Агрономія

СВК «Ружинський» оптимізує систему живлення завдяки сівозміні

розташування насінницьких посівів

СВК «Ружинський» на Житомирщині обробляє 3 тис. га і має досить широку сівозміну, завдяки якій оптимізує систему живлення. Тут сіють озимі пшеницю і ячмінь (600-700 га), кукурудзу (500-700 га), соняшник (300 га), ріпак (200 га), також горох, гречку, жито, трохи сої.

Про це розповів головний агроном господарства Олександр Покропивний в інтерв’ю в журналі The Ukrainian Farmer.   

Наприклад, цього року по гороху посіяли озиму пшеницю. Навесні вологи не було, тому внесли всього 100 кг азотних добрив, а потім по листку – амінокислоти, і отримали 6,4 т/га.

«Тобто собівартість цієї пшениці, порівнюючи з тими, хто вніс по 4 ц/га добрив, невисока. Така сама ситуація, коли сіємо пшеницю по гречці. Але із самим горохом ми працюємо ретельно – і удобрюємо, і підживлюємо, бо чим краща коренева система гороху, тим кращим буде ґрунт після нього. І це при тому, що горох – одна з культур, яка найбільше після себе лишає азоту, причому такого, який наступна в сівозміні культура одразу використає, бо він уже мінералізований», – зазначив Олександр Покропивний.

Якщо горох збирають 1 липня, то мають фактично ще три місяці перед сівбою озимини для накопичення вологи й азоту, який продукують перегнилі рештки. Коли сіють пшеницю по соняшнику, то добрива вносять максимально, але ж це економічно виправдано, бо соняшник дає прибуток, який окупить затрати на окультурення поля після нього.

«Але цього року пшеницю по соняшнику ми не сіяли – попередниками були озимий ріпак, кукурудза на силос, гречка і горох», – додав фахівець.

Нагадаємо, СВК «Ружинський» у захисті культур також більше покладається на сівозміну, ніж на ЗЗР.