Вирощуванню товарних свиней має передувати чіткий бізнес-план, про ключові аспекти якого детальніше в публікації.
Сьогодні все більшої популярності набуває галузь тваринництва, яка характеризується досить високими показниками рентабельності. Однак для ефективного підприємництва необхідним є чіткий і детальний план дій (бізнес-план), який буде основою на всіх етапах розвитку конкретного бізнесу. Якісно підготовлений бізнес-план відіграє ключову роль у пошуку інвестиційних ресурсів.
Тут можна розглянути приклад, який базується на проекті будівництва свинокомплексу на 30 тис. товарних свиней на рік. Ключовими умовами свинокомплексу є:
– наявність земельної ділянки;
– забезпечення приміщень для утримання поголів’я свиней;
– наявність кормової бази;
– підбір кваліфікованого персоналу.
Отже, із чого починається свиноферма?
Найважливішим є придбання чи оренда землі для майбутньої ферми. Увага, суттєва умова у виборі земельної ділянки, якої необхідно дотримуватися неухильно, — це врахування санітарно-захисної зони, передбаченої чинними нормативами Державних санітарних правил. Наприклад, для будівництва свинокомплексу потужністю приблизно 30 тис. товарних свиней на рік потрібно близько 7 га землі, розташованої не менше ніж за 2 км від найближчого населеного пункту.
Перед початком проектних робіт потрібно визначитися з ритмом виробництва (ритми бувають 1–5-тижневі). Наприклад, на свинокомплексі, який розраховано на 30 тис. товарних свиней на рік, виробництво ведуть в однотижневому ритмі. Це означає, що кожного тижня осіменяють одну групу свиноматок (усього 21 група), а також щотижня відвантажують на реалізацію одну групу товарних свиней вагою 110–115 кг.
Щодо приміщень для утримання свиней, то є два варіанти:
– реконструкція наявних приміщень (якщо такі є);
– будівництво нових приміщень.
Перший варіант може здатися менш затратним, проте капіталовкладення можуть сягнути 95% вартості будівництва нових приміщень. Другий варіант потребує значних інвестицій, однак у підсумку можна отримати приміщення, яке відповідатиме сучасним зооветеринарним, санітарним, технологічним та естетичним вимогам, що суттєво впливає на продуктивність виробництва. Готове приміщення потрібно обладнати. До речі, вартість обладнання зазвичай коштує не менше ніж нова будівля.
Одне з важливих питань в ухваленні рішення щодо будівництва свинокомплексу — аналіз наявності кормової бази, її якість і ціна. У виробництві свинини 60–85% виробничих витрат — це витрати на корма. Тільки застосування правильно збалансованих раціонів гарантує прибутковість усієї справи. Цього можна досягти двома шляхами:
– закуповувати готовий якісний корм у надійних постачальників;
– мати власний комбікормовий завод та елеватор.
Другий варіант є більш прийнятним, адже таким чином можна досягти більш високої якості та гігієни корму. Також буде усунено фактор сезонного коливання цін на зернові.
Незалежно від обраного варіанту в підготовці та закупівлі кормів слід обов’язково врахувати, що для свиноматок необхідно одні корми, для товарних свиней — другі. У середньому на одну свиноматку буде потрібно 1320 кг збалансованого сухого комбікорму на рік і 300 кг на одну товарну голову.
Якщо вибрано сухий тип годівлі, то така годівля має складатися із 7-ми раціонів:
– для поросних свиноматок і ремонтних свинок;
– для лактуючих свиноматок;
– для кнурів;
– для підсисних товарних поросят;
– для товарних поросят вагою 8–30 кг;
– для товарних поросят вагою 30–80 кг;
– для товарних поросят вагою 80–115 кг.
У бізнес-плані свиноферми необхідно аргументовано пояснити, якій технології утримання буде надано перевагу та яке обладнання слід придбати. Велику увагу варто приділити таким питанням якості та практичності:
– система вентиляції та мікроклімату;
– система опалення;
– система охолодження повітря;
– система напування та годівлі;
– система миття та дезінфекції приміщень;
– станкове обладнання та підлога;
– система гноєвидалення;
– система домиву гноєзбірних каналів.
Купівля маточного поголів’я. Якщо на свинокомплексі передбачено однотижневий ритм, то маточним поголів’ям він завантажуватиметься протягом 21 тижня, тобто через кожні 7 днів будуть завозити нову групу свиноматок.
На сьогодні класичною схемою можна назвати трипородне схрещування свиней:
– свиноматки: LR х LW (ландрас × велика біла) — у результаті отримується F1;
– кнурі: дюрок або п’єтрен.
Забійний вихід у свиней, отриманих від схрещування цих порід, становить 80%.
У таблиці наведено основні розрахункові показники операційної діяльності, які мають бути враховані в розрахунку бізнес-плану.
Таблиця 1. Рекомендовані показники виробництва
|
Показник |
Значення |
|
Репродуктор |
|
|
Вихід ділових поросят за опорос від однієї свиноматки, голів |
11 |
|
Кількість опоросів на рік |
2,47 |
|
Кількість відлучених поросят, голів на свиноматку на рік |
27,10 |
|
Втрати поросних свиноматок (падіж), % |
2 |
|
Прохолост ремонтних свинок, % |
15 |
|
Прохолост основних свиноматок, % |
10 |
|
Ремонт поголів’я свиноматок на рік, % |
40 |
|
Ремонт поголів’я кнурів на рік, % |
40 |
|
Підсисний період, днів |
28 |
|
Дорощування (8–30 кг) |
|
|
Втрати на дорощуванні (падіж), % |
2,50 |
|
Щоденні прирости ваги на дорощуванні, г |
392,90 |
|
Конверсія корму на дорощуванні, кг: |
2,20 |
|
Кількість днів дорощування |
56 |
|
Відгодівля (30–115 кг) |
|
|
Втрати на відгодівлі (падіж), % |
2 |
|
Щоденні прирости ваги на відгодівлі, г |
885,40 |
|
Конверсія корму на відгодівлі, кг: |
2,90 |
|
Кількість днів відгодівлі |
96 |
Екологічні питання виробництва. У бізнес-плані мають бути відображені також екологічні питання виробництва. У процесі функціонування свинокомплексу утворюються технологічні відходи, які потребують певного поводження з ними. До них належать рідкий гній іпадіж тварин.
Рідкий гній — це рідина, яка утворюється в гноєзбірних каналах свинокомплексу та мірою заповнення їх обсягу перекачується по ПВХ-трубах у спеціально обладнані лагуни для зберігання. В основному складається із сечі тварин і речовин, які утворюються під час розкладання гною. Після 6–8 місяців зберігання рідкий гній транспортують із лагун на поля, де його вносять як швидкодіюче азотно-калійне добриво.
Відходи тваринного походження, які утворилися в результаті падежу, можуть бути утилізовані двома способами — шляхом спалювання в крематорії, який розташовуватиметься на території комплексу, або шляхом тимчасового накопичення в спеціальному охолоджуваному приміщенні до моменту передачі спеціалізованому підприємству для подальшої утилізації.
Персонал. Увесь персонал на сучасному свинокомплексі умовно можна поділити на дві групи:
Розрахунок потреби операторів наведено в табл. 2.
Таблиця 2. Розрахунок потреби операторів за однотижневого ритму
|
Сектор |
Робочих годин на місце на рік |
|
Репродуктор |
7,81 |
|
Дорощування |
0,70 |
|
Відгодівля |
0,58 |
Оборотні засоби. У бізнес-плані мають бути враховані інвестиції, які необхідні для фінансування операційних витрат до того, поки свинокомплекс не почне реалізовувати товарних свиней. Потрібно розуміти, що перша виручка буде лише через 7–8 місяців після початку завантаження репродуктора ремонтними свинками — від реалізації побічної продукції (вибракувані свиноматки, які з’являться після першого опоросу) та від продажі (на 10–11-й місяць) основної продукції (товарні свині вагою 110–115 кг).
Реалізація продукції та окупність. На сьогодні український ринок свинини ще не ненасичено, тому проблем із реалізації свинини, як правило, не виникає. Продаж свиней на сьогодні здійснюється переважно живою вагою на м’ясокомбінати. Останнім часом усе більше середніх і великих свиногосподарств інвестують у власний забійний цех. Середня рентабельність сучасного виробництва свинини становить 25–30%. Окупність — 4–6 років.
Бізнес-план має бути професійним і написаний так, щоб був зрозумілий для всіх: і для технологів, і для інвесторів, і для власників бізнесу.
Олексій Міщенко, економіст
ТОВ «ХАКА.УА СВИНОКОМПЛЕКСИ ПОЛТАВА»
журнал The Ukrainian Farmer, жовтень 2013 року
The Ukrainian Farmer
