|
Розсаду моркви вирощують у теплиці, пересаджують у відкритий ґрунт і отримують продукцію на 20–30 днів раніше, ніж традиційним способом.
За і проти
Технологія вирощування моркви столової розсадним способом має свої переваги та недоліки. Серед переваг: менші витрати посівного матеріалу та відсутність затрат людської праці на проріджування посівів. Морква з розсади менше пошкоджується морквяною мухою, бур’яни знищуються до пересаджування розсади, тим самим унеможливлюється конкуренція з дрібними сіянцями.
Але коренеплоди з розсади формуються меншими за вагою та довжиною, часто вони розгалужені або виродливої форми. Сам процес трудомісткий, не завжди приживається високий відсоток розсади. Коренеплоди погано зберігаються, а інколи навіть втрачають смакові властивості.
Сівба
Для вирощування розсади моркви столової бажано використовувати дражоване насіння.
Підготовлене насіння висівають у торф’яні таблетки, касети або в інші місткості на глибину до 2 см за схемою 3 ? 3 см. Рекомендована висота чарунок — 10 см. За безкасетного вирощування товщина ґрунтосуміші може бути до 20 см, інакше коріння рослин деформується і коренеплід набуває неправильної форми. Ґрунтосуміш у своєму складі може містити у різних співвідношеннях торф, перегній, дернову землю. Замість торфу можна використовувати пісок або тирсу хвойних порід. Для поліпшення мінерального живлення розсади до 1 м3 ґрунтосуміші додають 2–3 кг суперфосфату, 1–2 кг аміачної селітри, 0,5–1 кг сульфату калію. Гарні результати дають знезаражені ґрунтосуміші на основі високоякісних торф’яних субстратів із додаванням кокосової стружки в співвідношенні 3:1.
Сходи та пересаджування сіянців
Після посіву перші поодинокі сходи можуть з’являтися через тиждень, масові — до трьох тижнів. Пересаджують сіянці моркви віком до 20 діб у фазі 1–3 справжніх листків. Дуже молода розсада має слаборозвинену механічну тканину листків і кореневу систему. У перерослих рослин уповільнюється ріст внаслідок порушення співвідношення надземної частини й кореневої системи.
Важливо не пошкодити центральний корінь і цим не спричинити деформацію коренеплодів у майбутньому. Під час пересаджування сіянців моркви потрібно дотримуватися таких правил:
• пересаджувати ввечері, коли немає інтенсивного сонячного світла і не знижується температура;
• інтенсивно полити ділянку напередодні пересаджування та рясно зволожити лунки під час садіння;
• брати рослини за листочки, не торкаючись стебла;
• лунку робити глибиною 20–25 см, розміром відповідно до об’єму ґрунтосуміші, в якій перебуває коренева система розсади. Під час пересаджування рослина має вільно розміщуватися в заглибленні, а точка росту не повинна бути засипана ґрунтом.
Висаджування розсади
Висаджують розсаду на відстані 6 см із міжряддями 45 см, намагаючись не пошкодити стебла і корінці, кінець кореня не можна загинати, він повинен рости прямолінійно донизу. Тільки так можна отримати товарні коренеплоди. У перші дні після висаджування рослини бажано притінити, щоб дати їм змогу адаптуватися до нових умов вирощування.
Перші кілька діб рослини варто поливати щодня до повного вкорінення. Після цього поливають рідше, але рясно залежно від погоди. Для захисту молодих рослин та збереження додаткової вологи на грядках моркви варто замульчувати міжряддя. Вибір матеріалу для мульчування безпосередньо залежить від доступності тих чи інших органічних матеріалів.
Технологія вирощування
Далі моркву вирощують за класичною технологією. Догляд за такими рослинами аналогічний вирощеним із насіння: полив, розпушування ґрунту в міжряддях, прополювання в рядках тощо. Розпушування міжрядь є важливою складовою технології, що дозволяє знищити бур’яни та забезпечити кореневу систему доступом повітря. Обов’язково потрібно стежити за вологістю ґрунту і поливати рослини мірою потреби. Не варто застосовувати поверхневий полив, оскільки волога не досягає кореневого шару і швидко випаровується.
Морква столова досить вимоглива до ґрунтових умов. Вона потребує добре аерованих, розпушених, забезпечених поживними речовинами ґрунтів з орним шаром не менше 30 см, оскільки довжина коренеплодів деяких сортів досягає 25 см і більше. На важких ґрунтах втрачається характерна для сорту форма коренеплоду, тому супіщані, легкосуглинкові, піщано-суглинисті, суглинисто-піщані з високим умістом пилуватої частини, а також ґрунти органічного походження найбільше придатні для вирощування моркви. Кращими попередниками для неї будуть томати, картопля, цибуля, салат. Варто пам’ятати, що морква не любить свіжий гній. Після огірків її можна вирощувати лише через 1–2 роки, оскільки після них земля насичена органічними добривами.
Більш вимоглива морква до вмісту в ґрунті калію, менше — до азоту й фосфору. Для внесення калійних солей краще використовувати комплекси з низьким умістом хлору. Добре відгукується морква на магній і натрій. За надлишку азотних добрив відбувається ослаблення кореневої системи, листки стають слабкими, коренеплід галузиться, погіршуються його смакові якості та зберігання.
У зв’язку з чутливістю коренеплодів до концентрації ґрунтового розчину підживлення рекомендують здійснювати позакоренево. У період активного розвитку підземної і наземної частин моркву підживлюють комплексними добривами, борною кислотою, які припиняють за місяць до збирання врожаю. За три тижні до його початку використовують гумати, під дією яких всі поживні речовини з листків транспортуються в коренеплоди й надають їм солодкого смаку й соковитості.
Збирають моркву в прохолодну погоду. Тепло, сухість, і особливо вітер, сприяють в’яненню коренеплодів, схильності до ураження хворобами.
Вікторія Кецкало, канд. с.-г. наук
Уманський національний університет садівництва
журнал “Плантатор”, травень 2018 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Плантатор
