Зменшення втрат ріпаку потребує застування низки технологічних рішень.
Джерела втрат
Завжди важко заходити на поле після збирання ріпаку — земля встелена насінням. Реальні цифри становлять 200–600 кг/га. Так і хочеться взяти потужний пилосос і зібрати його. Однак все, що на сьогодні реально зробити, це зменшити кількість втрат.
Існує кілька причин значущих втрат ріпаку під час збирання. По-перше, це нерівномірне достигання. Стручки верхніх ярусів починають розкриватись і втрачати насіння, тоді як нижні ще не готові до збирання. Також сильно провокують осипання дощі. Стручки, що то намокають, то висихають, починають швидко розкриватися. За таких умов застосовують хімічну десикацію, початок якої має збігатися з почорнінням перших насінин, до того ж насіння в середньому ярусі основного стебла червоно-коричневе або темно-коричневе, стручки мають жовтуватий колір. Збирання починається через 7–10 днів після обробки.
Застосування десикації дозволяє виконувати збирання в оптимальні строки, до того ж збиральний період можна суттєво збільшити. Це значно згладжує пікові навантаження, зменшує потрібну кількість техніки й персоналу. Також десиканти знижують вологість насіння й, відповідно, зменшують витрати на його сушіння.
Збирання ріпаку роздільним способом застосовують за нестійких погодних умов, неможливості висушити зібране зерно та значної забур’яненості: спочатку ріпак скошують у покоси, де він достигає, і тільки потім молотять. Перевагами такого способу є зменшення висипання насіння через вітер, опади й нерівномірне достигання. Однак збільшується механічний вплив на рослини, і якщо запустити косарку невчасно, можна, навпаки, збільшити кількість втрат.
Наступною причиною втрат є відсутність або неправильне використання техніки — жаток, систем обмолоту й сепарації комбайнів. Установлено, що за певних умов рівень втрат урожаю за жаткою (вільним зерном і зерном у зрізаних й не зрізаних стеблах) у 10–20 разів може перевищувати дозволені вихідними вимогами показники — 0,5–1,5%, особливо за умов скошування полеглих посівів. Застосування ріпакових столів або жаток зі змінною шириною разом із вертикальними боковими ножами частково зменшують втрати. Подальший розвиток технологій призвів до створення системи пневмопідтримки, яка допомагає «здувати» насіння ріпаку, що падає, на жатку. Така система збільшує вартість ріпакового обладнання комбайна, проте окупається дуже швидко.
Через те, що насіння ріпаку дрібне й легке, воно легко пересувається разом із рослинними рештками й повітряним потоком. Тому не слід зневажати налаштуваннями комбайна — саме через помилки з налаштуванням втрачається чимала частка насіння.
Вимірюємо втрати
Щоб зрозуміти ситуацію з втратами, їх спочатку потрібно порахувати. Через малий розмір і темне забарвлення насінин ріпаку вимірювання втрат є досить складним процесом. Насіння, що падає на землю, погано видно, його важко збирати й рахувати. Тому мало хто хоче виконувати цю марудну роботу — все одно втрати будуть, а які саме — краще й не знати. З іншого боку, підрахунок втрат може підштовхнути до певних дій щодо їх зменшення. Наприклад, якщо загальна кількість втраченого ріпаку коштує 100 дол./га, то, зменшуючи втрати всього вдвічі, фермер отримає 50 дол. додаткового прибутку. Тому власники підприємств повинні мотивувати агрономів до підрахунку втрат, пошуку причин і їх усунення.
Для визначення розмірів і джерел втрат слід виконати кілька вимірювань. Насамперед варто оцінити наявність природних втрат, тобто отриманих ще до контакту рослин із комбайном. Для цього потрібно обережно зайти в поле і на невеликих ділянках спробувати порахувати кількість зернин на землі. Звісно, що в масиві переплетених гілок це зробити досить важко, але слід пам’ятати, що цей підрахунок забезпечить розуміння джерела втрат. Можливо, що комбайн або жатка не створюють проблем, і втрати пов’язані в основному з погодними умовами (сильний дощ, град, вітер) і станом самих рослин.
Наступний крок — підрахунок втрат окремо за жаткою та комбайном. Для цього під час збирання потрібно різко зупинити комбайн, виділити кілька ділянок між жаткою та задніми колесами й порахувати кількість розсипаного насіння. Те саме слід зробити на кількох ділянках позаду комбайна — завдання непросте, бо шукати ріпак під шаром решток вкрай складно. Щоб спростити цю роботу, закордоні виробники пропонують спеціальний лоток на електромагнітних кріпленнях, який можна встановлювати на будь-який комбайн. За сигналом із пульта дистанційного керування магніти вимикаються, лоток падає на стерню й заповнюється половою, рослинними рештками і насінням, яке не було відділено від рослинної маси. Таким чином, зробити підрахунок втрат за самим комбайном можна значно швидше, не перебираючи купу решток, полови й ґрунту. Всі три підрахунки дають змогу побачити, скільки втрат було на полі, скільки «зробила» жатка, і скільки — система обмолоту й сепарації.
Вимірювання втрат треба робити щодня. Навіть протягом дня умови збирання можуть кілька разів змінюватись і потребувати коригування налаштувань комбайна. Багато хто скаже, що це неможливо, однак якщо мотивувати оператора, він буде це робити. Зрозуміло, що всі наймані працівники намагаються зробити максимум гектарів, і на якість виконуваних робіт зважають тільки за потреби, коли змушує керівництво. Тому потрібно вжити таких організаційних заходів, щоб продуктивність не страждала, і одночасно зменшувалися втрати.
Налаштування комбайна
Якщо природні втрати регулювати складно, а подекуди й неможливо, з технікою ситуація значно простіша. Наприклад, втрати зерна за жаткою контролюються швидкістю руху комбайна, швидкістю обертання мотовила, висотою зрізання та кутом нахилу жатки. Але зазвичай відчутних змін досягти не вдається — хіба що початкові налаштування надто відрізнялися від рекомендованих для збирання ріпаку.
Основними джерелами втрат у комбайні є системи обмолоту й сепарації. Саме тут можна досягти значних результатів. Для цього кожен параметр слід через раз змінювати, і після кожного коригування підраховувати фактичні втрати. До налаштувань комбайна, які впливають на кількість втрат під час збирання, належать: швидкість обертання ротора, проріз між ротором і підбарабанням, швидкість обертання повітряного вентилятора, отвори верхнього й нижнього сит.
Комбайни будь-яких виробників здатні працювати з мінімальними втратами. Все залежить від обраних параметрів роботи кожної системи. Але треба подивитись і на інший бік медалі — якщо за мінімальних втрат різко впаде продуктивність, потрібно порахувати, що вигідніше. Наприклад, за океаном для цього застосовують вартість години роботи найманого комбайна. Тож якщо зменшення продуктивності призведе до відчутного зростання витрат на послуги комбайнування, можливо не варто прагнути максимального зменшення втрат. Секрет успіху полягає в пошуку оптимальної точки, у якій поєднається висока продуктивність і низькі (хоч і не мінімальні) втрати. Змінюйте швидкість обертання ротора, проріз між ротором і підбарабанням, швидкість обертання вентилятора й отвори верхнього та нижнього решета. Це дасть змогу знайти оптимум.
Зовнішні умови
Сухий ріпак молотиться чудово, але так само чудово він осипається за найменшого руху рослини. Тому не слід чекати пересихання ріпаку, бо це призведе до значних втрат. Крім того, обмолот надто сухого ріпаку призводить до появи на решетах великої кількості дрібних решток — рослинна маса в роторі «перемелюється», і певна частина її разом із зерном потрапляє до системи сепарації. В результаті решета перевантажуються, зерно не встигає проходити крізь отвори й разом зі сміттям залишає комбайн.
Надто висока вологість зернин ріпаку теж не гарантує від втрат: у цьому разі значна частка врожаю не вимолочується й залишає комбайн разом із рослинними рештками. Зерна ріпаку прилипають до соломи або до стручків, що унеможливлює їх відділення в роторі або барабані.
Заокеанський досвід
Американський фермер Джон Скотні вимірював втрати за своїм комбайном Case 8120 за допомогою піддона Bushel Plus. Середня врожайність ріпаку становила близько 25 ц/га, до того ж первинні вимірювання показали втрати близько 180 кг/га. Зміна налаштувань комбайна дозволила знизити втрати до 80 кг/га. Відповідно, з площі у 1200 га фермер додатково отримав 120 ь ріпаку.
Інший фермер Даррен Іверс скоротив втрати на 214 кг/га тільки регулюванням обертів вентилятора. На його комбайні John Deere S680 вентилятор спочатку працював на швидкості 800 об/хв, втрати становили 286 кг/га. Коли швидкість вентилятора зменшили до 620 об/хв, втрати зменшилися до 91 кг/га, але в бункер почало потрапляти забагато сміття. Було зрозуміло, що повітряний потік потрібно збільшити, тому встановили швидкість вентилятора 750 об/хв. Підрахунок показав, що за таких мов втрачається всього 72 кг/га. Тож на 500 га фермер отримав на 100 т більше. Отже, витрачений час і зусилля не були марними.
Володимир Огійчук
журнал The Ukrainian Farmer, липень 2020 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет–сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
