Бути конкурентними та мати налагоджений контакт із переробниками молока дрібним виробникам може допомогти кооперація.
Полтавська область вирізняється серед інших регіонів (принаймні за статистикою) добре розвиненим скотарським напрямом, зокрема найвищими надоями молока на корову — до 6 т за лактацію. У загальній кількості виробленого молока 50% належить спеціалізованим господарствам і ще 50% — підсобним господарствам населення. Проте закупівельна ціна на молоко для цих двох категорій здавачів істотно різниться: якщо, наприклад, улітку 2013 року спеціалізовані господарства отримували 2,2 грн/л, то приватні господарі могли розраховувати десь на 1,5–1,7 грн/л. І це при тому, що літр молока від бабусь і дідусів на базарах легко уходить за 5 грн. Щоб якось вирішити цю проблему, у грудні 2011 року в селі Сушки Пригарівської сільської ради Козельщинського району було створено перший на Полтавщині молочний кооператив. Головними ініціаторами ідеї його створення стали обласна та районна влади, а також Міжнародна благодійна організація «Добробут громад» і проект USAID «АгроІнвест». Основний інвестор — компанія «Данон Україна».
Етап перший: створення
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) «Молочник — Сушки» було організовано на приватному подвір’ї голови кооперативу Лідії Левченко. Як розповіла сама Лідія Михайлівна: «Спочатку селом їздили представники районної адміністрації та дорадчої служби, вели роз’яснювальну роботу. Адже люди не звикли так працювати — довіряти один одному. Ми й досі ще, мабуть, не були б у кооперативі, якби молокозаводи не почали відмовлятися приймати молоко, яке не було попередньо охолодженим. Та й ціна від незалежних заготівельників нікого вже не влаштовувала: якість молока ніби й пристойна, але ціна на нього невисока. Узимку того самого року провели збори, на яких перші три власники корів поклали заяву про бажання стати членами кооперативу. Мене ж тоді обрали керівником».
Сьогодні приміщення молокопункту представляє собою блок-модуль загальною площею 18 м². Кооператив уже налічує 160 членів, які утримують 280 корів. У кооперативі працюють 5 осіб: керівник, два лаборанти та ще два різнороби. Молоко до молокопункту привозять здавачі з чотирьох сіл: Сушків, Пригарівки, Панасівки й Андрійків. В осінньо-зимовий період СОК «Молочник — Сушки» здає молока 1,5 т/добу, улітку ця цифра подвоюється — 3 т/добу. Лише за минулий 2013 рік обсяг реалізованого через СОК молока становив понад 500 т.
Фінанси для кооперативу
Загальна сума інвестицій у створення кооперативу становить 420 тис. грн. Із них 56 тис. вкладено в придбання холодильного обладнання. Інші гроші пішли на будівництво безпосередньо самого приміщення молокозаготівельного пункту, лабораторне обладнання тощо. До речі, танк-охолоджувач місткістю понад 2 т було куплено у вітчизняного виробника — сумської компанії «Бліц».
Кооперативні будні
Восени та взимку люди здають молоко один раз на добу, а влітку та навесні, коли температура збільшується, — двічі. Збирає молоко звичайний молоковоз. Його маршрут продумано так, щоб молоко перебувало в ньому не більше ніж 1,5 години.
Розповідає Лідія Михайлівна: «Ми навчили людей охолоджувати молоко до моменту його здачі на молоковоз: одразу після видоювання бачок із молоком треба поставити у ємність із льодом, або ж молоко (якщо доїння відбувається у звичайне відро-дійницю) зберігати в холодильнику чи переливати в будь-яку тару та поміщати в місткість, в яку вкладаються пляшки із замороженою водою. Здавач молока повинен його охолодити максимум до 5 ˚С».
Виїзний лаборант проводить усі необхідні аналізи молока від кожного окремого здавача, з кожного відра: за допомогою аналізаторів молока «Екомілк» визначає відсоток білка та жиру. Удруге молоко проходить лабораторне дослідження безпосередньо на пункті заготівлі молока — тут його ще раз перевіряють на відсоток жиру та білка, додатково досліджують на термостійкість, проводять алкогольну пробу. (Це вимога молокозаводу. Алкогольна, бо аналіз здійснюється за допомогою спирту.) Утретє молоко перевіряє районна лабораторія.
Підрахунки, розрахунки
«До того як запрацював кооператив, — ділиться Лідія Михайлівна, — молоко від населення збирали так звані заготівельники, які об’їжджали села. Ціна, яку вони пропонували, у кращому разі становила 1,8, у гіршому — 1,4 гривні за літр. До того ж ніхто не зважав ні на які показники, нікого не цікавили ні жир, ні білок». На сьогодні по кооперативу ціна за 1 л молока базисної жирності становить 2,7 грн (листопад-грудень 2013 року).
«Відрадно, що ми, як члени кооперативу, є юридично захищеними, і в разі виникнення спірних питань можемо сподіватися, що наші інтереси будуть ураховані та захищені на юридичному рівні», — продовжує керівник СОК «Молочник — Сушки», Лідія Левченко.
Кожні 7 днів (по четвергах) відбувається розрахунок із членами кооперативу за здане молоко. Крім того, кожен член кооперативу отримує ще плюс 20 копійок за кожен зданий літр молока на корми для своїх підопічних. Також у кооперативі є система бонусів: крім 2,9 грн/л молока базової жирності (а за жирності 4% — 4,15–4,20 грн) власник корови отримує додаткових 50–100 грн на місяць. Умова одержання бонусу — стабільно високі показники жиру, білка й термостійкості здаваного молока
Між кооперативом і його членами укладають угоди. Люди беруть на себе зобов’язання здати молоко, а кооператив зобов’язується реалізувати це молоко та розрахуватися за нього. Конкретна кількість молока, яку має здати кожен член кооперативу, не прописується.
Консалтинг для власників годувальниць
Між членами кооперативу проводять постійну консультаційну роботу — по годівлі, утриманню, осіменінню корів. «Спочатку було досить важко, адже люди звикли здавати молоко, яке їм самим хочеться. Однак потроху люди з усіма нововведеннями звикають. Сьогодні кожен власник корови знає, як годувати свою підопічну, щоб був високий відсоток жиру чи білка в молоці. Дорадча служба привозила українських спеціалістів, котрі проводили навчальні семінари для приватних власників худоби», — розповідає Лідія Михайлівна.
Результат від консалтингу не змусив на себе довго чекати: якщо раніше надій на корову був 19 л/добу, то сьогодні це — 28 л/добу. Поменшало й ветеринарних проблем: якщо виникає питання, представник районної ветеринарної служби відвідує конкретне присадибне господарство та допомагає у його вирішенні. Крім того, кооператив має налагоджений контакт з одним племінним об’єднанням, що в Полтавській області, де можна придбати сіменну продукцію.
«Осіменіння корів природним шляхом по селах уже не практикують: селяни переконалися, що краще купити якісну спермодозу й отримати кращу теличку, бо є результат. Люди не тримають корів, які дають мало молока, їм треба, щоб корова давала 20–30 літрів на день», — продовжує Лідія Михайлівна.
Добровільна модернізація
Стабільно задовільна ціна на здаване молоко не могла не позначитися на модернізації присадибних господарств населення. Адже кожен власник худоби чітко розуміє, що чим більше якісного молока буде отримано від корови, тим більше у кінцевому підсумку буде отримано грошей. Тому, за твердженням Лідії Михайлівни, уже через кілька місяців роботи кооперативу 12 власників корів інвестували в закупівлю доїльних апаратів. Є також ті, хто після проведених навчальних семінарів зрозумів, що корова має утримуватися в комфортних умовах. Тому й доклали максимум зусиль, щоб якось поліпшити ці умови утримання: постійно суха підстилка в стійлі, відсутність протягів у корівнику, чисті вікна та наявність природного освітлення в приміщенні з тваринами в осінньо-зимову пору.
Сьогодні у присадибних господарствах утримують корів симентальської породи, чорно-рябих, червоно-рябих. Проте помітна тенденція, коли власники хочуть осіменяти корів сіменем биків породи голштин. До речі, на момент створення кооперативу структурі було подаровано 10 голів голштинів місцевої племінної ферми. Тепер усіх новонароджених теличок, отриманих від цих корів, передають іншим членам кооперативу на умовах дару.
Наполеонівські плани
У планах СОК «Молочник — Сушки» робота над залученням іще більше людей у кооператив. «Ми постійно проводимо інформаційну роботу з нашими здавачами, які ще не є членами кооперативу — із тими, хто й далі продовжує співпрацювати із заготівельниками. Стимулює людей до вступу в кооператив і чинна система пільг. До речі, процедура вступу в кооператив максимально проста — пишеш заяву, робиш одноразовий внесок у розмірі 50 гривень і все, ти — член кооперативу та маєш усі його пільги. Вийти з кооперативу так само просто — написав заяву й все.
Отже, щоб дрібні фермери були конкурентними щодо ціни від закупівельників і мали налагоджений контакт із переробними підприємствами, їм варто вступати в молочні кооперативи», — резюмує Лідія Михайлівна.
Наталія Колос
The Ukrainian Farmer
