ринок, зокрема, аграрний, знає чимало історій, головними дійовими особами яких є недобросовісні контрагенти. Хто не чув, чи бодай раз у житті не стикався, з ситуаціями, коли покупець відмовляється оплачувати поставлений товар, або постачальник відвантажує товар неналежної якості? Втім, навіть за наявних правових механізмів, що захищають постраждалих, далеко не кожному вдається компенсувати свої збитки. Подробиці AgroTimes дізнавався у юриста ЮФ «Астерс» Олексія ІЗОТОВА.
Невигадані парадокси
Постраждалий від дій недобросовісних контрагентів трейдер, втративши надію на мирне врегулювання проблеми, звертатиметься до арбітражу чи національного суду. Враховуючи, що більшість контрактів щодо постачання зернових та кормових культур сьогодні укладають на підставі контрактних форм Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), спори за такими контрактами зазвичай передають на вирішення в арбітраж GAFTA.
Щоправда, до моменту, коли арбітраж винесе рішення, може пройти багато часу. А недобросовісний контрагент, цілком імовірно, намагатиметься скористатися цією «паузою», щоб уникнути відповідальності. Може, наприклад, «перекинути» наявні активи на дочірню або пов’язану із ним компанію і заявити, що в нього немає необхідної кількості активів, аби розрахуватися за винесеним рішенням.
Відтак виникає парадоксальна ситуація. Постраждалий трейдер матиме на руках арбітражне рішення на свою користь, яким, наприклад, ухвалено, що його контрагент зобов’язаний сплатити завдані збитки. Але фактичної можливості стягнути таку компенсацію не буде, оскільки на момент винесення рішення недобросовісний контрагент вже позбудеться від усіх або більшої частини активів, що дали б змогу розрахуватися.
Для запобігання таких ситуацій існує механізм забезпечувальних заходів.
Коли «заморожують» активи…
Забезпечувальні заходи – це механізм, завдяки якому трейдер, що звернувся з позовом до арбітражу GAFTA, може на ранньому етапі спору отримати гарантію того, що на момент винесення арбітражного рішення у його контрагента буде достатньо коштів, аби розплатитися за таким рішенням.
Найпоширенішими формами забезпечувальних заходів є арешт (“замороження”) активів або грошей на банківських рахунках, що належать контрагенту, або заборона контрагенту вчиняти певні дії (наприклад, заборона продажу майна).
Забезпечувальні заходи можуть також поширюватись і на третіх осіб. Наприклад, власника зерноскладу можуть зобов’язати до моменту винесення арбітражного рішення утриматися від відвантаження зерна, що є предметом спору, будь-яким іншим особам.
Разом із цим, забезпечувальні заходи можуть послужити додатковим важелем тиску на контрагента в ході переговорів. Скажімо, арешт активів або грошей на банківському рахунку має всі шанси стати ефективним стимулом для контрагента швидко і сумлінно врегулювати спірну ситуацію.
Аргументуйте суду переконливо
Щоб застосувати забезпечувальні заходи, трейдеру слід звернутися з відповідною заявою до апеляційного суду за місцем знаходження/проживання контрагента або за місцем знаходження його майна. Наприклад, якщо відомо, що контрагент проживає або має майно у Києві, заяву про застосування забезпечувальних заходів необхідно подавати до Київського апеляційного суду.
Важливий нюанс: право звернутися до суду за забезпечувальними заходами постраждалий трейдер має лише після того, як арбітражний процес вже було ініційовано.
Заява повинна містити, поміж іншого, опис спору між сторонами, види забезпечувальних заходів, які трейдер просить суд застосувати, а також обґрунтування необхідності застосування таких заходів.
Саме остання вимога є наріжним каменем зазначеної процедури. Від того, наскільки якісно і переконливо викладена необхідність застосування заходів, безпосередньо залежить, чи ухвалить суд рішення про застосування забезпечувальних заходів.
Аргументи мають переконати суд в тому, що є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання контрагентом рішення арбітражу проти нього.
Практика українських судів демонструє, що до обставин, які свідчать про наявність такої загрози, можна віднести:
– незадовільний фінансовий стан контрагента (що підтверджується, наприклад, інформацією про ініціювання контрагентом процедури банкрутства);
– відсутність у контрагента достатнього рухомого або нерухомого майна, за рахунок якого контрагент міг би розрахуватися за арбітражним рішенням;
– спроби контрагента передати третім особам активи, за рахунок яких контрагент міг би розрахуватися за арбітражним рішенням; а також інші обставини, що свідчать про те, що контрагент уникає арбітражного розгляду і не збирається надалі виконувати арбітражне рішення, винесене проти нього.
***
На переконання Олексія Ізотова, забезпечувальні заходи на підтримку арбітражу GAFTA є ефективним механізмом, що забезпечує постраждалій стороні можливість стягнути необхідні суми з недобросовісного контрагента, запобігши спробам уникнути такого стягнення. Даний механізм також може послужити додатковою перевагою в переговорах, спонукаючи контрагента до мирного врегулювання спору.
AgroTimes
