Коли кліматичні умови стають критично несприятливими для сівби ріпаку озимого, економічно привабливою альтернативою може бути гірчиця озима.
Гірчиця озима — дещо незвична олійна культура для українського сільгоспвиробника, адже зазвичай він вирощує гірчицю яру. Гірчиця озима здатна збагатити родючість ґрунтів, що позитивно впливає не лише на баланс органічної речовини, а й на фітосанітарний стан посівів, сприяє підвищенню біологічної активності ґрунтів, посилює процеси мінералізації та гуміфікації органічної речовини й приводить до накопичення поживних речовин у ґрунтах.
Потенціал урожайності
Як відомо, озимі форми сільгоспкультур здатні формувати вищий урожай. Це пояснюється ефективним використанням зимово-весняної вологи та проходженням основних фаз формування генеративних органів у сприятливіших погодних умовах.
Дослідження науковців указують на потенціал урожайності сортів гірчиці озимої 3,0–3,5 т/га та вмісту олії в насінні до 50%. Доречно зазначити, що перші українські сорти гірчиці озимої Новинка, Аннушка, Венера й Мішутка створили та впроваджують у виробництво селекціонери Інституту олійних культур НААН. Площі її вирощування в Україні незначні — 8–9% загальних посівів гірчиці (50 тис. га).
В останні роки агрокліматичні умови південного регіону стали критичними для вирощування багатьох ярих культур. Уже в період сходів і початку вегетації спостерігаємо високі температурні показники у повітрі та на поверхні ґрунту (до +40 °С), зниження відносної вологості повітря (до 30%), тривалий період (40–50 діб) відсутності продуктивної вологи, що призводить до нерівномірних сходів й унеможливлює нормальне формування генеративної системи рослин.
Гірчиця озима є доброю альтернативою ріпаку озимому й страховкою від несприятливих умов під час його сівби, адже її висівають пізніше — 5–20 вересня залежно від регіону. Рослини добре використовують період осінньої вологи, тому до настання сталих морозів формують розвинений корінь, прикореневу шийку діаметром не меншим як 8 мм і 6–8 справжніх листків у розетці, що є запорукою доброї зимівлі культури.
Економічна привабливість
Гірчиця — економічно приваблива культура. За даними «АПК-Інформ», поточного маркетингового року трейдери на базисі СРТ пропонували за товарне насіння гірчиці сизої від 12,0 до 15,3 тис. грн/т, зокрема, у червні 2017-го — 14,3 тис. грн/т. Такий рівень цін пояснюється тим, що аграрії не збільшували виробництво гірчиці, тому й сформувався дефіцит насіння на внутрішньому й експортному ринках.
За даними Державної служби статистики України та «АПК-Інформ», у 2016 році валовий збір насіння гірчиці становив 35,6 тис. тонн, урожайність — у середньому 8 ц/га. Маючи достатньо великі (25 тис. тонн) запаси гірчиці у 2016/17 МР, загальна пропозиція на ринку становила 54,4 тис. тонн –25% до 2015/16 МР). Узявши за основу середньо-статистичний розподіл, бачимо потенціал експорту гірчиці у 2016/17 МР на рівні 30 тис. тонн (–22% до минулого сезону), а обсяг внутрішнього споживання — 7 тис. тонн (–30%).
Українське насіння гірчиці має попит у багатьох європейських країнах, куди відправляється 80% загального обсягу експорту: Німеччина (38%), Польща (9%), Нідерланди (9%), Англія (6%). Одним із найбільших азіатських напрямків постачань насіння гірчиці є Бангладеш. Основні експортери насіння гірчиці — ТОВ «Фруктовий світ», ТОВ «Хорс Групп», ТОВ «Компанія „Мелагрейн”», ЧП «Євростандарт» і ТОВ «ПВКФ „Сяйво”». Можна передбачити, що в найближчі 2–3 роки вирощування гірчиці почне зростати. Отримати ж високі її врожаї озимої можна, дотримуючись науково-обґрунтованої технології вирощування.
Допосівна підготовка
Гірчицю озиму розміщують у сівозміні після культур, що дозволяють добре підготувати ґрунт, проте ідеальним попередником є пар. Найкращі попередники, крім пару, — озимі та ярі колосові, що звільняють поле за місяць до сівби гірчиці озимої. Не рекомендується вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику. Вона є чудовим попередником для багатьох сільгоспкультур. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміні можливе не раніше ніж за 4 роки.
Гірчиця потребує високоякісного обробітку ґрунту, тому його підготовка має спрямовуватися на накопичення вологи, пришвидшене розкладання рослинних решток, знищення збудників хвороб, знищення бур’янів, створення вирівняного та вологого шару ґрунту на глибині загортання насіння.
Коли гірчицю озиму планують висівати по чорному пару, то з осені проводять зяблеву оранку з наступним весняним вирівнюванням культиваторами та боронами на глибину 8–10 см. Упродовж весняно-літнього періоду підтримують чистоту поля, за потреби поєднуючи з унесенням гербіциду. Для збереження вологи в посівному шарі ґрунту останню культивацію на глибину 4–5 см закінчують за місяць до сівби. Після зернових попередників проводять поверхневий обробіток ґрунту, передпосівну культивацію — тільки впоперек чи по діагоналі запланованого напрямку сівби.
Гірчиця вибаглива до наявності поживних речовин в ґрунті. На формування тонни насіння вона споживає 55–60 кг азоту, 20–30 кг фосфору та 35–60 кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. За низької забезпеченості ґрунту азотом і фосфором оптимальна доза основного добрива на чорноземах і каштанових ґрунтах — N60P60 кг д. р. на гектар. Калійні добрива вносять на полях із низьким умістом обмінного калію чи на ґрунтах легкого гранулометричного складу в дозі К40 кг д. р. на гектар. Органічні добрива вносять під попередник. Фосфорнокалійні добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту, а азотні — у весняне підживлення, як до початку вегетації по мерзлоталому ґрунту, так і в пізніші строки.
Унесення значних доз азоту перед сівбою, особливо на родючих ґрунтах, не допускається, оскільки призводить до переростання рослин гірчиці восени та, як наслідок, часткове або повне їх вимерзання. Зупинити активний ріст гірчиці можна, застосувавши ретарданти.
Сівба
Для запобігання пошкодженню посівів гірчиці шкідниками й ураженню хворобами потрібно перед висівом обробити насіння плівкоутворювальними протруйниками.
Строки сівби гірчиці озимої є одним із найважливіших елементів агротехніки її вирощування — 5–15 вересня (залежно від зони вирощування). Застосовують звичайний рядковий спосіб сівби із шириною міжрядь 15 см і широкорядний із шириною міжрядь 45–70 см. Норма висіву становить 1,0–1,2 млн штук схожих насінин на гектар за суцільної сівби, а за широкорядної — 0,9–1,0 млн штук схожих насінин на гектар.
Глибина загортання насіння становить 2–3 см. У разі пересихання верхнього шару ґрунту глибину загортання насіння можна збільшити до 4–5 см — норма висіву має бути збільшена на 10–15%. Після сівби проводять коткування. Загущення посівів призводить до слабкого розвитку рослин, що значно погіршує їх зимівлю.
Догляд за посівами
У разі утворення ґрунтової кірки ефективним є досходове боронування легкими зубовими боронами. На широкорядних посівах гірчиці восени після внесення добрив проводять культивацію міжрядь. Льодову кірку в разі потреби руйнують котками.
Хоча посіви гірчиці є конкурентоздатними до бур’янів, за потреби у фазу розетки застосовують страхові гербіциди селективної дії.
Навесні обов’язковим агрозаходом за широкорядного способу сівби є міжрядна культивація, що сприятиме інтенсивному росту й розвитку рослин гірчиці після зими.
Шкідників знищують у разі досягнення порогу шкодочинності інсектицидними препаратами.
Збирання та доробка насіння
Гірчицю можна збирати як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом. Пряме комбайнування проводять на чистих від бур’янів посівах за вологості насіння 12–15%. За роздільного збирання посіви скошують у валки за вологості насіння 25–30%. Підбирання валків проводять за вологості насіння 10–12%. Збирання найкраще проводити у ранішні та вечірні години.
Насіння гірчиці, що надійшло на тік, підлягає первинному очищенню. За підвищеної вологості насіння сушать методом активного вентилювання. За відсутності сушарок активного вентилювання насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення вологості насіння до 9% проводять вторинне очищення. Насіння вологістю 8–9% закладають на тривале зберігання. Для короткочасного зберігання допускається вологість не вища за 12%.
Валентина Журавель, канд. с.-г. наук
Інститут олійних культур НААН України
Співавтор: Ганна Буділка
журнал “The Ukrainian Farmer”, липень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
The Ukrainian Farmer
