Важливим завданням сьогодення є розробка та впровадження сівозмін із невеликим набором культур, які на ринку мають широкий попит, відповідають оптимальній структурі посівних площ і не шкодять родючості ґрунту. Приведення виробництва рослинницької продукції у відповідність до сучасних запитів ринку та високий ступінь залежності виробників від результатів комерційної діяльності стали причиною звуження асортименту й надання переваги високорентабельним культурам. Актуальним є питання застосування таких високорентабельних сівозмін і культур, щоб потенціал наших чорноземів постійно підтримувався і повною мірою реалізувався.
Розроблені та вдосконалені елементи технології вирощування високоенергетичних культур насамперед пов’язані зі зниженням забур’яненості та забезпеченням оптимальних умов для їх росту й розвитку. В агропромисловому виробництві врожайність кукурудзи ще є доволі низькою. Основна причина полягає в тому, що її посіви досить засмічені й мають високу потенційну забур’яненість.
Неможливо застосовувати комплекс відповідних агротехнічних заходів боротьби з бур’янами безпосередньо на полі, де буде розміщена ця культура, так і в полях її попередників без чіткого визначення місця її в сівозміні. За науково обґрунтованого чергування культур із різними показниками властивостей, глибиною залягання основної маси кореневої системи, засвоєнням елементів живлення досягається найповніше і найрівномірніше використання поживних речовин і запасів вологи.
В разі недостатнього зволоження особлива увага приділяється такому дієвому агротехнічному заходу, як основний обробіток ґрунту, що має забезпечити сприятливі умови для накопичення запасів продуктивної вологи за осінньо-зимовий період і забезпечити ефективне загортання добрив.
Плануючи дослідження, ми дійшли висновку, що найефективніше ця проблема може бути розв’язана за розміщення кукурудзи в сівозмінах короткої ротації разом із соєю. Це дає можливість застосувати комплекс інтегрованих заходів із захисту посівів, використати ефективно основний обробіток й оптимальні дози мінеральних добрив. Дослідженнями передбачалося розробити й удосконалити основні елементи під адаптивну технологію вирощування кукурудзи в сівозмінах коротких ротацій для впровадження в аграрне виробництво.
Науково-дослідна робота щодо вивчення цього питання проводилася на Ерастівській дослідній станції ДУ Інституту зернових культур НААН. Дослід було закладено з двома способами основного обробітку ґрунту: оранка плугом ПЛН-5-35 на глибину 25-27 см і чизельний обробіток за типом «параплау» плугом-розпушувачем зі стояками ПРН 31000 на аналогічну глибину. Під час використання в попередні роки чизельних знарядь ПРН 31000 було встановлено, що ці знаряддя добре розпушують ґрунт майже на рівні оранки й забезпечують суттєве заощадження пального (до 7 л/га) та високу продуктивність агрегата.
Насиченість кукурудзою в короткоротацій- них сівозмінах становить: у двопільній — 50%, трипільній — 33%, чотирипільній — 25 та 50%, а соєю відповідно 50%, 33, 25 та 50%. У три- і чотирипільній сівозмінах із метою зменшен- ня гербіцидного навантаження передбачено переривання чергування кукурудзи із соєю одним полем ячменю.
У сучасних умовах за високої вартості мінеральних добрив використовувати їх потрібно раціонально, залежно від наявності поживних елементів у ґрунті й попередників. Вивчення системи удобрення в досліді проводили за схемою: контроль — без внесення добрив; вико-ристання підвищених доз добрив на запланова-ний урожай відповідно до діагностики ґрунту; рекомендовані дози добрив для кукурудзи —N60Р45К30; ячменю — N40Р40К30; сої — N40Р60. Добри-ва вносили восени під основний обробіток.
Перед проведенням основного обробітку їхзагортали в ґрунт важкими дисковими боронами. Кукурудзу та сою висівали наприкінці тре-тьої декади квітня. Глибина загортання насіннякукурудзи дорівнювала 6–8 см, а сої — 5–6 см. У дослідах висівали гібрид кукурудзи Солонянський 298 СВ з густотою 45 тис./га і сорт сої Аннушка — 500 тис./га схожого насіння. Для знищення бур’янів застосовували комплекс заходів насамперед агротехнічних (сівозміна, система основного обробітку ґрунту, допосівні й післясходові заходи боротьби з бур’янами), а з хімічних — ґрунтовий і страхові гербіциди, рекомендовані для цієї культури.
Основним критерієм ефективності розроблених й удосконалених агротехнічних заходів вирощування культур є одержаний урожай зерна кукурудзи. Умови росту й розвитку певним чином вплинули на формування врожаю й індивідуальну морфологічну структуру. В кукурудзо-соєвих сівозмінах короткої ротації зернова продуктивність кукурудзи суттєво залежала від системи удобрення, попередника й меншою мірою від способу основного обробітку ґрунту. Отримані результати досліджень щодо впливу та рівня насичення цієї культури в сівозміні показують, що рівень продуктивності її суттєво залежав від її співвідношення в структурі посівів певної сівозміни.
Застосування мінеральних добрив у двопільній сівозміні відповідно до рекомендацій під кукурудзу після оранки забезпечило зростання врожаю на 7,0%, а на запланований урожай за діагностикою ґрунту на — 12,2%, порівнюючи з контролем. На ділянках, де проводили чизельний обробіток і вносили рекомендовані дози добрив, у цій сівозміні зернова продуктивність кукурудзи зросла на 5,6%, а за підвищених доз добрив на запланований урожай відповідно до діагностики ґрунту — на 9,2%.
У трипільній сівозміні кукурудза в структурі становить 33,3%. Під кукурудзу соя як попередник забезпечувала кращу зернову продуктивність проти ячменю. Суттєве зниження зернової продуктивності кукурудзи спостерігалося незалежно від способу осно- вного обробітку ґрунту. Так, у трипільній сівозміні, де попередником був ячмінь, у разі чергування культур соя — ячмінь — кукурудза по оранці на ділянках без внесення добрив після сої врожайність становила 4,62 т/га, після ячменю — 4,35 т/га, а за чизельного розпушен- ня відповідно 4,51 та 4,30 т/га, що знизило зернову продуктивність на 5,8 та 4,7%. Якщо зернобобова культура була попередником кукурудзі (за чергування соя — кукурудза — ячмінь), це було вдалішим і доцільнішим розміщенням для формування врожаю цієї високоврожайної злакової культури.
За рекомендованого мінерального живлення й оранки врожайність кукурудзи, де попередником була соя, зросла всього на 3,7%, у разі внесення цих добрив за діагностикою ґрунту — на 7,1%, а за чизельного обробітку відповідно — на 5,5 та 10,2%. Внесенні добрива частково компенсували негативний вплив ячменю на формування врожайності кукурудзи, але він був ще доволі помітним.
У чотирипільній сівозміні, де в структурі кукурудза становить 50%, а соя — 25% (за чергування соя — кукурудза — кукурудза — ячмінь) у першому полі без внесення добрив по оранці кукурудза сформувала врожай 4,49 т/га, а по чизельному розпушенні — 4,51 т/га, що перевищував двопільну та трипільну сівозміни, де попередником був ячмінь. Унесення рекомендованих добрив по оранці в цій чотирипільній сівозміні забезпечило зростання врожайності на 6,2%, а за безполицевого чизельного обробітку — всього на 4,8%. Внесення добрив за діагностикою ґрунту на запланований урожай по традиційному відвальному обробітку та чизельному розпушенні підвищило зернову продуктивність кукурудзи відповідно на 9,8 та 9, 9%.
У разі насичення короткоротаційної сівозміни кукурудзою до 50% в другому полі відмічалося значне зниження врожаю. Повторне розміщення кукурудзи на ділянках без вне- сення добрив призвело до зниження її продуктивності за чизельного обробітку на 10,1% й оранки — на 10,3%, за рекомендованих доз добрив відповідно на 5,5 та 7,3% і після діагностики ґрунту на запланований урожай на — 6,2 та 6,5%.
У другому полі рослини кукурудзи сформували найнижчі показники врожайності в сівозмінах короткої ротації, навіть менші, ніж після ячменю в трипільній сівозміні. На нашу думку, це пов’язано з використанням продуктивної вологи, що є обмежувальним чинником в умовах недостатнього зволожен- ня, та поживних речовин попереднім полем кукурудзи, що зумовило загальне зниження продуктивності культури (таблиця).
Характеризуючи зернову продуктивність кукурудзи в чотирипільній сівозміні з насиченням сої до 50% у структурі посівної площі, слід завважити, що врожайність кукурудзи була найвищою як по оранці, так і за чизельного обробітку й перевищувала показники трипільної сівозміни, де соя була попередником. У цій сівозміні на ділянках із внесенням рекомендованих норм добрив урожайність кукурудзи по оранці зросла на 6,9%, а застосування добрив відповідно до ґрунтової діагностики на запланований урожай зумовило підвищення зернової продуктивності на 9,1%, порівнюючи з контролем. На ділянках із безполицевим чизельним обробітком після застосування рекомендованих доз добрив урожайність кукурудзи зросла на 5,0%, а за внесення добрив відповідно до ґрунтової діагностики на запланований урожай — на 10,3%.
Позитивна дія застосованих мінеральних добрив зумовила зростання валового збору зерна й скоротила рівень зниження зернової продуктивності кукурудзи після такого попередника, як ячмінь. Найвищі показники врожаю зерна кукурудзи було одержано в сівозмінах із внесенням добрив за діагностикою ґрунту. Дещо менший урожай зерна сформували рослини кукурудзи після внесення рекомендованих доз добрив.
За отриманими узагальненими восьмирічними даними в дослідах було встановлено, що збільшення норми внесення добрив відпо- відно до діагностики ґрунту на запланований урожай забезпечувало зростання продуктивності кукурудзи в сівозмінах короткої ротації, проте з економічного погляду це не було ефективним через невеликий рівень зростання врожаю та високі витрати на внесені мінеральні добрива. Враховуючи високу вартість мінеральних добрив, використовувати їх потрібно раціонально, залежно від наявності поживних елементів у ґрунті та попередників.
Найкращий урожай за різних погодних умов північної зони Степу формували посіви кукурудзи в сівозмінах короткої ротації з використанням сої як попередника з внесенням добрив за діагностикою ґрунту. Однак перспективним напрямом є внесення рекомендованих дозмінеральних добрив на тлі чизельного глибокого обробітку з ефективною системою захисту від бур’янів. Такі агротехнічні заходи є найраціональнішими щодо збереження родючості ґрунту та виробництва зерна кукурудзи.
СЕРГІЙ АРТЕМЕНКО, канд. с.-г. наук ДУ Інститут зернових культур НААН України
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі «The Ukrainian Farmer» та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
