Сучасна агротехніка огірка

Плантатор
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
Сучасна агротехніка огірка

Огірок нині став однією з найбільш динамічних культур у тепличній галузі. Інтенсифікація виробництва обумовила появу новинок у його вирощуванні та перегляд відомих заходів.

  

Раніше термін початку сівби насіння за зимово-весняного обороту прив’язувався до моменту, коли на час висаджування розсади тривалість світлового дня відповідала мінімальним потребам рослин у світлі. Здебільшого сівбу проводили наприкінці листопада, а висаджували розсаду на постійне місце під Новий рік. Зараз сіють на два тижні пізніше.

 

Розсадний період

 

Сівба ведеться такими способами: в мінераловатні кубики безпосередньо, у касети або в пробки з мінеральної вати, сіянці з яких потім пікірують до кубиків. За сівби до мінераловатних пробок сіянці можна отримати на 3–4 дні раніше, ніж за сівби безпосередньо в кубики, але при цьому будуть вищими витрати праці на пікірування.

 

За сівби у касети насіння присипають зверху субстратом перліту або вермикуліту. Накривають поліетиленовою плівкою та переміщують до камери пророщування. У ній автоматично регулюється температура і вологість, що забезпечує дуже високу схожість та енергію проростання насіння.

 

Одразу після появи сходів касети переносять до гідропонних розсувних стелажів, вмикають лампи досвічування: спочатку цілодобово, а після пікірування до кубиків досвічують протягом 18–20 годин на добу. Через 6–7 днів сіянці готові до пікірування в кубики. Останні попередньо насичують поживним розчином з тими ж значеннями, що й для пробок, обережно витягують пробку з корінням сіянця і ставлять до отвору кубика. При цьому вибраковують рослини, що не скинули насінину, деформовані, слабкі. Запізнюватися з пікіруванням не можна, адже коріння огірків буде переростати й виходити за межі дренажних отворів знизу. Нерідко між пробкою та кубиком утворюється прошарок повітря, що веде до пересихання коріння, тому такі щілини засипають будь-яким вологим субстратом: торфом, перлітом, вермикулітом. Температуру підтримують на рівні 22–23 °С.

 

Через 5 днів після пікірування починають розставляти кубики в шаховому порядку зі щільністю 20–25 рослин/м2. Вологість кубиків не повинна опускатися нижче 65%. До моменту висаджування в них підтримують значення ЕС на рівні 2,6–2,7 мСм/см2, рН 6,0. Досвічують лампами, кожна з яких дає освітленість рівні 12–13 тис. лк і забезпечує освітлення 3 м2.

 

За аналогічною технологією вирощують розсаду рослинзапилювачів для бджолозапильних гібридів.

 

Фото 1. У перший період після висаджування (січень–березень) рослини відчувають стрес від нестачі світла.

Фото 2. Вдруге вибраковують слабкі й деформовані рослини за утворення 1-го справжнього листка.

Фото 3. Датчик росту плодів огірка на фітомоніторі.

 

Висаджування розсади

 

До теплиці на плити мінеральної вати або мати рослини висаджують із 4–5 справжніми листками. У день висаджування кубики просочують до повного насичення (проводять 4 поливи по 100 мл із рівними проміжками часу). Концентрацію вуглекислого газу підтримують на рівні 500 ррm.

 

За дві доби до цього мати просочують поживним розчином з ЕС 2,3, рН 5,0. До кожного з них ставлять по чотири кубики з рослинами. Наступного дня після висаджування в маті розміром 100 х 20 х 7,5 см прорізують з нижнього боку чотири отвори для дренажу. У разі використання матів на другий рік прорізають шість таких отворів.

 

Після висаджування двічі поливають розчином з ЕС 2,5 мСм/см2, рН 5,8–5,9 із розрахунку 200 мл на кубик. Якщо раніше рекомендували перші чотири дні після висаджування робити чотири поливи на день по 100 мл на рослину з рівними проміжками часу, то сьогодні їх проводять із врахуванням добового дренажу. Зазвичай перший дренаж з’являється після 3-го поливу і становить 20–25%. Якщо його менше, поливні норми збільшують. Через чотири дні після пересадки наступні два тижні вологість матів тримають на рівні 70% для кращого укорінення. Невелика нестача вологи змушує коріння розвиватися, проникаючи з кубиків до матів. Концентрацію вуглекислого газу тримають на рівні 600 ррm.

 

Одразу після висаджування рослини підв’язують шпагатом до шпалери.

 

На основному сорті осліплюють перші шість нижніх вузлів, у сорту-запилювача — 3–4 вузли. У наступних чотирьох вузлах лишають усі чоловічі квітки. Надалі до рівня шпалери в них усі пагони прищипують на два листки й два вузли з плодами, тому краще розміщувати сорт-супутник окремим рядком серед основного сорту.

 

Живлення

 

Протягом усього вегетаційного періоду рН субстрату має становити 6,0–6,4, ЕС — 2,2–2,8 мСм/см2, ЕС поживного розчину — 2,0–2,7. Тут можливі деякі тонкощі. На піднятих над рівнем підлоги стелажах дренажний розчин збирається і використовується повторно. Він у процесі стерилізації зазвичай підкислюється, інколи до рН 4,0, тоді як рослинам потрібно мінімум рН 5,5–6,0. Найчастіше до старого розчину додають до 70% нового. Якщо після такого змішування рН стає підвищеним, до бака «В» вузла живлення додають кислоту. У разі низького рН корекція неможлива, рівень рН в баку «В» має бути не вище 5,2, інакше багато солей випаде в осад. Тоді значення рН потрібно буде регулювати на більш ранніх стадіях, ще під час підготовки води для розчину.

 

Сучасні продуктивні міксери готують 15 м3 розчину на годину. Вода нерідко містить велику кількість бікарбонатів, які потрібно нейтралізувати. Кислота нейтралізує за чотири хвилини 1 м3 поживного розчину. Якщо цього не відбувається (якщо підготовці води приділяють недостатньо уваги), міксер направляє до крапельниць розчин із нижчим рH, ніж потрібно. Тому рекомендують під час кожної заправки додавати до бака «В» 800 г оксиетилену дифосфонової кислоти — ОЕДФ, що нейтралізує підвищену жорсткість води.

 

Після збирання плодів з головного стебла протягом двох тижнів підтримують температуру на рівні 16 °С для стимулювання відростання бічних пагонів. Наступні два тижні її підвищують до 18 °С для швидкого достигання плодів. Для стимуляції гілкування рослин також можна провести одне-два позакореневі підживлення препаратом групи фітогормонів Циркон.

 

З початком масового цвітіння встановлюють вулики з джмелями із розрахунку сім штук на гектар. Починаючи з кінця березня-квітня плоди збирають щодня.

 

Можливі проблеми

 

Бджолозапильні сорти, на відміну від партенокарпічних, менш стійкі до борошнистої роси. Атакують рослини гриби Erysiphe cichoracearum — конідіальна стадія Oidium erysiphoides. На відміну від багатьох інших грибів, для розвитку яких потрібна крапельно-рідка волога, борошниста роса може розвиватися за 80% вологості. Оскільки ці конідії дуже легкі, то можуть швидко поширюватися на значні відстані, за 6–7 днів листки рослин отримують білий наліт. Проти цієї хвороби можна застосувати сульфоратори, обприскування рослин сірковмісним препаратом Тіовіт Джет 80 WG.

 

За зниження температури до 16–18 °С можливий прояв кореневих гнилей. За перших ознак хвороби до коріння подають розчин біопрепарату Триходермін. Проти комплексу шкідників ефективний такий поліфаг, як макролофус. Проти трипсів — оріус альбедо. Обривання нижніх листків рекомендують починати за початку відкривання вентиляції, коли проводять перше провітрювання теплиць. Воно можливе вже в березні.

 

Збирання та зберігання

 

Зібрані плоди завозять до складу. Якщо на підприємстві відсутня сортувальна лінія, їх вкладають вручну до ящиків, які ставлять один на один на піддони, після чого закривають стретч-плівкою і завантажують до фургонів.

 

На відміну від гладеньких партенокарпічних, бугорчаті плоди бджолозапильних гібридів мають менший період зберігання. З’ясовано, що молоді плоди, які ще ростуть, дихають у майже 1,5 раза активніше за кондиційні. Через це варто забезпечувати збиральників лінійками або маркерами, щоб вони збирали лише ті плоди, які досягли потрібного розміру, але ніяк не менші.

 

Продукцію зберігають за температури 8–10 °С і вологості 90–95% протягом кількох днів. За відсутності холодильних установок склади обладнують посиленою вентиляцією, а високий рівень вологості підтримують, поливаючи підлогу водою зі шлангів.

 

Юрій Слєпцов, канд. с.-г. наук, доцент кафедри овочівництва і закритого ґрунту НУБіП

журнал “Плантатор”, травень 2018 року

   

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Плантатор” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 
 

Інші статті в цьому журналі
Джерело:
Плантатор
Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями