Із валових запасів вологи у ґрунті винограду доступно 30-40%

Сума витрат води під час вегетації винограду складається з її транспірації через листя, випаровування з поверхні ґрунту та інфільтрації за межі кореневмісного горизонту.

Споживання виноградом вологи обумовлене її доступними запасами у ґрунті, ґрунтово-кліматичними умовами регіону, біологічними особливостями сортів, умовами їхнього культивування, віком і станом насаджень, тим, наскільки досконалими є прийоми догляду за рослинами та ґрунтом.

Незалежно від умов ведення культури, найменше вологи витрачається у фазу сокоруху, цвітіння та у кінці вегетації.

Максимальна витрата вологи настає під час росту ягід. Утім, у кущів дефіцит вологоспоживання часто настає ще до початку активного розвитку винограду (до настання фази ріст пагонів). Це зумовлено низькими запасами вологи активного шару ґрунту після осінньо-зимового періоду, особливостями формування температурного режиму території й технологічними прийомами обробітку ґрунту.

Валові запаси вологи ґрунту на момент відновлення вегетації та потенційне споживання вологи рослинами під час окремих фаз росту й розвитку дозволяють теоретично прогнозувати обсяги можливого дефіциту вологи, поливні норми та терміни чергових поливів. При цьому слід враховувати, що із валових запасів вологи у ґрунті рослинам доступна лише їх частина, близько 30-40%.

З фактичного обсягу доступної вологи ґрунту формуються всі статті її витрат: на фізичне випаровування з поверхні ґрунту, транспірацію синузією бур’янів та винограду.

Згідно з багаторічним моніторингом динаміки вологості ґрунту, за час від переходу температури через +5 °С і до початку фази ріст пагонів винограду сукупні втрати вологи активного шару становлять у середньому 570-710 куб. м/га, й частка вологоспоживання кущів винограду не перевищує 26-29%. Протягом цього короткого періоду витрати частково компенсуються опадами, однак, це не усуває ймовірності формування та дальшого загострення дефіциту вологи у ґрунті.

AgroTimes