Попри зовнішні труднощі внесення рідкого аміаку порівняно із сипким, саме рідкий вид азотних добрив демонструє кращу економіку.
Аміачна вода — один із найефективніших видів азотних добрив. Це добриво відносно недороге, легко засвоюється рослинами, його просто й ефективно вносити в ґрунт, заодно відлякуючи шкідників. Разом із тим аміачна вода — небезпечна для людини речовина, а тому вимагає наявності в господарстві конкретного обладнання та врахування аспектів економічного та безпечного плану.
Протягом останніх десятиріч у світі неухильно поширюється тенденція застосування азотних рідких добрив. Подекуди цей показник перевищує 50-відсотковий рубіж, наприклад, у США та Канаді. Безумовним лідером за використанням сьогодні є аміачна вода (аміак водний технічний), якій починає дихати в спину КАС. В Україні аміачну воду регулярно вносять заледве на десятій частині оброблюваних площ. А дарма, адже вартість одиниці поживної речовини в цьому рідкому добриві майже вдвічі нижча, ніж в аміачній селітрі. Вартість транспортування, зберігання та приготування перед унесенням відрізняється в рази, і знову ж таки на користь аміачної води.
Ще один надважливий аспект, який вигідно підкреслює доцільність унесення саме рідких азотних добрив — відсутність залежності від погодних умов і вологості. Частина гранул твердих добрив після розкидання по поверхні ґрунту гарантовано пропаде намарно. До того ж є великі труднощі в досягненні рівномірності їх розкидання. Ту ж таки аміачну воду можна внести майже ідеально, якщо робити це відповідно до вимог технології.
Зауважимо, що «спеціалізацією» цього виду азотного добрива є нарощення зеленої маси в рослинах і підвищення вмісту білків у зернових.
Особливості транспортування та внесення
Важливий технологічний елемент унесення цього виду добрив — логістика. Для забезпечення оптимальних умов потрібно таке:
За радянських часів аміачна вода була одним із найпопулярніших добрив на колгоспних полях. Зокрема, цьому сприяла налагоджена система виробництва, зберігання й транспортування. Нині все починають спочатку, бо стару інфраструктуру втрачено, а нову ще не скрізь напрацьовано. Відповідно керівники приватних господарств найчастіше вирішують не зв’язуватися з такою «марудною та токсичною» речовиною, бо легше вносити гранульовані види добрив.
Із другого боку, повністю покластися на спеціалізований сервіс компаній-дилерів або виробників добрив — теж не найліпший варіант. Бо сервіс коштує дорого, а іноді надто дорого. Також не вистачає часу в сезон, коли потрібно одночасно виконувати чимало важливих технологічних операцій, тому керівникам і спеціалістам господарств ніколи вгору глянути.
Утім, вихід є.
Для початку керівник сільськогосподарського підприємства має ухвалити чітке рішення: переходимо на рідкі азотні добрива, головним чином на аміачну воду (справа в тому, що КАС є безпечнішою, але дорожчою речовиною). Після цього необхідно спланувати, прорахувати й створити ланцюжок від підприємства до поля, який дасть змогу заощадити чималі кошти, а саме:
Машини для внесення
На відміну від КАС, аміачну воду вносять виключно в ґрунт. Особливо зростає доцільність у разі застосування ноу-тілл. Адже тоді, коли на поверхні ґрунту залишено пожнивні рештки, а сівба відбувається безпосередньо в стерню, без унесення додаткового обсягу азоту про запланований показник урожайності не варто навіть і мріяти.
Зазвичай культиватор, що виконує внесення добрива, має стандартний набір робочих органів й агрегатується зі спеціальним напівпричепом-цистерною для внесення рідких речовин. Однак ці агрегати здатні виконувати ширший спектр функцій: вони обладнані вакуумними насосами, які дають змогу не лише подавати робочу рідину в культиватор, а й самотужки проводити внесення рідких добрив й обприскування. Слід звернути увагу на ті види напівпричепів-цистерн, що обладнано спеціальними «лапами» для внутрішньоґрунтового внесення. Тим більше, що це обладнання може згодитися й для виконання інших робіт із унесення й обприскування.
Якщо бракує коштів на техніку для підґрунтового внесення рідких добрив, можна придбати лише комплект для дообладнання звичайного культиватора. Його вартість є прийнятною та перебуває в діапазоні 5–10 тис. грн.
Також застосовують і спеціальні підживлювачі, здатні проводити як поверхневе, так і внутрішнє внесення. Фактично це причіпні культиватори, що оснащені трубками. Перевагою підживлювача є можливість унесення пестицидів стрічковим, тобто нині найбільш ефективним способом.
Зона ризику
Під час проведення будь-яких робіт з аміачною водою суворо дотримуються правил техніки безпеки. У тому аспекті, що стосується машин й обладнання, необхідно ретельно перевіряти їх технічний стан. Зокрема, надійність з’єднань, герметичність ємностей і трубопроводів, справність і відсутність отворів у кабінах механізаторів. Абсолютно всі ємності й трубопроводи мають бути чистими. Також слід провести перевірку їх герметичності холодною водою.
Ігор Павлюк
журнал The Ukrainian Farmer, березень 2014 року
The Ukrainian Farmer
