Щоб товарний виноградник був успішним, вибір сортів для нього має бути науково обґрунтованим, а самі сорти — мати позитивні ознаки, які мало залежать від умов року.
У світі виноградарство належить до найприбутковіших галузей сільського господарства. Великий вибір сортів та різноманіття продукції, що виробляється з винограду, висока адаптивність та технологічність культури, беззаперечна користь для споживачів — саме тому виноград культивується вже тисячі років.
Однак складна соціально-економічна ситуація в Україні призвела до зниження темпів розвитку виноградарства. Останніми десятиріччями обсяги виробництва виноградарської продукції значно зменшилися. Це пояснюється і тим, що ринок заповнено імпортною продукцією, і зменшенням площі насаджень у профільних господарствах, і закладанням виноградників у фермерських господарствах неперевіреним садивним матеріалом. У останньому мається на увазі завезений з-за кордону матеріал, що не пройшов перевірку на зараження, зокрема й латентне, на віруси та бактерії. Уже через 5–7 років після створення закладені таким матеріалом виноградники мають 50, а то й 75% зрідження і не здатні окупити навіть витрати на закладання. А садивний матеріал винограду до нас імпортують через те, що не працюють вітчизняні розсадники, яких ще 2000 року в Україні було 13 і вони виготовляли мільйони саджанців.
Однією з важливих проблем є й сортовий склад регіональних сортиментів. В Україні є нові сорти, перспективні та конкурентоздатні, власної селекції та інтродуковані, які було досліджено в нових умовах вирощування протягом 5–10 років. Однак маточних насаджень цих сортів із потужністю, яка була б достатня для швидкого закладання виноградників у промислових масштабах, немає. Тобто у наших розсадниках щеплюються не найкращі сорти, а ті, що є в наявності.
Закладання промислових виноградників в Україні сьогодні майже не ведеться. Насадження створюють переважно дрібні та середні господарства, керуючись лише засадами підприємництва. Обираючи сорти для майбутніх насаджень, вони не дотримуються науково обґрунтованих правил. Не враховують ні місце, ні адаптивні властивості сорту, ні властивості підщепи, на якій вирощуватиметься сорт. Як наслідок, сорт не розкриває й половини закладеного у ньому генетично потенціалу. Здебільшого у нас створюють дрібні насадження, у них надають перевагу сортам аматорської селекції, обов’язково великоягідним і з великими гронами, які під час вегетації потребують дуже багато уваги, аж до видалення вусиків чи прорідження зав’язі. Або — імпортним сортам, що були створені під певну технологію вирощування та повністю розкривають свій потенціал лише за умови використання конкретної шпалери, хімічної стимуляції, системи захисту від шкідників і хвороб тощо.
До речі, про аматорську селекцію винограду в Україні. Так склалося, що науковці-селекціонери та селекціонери-аматори перебувають у певному протистоянні. Безперечно, аматорська селекція має право на існування. Однак новий сорт повинен мати комплекс стійких позитивних ознак, а не лише товарну привабливість плодів. Саме тому створення нового сорту відбувається десятиліттями. З десятків і сотень тисяч сіянців перспективними будуть тисячі, а до селекційного розсадника будуть перенесені сотні. З цих сотень у конкурсне випробування виділять десять, і лише одиниці отримають рекомендацію на включення в Реєстр сортів рослин України. І саме у такий, клопіткий та тривалий спосіб виділені сорти будуть адаптивними, продуктивними, матимуть ексклюзивний смак, велике гроно і велику ягоду та не потребуватимуть значного пестицидного навантаження. Ці, ретельно відібрані сорти, узимку не вимерзнуть за –26 °C, без втрат обсягу і якості урожаю вони переживуть епіфітотію основних грибних хвороб. І основне, рівень прояву ознак і властивостей у них буде стабільним, бо перед тим, як відібрати, сорт досліджували упродовж багатьох, різних за умовами, вегетаційних періодів.
На сьогодні в ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» розробляють кілька селекційних завдань. Перше — створення вітчизняних адаптивних та продуктивних кишмишних сортів. У гібридному розсаднику проходять дослідження та попереднє виділення декілька гібридних комбінацій за участі безнасінних батьківських компонентів. Однак низька результативність таких схрещувань зумовлена необхідністю подолання закладеного природою у всіх живих організмах інстинкту залишити потомство, яке у випадку з кишмишними (безнасінними) сортами для селекціонерів є небажаним.
Друге — створення столових сортів високої товарності — із привабливими плодами, високим рівнем прояву показників технологічності та продуктивності. Так, сьогодні у Реєстр сортів рослин України передаються два столові сорти — Персей та Заграва.
Персей не вирізняється дуже великим гроном чи ягодою, однак це повністю компенсує привабливий насичений темно-червоний колір та ексклюзивний, із нотками білої шовковиці, смак ягід. У сорту Заграва в забарвленні ягоди проявився градієнт кольору, який дуже полюбляє споживач — ніжно-рожевий. Окрім того, дуже пізній термін достигання цього сорту дає змогу подовжити період споживання свіжого винограду, не витрачаючи кошти на зберігання.
Третє — створення сортів винограду технічного спрямування з ексклюзивними смако-ароматичними характеристиками, високою продуктивністю та адаптивністю.
На дегустаціях вина, які проводять в Інституті, українські, у науковий спосіб створені сорти винограду нині представлені лінійкою із 17 вин: від сухих до десертних. Цю продукцію створено, зокрема, й на основі таких унікальних сортів, як Загрей, у родоводі якого є чистий європейський сорт Аліготе, від якого Загрей перейняв високу якість вина, та місцевий сорт Овідіопольський, від якого Загрей успадкував адаптивність до несприятливих чинників довкілля. Вино, виготовлене з урожаю сорту Загрей, має яскраві смако-ароматичні квіткові ноти, які відтінені нотами меду, дюшесу та барбарису. Ще одна новинка — ексклюзивне вино з сорту Ярило, який був названий так за яскраві сонячні грона. Яскрава цитрусова нотка у ньому доповнюється літніми нотами персика та тонами екзотичних фруктів — манго та лічі. Нова форма технічного напряму Ідилія мускатна, що вирізняється значним цукронакопиченням (до 24 мг/100 см3), і навіть у свіжій ягоді має нотки меду та насиченого мускатного аромату, рекомендована для виробництва десертних вин. З метою розширити сортимент вин, у Інституті з нових технічних форм власної селекції Одеський жемчуг та Чарівний були виготовлені рожеві вина, що відповідають європейським тенденціям. З форми Чарівний вдалося отримати вино з нотами фіалки, червоних ягід та чорносливу. Вино з форми Одеський жемчуг мало насичені ноти барбарису, яку доповнювали ноти лаванди, малини та чайної троянди.
Нове покоління технічних сіянців та форм, створених у нашій установі, має складну генетичну формулу, що проявляється й у смакових властивостях, — свіжим ягодам властиві нотки персика, чорниці, полуниці, карамелі тощо.
Слід наголосити, що ексклюзивність смакових властивостей у поєднанні з високими адаптивними та технологічними показниками підтверджує перспективність генотипів винограду нового покоління.
Повертаючись до сортів столового напряму, слід зазначити, що результатом жорсткого відбору за показниками адаптивності та продуктивності стали створені в установі форми та сорти з великою, ошатною ягодою — високотоварні, зі стабільною урожайністю та високими адаптивними властивостями. Однією з основних вимог до сортів та форм нового покоління є стійкість проти грибних хвороб. Рівень стійкості має бути не нижчим за відносний (рослина уражується, але це не впливає ні на її життєдіяльність, ні на обсяг чи якість урожаю). Таїровські сорти нового покоління мають групову стійкість проти грибних хвороб на рівні 7–8 балів за 9-бальною шкалою. Завдяки цьому їхнім товарним насадженням вистачає 5–6 профілактичних обприскувань. Як наслідок, пестицидне навантаження винограднику зменшується, а продукція та довкілля екологічно чистіші.
Вегетаційний період 2020 року розпочався з екстремальних для винограду умов — запас вологи у поверхневих шарах ґрунту був практично відсутній. Дефіцит опадів, який продовжується з минулого літа, суха осінь, безсніжна зима та відсутність опадів цього року рано навесні стали причиною висихання бруньок у вічках деяких сортів. Більшість із форм та сортів мають добру відновлювальну здатність, однак загибель центральних бруньок позначиться на кількості урожаю. Можливо деякі сорти демонструватимуть більші розміри ягід та вищу товарність. Та це лише за умови достатнього забезпечення вологою у такі важливі для винограду фази розвитку, як цвітіння та період достигання ягід. Адже попри свою посухостійкість, виноград дуже чутливо реагує на нестачу вологи у ці періоди, аж до осипання квіток та зав’язі або засихання суцвіть. Окрім того, саме у червні відбувається закладання бруньок у вічках однорічної лози, і, звісно, будь-які екстремальні погодні умови негативно впливають на цей важливий процес.
Саме різноманіття сортів за термінами достигання, адаптивними властивостями та товарними характеристиками, стабільність яких перевірена роками та десятиліттями, дає можливість створити у господарстві так званий страховий фонд — кілька сортів зі стабільними господарськими показниками, які плодоносять незалежно від погодних умов року. Для технічних сортів таким показником є стабільна урожайність, супроводжувана високою якістю сусла, а згодом, і вина.
З-поміж технічних для створення страхового фонду придатні сорти Загрей (унікальне поєднання стійкості та якості вина), Ароматний (стійкий, високоврожайний та добре накопичує цукри), Ярило (урожайний, стійкий до основних грибних хвороб, зокрема й до гнилі ягід завдяки нещільному грону). З-поміж столових сортів інституту Таїрова стабільні господарські показники властиві сорту Оригінал (висока стабільність урожайності та товарності продукції), Кишмиш таїровський (смак ягід надзвичайно гармонійний та не залежить від умов року), Загадка (високі смакові властивості ягід і товарність грон незалежно від умов року).
Потенціал виноградарських регіонів України дає змогу вирощувати конкурентоздатний виноград та виготовляти високоякісне місцеве вино. Сорти винограду української наукової селекції мають значний адаптаційний та технологічний потенціал, успадкований у результаті складних схрещувань генетично та географічно віддалених сортів. Завдяки цьому вони здатні стати основою сировинної бази виноробства України й поповнити регіональні сортименти високоякісними місцевими столовими сортами.
Ірина Ковальова, канд. с.-г. наук,
Людмила Герус, канд. с.-г. наук
ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова»
журнал “Садівництво по-українськи”, червень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
