Догляд маточника вегетативних підщеп має бути ретельним і без запізнень — тоді рослини віддячать значною кількістю потужних і якісних відсадків.
|
Для закладання маточників клонових підщеп використовують лише високоякісні вихідні рослини. Щоб їх придбати, слід звернутися у науково-дослідні центри — там підтримують сортову чистоту та дбають, аби матеріал був здоровим й не містив вірусів або інших інфекцій.
Підщепи у маточнику можна розмножувати у два способи — методом горизонтальних і вертикальних відсадків.
Спосіб горизонтальних відсадків (рис. 1) забезпечує вищий вихід підщепного матеріалу, особливо у другому році, затрати на закладання такого маточника менші (на одиницю площі потрібно менше рослин). Якість отриманого у ньому підщепного матеріалу буде вищою, передусім завдяки малій кількості занадто грубих і розгалужених підщеп. Утім, такий маточник вимагатиме додаткових експлуатаційних витрат та ручної праці — маточні рослини доведеться вручну відгинати й витрачати кошти на матеріал для їх пришпилювання.
Для закладання маточника, де підщепа розмножуватиметься вертикальними відсадками, знадобиться більше вихідних рослин. Недоліком цього способу розмноження є «плач» у місці зрізання підщеп, особливо на другий рік після садіння. Ще одна пересторога — з утримуваного у такий спосіб маточника отримується більше бракованих рослин — із занадто великим діаметром кореневої шийки та небажаними бічними галуженнями (рис. 2).
Підготовка ділянки
Маточник вегетативно розмножуваних підщеп закладають на рівнинній місцевості із родючими, легкими за механічним складом й вільними від багаторічних бур’янів ґрунтами, за потреби на ділянці виконують дренаж чи монтують зрошення. Слід уникати понижених місць і занадто легких ґрунтів.
Оскільки маточник закладають на тривалий період, на 8−10 або й більше років, особливо уважно дбають про забезпечення ґрунту поживними елементами. Органічні добрива вносять максимально рекомендованими для зони нормами, у внесенні мінеральних добрив керуються результатами хімічних аналізів ґрунту.
У розсадниках практикується закладання маточника й без органічних добрив — після вирощування бобових або зеленого добрива (сидератів). Це не лише забезпечує достатній рівень родючості ґрунту, а й зменшує ймовірність появи багаторічних бур’янів. Після внесення добрив ділянку під маточник орють на глибину щонайменше 30 см, далі ґрунт вирівнюють дискуванням і вносять фуміганти. Садіння Як вже згадувалося, для закладання маточника використовують оздоровлений вихідний матеріал найвищого ґатунку. Якщо ідеться про підщепу яблуні М9 — слід обрати відповідний клон, їх асортимент нині доволі широкий. Найліпше, щоб вихідні рослини мали біля кореневої шийки діаметр понад 10 мм.
Перед садінням на відсадках видаляють бічні галуження й сортують на фракції із кроком діаметра 2−3 мм. Садять уручну. Для цього за допомогою механізованих знарядь уздовж майбутніх рядів нарізають борозни завглибшки 10 см, ширина міжряддя — 104−150 см. У маточнику, веденому способом вертикальних відсадків, підщепні рослини садять по центру борозни на глибину 15−20 см через кожні 20−30 см у ряді. Надземну частину посаджених рослин видаляють майже повністю, залишаючи 2−3 бруньки над поверхнею ґрунту (рис. 3).
У маточнику, із якого отримуватимуться горизонтальні відсадки, рослини у ряді розміщають через 30−35 см й під кутом 45 ° до горизонту (рис. 1, а).
Догляд маточника
Загалом агротехнічний догляд маточника клонових підщеп передбачає ретельне розкриття головок маточних кущів навесні (знімання мульч-матеріалу), згодом кущі слід вчасно і якісно підгорнути вологомістким і повітропроникним субстратом — компостованою подрібненою корою чи тирсою. Підгортання виконують у кілька прийомів, мірою відростання пагонів, формуючи валок, застосовують як ручну працю, так і механізацію.
Перший рік
У маточнику, веденому за способом вертикальних відсадків, у перший рік жодних операцій над маточними рослинами не виконують. Увагу зосереджують на знищенні бур’янів, захисті від хвороб і шкідників.
У маточнику, призначеному на отримання горизонтальних відсадків, через місяць після садіння — на початку літа маточні рослини укладають на дно борозни, заплітаючи одна за одну. Передостанню рослину в ряду прив’язують до останньої, котру обрізують, залишаючи 3−4 бруньки. Горизонтальне укладання рослин спричинює відростання нових вертикальних пагонів. Пригинання рослин можна виконувати й у пізніші терміни, але також улітку. Для цього у ряду попередньо роблять рівчак завглибшки 5 см, до якого укладають рослини, пришпилюючи їх гачками (рис. 1, в).
Другий рік
У маточнику, веденому способом вертикальних відсадків, ранньої весни у рядах підщеп роблять борозну глибиною 5 см і зрізують надземну частину маточних рослин на рівні поверхні ґрунту, залишаючи пеньок довжиною 5 см (рис. 2, в). Це збільшує кількість відростаючих пагонів і запобігає піднесенню головки маточного куща над поверхнею ґрунту. Окрім іншого, така операція зменшує затрати на наступне підгортання. Якщо така операція була виконана у першому році одразу після садіння, кожний з утворених пагонів укорочують, залишаючи 2−3 вічка.
У маточнику, призначеному на отримання горизонтальних відсадків, на відігнутих улітку попереднього року рослинах видаляють занадто слабкі пагони.
Уперше маточні кущі підгортають уручну, це роблять коли молоді паростки сягнуть у висоту на 10−15 см. Субстрат під ряди рослин вносять механізовано, а далі вручну старанно обгортають кожен пагін, слідкуючи, щоб він зайняв вертикальну позицію. Засипання верхівок не допускається.
Для підгортання використовують вологий ґрунт (після дощу) або спеціально заготовлений вологомісткий і повітропроникний субстрат — компостовану подрібнену тирсу, торф чи кору нормою 250−400 м3/га.
Своєчасне перше підгортання особливо важливе для етиоляції (знебарвлення) основи пагонів, що прискорює утворення у цій зоні коренів.
Наступні 2−3 підгортання виконують мірою відростання пагонів, уже цілком механізовано, так, аби до вересня сформувати валок заввишки до 25 см.
 |
Проблеми укорінення
Незадовільне укорінення відсадків у маточниках клонових підщеп пов’язане із підгортанням рослин ґрунтом важкого гранулометричного складу. Застосування тирси значно покращує укорінення, але ці відходи деревообробної промисловості останнім часом стають дефіцитом. Інколи тирсу застосовують тільки для першого підгортання, а для подальших використовують ґрунт.
Велике значення має правильна організація робіт: якісний догляд можна забезпечити лише за глибокого знання технології й систематичності виконання агротехнічних заходів, інакше важко досягнути позитивного результату.
Застосування тирси в маточнику клонових підщеп дозволяє ефективніше зберігати у ґрунті атмосферну вологу, усувається й проблема боротьби із бур’янами.
Утім, тирса, якщо вона свіжа, має деякі недоліки. Її дуже повільне розмерзання навесні перешкоджає вчасному розкриттю маточних рослин. Це важливо, бо чим раніше їх відкрити, тим вищим буде вихід якісних підщеп із добре розвиненою кореневою системою.
Цьому можна дещо запобігти, підмішавши до тирси інший субстрат чорного кольору, наприклад торф, або нанісши його на валок тирси. Поглинаючи сонячні промені, торф нагріватиметься і валок швидше розмерзнеться. За використання у маточнику тирси, яку компостували протягом 1−2 років, корені на відсадках утворюються краще.
Перед внесенням тирсу доцільно просіяти, відділивши сміття та шматки деревини і кори, які здатні утруднювати осіннє відділення відсадків.
Видалення бічних паростків (пасинкування) на підщепах виконують уручну, наприкінці червня — на початку липня, зазвичай перед другим підгортанням, за досягнення відсадками висоти 25−30 см, а бічними паростками — не більше ніж 2,5 см. На підщепах, у яких бічні галуження швидко дерев’яніють, цю операцію особливо важливо виконати вчасно.
Відсадки відокремлюють уручну, відгорнувши субстрат від маточних кущів та видаливши його із зони вкорінення потоком стисненого повітря.
Догляд у наступні роки
Головки маточних кущів навесні відкривають уручну, одночасно із початком польових робіт, після цього їх додатково промивають струменем води з оприскувача. Запізнення цієї операції значно знижує продуктивність маточника клонових підщеп.
Удобрення азотом, особливо у маточнику молодого віку, має бути помірним, аби рослини вчасно закінчували вегетацію. Дози інших елементів живлення встановлюються згідно з результатами агрохімічного аналізу ґрунту і листя, ураховуючи активність відростання маточних рослин.
Органічні добрива — перегній абощо вносять раз на 2−3 роки.
Гербіциди застосовують у помірних дозах, аби це не пригнічувало укорінення відсадків.
Якщо у маточнику потрібне зрошення, — надають перевагу крапельному, із відстанню між крапельницями 20−30 см. Для цього пластиковий трубопровід розкладають після другого підгортання маточних кущів, коли валок сягнув висоти 15−20 см, за можливості якнайточніше по вершині валка — тоді вода надходитиме згори й промочуватиме субстрат у зоні основи пагонів (майбутніх відсадків), що утворилися на маточних рослинах.
Поливний трубопровід, укладений на гребні валка, загортають тирсою, це запобігає його деформації від нагрівання у спекотну погоду.
Максим Бойко, агроном СФГ «Вікторія», Одеська обл.
журнал “Садівництво по-українськи”, листопад 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
